№22-1625 головуючий в 1-й інстанції Мягкоход Ю.В.
доповідач Остапчук Д.А.
10 лютого 2009 року Колегія суддів Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Остапчука Д.О.
суддів: Барановської Л.В., Побірченко Т.І.
при секретарі Савицькій Н.В.
у відкритому судовому засіданні в м. Києві розглянула апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 16 грудня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ЗAT «Страхова компанія «Веско» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок невиконання договору добровільного страхування наземного транспорту,
У квітні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про виплату страхового відшкодування, у зв»язку з викраденням його автомобіля.
Рішенням Солом»янського районного суду м. Києва від 16 грудня 2008 року в задоволенні позову відмовлено.
В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2., діючий в інтересах ОСОБА_1., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зазначене рішення вважає незаконним, просить його скасувати, ухваливши нове рішення про задоволення позову.
Зазначає, що суд, відмовляючи у задоволенні позовної заяви, не звернув уваги на те, що Правилами ЗАТ «Страхова компанія Веско», не визначено понять «крадіжка», «грабіж», «розбій», а тому в цій ситуації слід керуватись положеннями КК України.
У зв»язку з цим заволодіння належним йому автомобілем, шляхом шахрайських дій, є страховим випадком, який є підставою для виплати страхового відшкодування.
Перевіривши обґрунтованість та законність, оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що подія, внаслідок якої автомобіль позивача вибув із його володіння, не є страховим випадком.
Такі висновки відповідають фактичним обставинам та ґрунтуються на законі.
Судом встановлено, що 06.09.2007 року сторони уклали між собою Договір добровільного страхування наземного транспорту № 2279-а/07 (а. с. 10-12), за яким домовились (п. 28 Договору), що всі умови, які не зазначені в цьому Договорі, регулюються Правилами, які є невід'ємною частиною цього Договору, та діючим законодавством України.
Відповідно до умов договору відповідач застрахував автомобіль позивача марки « ДЕО ЛАНОС» д.н.з. НОМЕР_1, 2007 року випуску, синього кольору, у тому числі і від викрадення - варіант Б: викрадення транспортного засобу під час його знаходження в будь-якому місці в будь-який час.
З листа Вишгородського районного відділу Головного управління MB С України в Київській області від 08.02.2008 року (а. с. 20-21), вбачається, що за фактом незаконного заволодіння шляхом обману 11.01.2008 року, автомобілем позивача, порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.
ф> Листом № 381-08 від 05.03.2008 року (а. с. 18-19) відповідач відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на відсутність страхового випадку, внаслідок якого автомобіль позивача було викрадено.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про страхування», добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
Таким чином, поняття «викрадення» має застосовуватись в розумінні визначеному у п. 3.2.1 Правил № 003 добровільного страхування наземного транспорту.
Позивач окремих положень зазначених Правил не оскаржив, що свідчить про те, що він повністю погодився з умовами страхування, викладених у цих Правилах.
Згідно п.3.2.1. Правил № 003 добровільного страхування наземного транспорту, «викрадення» - незаконне заволодіння транспортним засобом шляхом крадіжки, грабежу, розбою.
Вказаний перелік випадків викрадення є вичерпним, і розширеному тлумаченню не підлягає. Інші способи незаконного заволодіння транспортним засобом, у тому числі і шляхом шахрайства, умовами договору не передбачені, а тому не тягнуть за собою наслідків у вигляді настання страхового випадку.
Оскільки автомобіль позивача вибув із його володіння у спосіб, не передбачений Правилами страхування 003, то суд правильно встановивши фактичні обставини справи, дав належну оцінку представленим доказам, дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність позову у цілому.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, і на законність оскаржуваного рішення не впливають.
Рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв»язку з чим підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. 301, 302, 305, 307, 317, 218 ЦПК України, колегія
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -ОСОБА_2 відхилити, а рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 16 грудня 2008 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.