справа №22-1474
головуючий у 1-й інстанції: Голованов Я.В.
доповідач: Поливач Л.Д.
11 лютого 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Поливач Л.Д..
суддів: Амеліна В.І., Українець Л.Д.
при секретарі Боярській В А.
за участю перекладача: ОСОБА_5 представника позивача: ОСОБА_4. відповідача: ОСОБА_1. представника відповідача: ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві - цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 ОСОБА_2, 3-ті особи: ОСОБА_3, ЖБК «Мотозаводець-10» про стягнення коштів
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_4 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 04.12.2008 року, -
встановила:
В липні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1. та ОСОБА_2. боргу шляхом продажу квартири АДРЕСА_1 та повернення коштів, вкладених в будівництво зазначеної квартири у сумі 678057, 30 грн., що складає 96, 3 % від вартості квартири, просив суд за кошти у розмірі 26417, 30 грн., що складає 3, 7 % від вартості квартири, придбати відповідачами для себе та для їх доньок відповідне житло, посилаючись на те, що він разом зі своєю дружиною - ОСОБА_3. 03.05.1991 року уклали зі своїм сином - ОСОБА_1 договір про надання йому коштів на придбання кооперативної квартири з тим, що він та його дружина ОСОБА_2. доглянуть їх, коли вони будуть похилого віку. За документами вони передали сім'ї сина 279400 руб., що складало 96, 3 % вартості двохкімнатної квартири АДРЕСА_1, яку придбала сім'я сина за їхні з дружиною гроші. 10600 руб. сім'я сина сплатила за квартиру самостійно, що складає 3, 7 % від вартості квартири. Син з дружиною шлюб розірвали, між ними склалися негативні стосунки, відповідно відповідачі не зможуть, і не мають бажання доглянути їх на старості, а тому він бажає, щоб вони повернули йому гроші, які він з дружиною передали сину для придбання квартири, виходячи з ринкової вартості зазначеної квартири на теперішній час.
Рішенням суду ОСОБА_1. відмовлено в задоволенні позову, суд виходив з того, що квартира АДРЕСА_1 , відповідно до рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23.12.2003 року, яке набрало законної сили, є спільною сумісною власністю подружжя, за ОСОБА_1 (сином позивача) визнано право власності на 1/2 частку квартири. Рішенням суду встановлено, що пай за зазначену кооперативну квартиру сплачено за кошти, що належали подружжю.
Не погоджуючись з рішенням суду представник позивача - ОСОБА_4. подала апеляційну скаргу в якій просить суд рішення суду 1-ї інстанції скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, посилаючись на те, що судом порушено норми матеріального і процесуального права, не повно з'ясовані обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. ОСОБА_4. зазначила, що укладаючи з батьками договір, відповідач ОСОБА_1 діяв в інтересах сім'ї, за згодою дружини, а тому вони повинні відповідати по своїм боргам перед позивачем за угодою від 03.05.1991 року. Представник ОСОБА_1. послалась на те, що перекладач глухонімої ОСОБА_2.- ОСОБА_6 яка приймала участь у судових засіданнях, не володіє спеціальною мовою сурдоперекладача, не має спеціальної освіти, проводила неправдивий переклад, заводила суд в оману, ОСОБА_2. не розуміла всього, що відбувалось у судових засіданнях, чим було порушено її права.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цій частині, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої»інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (відповідач по справі) та ОСОБА_2. перебували у зареєстрованому шлюбі, якій було розірвано 01.04.2003 року (а.с. 20). ОСОБА_1 є членом ЖБК «Мотозаводець-10», 07.08.2003 року йому було видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 11, 22).
Відповідно до рішення Деснянського районного суду м. -Києва від 23.12.2003 року, яке набрало законної сили, квартира АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя, за ОСОБА_1 (сином позивача, відповідачем по справі) визнано право власності на 1/2 частку квартири. Рішенням суду встановлено, що пай за зазначену кооперативну квартиру сплачено за кошти, що належали подружжю (а.с. 56-57). Батьки відповідача будь-яких вимог щодо зазначеної квартири не заявляли. Згідно вимог ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Відповідно, квартира АДРЕСА_1 на праві власності належить ОСОБА_1 (відповідач по справі) та ОСОБА_2.
Суд 1-ї інстанції правомірно не прийняв до уваги копію договору від 03.05.1991 року, копії розписок від 05.07.1991 року, 07.01.1992 року, 29.09.1992 року, 01.10.1992 року, 06.01.1993 року, 18.03.1993 року, 15. 09.1993 року (а.с. 10, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18), як докази, які підтверджують наявність грошових зобов'язань відповідачів перед позивачем, пов'язаних зі сплатою вартості вищезазначеної квартири, оскільки зазначені документи не є підставою для стягнення з відповідачів грошової суми в якості боргу, шляхом продажу квартири, яка на теперішній час є спільною частковою власністю відповідачів. Представник відповідача ОСОБА_2.-ОСОБА_6. категорично заперечувала наявність грошових зобов'язань її дочки перед батьками колишнього чоловіка. З врахуванням викладеного неможливо погодитись з посиланнями апелянта на неправильну оцінку судом поданих сторонами доказів та помилковість викладених в рішенні висновків.
Доводи апеляційної скарги не спростовують наведеного вище і підлягають відхиленню.
Порушень або неправильного застосування судом чинного законодавства, ' яке могло тягти за собою обов'язкове скасування рішення в цій частині, не встановлено.
Тому, підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування рішення суду, яке є законним і обґрунтованим, відсутні.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч. 1 ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія судців, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_4 відхилити, а рішення Деснянського районного суду м. Києва від 04 грудня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.