Справа № 587/284/20
20 лютого 2020 рокусуддя Сумського районного суду Черних О.М., розглянувши матеріали, які надійшли від Сумського прикордонного загону відділу прикордонної служби «Юнаківка» про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця і мешканця АДРЕСА_1 , РНОКП НОМЕР_1 ,
за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП
15 лютого 2020 року о 10-50 годині на напрямку н.п. Кіндратівка (Україна) - н.п. Троїцьке (РФ) в районі інформаційного показника № 890 громадянин України ОСОБА_1 спільн з громадянином України ОСОБА_2 здійснили незаконний перетин державного кордону України в пішому порядку поза встановленим пунктом пропуску, після чого були затримані прикордонним нарядом ПС ФСБ РФ, порушив вимоги ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнав та суду пояснив, що 15 лютого 2020 року він з товаришем ОСОБА_2 поїхав рибалити на ставок, що знаходиться в с. Кіндратівка Сумського району. Там вони ходили по ставку, пробивали лунки, ходили від однієї до іншої. Через деякий час він побачив людей у формі, один з них попросив його підійти до них, хоча відстань була значна. Але він, нічого не підозрюючи направився до них, а коли підійшов, то йому повідомили, що вони співробітники ФСБ РФ і він перетнув кордон з Російською Федерацією. Жодних показників, що десь там проходить лінія кордону, він не бачив.
Вислухавши правопорушника, дослідивши додані до протоколу письмові докази, приходжу до висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення.
Суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 204-1 КУпАП характеризується наявністю прямого умислу.
Тобто, в суді встановлено, що у ОСОБА_1 не було умислу на перетин державного кордону, його пояснення надані в суду повністю узгоджуються з письмовими поясненнями, в яких він зазначив, що «про проходження та позначення на місцевості державного кордону України з РФ я не знав.
Будь-яких доказів вини ОСОБА_1 , а саме: належних доказів свідків, речових доказів, показань технічних приладів та технічних засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, суду не надано.
Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Презумпцію невинуватості необхідно розглядати в загально правовому і процесуальному значеннях. Як загально-правова вимога вона визначає положення особи в суспільстві. Хоча цей принцип сформульований як кримінальний процесуальний, однак його дія виходить за рамки лише кримінального процесу. Презумпція невинуватості - об'єктивне правоположення. Це вимога закону, звернена до всіх громадян, посадових осіб, державних і громадських організацій, до суспільної думки в цілому. Такої позиції дотримується і ЄСПЛ, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю.
На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 247 КУпАП,
Провадження по справі відносно ОСОБА_1 - закрити, за відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з моменту її винесення.
Суддя О.М.Черних