Справа № 362/1091/20
Провадження № 1-кс/362/311/20
23.02.2020 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
підозрюваного ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Васильківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_7 , погоджене із прокурором Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,
22.02.2020 року слідчий СВ Васильківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області лейтенант поліції ОСОБА_7 , звернулася до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Клопотання мотивовано тим, що 20.02.2020 року, близько 17 години 00 хвилин ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебували неподалік будинку АДРЕСА_1 , де побачили, що у будинку за вищевказаною адресою ніхто не перебуває. Після чого останні вступили в злочинну змову, розподіливши ролі кожного і домовившись про спільне вчинення таємного викрадення чужого майна, яке перебуває на території вищевказаного домоволодіння.
Згідно розробленого плану ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_9 реалізуючи свій умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення, пересвідчившись, що за їх діями ніхто не спостерігає, шляхом відштовхування метало-пластикового вікна проникли всередину будинку, звідки взяли речі, які належать ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: ноутбук марки «Lenovo G55» разом із зарядним пристроєм та сумкою; монітор марки «HANNS-G H x 191 D»; електричну точилку марки «Энергомаш 7с-60152»; колонку марки «Philips SBCBA 109»; акумуляторну колонку марки «JBL»; дорожню сумку марки «MERCURY»; телевізор марки «SAMSUNG LED VE 22H5610AK» та телевізор марки «SAMSUNG LED VE 22F 5000AK».
В подальшому вищевказані речі винесли за територію домоволодіння, тим самим розпорядились викраденим на власний розсуд, чим спричинили ОСОБА_10 матеріального збитку.
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, а саме, таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у житло.
Слідчим в клопотанні вказано, що метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є те, що підозрюваний ОСОБА_6 , обґрунтовано підозрюється в скоєнні тяжкого кримінального правопорушення, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до шести років, що дає підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування і суду, незаконно впливати на потерпілого і свідків в цьому ж кримінальному провадженні, що свідчить про неможливість запобігання цих ризиків шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
У судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали та просили його задовольнити, оскільки є ризики, що підозрюваний може не з'являтися за викликом до органів слідства з метою уникнення кримінальної відповідальності, змінювати місця свого проживання, вчиняти нові кримінальні правопорушення, а тому більш м'який запобіжний захід не є можливим.
Допитаний у судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання, просив у його задоволенні відмовити та застосувати до нього домашній арешт.
Захисник підозрюваного ОСОБА_6 - ОСОБА_5 просив в задоволенні клопотання відмовити, оскільки ризиків передбачених ст. 177 КПК України прокурором та слідчим не доведено, просив застосувати до ОСОБА_6 більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, оскільки його підзахисний має постійне місце проживання де проживає разом з батьками, раніше не судимий, характеризується посередньо.
Заслухавши прокурора, слідчого, захисника, пояснення підозрюваного, дослідивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, а також матеріали кримінального провадження № 12020110140000406 від 20.02.2020 року, слідчий суддя, ретельно перевіривши дотримання уповноваженими органами вимог статей 207 - 213 КПК України; відповідність поданого клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу вимогам ст. 184 КПК України, а також своєчасність надання підозрюваному та його захиснику копії клопотання та матеріалів, що були вручені підозрюваному та захисникам 22.02.2020 року, о 10 год. 20 хв., приходить до наступного висновку.
Слідчим суддею встановлено, що в провадженні СВ Васильківського ВП ГУ НП в Київській області перебувають матеріали досудового розслідування за № 12020110140000406 від 20.02.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України (а.с.6).
Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 20.02.2020 року, 20.02.2020 року о 17 годині 55 хвилин, а саме на узбіччі дороги, неподалік будинку АДРЕСА_2 , затримано ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.30-31).
21.02.2020 року о 16 год. 25 хв. ОСОБА_6 та його захиснику ОСОБА_5 було вручено повідомлення про підозру (а.с. 32-33).
