Справа № 22-534/09
Головуючий у 1 інстанції: Українець В.В.,
Доповідач: Шебуєва В.А.
10 лютого 2009 року Колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого судді: Шебуєвої В.А.,
суддів: Касьяна О.П., Матвєєвої О.А., при секретарі: Бутенко В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Київпастранс», третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП,
встановила:
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2008 року частково задоволений позов ОСОБА_1. до Комунального підприємства «Київпастранс» (далі - КП «Київпастранс») про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП. Стягнуто з КП «Київпастранс» на користь ОСОБА_1. на відшкодування майнової шкоди 17150 грн. 66 коп., 500 грн. на відшкодування моральної шкоди, судовий збір в розмірі 180 грн. 01 коп. та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 17860 грн. 67 коп. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду в частині відмови відшкодування понесених витрат на правову допомогу в розмірі 4830 грн. та ухвалити нове про стягнення вказаних витрат на його користь. Посилається на порушення судом першої інстанції ст. ст. 79, 84 ЦПК України, ст. 8 Закону України «Про судоустрій».
Третя особа ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1. про відшкодування майнової шкоди та направити справу на новий розгляд. Посилається на неповне з'ясування судом обставин справ, неналежну оцінку доказів, оскільки майнова шкода завдана ОСОБА_1. не як фізичній особі, а як суб'єкту підприємницької діяльності. Вважає, що суд безпідставно відмовив у призначені по справі судової автотехнічної експертизи, а також порушив його процесуальні права, не повідомивши належним чином про призначення судового засідання на 14 жовтня 2008 року, де він не прийняв участь у розгляді справи.
В апеляційній інстанції представник позивача ОСОБА_1. та третя особа ОСОБА_2 підтримали подані апеляційні скарги.
Представник відповідача просить відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_1., посилаючись на відсутність правових підстав для її задоволення, а також підтримав апеляційну скаргу ОСОБА_2..
Заслухавши доповідь судді Шебуєвої В.А., пояснення учасників судового розгляду, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, суд дійшов висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.
Судом встановлено, що 29 січня 2008 року близько 17 години сталася дорожньо-транспортна пригода з участю водія ОСОБА_1., який керував власним автомобілем марки «Фольксваген» державний номер НОМЕР_1, та водія Тролейбусного ремонтно-експлуатаційним депо № З КП «Київпастранс» ОСОБА_2., який керував тролейбусом марки «Шкода» державний номерний знак 368.
Відповідно до постанови Оболонського районного суду м. Києва від 31 січня 2008 року ОСОБА_2 визнаний винним у ДТП, яка мала місце 29 січня 2008 року, оскільки здійснив наїзд на автомобіль ОСОБА_1, не витримавши безпечний інтервал.
У результаті зіткнення транспортних засобів автомобіль позивача ОСОБА_1. був пошкоджений. Згідно калькуляції ТОВ «Термінал-Харків» вартість робіт по відновленню автомобіля позивача становить 41052 грн. 38 коп. Відповідно до умов договору страхування транспортного засобу позивача ЗАТ «Страхова компанія «Український Страховий Альянс» виплатила ОСОБА_1. суму страхового відшкодування в розмірі 23901 грн. 72 коп.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1. про стягнення з КП «Київпастранс» майнової шкоди в розмірі 17150 грн. 66 коп. та моральної шкоди в розмірі 500 грн., суд першої інстанції обгрунтовано виходив з наданих доказів вини ОСОБА_2. в дорожньо-транспортній пригоді під час виконанням ним службових обов'язків.
Обставини дорожньо-транспортної пригоди та вина ОСОБА_2. встановлені постановою Оболонського районного суду м. Києва від 31 січня 2008 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та відповідно до ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню при розгляді справи про відшкодування завданої позивачеві шкоди.
Розмір майнової шкоди, яка присуджена судом на користь ОСОБА_1., правильно визначений як різниця між вартістю робіт по відновленню пошкодженого автомобіля та розміром виплаченого позивачеві страхового відшкодування ЗАТ «Страхова компанія «Український Страховий Альянс». Розмір моральної шкоди визначений з урахуванням характеру правопорушення, глибини душевних страждань позивача, які він зазнав у зв'язку з пошкодженням свого майна, а також з урахуванням вимог розумності і справедливості.
Доводи апеляційної скарги третьої особи ОСОБА_2. не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Посилання на те, що пошкоджений автомобіль належить не ОСОБА_1. як фізичній особі, а як суб'єкту підприємницької діяльності спростовуються дослідженими судовою колегією матеріалами справи.
