Справа № 473/5407/14-ц
іменем України
"20" лютого 2020 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого - судді Вуїва О.В., за участю секретаря судового засідання Заблоцької М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» про заміну сторони виконавчого провадження,
Рішеннями Апеляційного суду Миколаївської області від 04 червня 2015 року та від 10 липня 2017 року по справі за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором з останніх в солідарному порядку на користь ПАТ «Дельта Банк» стягнуто заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №11317374000 від 19 березня 2008 року в загальному розмірі 475 332,45 грн. та розподілено судові витрати.
Рішення набрали законної сили, стягувач отримав виконавчі листи, на підставі яких відкрито виконавче провадження №54744337.
03 лютого 2020 року на адресу суду від ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» надійшла заява про заміну сторони виконавчого провадження з тієї підстави, що 15 листопада 2019 року заявник за договором купівлі-продажу прав вимоги №2083/К придбав у ПАТ «Дельта Банк» права вимоги до боржників за Договором про надання споживчого кредиту №11317374000 від 19 березня 2008 року (заборгованість за договором стягнута рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 листопада 2011 року в межах розгляду цивільної справи №1407/2-1680/11, а також рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 04 червня 2015 року тарішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 10 липня 2017 року в межах розгляду цивільної справи №473/5407/14-ц).
Оскільки рішення суду не виконані, борг не сплачений, а тому заявник просив залучити його в якості належного стягувача замість первісного.
Ухвалою суду від 05 лютого 2020 року заяву ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» в частині заміни сторони виконавчого провадження по виконанню рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 04 червня 2015 року тарішення Апеляційного суду Миколаївської області від 10 липня 2017 року в межах розгляду цивільної справи №473/5407/14-ц виділено в окреме провадження та призначено до розгляду в межах справи №473/5407/14-ц.
В судове засідання представник заявника - ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» Пивоваров В.І. не з'явився, проте надіслав суду заяву про розгляд справи без його участі, заяву про заміну сторони виконавчого провадження підтримує.
Представник стягувача - ПАТ «Дельта Банк», боржники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Д.О., представник Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені, причини неявки суду не повідомили.
Суд відповідно до ч. 3 ст. 442 ЦПК України вважав можливим розглянути справу за відсутності вказаних осіб.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.
Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу прав вимоги №2083/К від 15 листопада 2019 рокуПАТ «Дельта Банк» дійсно відступив ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» права вимоги до боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за Договором про надання споживчого кредиту №11317374000 від 19 березня 2008 року.
На час розгляду справи зобов'язання за Договором про надання споживчого кредиту №11317374000 від 19 березня 2008 року та, відповідно, судові рішення про стягнення кредитної заборгованості за цим договором боржниками на користь жодного з кредиторів в повному обсязі не виконано.
Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю (ст. 515 ЦК України).
Водночас, за змістом ч.ч. 1, 5 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Аналогічне правило викладене й в ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.
Проте в постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №465/646/11 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Сторонами в зобов'язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).
Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов'язанні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
При цьому слід враховувати, що у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Статтею 1054 ЦК України визначено перелік осіб, які можуть бути кредитодавцями в кредитних правовідносинах. Такими є банк або інша фінансова установа. Цей перелік є вичерпним.
В пункті 1 частини першої статті 1 Закону України від 12 липня 2001 року № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» вказано, що фінансова установа - це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг.
З наведених норм права вбачається, що фінансові послуги надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами, які мають право на здійснення фінансових операцій, та внесені до реєстру фінансових установ.
В іншому випадку відступлення права вимоги за кредитним договором суперечить положенням частини 3 статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов'язань які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб'єкт, а саме, кредитор - банк або інша фінансова установа.
Подібна позиція висловлювалась Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року (справа № 909/968/16).
Хоча вказані правові висновки стосувалися фізичних осіб, однак містять загальний висновок щодо спеціального суб'єкта кредитних правовідносин, що також стосується юридичних осіб.
Судом з відкритих джерел встановлено, що ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» здійснює наступні види господарської діяльності: юридичні послуги; діяльність інформаційно-довідкових служб; діяльність агентств зі збору платежів та кредитних бюро; інші види допоміжного обслуговування господарської діяльності; послуги з розміщення та обробки даних та інші послуги; купівля-продаж нерухомості; оренда та управління власною або орендованою нерухомістю; діяльність агентств по операціям з нерухомим майном; консультування з питань комерційної діяльності та управління. Тобто виключним видом діяльності товариства не є надання фінансових послуг.
ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» ні самостійно, ні на пропозицію суду не надало доказів набуття статусу спеціального суб'єкта кредитних правовідносин - фінансової установи.
Водночас, із даних Державного реєстру фінансових установ (що розміщений на офіційному сайті Нацкомфінпослуг та є загальнодоступним) вбачається, що ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» не отримувало статусу фінансової установи та не включене до Державного реєстру фінансових установ.
Тому заявник не міг набути статусу спеціального суб'єкта кредитних відносин - кредитодавця (кредитора) за кредитним договором та, як наслідок - статус кредитора у виконавчому провадженні, а тому суд не вбачає підстав для задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження.
Керуючись ст.ст. 258-260, 442 ЦПК України, суд
В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» про заміну сторони виконавчого провадження з виконання рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 04 червня 2015 року тарішення Апеляційного суду Миколаївської області від 10 липня 2017 року у цивільній справі№473/5407/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя: О. В. Вуїв