Як вбачається з матеріалів клопотання та кримінального провадження № 12020110140000406 підозра ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України підтверджується протоколом огляду місця події від 20.02.2020 року, протоколом допиту неповнолітнього свідка від 21.02.2020 року, протоколом допиту свідка від 21.02.2020 року, протоколом допиту потерпілого ОСОБА_10 від 21.02.2020 року, протоколом затримання ОСОБА_6 від 20.02.2020 року, протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_6 від 20.02.2020 року, протоколом затримання ОСОБА_9 від 20.02.2020 року, протоколом допиту ОСОБА_9 від 20.02.2020 року, іншими матеріалами кримінального провадження.
Відповідно до рапорту - характеристики наданої ДОП Васильківського ВП ст. лейтенантом поліції ОСОБА_11 , ОСОБА_6 зі слів сусідів проживає за адресою АДРЕСА_3 , характеризується посередньо, сварок із сусідами не вчиняє (а.с. 26).
За ч. 1 ст. 177 КПК України, метою і підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є запобігання спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа.
Положенням ч. 2 ст. 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Вичерпний перелік підстав застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначено у ч. 2 ст. 183 КПК України та розширеному тлумаченню не підлягає.
Частина друга статті 29 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Конституційний Суд України неодноразово вказував на те, що право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які визначені в законі (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011). Обмеження конституційного права на свободу та особисту недоторканність має здійснюватися з дотриманням конституційних гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина.
Відповідно до пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у Листі від 04 квітня 2013 року № 511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» (далі-Лист ВССУ) наголосив на тому, що вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя, суд щоразу зобов'язаний:
- здійснювати повноваження із судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування і судового розгляду, діяти відповідно до вимог кримінального процесуального закону;
- пам'ятати, що критерії для обрання того чи іншого запобіжного заходу передбачені у ч. 1 ст. 194 КПК, а тому слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу, якщо за результатами розгляду клопотання встановить:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні;
4) перевіряти наявність підстав і мети застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні, встановлювати обґрунтованість таких підстав з огляду на фактичні дані, установлені конкретні обставини кримінального провадження;
5) враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
Зважати, що тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК України.
При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України").
Відповідно до п. 5 Листа ВССУ, слідчий суддя, суд має ретельно перевіряти відповідність поданого клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу вимогам ст. 184 КПК, а також своєчасність надання підозрюваному, обвинуваченому копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу (не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання).
У випадку недотримання слідчим, прокурором вимог ст. 184 КПК України слідчий суддя розглядає відповідне клопотання та відмовляє у його задоволенні.
Слідчий суддя, суд, вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі відповідно до ст. 178 КПК України:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення. У такий спосіб встановленню підлягає обґрунтованість підозри органу досудового розслідування про вчинення кримінального правопорушення підозрюваним, обвинуваченим;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік (неповнолітня особа, особа похилого віку) та стан здоров'я (наявність тяжких хвороб, інвалідності, нездатність самостійно пересуватися) підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого у місці його постійного проживання, в тому числі наявність у нього родини й утриманців. Необхідно з'ясувати сімейний стан цієї особи, стан здоров'я членів його сім'ї, кількість та вік дітей, строк фактичного проживання у цій місцевості тощо;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого. При врахуванні цієї обставини слідчий суддя, суд зобов'язаний проаналізувати матеріали сторін кримінального провадження, об'єктивно оцінити надані характеристики підозрюваному, обвинуваченому з місця роботи, навчання, проживання; дані, що свідчать про перебування підозрюваного, обвинуваченого на обліку у наркологічному, психоневрологічному диспансері, тощо;
7) майновий стан підозрюваного. Слід встановити наявність належного цій особі нерухомого майна у місцевості проживання та інших місцевостях, транспортних засобів, грошових банківських вкладів, їх розмір (за наявності відомостей, наданих стороною захисту);
8) наявність судимостей у підозрюваного,
9) дотримання підозрюваним, умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Враховуючи, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (Конвенція), а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
Загальною декларацією прав людини (статті 3, 9) та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України (стаття 5), визначено, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість і ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «ЛУЦЕНКО ПРОТИ УКРАЇНИ» у остаточному рішенні від 19 листопада 2012 року у пункті 62 зазначено: «Суд наголошує, що стаття 5 Конвенції гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим свободи або мати гарантії від продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у пункті 1 статті 5 Конвенції. Цей перелік винятків, встановлений у вищезазначеному положенні, є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме - гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи (рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), № 38717/04, пункт 26, з подальшими посиланнями). Будь-яке свавільне тримання під вартою не може відповідати пункту 1 статті 5 Конвенції. У цьому контексті термін «свавільність» розуміється ширше, ніж лише невідповідність національному законодавству. Як наслідок, законне позбавлення свободи за національним законодавством усе одно може бути свавільним і, таким чином, може порушувати Конвенцію, зокрема, коли з боку державних органів мала місце недобросовісність або введення в оману (рішення від 09 липня 2009 року у справі «Моорен проти Німеччини» (Mooren v. Germany) [ВП], заява № 11364/03, пункти 72, 77 та 78, з подальшими посиланнями), або коли таке позбавлення свободи не було необхідним за конкретних обставин (рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештак проти Словаччини» (Nestak v. Slovakia), заява № 65559/01, пункт 74)».