Є необгрунтованими посилання ОСОБА_2. на неповне та всебічне з'ясування обставин справи, та безпідставне відхилення клопотання представника відповідача призначити судову автотехнічну експертизу. Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Згідно наданих суду доказів у зв'язку з порушенням Правил дорожнього руху під час дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 29 січня 2008 року, до адміністративної відповідальності притягнутий лише водій ОСОБА_2 Останній також не заперечував своє вини в поясненнях, які містяться в матеріалах адміністративної справи.
Судова колегія погоджується з висновком суду про законність та обгрунтованість позовних вимог ОСОБА_1. в частині відшкодування майнової шкоди, не зважаючи на те, що пошкоджений в результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб відремонтований за рахунок коштів ОСОБА_1. як суб'єкта підприємницької діяльності. За наявності доведеності обставин заподіяння майнової шкоди, вини працівника КП «Київпастранс» та розміру завданої шкоди правові підстави для відмови у задоволенні заявлених ОСОБА_1. вимог відсутні.
Є надуманими посилання третьої особи ОСОБА_2., що суд першої інстанції штучно позбавив його права брати участь в судових засіданнях та не повідомив належним чином про відкладення розгляду справи 13 жовтня 2008 року й призначення нової дати розгляду 14 жовтня 2008 року.
Як вбачається з матеріалів справи, третя особа ОСОБА_2 приймав участь у розгляді справи, 06 жовтня 2008 року дав особисто пояснення по суті справи та після стадії дослідження судом письмових доказів просив розглядати в подальшому справу без його участі. Заява ОСОБА_2. була задоволена судом. Подальші перерви в розгляді справи були у зв'язку з вирішенням клопотань представника відповідача про призначення судової автотехнічної експертизи та проведенням судових дебатів за участю представників позивача та відповідача.
Судова колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги позивача ОСОБА_1. та вважає, що при розгляді справи суд першої інстанції правильно вирішив питання про розподіл судових витрат між сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що адвокат ОСОБА_3, який надавав позивачеві правову допомогу відповідно до умов укладеного договору, приймав участь не в усіх судових засіданнях по справі. Крім того, адвокат ОСОБА_3 та його помічник представляли інтереси ОСОБА_1. на підставі довіреності, тобто документу, який підтверджує їх повноваження як добровільних представників позивача.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення та стягнення на користь ОСОБА_1. витрат, пов'язаних з правовою допомогою.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для відшкодування витрат на правову допомогу ОСОБА_1 визначає: договір від 01 березня 2008 року про правову допомогу, укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1. та адвокатом ОСОБА_3. (а.с. 27), звіт про виконану роботу по договору від 01 березня 2008 року (а.с. 100), платіжне доручення № 178 від 03 березня 2008 року згідно якого Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 сплатив ОСОБА_3 5000 грн. за юридичні послуги відповідно до договору від 22 лютого 2008 року (а.с. 28), а також
договір комісії від 26 лютого 2008 року, укладений між гр. ОСОБА_1. та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1. (а.с. 54).
Відповідно до умов договору комісії від 26 лютого 2008 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 від свого імені зобов'язався за комісійну винагороду за дорученням гр.ОСОБА_1. здійснити правочини з третіми особами, пов'язані з оплатою послуг по ремонту автомобіля гр..ОСОБА_1., а також послуг адвоката по захисту прав і законних інтересів останнього в суді, у зв'язку з ДТП, яке мало місце 29 січня 2008 року.
Згідно ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Згідно п.4 договору комісії від 26 лютого 2008 року, укладеного між ОСОБА_1. (комітентом) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1. (комісіонером) розрахунки, пов'язані з здійсненням правочинів, проводяться за рахунок комітента.
Порушуючи питання про відшкодування понесених витрат на правову допомогу в розмірі 4830 грн., гр. ОСОБА_1 підтвердив лише виконання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1. своїх зобов'язань за договором комісії від 26 лютого 2008 року. Проте не довів те, що він відповідно здійснив розрахунок за цим договором, а відтак особисто поніс судові витрати.
Враховуючи викладене, правові підстави для відшкодування ОСОБА_1. витрат на правову допомогу згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України відсутні.
Рішення суду першої інстанції відповідає зібраним доказам, обставинам справи. Суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому немає підстав для скасування рішення з мотивів, викладених в апеляційних скаргах позивача ОСОБА_1. і третьої особи ОСОБА_2.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційні скарги ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відхилити, а рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.