18 лютого 2020 року Справа № 160/12652/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії, -
16.12.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому позивач просить:
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області визнати рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська по цивільній справі № 2-208/1997 від 29.12.1997 року та ухвалу Судової колегії по цивільним справам Дніпропетровського обласного суду від 05.02.1998 року такими документами, що містять відомості про періоди роботи, на підставі яких можливо зарахувати період роботи з 09.08.1993 року по 30.04.1996 року на посаді інженера в кінотеатрі «Січ» до наявного трудового стажу для призначення пенсії, зарахувати його, перерахувати розмір пенсії з урахуванням вказаного стажу та виплатити різницю з дати призначення пенсії 18.06.2019 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.06.2019 року позивачу призначена пенсія за віком, проте, до загального стажу роботи не зарахований період роботи з 09.08.1993 року по 30.04.1996 року на посаді інженера в кінотеатрі «Січ» у зв'язку з відсутністю дати наказу про прийом на роботу і запису про те, що запис про звільнення вважається недійсним. Позивачу запропоновано подати уточнюючу довідку, яка підтверджує факт праці, однак, документи були втрачені та виправити чи змінити існуючий запис в трудовій книжці позивача неможливо. Натомість, позивачем зазначено, що рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29.12.1997 року встановлений факт його перебування з 09.08.1993 року по 30.04.1996 року в трудових відносинах, а тому, позивач вважає, що відмова відповідача в зарахуванні стажу є необґрунтованою.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.12.2019 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 26.12.2019 року отримано копію ухвали суду про відкриття спрощеного позовного провадження в даній адміністративній справі та копію позову разом із копіями доданих до нього документів.
10.01.2020 року до суду від відповідача надійшов відзив щодо заявлених позовних вимог, в якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування посилався на те, що позивачем не надано належних доказів, визначених Порядком підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року, на підтвердження трудового стажу за період з 09.08.1993 року по 30.04.1996 року задля зарахування цього періоду при призначенні пенсії, а тому, відповідач обґрунтовано відмовив в цьому позивачу.
14.01.2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він, зокрема, зауважив, що у відзиві відповідач посилається тільки нормативні документи, без пояснень, яким чином вони стосуються саме позивача, його позову та обставин справи.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з 18.06.2019 року позивачу призначена пенсія за віком відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При призначенні пенсії до загального стажу роботи були зараховані періоди роботи, вказані в трудовій книжці позивача: з 01.09.1976 року по 31.08.1977 року, з 17.02.1983 року по 09.10.1992 року, з 10.10.1992 року по 30.07.1993 року, з 01.05.1996 року по 17.07.1996 року, з 18.10.1996 року по 17.04.1997 року, з 04.05.1998 року по 01.06.1998 року, з 02.06.1998 року по 13.08.2017 року, з 01.09.2017 року по 31.05.2019 року.
До загального трудового стажу не зарахований період роботи з 09.08.1993 року по 30.04.1996 року на посаді інженера в кінотеатрі «Січ» у зв'язку з відсутністю дати наказу про прийом на роботу і запису про те, що запис про звільнення необхідно вважати недійсним.
З трудової книжки позивача вбачається, що 09.08.1993 року він прийнятий інженером по холодильним установкам в кінотеатр «Січ», що підтверджується записом № 12 в трудовій книжці позивача на підставі наказу № 14.
Відповідно до запису № 13 в трудовій книжці позивача, 30.04.1996 року на підставі наказу № 17 від 30.04.1996 року він звільнений по ст. 40 п. 1 КЗпП України (ліквідація підприємства) і цей запис є недійсним.
30.04.1996 року в трудовій книжці позивача був зроблений запис № 14, згідно якого позивач звільнений згідно п. 1 ст. 40 за переводом до міського державного комунального культурно-просвітницького підприємства «Сінема» (наказ № 17 від 30.04.1996 року). Цей запис також є недійсним, про що міститься відмітка в трудовій книжці.
01.05.1996 року позивач переведений на посаду інженера по холодильним установкам в кінотеатр «Січ» (наказ № 5 від 01.05.1996 року) запис № 15 зі змінами.
Також, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29.12.1997 року, залишеним без змін ухвалою Дніпропетровського обласного суду від 05.02.1998 року, встановлено, що з 09.08.1993 року позивач працював на посаді інженера по холодильним установкам в кінотеатрі « Січ ».
Також встановлено, що наказ № 17 від 30.04.1996 року адміністрація підприємства визнала таким, що втратив силу на підставі наказу № 8 від 15.05.1996 року. Оскільки наказ № 17 від 30.04.1996 року визнаний таким, що втратив силу, обґрунтовано було анульовано в судовому порядку запис № 14 в трудовій книжці позивача про його звільнення по ст. 40 п. 1 КЗпП по переводу.
Рішенням також встановлено, що наказом № 24 від 17.07.1996 року по підприємству «Сінема» позивач був звільнений 17.07.1996 року по п 1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку зі скороченням його посади в результаті реорганізації кінотеатру «Січ».
26.06.2019 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою, в якій просив, мовою оригіналу:
« 1.Письмово пояснити, який саме запис в ухвалі чи рішенні суду задовольнить відділення пенсійного фонду, наприклад «визнати період праці ОСОБА_1 з 09.08.1993р. по 30.04.1196р. у кінотеатрі « Січ » та зобов'язати ПФУ України зарахувати період з 09.08.1993р. по 30.04.1196р. до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком» чи який іншій Ваш варіант.
