05.02.2020 227/5203/19
05 лютого 2020 року м. Добропілля
Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Кошлі А.О.
за участю секретаря судового засідання Овчинніковій Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Добропілля в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку (ЄУНСС № 227/5203/19), -
10 грудня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів. В обґрунтування позову зазначила, що вона з відповідачем перебуває у зареєстрованому шлюбі, від якого мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час з відповідачем проживають окремо, утримувати родину та надавати будь-які кошти на виховання дитини відповідач відмовляється. Оскільки позивач є внутрішньо переміщеною особою вона не має можливості оформити в Управлінні праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, так як відповідач відмовляється надати необхідні документи. Тобто на даний час позивач не має будь-яких коштів для існування з дитиною, сплати комунальних послуг, купівлі харчів, ліків, у зв'язку з чим змушена звернутися до суду з вказаним позовом про стягнення аліментів.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Із заявою про розгляд справи у відсутність відповідач та з повідомленням причин неявки до суду не звертався, відзиву на позовну заяву до суду не надавав.
Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності з повідомленням причин неявки, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З врахуванням вимог ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв'язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вважає за необхідне проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Матеріалами справи встановлено, що подружжя перебувають у шлюбі, який зареєстровано 16 липня 2019 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 16 липня 2019 року Добропільським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області. (а.с.6)
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Добропільським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . (а.с.7)
Згідно довідки про взяття на обік внутрішньо переміщеної особі №1422-20244 від 16 листопада 2017 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с.4)
Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Статтею 141Сімейного кодексу України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо утримання дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Як роз'яснено у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» - за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той з них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Доказів про те, що між позивачем та відповідачем досягнуто домовленість про сплату відповідачем аліментів на дитину сторони не надали.
Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються ст. ст. 180-183 Сімейного кодексу України, відповідно до яких батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина; при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення; розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до вимог ст. 182 Сімейного кодексу України та як роз'яснено у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», при вирішенні питання щодо розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст. 184 цього Кодексу.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено у 2020 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2020 року - 2027 гривень, з 1 липня - 2118 гривень, з 1 грудня - 2189 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня 2020 року - 1779 гривень, з 1 липня - 1859 гривень, з 1 грудня - 1921 гривня; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2020 року - 2218 гривень, з 1 липня - 2318 гривень, з 1 грудня - 2395 гривень; працездатних осіб: з 1 січня 2020 року - 2102 гривні, з 1 липня - 2197 гривень, з 1 грудня - 2270 гривень; осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2020 року - 1638 гривень, з 1 липня - 1712 гривень, з 1 грудня - 1769 гривень.
Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року, він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.
Згідно ч. 2 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Згідно ч. 2 ст. 91 СК України жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу.
Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини (матері дитини) на утримання чоловіком (батьком дитини) до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов'язковим, оскільки право на аліменти належить дружині (матері дитини) незалежно від цієї обставини.
Дана стаття передбачає, що право на утримання дружина з якою проживає дитина має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
При розгляді справи та дослідженні поданих доказів, суд прийшов до висновку, що позивач ОСОБА_1 є такою, що потребує матеріальної допомоги, оскільки її доходи не забезпечують прожиткового мінімуму, вона проживає разом з малолітньою дитиною та є внутрішньо переміщеною особою відповідно до довідки №1422-20244 від 16.11.2017 року. (а.с.4)
При визначенні розміру аліментів на утримання дітей, суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дітей, те, що відповідач є молодою працездатною особою, офіційно працевлаштований, і спроможний платити аліменти на утримання дітей, а тому має можливість надавати матеріальну допомогу своїм дітям.
Згідно статті 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернулась до суду 10 грудня 2019 року, тому аліменти повинні бути стягнуті саме з цієї дати.
На підставі викладеного та керуючись вимогами ст.ст. 180-183, 191 Сімейного кодексу України, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 1/4 частки від усіх видів доходу, але не менше 50 % відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 10 грудня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття, а також на утримання дружини в розмірі 1/8 частки від усіх видів доходу відповідача, до досягненням дитини трирічного віку.
Суд вважає, що такий розмір аліментів на утримання дітей забезпечить належний фізичний та моральний розвиток дитини, не суперечитиме законодавчо встановленому мінімальному розміру аліментів на дитину та відповідатиме потребам дитини, при цьому не порушить права відповідача.
Згідно ст. 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_2 , в рахунок держави слід стягнути судовий збір у розмірі 768,40 грн.
Відповідно до ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
На підставі викладеного, ст. ст. 141, 180-183, 191 СК України, керуючись ст. ст. 4, 19, 81, 141, 263-265, 268, 273, 279, 352-355, 430 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_4 , паспорт серії НОМЕР_4 виданий Добропільським МВГУДМС України в Донецькій області 29 жовтня 2015 року) про стягнення аліментів на утримання дитини та стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 10 грудня 2019 року.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на її утримання в розмірі 1/8 частки від усіх видів його заробітку (доходу), щомісяця, починаючи з 10 грудня 2019 року і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років.
Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає до негайного виконання.
В решті позовних вимог позивача, відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь держави судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.О.Кошля
05.02.2020