АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
Справа №22-1989/09 Головуючий у 1 інстанції : Антонова Н.В.
Доповідач: Желепа О.В.
12 лютого 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі: Головуючого: Желепи О.В. Суддів: Шахової О.В., Лапчевської О.Ф. При секретарі: Денисенко С. С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Дочірньої компанії «Укргазвидобувння» НАК «Нафтогаз України» на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 грудня 2008 року в справі за позовом Дочірньої компанії «Укргазвидобування» НАК «Нафтобаз України» до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору та повернення майна, -
Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення представників позивача, відповідача та його представника, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
Дочірня компанія „Укргазвидобування" НАК „Нафтогаз України" звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1, який під час розгляду справи змінювала та доповнювала , про визнання недійсним договору найму житлового приміщення № УГВ 6834/29-07 від 06 серпня 2007 року , усунення перешкод в здійснені права власності на квартиру № 49 в будинку № 27/78 по вул. Паньківська в м. Києві, та про повернення у володіння ДК «Укргазвидобування» вказаної квартири з обладнанням та меблями.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те що правочин, який вони просили визнати недійсним був укладений без необхідного обсягу цивільної дієздатності, з порушенням Положення «Про розпорядження та використання майна НАК „Нафтогаз України" та підприємств, що входять до її складу» та в порушення частини 2 статті 7 Закону України «Про трубопровідний транспорт" від 15 травня 1996 року N 192/96-ВР.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 03 грудня 2008 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив про його скасування та ухвалення нового рішення про задоволення позову.
В апеляційній скарзі позивач, посилався на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В апеляційному суді представники позивача доводи скарги підтримали.
Відповідач та його представник проти доводів скарги заперечували, вказували на законність рішення районного суду, просили залишити рішення без мін.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого судом рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову про визнання угоди недійсною, суд першої інстанції виходив з того, що в момент укладення спірного договору найму сторонами не були порушені будь-які акти цивільного законодавства і позивач укладаючи таку угоду діяв в межах повноважень , якими він наділений відповідно до вимог закону та статуту.
Колегія суддів з такими висновками районного суду погодитись не може, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
Відповідно до ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 20.02.2007 року між ДК «Укргазвидобування» - Наймодавець, в особі заступника генерального директора Юр'єва Геннадія Петровича, який діяв на підставі доручення від 10.01.2007 року за № 2-58д та громадянином ОСОБА_1 - Наймач, був укладений Попередній договір № УГВ 6127/29-07 про укладення Договору найму житлового приміщення.
Відповідно до пункту 1.1. Попереднього договору Наймодавець зобов'язався надати у користування Наймачу на умовах цього Договору квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 61, 60 кв. м.
На виконання умов Попереднього договору сторонами 06.08.2007 року був укладений Договір № УГВ 6834/29-07 найму житлового приміщення, відповідно до якого відповідач отримав в користування вищезазначену квартиру.
Пунктом 1.4. Договору найму передбачено, що термін користування (найму) квартирою становить сорок дев'ять років.
Пунктом 3 розділу IV Положення Про розпорядження та використання майна НАК „Нафтогаз України" та підприємств, що входять до її складу передбачено, що дочірнє підприємство, якщо інше не передбачено чинним законодавством України та його статутом, з урахуванням вимог положення, не має права без письмової згоди Компанії відчужувати шляхом продажу, міни або безоплатної передачі, передавати в оренду та надавати в безоплатне тимчасове користування об'єкти нерухомості.
Суд першої інстанції безпідставно не врахував вказані норми, зазначивши в рішення, що статутом ДК «Укргазвидобуваня» не передбачені будь-які обмеження, щодо укладання дочірньою компанією договорів найму.
З таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна, оскільки суд першої інстанції при цьому керувався лише підпунктом 3.2. розділу 3. Статуту ДК „Укргазвидобування", затвердженого Рішенням спостережної ради Національної компанії „Нафтогаз України" Протокол № 33, від 18 жовтня 2005 року, відповідно до якого передбачено право ДК „Укргазвидобування" на укладення від свого імені будь-яких угод, набувати майнові та немайнові права, нести зобов'язання, бути позивачем та відповідачем у суді, господарському та третейському судах України, а також у судах інших держав.
