21 лютого 2020 року Справа № 280/275/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Конишевої О.В., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 164)
про визнання протиправною та скасування постанови
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд: визнати протиправними дії головного державного виконавця та скасувати постанову від 19.12.2019 про стягнення виконавчого збору у розмірі 19707,60 грн., що винесена головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Косіновим І.В.
Ухвалою суду від 20.01.2020 позовну заяву було залишено без руху на підставі ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та встановлено відповідачу термін для усунення недоліків. Позивачем через канцелярію суду надані документи на виконання ухвали суду, якими були усунуті недоліки позовної заяви
Ухвалою суду від 12.02.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 18.02.2020.
Позивач 18.02.2020 до канцелярії суду подав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримує з підстав викладених в позовній заяві. В обґрунтуванні позовних вимог зокрема зазначив, що 20.01.2014. винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 23 720,75грн., частково виконавчий збір було сплачено та залишок складав 18215,32 грн, однак 19.12.2019 головним державним виконавецем прийнято постанову про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 19707,60 грн. Позивач вважає визначення даної суми виконавчого збору ні чим не обгрунтованою, а дії відповідача протиправними. Крім того зазначає, що стягувач АБ «Укргазбанк» звернувся до приватного виконавця Сколибог О.О. із заявою від 14.01.2020 про стягнення боргу та відкриття виконавчого провадження який в свою чергу, 03.02.2020 відкрив виконавче провадження та виніс постанову про стягнення основної винагороди - виконавчого збору у розмірі 20204,93 грн. Таким чином, на сьогодні на виконанні у державного виконавця є дві постанови про стягнення виконавчого збору від 20.01.2014 та від 19.12.2019, а також, на виконанні у приватного виконавця є постанова про стягнення виконавчого збору від 03.02.2020 за одним тим самим рішенням суду. З огляду на викладене, позивач вважає, що нарахування та стягнення виконавчого збору проводиться у подвійній сумі. Враховуючи зазначене, просить позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Відзив на позовну заяву до суду не надав.
19.02.2020 до суду від представника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) надійшов відзив на позову заяву та матеріали виконавчого провадження №40764764. У відзиві на позовну заяву представник в задоволенні позову просить відмовити. Крім того, у зазначено відзиві просить суд замінити первинного відповідача - Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області на належного- Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро).
З цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 48 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Враховуючи те, що клопотання про заміну відповідача заявлено не позивачем у суду відсутні правові підстави для заміни відповідача на Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро), а тому у задоволенні клопотання Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) слід відмовити.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на викладене, справа розглядається в порядку письмового провадження та на підставі наявних у ній доказів.
Відповідно до ч.4 ст.243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Повний текст судового рішення виготовлено з урахуванням вищезазначених норм.
Відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також, достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.
18.11.2013 Якимівським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області відкрито виконавче провадження № 40764764 на підставі виконавчого листа № 2/0828/177/2012 виданого 06.03.2013 Якимівським районними судом про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь АБ «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором № 414/08/6 від 08.09.2008 на загальну суму 253188, 37грн.
20.01.2014 головним державним виконавцем Якимівського РВ ДВС ГТУІО в Запорізькій області винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 23 720,75грн.
05.11.2019 виконавче провадження № 40764764 передано з Якимівського РВ ДВС ГТУЮ в Запорізькій області до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області на підставі постанови про передачу виконавчого провадження від 31.10.2019.
05.11.2019 на виконавчому листі (копія додається) самим державним виконавцем зазначено, що залишок боргу складає 186 809,32 грн.,а виконавчого збору 18 215,32 грн.
18.12.2019 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі наданої заяви представника АБ «Укргазбанк» Довольського Д.В. про повернення виконавчого документа стягувачу без виконання, в порядку п.1 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Також 18.12.2019 на виконавчому листі державним виконавцем зазначено, що рішення про стягнення основного боргу виконано частково у сумі 51454,44грн., виконавчий збір стягнуто у розмірі 5611,31грн.
19.12.2019 головним державним виконавецем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області прийнято постанову про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 19707,60 грн.