2.Письмово пояснити, чому саме комісія з призначення пенсій не може самостійно визнати період праці ОСОБА_1 з 09.08.1993р. по 30.04.1196р. у кінотеатрі « Січ », бо доказів цього у справі більш, ніж достатньо. Це записи №14, №1, (сторінки 18, 19) №16 (сторінка 20, 21) та №6 (сторінки 12, 13). Які саме чинні нормативні документи не дозволяють це визнати комісії з призначення пенсій?»
Відповідач в своїх листах-відповідях від 01.07.2019 року №2101/К-08, №4856/К-09 за результатами розгляду звернення позивача від 26.09.2019 року, зокрема, зазначив, що до загального трудового стажу не зарахований період роботи позивача: з 09.08.1993 по 30.04.1996 - на посаді інженера в кінотеатрі «Січ» у зв'язку з відсутністю дати наказу на прийом на роботу і запису про те, що запис про звільнення необхідно вважати недійсним, що порушує вимоги Інструкції про порядок ведення трудових книжок.
23.09.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з клопотанням ВЕБ-04555-Ф-С-19-029578 про надання письмової вмотивованої відмови на невизнання стажу у кінотеатрі «Січ».
Листом від 30.09.2019 року №2960/К-08 відповідачем надана відповідь на звернення від 23.09.2019 року, в якій зазначені ті ж самі підстави не зарахування періоду роботи позивача на посаді інженера в кінотеатрі «Січ», як і у листах Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 01.07.2019 року №2101/К-08, № 4856/К-09.
Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній.
Даним Порядком (пункт 3) передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові розрахунки і відомості про видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відмовляючи в зарахуванні позивачу стажу роботи з 09.08.1993 року по 30.04.1996 року на посаді інженера в кінотеатрі «Січ», відповідач в своїх відповідях від 01.07.2019 року № 2101/К-08 та № 4856/К-09, а також від 30.09.2019 року № 2690/К-08 жодним чином не обґрунтовує неможливість встановлення спірного періоду роботи позивача в кінотеатрі «Січ» на підставі обставин, встановлених рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29.121997 року та ухвали Дніпропетровського обласного суду від 05.02.1998 року, посилаючись лише на положення п. 3 і 18 Постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній.
Разом з тим, положення пункту 18 Порядку (щодо встановлення трудового стажу на підставі показання свідків) можуть бути застосовані лише в разі відсутності документів, які вказані у пункті 3 Порядку, про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку.
Відповідно до положень ст. 129-1 Конституції України та ст. 2 ЦПК України, рішення суду є обов'язковим до виконання.
Згідно частини другої статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Таким чином, відповідач необґрунтовано відмовив позивачу в зарахуванні до трудового стажу періоду роботи на посаді інженера в кінотеатрі «Січ» з 09.08.1993 року по 30.04.1996 року, не зважаючи на наявність рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29.121997 року та ухвали Дніпропетровського обласного суду від 05.02.1998 року, які набрали законної сили, та в яких чітко зазначено, що в означений вище період позивач дійсно працював в кінотеатрі «Січ».
За правилами частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до положень ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Приймаючи до уваги, що позивачем обраний спосіб захисту свого порушеного права, який не передбачений ст. 5 КАС України, а саме шляхом пред'явлення позову про зобов'язання відповідача визнати рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29.12.1997 року та ухвали Дніпропетровського обласного суду від 05.02.1998 року такими документами, що містять відомості про періоди роботи, та з метою ефективного, повного та належного захисту порушених прав позивача від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, які знайшли своє підтвердження під час розгляду даної справи, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та захистити права позивача шляхом визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування ОСОБА_1 при призначенні пенсії періоду роботи з 09.08.1993 року по 30.04.1996 року на посаді інженера в кінотеатрі «Січ», який встановлений рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29.12.1997 року, залишеним без змін ухвалою Дніпропетровського обласного суду від 05.02.1998 року та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 09.08.1993 року по 30.04.1996 року на посаді інженера в кінотеатрі «Січ», який встановлений рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29.12.1997 року, залишеним без змін ухвалою Дніпропетровського обласного суду від 05.02.1998 року, перерахувати розмір пенсії з урахуванням вказаного стажу та виплатити різницю з дати призначення пенсії, а саме з 18.06.2019 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову, в розмірі 768,40 грн, що документально підтверджується квитанцією № 0.0.1553338965.1 від 15.12.2019 року, а тому ці витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування ОСОБА_1 при призначенні пенсії періоду роботи з 09.08.1993 року по 30.04.1996 року на посаді інженера в кінотеатрі «Січ», який встановлений рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29.12.1997 року, залишеним без змін ухвалою Дніпропетровського обласного суду від 05.02.1998 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 09.08.1993 року по 30.04.1996 року на посаді інженера в кінотеатрі «Січ», який встановлений рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29.12.1997 року, залишеним без змін ухвалою Дніпропетровського обласного суду від 05.02.1998 року, перерахувати розмір пенсії з урахуванням вказаного стажу та виплатити різницю з дати призначення пенсії, а саме з 18.06.2019 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області сплачені позивачем судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Кальник