Справа № 587/1813/19
19 лютого 2020 року Сумський районний суд Сумської області в складі :
головуючого судді - Черних О.М.
з участю секретаря - Макошенець С.І.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника третьої особи АТ КБ «Приват Банк» - Гакаль Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 ), треті особи: Висєканцева Тетяна Сергіївна ( АДРЕСА_3 ), АТ КБ «Приват Банк» про визнання довіреності (договору доручення) удаваним правочином та визнання його договором купівлі-продажу,
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом та свої вимоги мотивує тим, що у жовтні 2013 року він вирішив придбати у відповідача ОСОБА_2 належний йому на праві власності причіп легковий-В, марки КРД 050108, випуску 2010, шасі (рама) № НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , у зв'язку з чим 06.10.2013 року він сплатив ОСОБА_2 узгоджену суму грошових коштів в розмірі 1500 грн., а останній передав йому сам причіп та технічний паспорт на нього, а також надав довіреність на право повного розпорядження причепом, тобто на право його продажу, здачу в оренду, обміну або застави, яка була засвідчена приватним нотаріусом Висєканцевою Т.С. Позивач вважає, що між ним та ОСОБА_2 в дійсності було укладено договір купівлі-продажу, на підставі якого останній передав йому у власність причеп, а він прийняв та сплатив за нього грошову суму, визначену сторонами договору, а договір доручення, в рамках якого ОСОБА_2 видав йому довіреність на право володіння, користування та розпорядження транспортним засобом фактично був удаваним. А тому позивач просить суд поновити йому строк позовної давності для звернення до суду, посилаючись на те, що він не мав змоги звернутися до суду у зв'язку з неможливістю встановлення реального місцезнаходження ОСОБА_2 , оскільки останній знаходився за межами України та просить визнати довіреність (договір доручення), виданий ОСОБА_2 06 жовтня 2013 року ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Сумського районного нотаріального округу Висєканцевою Т.С., зареєстровану в реєстрі за № 1475, на розпорядження (користування, продаж, обмін,здачу в оренду, заставу) причепа марки причіп легковий-В, марки КРД 050108, випуску 2010, шасі (рама) № НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , удаваним правочином, та визнати цей правочин договором купівлі-продажу зазначеного причепу, який сторони насправді вчинили.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Від третьої особи - приватного нотаріуса Висєканцевої Т.С. надійшла заява про розгляд справи без її участі, при прийнятті рішення покладається на розсуд суду.
У судовому засіданні представник третьої особи АТ КБ «ПриватБанк» - Гакаль Р.В. проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні, вказав, що в даному випадку купівля-продажу причепа не відбулася і власником причепу є відповідач ОСОБА_2 , оскільки по довіреності право власності не переходить.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Однією із засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами ст. ст. 76-78, 81 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Судом встановлено, що згідно довіреності від 06 жовтня 2013 року, посвідченої приватним нотаріусом Сумського районного нотаріального округу Висєканцевою Т.С., зареєстрованої в реєстрі за № 1475, ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_1 продати за ціну та на умовах на розсуд уповноваженого, а також здавати в оренду, заставляти в забезпечення зобов'язань, обміняти належний йому причеп легковий-В, марки КРД 050108, випуску 2010, шасі (рама) № НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 (а.с. 6).
Вирішуючи вимогу позивача про визнання удаваним правочином правочину у виді довіреності (договору доручення) від 06.10.2013 року, посвідченої приватним нотаріусом Висєканцевою Т.С. та визнання цього правочину договором купівлі-продажу причепу, суд виходить з наступного.
Вимогами статей 202, 203 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно вимог ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти: правочини між юридичними особами; правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.
Відповідно до статті 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Пунктом 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини.
Відтак, при укладенні удаваного договору сторони повинні усвідомлювали, що вони укладають саме удавану угоду та що їх дії направлені для досягнення інших правових наслідків і приховують іншу волю учасників угоди.
Загальний порядок укладення договорів будь-якими учасниками цивільних відносин визначено у главі 53 ЦК України.
До принципово важливих складових цієї процедури відносяться зміст та форма договору, спосіб, місце укладення.
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про автомобільний транспорт» причіп - транспортний засіб без власного джерела енергії, пристосований для буксирування автомобілем.
Правове регулювання відносин, повязаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200 та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388 (далі - Порядок № 1388), які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.
Продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорта).
Сутність та правова природа загально цивільного представництва регулюються положеннями глави 17 ЦК України. За частиною третьою статті 244 ЦК України довіреність це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Отже, довіреність свідчить про наявність між особою, яка її видала, та особою, якій її видано, правовідносин, що є представницькими відносинами.
Договір купівлі-продажу - це угода, за якою продавець (одна сторона) зобов'язується передати майно у власність покупцеві (другій стороні), а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).
Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що видача довіреності на володіння, користування та розпорядження транспортним засобом без належного укладення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу не вважається укладеним відповідно до закону договором та не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб особою, яка цю довіреність отримала.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-688цс15.
Таким чином, судом встановлено, що відносно спірного причепа, який має ідентифікаційний номер, між ОСОБА_2 з одного боку та ОСОБА_1 , з іншого боку, не був оформлений договір купівлі-продажу, причеп не був знятий з обліку в територіальному сервісному центрі за процедурою, встановленою Порядком, він залишався зареєстрованим за ОСОБА_2 і ОСОБА_1 не було видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на виконанні у Сумському РВ ДВС ГТУЮ у Сумській області перебуває виконавче провадження № 58827612 про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «Приват Банк» згідно виконавчого листа № 587/277/18 від 07.12.2019 року. В ході примусового виконання здійснено опис та арешт рухомого майна, а саме причіп, про що винесено постанову № 5871277118 від 04.09.2019 року. Згідно Витягу Державного реєстру обтяжень рухомого майна, накладено арешт на рухоме майно № 16250561 від 03.05.2017 р. (а.с. 46).
Отже, виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що між ОСОБА_2 з одного боку та ОСОБА_1 з іншого боку у результаті виданої 06.10.2013 року довіреності, яка посвідчена приватним нотаріусом Висєканцевою Т.С., зареєстровано в реєстрі за № 1475, склались представницькі відносини, а тому вимога про визнання удаваним правочину у виді довіреності та визнаня цього правочину договором купівлі-продажу причепа, задоволенню не підлягає.
Таким чином суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, тому відмовляє в їх задоволенні в повному обсязі.
На підставі ст. 158 ч. 9 ЦПК України суд вважає за необхідне скасувати після набрання цим рішенням законної сили заходи забезпечення позову, які були вжиті згідно з ухвалою Сумського районного суду Сумської області у даній справі від 03.09.2019 року.
На підставі ст.ст. 203, 206, 208, 237, 238 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 247, 263-265 ЦПК України , суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 ), треті особи : Висєканцева Тетяна Сергіївна ( АДРЕСА_3 ), АТ КБ «Приват Банк» про визнання довіреності (договору доручення) удаваним правочином та визнання його договором купівлі-продажу - відмовити.
Скасувати після набрання цим рішенням законної сили заходи забезпечення позову, які були вжиті згідно з ухвалою Сумського районного суду Сумської області у даній справі від 03.09.2019 року.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду через Сумський районний суд Сумської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М.Черних