Але при цьому суд першої інстанції не звернув увагу, що вказана норма статуту є загальною. Дійсно вона передбачає право позивача на укладення будь-яких угод. Але порядок укладення цих угод і обмеження щодо їх укладання , без згоди НАК «Нафтогаз України» детально виписані в вищезазначеному положенні, яке обов 'язково має застосовуватись та враховуватись судом, оскільки містить пряму заборону, щодо вчинення ДК „Укргазвидобування" угод про будь-яке відчуження нерухомості без згоди компанії.
Жодна норма статуту не спростовує цієї прямої заборони, оскільки в статуті не зазначено, що ДК „Укргазвидобування", надаються більш широкі повноваження, а ніж ті що обмежені Положенням, і останнє має право самостійно, без згоди НАК «Нафтогаз Україна» укладати договори про відчуження об'єктів нерухомості в тому числі і договори про передачу таких об'єктів в довгострокове користування.
Оскільки представник відповідача в своїх запереченнях наданих апеляційному суду визнала, що при укладенні договору найму з її довірителем, НАК «Нафтобаз-України» своєї згоди не надавала, колегія суддів приходить до висновку, що факт укладання договору найму квартири з порушенням Положення Про розпорядження та використання майна НАК „Нафтогаз України" та підприємств, що входять до її складу є встановлений.
Крім того, обґрунтовуючи свої вимоги Позивач також посилався на порушення під час укладення спірного Договору приписів частини 2 статті 7 Закону України „Про трубопровідний транспорт" від 15 травня 1996 року N 192/96-ВР .
Суб'єктами, на яких розповсюджується вказана норма є державні підприємства магістрального трубопровідного транспорту та НАК „Нафтогаз України", дочірні та засновані нею підприємства.
Вказаною нормою встановлені обмеження, щодо відчуження НАК «Нафтобаз- України» та заснованими нею дочірніми підприємствами основних фондів компанії та цих підприємств.
Суд першої інстанції відхиляючи ці доводи позивача, прийшов до висновку, що квартира, яка була предметом договору не відноситься до основних засобів, оскільки вона не використовується позивачем в господарській діяльності та передавалась позивачу в найм безоплатно. При цьому суд виходив з вимог ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутків підприємств»
Такі висновки суду є помилковими, оскільки відповідно до довідки № 13-359 від 27.10 2008 року , яка є в матеріалах справи квартира, яка передавалась в найм відповідачу рахується на балансі підприємства як основні засоби. Стаття 8.2.2. Закону України «Про оподаткування прибутків підприємств», також містить правову норму, відповідно до якої квартири та їх частини відносяться до основних фондів.
Посилання суду на безоплатну передачу квартири відповідачу, спростовуються пунктом 1.5 договору найму, яким встановлений розмір плати за найом квартири.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що в момент укладення сторонами Договору № УГВ 6834/29-07 найму житлового приміщення не були дотримані вимоги ч. 1, 2. ст. 203 ЦК України, а тому вказаний договір на підставі ст. . 215 ЦК України має бути визнаний недійсним.
Відповідно до ст. 216 ЦК України відповідач зобов'язаний повернути позивачу квартиру, а також техніку та меблі, які він отримав за цим договором та актом прийому передачі майна від 06.08.2007 року, який є невід'ємною частиною договору (а.с. 40).
Рішення суду першої інстанції, відповідно до ст. 309 ЦПК України, як таке що ухвалено з порушенням норм матеріального права підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 303, , 307, 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Укргазвидобувння» НАК «Нафтогаз України» задовольнити.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 грудня 2008 року скасувати та ухвалити нове.
Позов Дочірньої компанії «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору, усунення перешкод в здійсненні права власності та повернення майна, - задовольнити.
Визнати недійсним Договір найму житлового приміщення №УГВ 6834/29-07 від 06.08.2007 р. на квартиру АДРЕСА_1 укладений між Дочірньою компанією «Укргазвидобування» Національної
акціонерної компанії «Нафтогаз України» та ОСОБА_1
Зобов'язати ОСОБА_1, не чинити перешкод ДК «Укргазвидобування» у здійсненні компанією права власності на квартиру АДРЕСА_1, та повернути у володіння Дочірньої компанії «Укгазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» квартиру АДРЕСА_1, меблі для кухні з вбудованою технікою, духовку «Арістон», витяжку «Фабер», мийку «Граніт Албенс», змішувач «Флорудс Сатурн»; 2 блоки кондиціонера зовнішнього , 2 блоки кондиціонера внутрішнього , душову кабіну в комплекті; комплект сантехнічного обладнання, дзеркало; 9 бра, 2 люстри.
Рішення апеляційного суду м. Києва набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Верховного Суду України на протязі двох
місяців.