Крім того, судом встановлено, що стягувач АБ «Укргазбанк» звернувся до приватного виконавця Сколибог О.О. із заявою від 14.01.2020 про стягнення боргу та відкриття виконавчого провадження який в свою чергу, 03.02.2020 відкрив виконавче провадження та виніс постанову про стягнення основної винагороди - виконавчого збору у розмірі 20204,93 грн.
Не погоджуючись із постановою відповідача від 19.12.2019 про стягнення виконавчого збору у розмірі 19707,60 грн. позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку правовідносинам які склалися суд виходив з наступного.
05 жовтня 2016 року набув чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII), згідно з яким примусове виконання рішень проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини сьомої Прикінцевих та перехідних положень Закону №1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Оскільки стягнення виконавчого збору, як окрема виконавча дія, здійснена державним виконавцем після набрання чинності Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, то в даному випадку підлягали застосуванню положення саме цього закону.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
Частиною 3 ст. 40 Закону № 1404-УІІІ встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3,4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1,2,4,6,9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до пункту 22 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.
При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.
Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.
Згідно з частиною четвертою статті 42 Закону № 1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
За приписами пунктів 1-6 частини п'ятої статті 27 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавчий збір не стягується:
1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;
2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;
3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";
4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;
5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;
6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Та, як уже було зазначено, відповідно до статті 40 Закону №1404-VIII, у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою (на підставі пункту 1 частини першої статті 37 цього Закону), якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Із аналізу наведених правових норм суд дійшов висновку, що умовою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору є повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини першої статті 37 Закону №1404-VІІІ, якщо виконавчий збір не стягнуто.
Таким чином, повернення виконавчого листа стягувачу відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону, як це має місце у спірних правовідносинах, є підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору.
Щодо посилання позивача, що виконавчий збір стягується лише за фактичне стягнення державним виконавцем коштів чи вчиненням ним дій, які призвели до стягнення з боржника сум заборгованості, суд вважає необґрунтованими, оскільки, відповідно до ст.27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.
У зв'язку з цим, суд звертає увагу, що частина 2 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII щодо стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом діяла лише до 28 серпня 2018 року.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" №2475-VIII від 03 липня 2018 року, який набрав чинності 28 серпня 2018 року, у частині 2 статті 27 Закону №1404-VIII слова "фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом" замінено словами "підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів".
Тобто, після 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору розраховується не від суми фактичного стягнення, а від суми яка підлягає стягненню.
При цьому, суд звертає увагу, що оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору прийнята 19.12.2019.
Не погоджується суд і з посиланнями позивача на постанови Верховного суду, так як вони прийняті з інших підстав та на підставі іншої редакції закону.
Однак, з огляду на встановлені обставини справи суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити, з огляду на наступне.
Як було встановлено судом, загальна сума виконавчого збору по постанові про стягнення виконавчого збору від 20.01.2014 складала 23 720,75 грн., а станом на 18.12.2019 рішення про стягнення основного боргу виконано частково у сумі 51454,44грн., виконавчий збір стягнуто у розмірі 5611,31грн., тобто залишок основного богу складав 186 809,32 грн., а виконавчого збору 18 215,32 грн.
Крім того, сума 18 215,32 грн. як залишок виконавчого збору самостійно була визначена державним виконавцем, не зважаючи на це 19.12.2019 державним виконавцем приймається постанова про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 19707,60 грн., яка є більшою ніж залишок суми, що свідчить про протиправність дій відповідача. Доказів на спростування доводів позивач відповідач суду не надав.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на наведене вище, суд вважає, що відповідачем не наведено належних та допустимих доказів, які б спростовували аргументи позивача та обґрунтовували правомірність дій відповідача, щодо визначення суми судового збору більшої ніж 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, враховуючи, що частина суми боргу була погашена та з цієї суми був сплачений виконавчий збір, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250,255 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 164, код ЄДРПОУ 02891463) - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 19.12.2019 ВП №40764764 про стягнення виконавчого збору у розмірі 19707,60 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 164, код ЄДРПОУ 02891463).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення виготовлено в повному обсязі 21.02.2020.
Суддя О.В.Конишева