Справа № 826/17550/18 Суддя (судді) першої інстанції: Катющенко В.П.
26 лютого 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Земляної Г. В.
суддів: Парінова А. Б., Собківа Я. М.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2019 року
у справі № 826/17550/18 (розглянуто у порядку спрощеному позовному провадженні)
за позовом ОСОБА_1
до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві
про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити дії,
У жовтні 2018 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (надалі - відповідач), в якому просить суд: визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у здійсненні позивачеві перерахунку пенсії на підставі наданих документів з урахуванням отриманої ним грошової винагороди за участь в АТО, а також інших грошових винагород, які не ввійшли в розрахунок пенсії, з яких було сплачено єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок пенсії позивача на підставі наданих документів з урахуванням отриманої ним грошової винагороди за участь в АТО, а також інших грошових винагород, які не ввійшли в розрахунок пенсії, з яких було сплачено єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем протиправно не включено до грошового забезпечення, з якого вираховувалася пенсія останньому, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та винагороди за участь в АТО, з яких сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмолено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивачем (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права. Апелянт вказує на те, що судом першої інстанції не проведено належного аналізу нормам права, зокрема не взято до уваги, що премія, незалежно від характеру оплати (щомісячна чи одноразова) має враховуватись для обчислення пенсії.
Відповідачем відзив на апеляційну скаргу не подано.
Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно зі статтями 315, 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 28.08.2018 року позивач звернувся до відповідача з заявою, у якій просив здійснити перерахунок призначеної йому пенсії з урахуванням отримання останнім грошової винагороди за участь в АТО, а також інших грошових винагород, які не ввійшли в розрахунок його пенсії, але з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Листом від 19.09.2018 № 79819/04 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача про те, що оскільки статтею 43 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 не визначені такі види грошового забезпечення, як грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, щомісячна додаткова грошова винагорода, винагорода за тривалість безперервної військової служби, грошова допомога в разі звільнення з військової служби, компенсація за невикористану відпустку та індексація, їх не може бути враховано до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір пенсії відповідно до Закону. Відтак вважає, що пенсія призначена позивачеві відповідно до норм чинного законодавства.
Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у включенні матеріальної допомога на вирішення соціально-побутових питань та грошову винагороду за участь в АТО, звернувся з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного статтею 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", який є вичерпним.
Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
При цьому, пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей», передбачено, що пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії.
Отже, з урахуванням наведених норм права колегія суддів дійшла висновку про те, що не передбачено включення в додаткові види грошового забезпечення, які враховуються для призначення пенсії грошової винагороди за участь в проведенні антитерористичної операції, матеріальної допомоги на оздоровлення, доплати за роботу в нічний час та компенсації за невикористану відпустку.
Факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного статтею 43 Закону № 2262-ХІІ, який є вичерпним.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що згідно з нормами ч. 3 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ, для визначення розміру пенсії окрім щомісячних премій та відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентної надбавки за вислугу років до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення враховуються лише щомісячні надбавки, доплати, підвищення, а не щомісячні винагороди, а також допомоги, компенсації, індексації тощо - одноразові види грошового забезпечення, з огляду на що, матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, винагорода за участь в АТО та компенсація за невикористану відпустку не належать до надбавок, доплат або підвищення, тобто, не є додатковими видами грошового забезпечення в розумінні ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а відносяться до інших соціальних гарантій, що надаються військовослужбовцям та членам їх сімей.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24.04.2019 року по справі № 266/2322/16-а.
Щодо винагороди за участь в антитерористичній операції, отримуваної позивачем, колегія суддів зазначає, що винагорода за участь в антитерористичній операції є додатковою виплатою військовослужбовцям, яких залучено до участі у ній. При цьому, виплата винагороди залежить від певних умов та лише в означений період, а також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні після отриманих у такий період поранень (контузії, травми, каліцтва). Тобто, така виплата не є постійною і не має систематичний характер, а її розмір залежить як від днів участі в антитерористичній операції так і від виконаних завдань, що визначається наказом командира.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що винагорода за участь в антитерористичній операції не має систематичного характеру, є тимчасовою виплатою для тих військовослужбовців, які залучені до участі у ній, вона залежить від певних обставин, її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, у зв'язку з чим, така винагорода не є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, який є складовим елементом грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, відповідно до статті 43 Закону № 2262-ХІІ.
Правова позиція щодо відсутності підстав для включення до складу грошового забезпечення винагороди за участь в антитерористичній операції висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 18.04.2019 року по справі № 431/703/17.
Велика Палата Верховного Суду приймаючи у подібних правовідносинах постанову від 06.02.2019 року по справі № 522/2738/17 прийшла до висновку, що при обчисленні пенсії на підставі статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць. Крім того, факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного статтею 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який є вичерпним.
Враховуючи встановлені обставини та норми чинного законодавства України колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, зазначених у п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Г.В. Земляна
Судді: А.Б. Парінов
Я.М. Собків