Слідчий суддя, оцінивши в сукупності всі обставини, у тому числі відповідно до ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України - позбавлення волі до шести років; його вік та стан здоров'я; те що він має постійне місце проживання, де проживає разом з батьками та братом, міцність соціальних зв'язків у місці його постійного проживання, де він характеризується посередньо, претензії до нього від сусідів відсутні; строк фактичного проживання у цій місцевості, а саме з моменту народження; неодруженого; те, що він в силу ст. 89 КК України раніше не судимий; оскільки прокурором не було надано доказів, що до підозрюваного раніше застосовувались запобіжні заходи, умови яких він порушував, вказане спростовує твердження прокурора про те, що підозрюваний може ухилятися від слідства та суду, а тому приходить до обґрунтованого висновку про недоведеність прокурором наявності всіх обставин, передбачених частиною першою статті 194 КПК України.
Прокурором та слідчим, окрім того, не підтверджено можливість ОСОБА_6 незаконно впливати на свідків та потерпілого, оскільки вони вже допитані досудовим слідством, що підтверджується протоколами допиту свідків та потерпілого, посилання ж прокурора на те, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення є недоведеними, та відсутні підстави вважати, що відносно ОСОБА_6 дієвим буде лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з матеріалів справи не вбачається.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першоїцієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені частиною п'ятоюцієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання
Таким чином, враховуючи дані, що характеризують особу підозрюваного, ступінь ризиків, які існують у кримінальному провадженні та недоведеність прокурором, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не здатний запобігти вказаним ризикам, слідчий суддя вважає за необхідне відмовити в застосуванні щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати щодо нього альтернативний запобіжний захід, а саме: домашній арешт з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Такий запобіжний захід є співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі підозрюваного та тяжкості пред'явленої йому підозри, може забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та унеможливить продовження вчинення злочинів.
Керуючись ч. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, статтями 176, 177, 178, 183, 184, 193, 194, 195, 196, 197, 206, 309 КПК України, слідчий суддя,
В задоволенні клопотання слідчого СВ Васильківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_7 , погоджене із прокурором Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України - відмовити.
Клопотання захисника ОСОБА_6 - ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - задовольнити.
Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Василькова, Київської області, українця, громадянина України, офіційно не працюючого, який має базову вищу освіту, неодруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на шістдесят днів, а саме до 19 квітня 2020 року включно.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов'язки передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
- не залишати житло за місцем реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_4 , цілодобово, на період дії ухвали, строком на 60 днів, а саме до 19 квітня 2020 року, включно.
- з'являтися на виклики слідчого, прокурора, слідчого судді або суду у встановлений ними час;
- не відлучатись із місця проживання в зазначений час, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
В разі невиконання вищевказаних зобов'язань може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Звільнити підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з-під варти в залі суду негайно.
Направити копію ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту для виконання та контролю Васильківський ВП ГУ НП в Київській області (08600, м.Васильків, вулиця Покровська,1).
Згідно до вимог ч. 4 ст. 535 КПК України уповноваженим особам Васильківського ВП ГУ НП в Київській області повідомити слідчого суддю про результат виконання ухвали слідчого судді Васильківський міськрайонний суду Київської області від 23.02.2020 року.
Строк дії ухвали складає два місяці з дня її проголошення та до 19 квітня 2020 року, включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
На ухвалу протягом п'яти діб з дня її ухвалення може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_12