м. Вінниця
27 лютого 2020 р. Справа № 120/78/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Богоноса М.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання: Михайловського М.В.
позивача ОСОБА_1
представника позивача Піпка А.М.
відповідача Портянка О.В., Дрепака Ю.П.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1
до: Антимонопольного комітету України, Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
про: визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсацію моральної шкоди
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Антимонопольного комітету України (далі - відповідач - 1), Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - відповідач - 2) про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсацію моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом Антимонопольного комітету України від 08.06.2011 № 539-ВК позивача призначено на посаду голови Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.
Наказом Антимонопольного комітету України від 11.12.2019 № 1414-ВК із змінами, внесеними наказом Антимонопольного комітету України від 27.12.2019 № 1494-ВК, позивача звільнено із посади голови Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.
Підставою для прийняття наказу від 11.12.2019 № 1414-ВК став наказ Антимонопольного комітету України від 10.12.2019 № 1404 про затвердження висновків щодо результатів службової діяльності голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України у 2019 році.
Позивач вважає накази прийняті відносно нього протиправними і такими що підлягають скасуванню, а тому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Антимонопольного комітету України від 10.12.2019 № 1404 "Про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності голів територіальних відділень у 2019" в частині Висновку щодо результатів службової діяльності голови Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України ОСОБА_1 за 2019 рік та сам Висновок;
- визнати протиправним та скасувати наказ Антимонопольного комітету України від 11.12.2019 № 1414-ВК "Про звільнення ОСОБА_1 " зі змінами внесеними наказом Антимонопольного комітету України від 27.12.2019 № 1494-ВК "Про внесення змін до наказу від 11.12.2019 № 1414-ВК";
- поновити на посаді з дня незаконного звільнення з 27.12.2019;
- стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 27.12.2019;
- стягнути із відповідача моральну шкоду в сумі 140000,00 грн.
10.02.2020 та 11.02.2020 на адресу суду надійшли клопотання позивача про призначення судово - психологічної експертизи.
Клопотання мотивовано тим, що незаконне звільнення з посади голови Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України призвело до моральних страждань та втрати душевного спокою. Позивач зазначає, що через відсутність трудової книжки, що в порушення вимог ч. 1 ст. 47 КЗпП України не вручена в день звільнення, не може працевлаштуватися на іншу роботу. Також через безпідставне звільнення вимушений докладати додаткових зусиль для відновлення своїх прав, налагодження стосунків з оточуючими, крім цього позивач зазначив, що внаслідок прийняття оскаржуваних наказів отримав істотний розлад здоров'я.
З огляду на викладене, позивач просить суд призначити судово - психологічну експертизу на вирішення якої поставити питання:
- чи є ситуація, пов'язана із звільненням позивача з роботи із посади голови Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України психотравмувальною для нього? Якщо так, то чи завданні цим позивачу страждання (моральна шкода)?
- якщо завдані страждання (моральна шкода) у зв'язку зі звільненням з роботи з посади голови Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, то який можливий розмір становить грошова компенсація за завдані страждання (моральну шкоду)?
У підготовчому судовому засіданні 27.02.2020 позивач та його представник підтримали клопотання про призначення судово - психологічної експертизи.
Представник відповідача - 1 заперечив проти задоволення клопотання, а представник відповідача - 2 при розгляді клопотання поклався на розсуд суду.
Надавши оцінку клопотанню про призначення судово - психологічної експертизи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення із наступних мотивів.
Відповідно до ч. 1 ст. 102 КАС України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності.
Виходячи із змісту ч. 1 ст. 102 КАС України, обов'язковими умовами для призначення судом експертизи є, у тому числі: необхідність з'ясування певних обставин у справі, які не стосуються питань застосування права; без призначення судом експертизи виявиться неможливим з'ясування цих обставин, внаслідок чого може виникнути прогалина у їх встановленні.
Розглядаючи клопотання сторони позивача про призначення судово - психологічної експертизи, суд враховує, що Кодекс адміністративного судочинства України та спеціальний Закон України "Про судову експертизу" від 25.02.1994 № 4038-XII не передбачають обов'язкового призначення судом експертизи у справах, де однією із позовних вимог є вимога про відшкодування моральної шкоди, як і не надають висновку судово - психологічної експертизи переваги порівняно із іншими засобами доказування, що можуть підтвердити чи спростувати як факт так і розмір заподіяної моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Натомість загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 (справа № 464/3789/17). Зокрема, Суд дійшов висновку, що моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого (п. 56).
Верховний Суд у п.п. 51-53 постанови від 27 листопада 2019 року (справа № 750/6330/17) зазначив, що виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.
При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб'єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов'язкам (ст. 3. 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу ст. 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача - органу державної влади чи місцевого самоврядування, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов'язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відтак, суд зазначає, що при розгляді цієї справи правова оцінка факту заподіяння позивачу моральної шкоди та її розміру надаватиметься із урахуванням норм Цивільного кодексу України та зазначених висновків Верховного Суду, у яких окреслено стандарти доказування у адміністративних справах, де однією із вимог заявлено вимогу про відшкодування моральної шкоди.
Натомість призначення судом експертизи, з огляду на можливість встановлення цих обставин на підставі інших засобів доказування, призведе до затягування розгляду справи, попри те, що у правовідносинах щодо звільнення громадян із публічної служби, пріоритетним є швидке вирішення відповідних адміністративних справ.
Тому, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про призначення судово - психологічної експертизи.
Керуючись ст. 101, 102, 248, 256, 295 КАС України, суд
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення судово - психологічної експертизи у справі № 120/78/20-а відмовити.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Богоніс Михайло Богданович