13 лютого 2020 року м. Дніпросправа № 160/5506/19
(суддя Олійник В.М., м. Дніпро)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),
суддів: Іванова С.М., Панченко О.М.,
за участю секретаря судового засідання Чорнова Є.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Дніпропетровської митниці ДФС на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2019 року у справі № 160/5506/19 за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови, -
ОСОБА_1 14 червня 2019 року звернулась до суду з позовом до Дніпропетровської митниці ДФС, правонаступником якої є Дніпровська митниця Держмитслужби, згідно з яким просить визнати протиправними та скасувати: рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA 110000/2019/200091/2 від 22.05.2019 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 110150/2019/00367.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що декларантом надано всі необхідні документи на підтвердження митної вартості товару, який переміщується через митний кордон України, за основним методом, а вимоги митного органу щодо надання додаткових документів та застосування для визначення митної вартості товару інших методів є безпідставними.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2019 року, у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, позов задоволено повністю.
Рішення суду мотивовано тим, що при здійсненні коригування митної вартості товару митним органом протиправно застосовано митну вартість автомобілю в зовсім іншому технічному стані.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його до апеляційного суду з підстав неповного з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.
В апеляційній скарзі зазначає про безпідставне визнання судом першої інстанції рахунка-фактуру від 15.05.2019 року (без перекладу) договором купівлі-продажу автомобіля; невірне тлумачення п.1 ч.5 ст.52 Митного кодексу України, а саме неврахування обставин обов'язковості подання позивачем декларації митної вартості; не надання довідки щодо вартості перевезення.
Також посилається на дослідження судом першої інстанції документів та обставин, які стосуються митної вартості та не були предметом дослідження відповідача при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів, а саме довідки від 20.05.2019 року без номеру; митної декларації країни відправлення від 15.05.2019 року № 19DK00310021793996; не врахування при оцінці висновку експерта, що у ньому не враховано транспортних витрат, пов'язаних з доставкою до митного кордону автомобіля, що є складовою митної вартості товару.
Згідно з відзивом на апеляційну скаргу позивач посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить у задоволені апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача яка підтримала доводи апеляційної скарги, пояснення представника позивача який заперечував щодо її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 20.05.2019 позивач, через представника звернулась до відповідача та подала електронну митну декларацію №UА110150/2019/223149 з метою здійснення митного оформлення транспортного засобу «Автомобіль легковий (пошкоджений внаслідок ДТП), для перевезення людей, що використовувався: марка - НОNDA, модель СR-V 1.6 DТЕС 2WD; номер кузова/VIN НОМЕР_1 ; тип двигуна дизельний, об'єм двигуна - 1597 см3; потужність двигуна - 88 кВт; рівень екологічної норми - не нижче ЄВРО-2; дата виготовлення - 01.01.2015; колір - червоний. Пошкодження: КТЗ пошкоджено. Країна походження - Великобританія».
Автомобіль ввезено на митну територію України через пункт пропуску «Рава-Руська-Хребенне» митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС на підставі попередньої митної декларації від 16.05.2019 UА110150/2019/222705.
Митна вартість товару заявлена позивачем за ціною договору а саме: 3500,00 євро, що за курсом на день подання МД відповідає 103 104, 94 грн. Отримувача цього транспортного засобу заявлено позивача.
До митної декларації позивач додав: (а.с. 59).
- рахунок-фактура від 15.05.2019 р. № б/н;
- декларацію про походження товару від 20.05.2019 р. № т820/19;
- акт про проведення огляду від 17.05.2019 р.;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 13.08.2015 р;
- висновок експерта про вартість ТЗ від 20.05.2019;
- паспорт громадянина АК НОМЕР_2 від 24.06.1998;
- довідку №35770 від 20.05.2019;
- довіреність ННЕ 064124 від 16.05.2019;
- платіжні доручення, що підтверджують сплату митних платежів від 16.05.2019;
- паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону FM525875 від 29.03.2018 року.
На підставі вищезазначених вимог законодавства на пункті пропуску «Рава-Руська-Хребенне» митного поста «Рава-Руська» здійснено митний огляд автомобілю, про що складено акт від 17.05.2019 р. №UА209060/2019/33529.
За результатами здійснення митного контролю з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару відповідачем було висунуто вимогу протягом 10 календарних днів додатково надати (за наявності) наступні документи:
- декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
- митну декларацію країни відправлення - якщо здійснювалося страхування,
- страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Однак позивач повідомив відповідача про неможливість надати додаткові документи, зазначивши, що документи для підтвердження митної вартості надано у повному обсязі. Складові митної вартості піддаються обчисленню за наявними документами та не мають розбіжностей.
22.05.2019 року Дніпропетровською митницею ДФС прийнято рішення № UА110000/2019/200091/2 про коригування митної вартості, за яким митна вартість скоригована в сторону збільшення до 10600,00 Євро.
Митна вартість товару була визначена відповідачем за резервним методом, відповідно до ст. 64 МК України, що ґрунтується на відомостях інформаційних ресурсів митних органів за ЕМД від 05.03.2019 №UА902070/2019/702458.
На підставі зазначеного вище рішення від 22.05.2019 року відповідачем оформлена картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА110150/2019/00367, яка обґрунтована тим, що в ході перевірки були виявлено, що документи митного оформлення не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, та як наслідок неможливістю використання обраного позивачем методу визначення митної вартості згідно з п. 3 ч. 6 ст. 54 МКУ.
У зв'язку із відмовою в прийнятті митної декларації позивач подав нову декларацію типу ІМ40ДЕ №UА110150/2019/223654 від 23.05.2019 року.
Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення та картки відмови відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.
Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов повністю, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано всіх необхідним документів на підтвердження митної вартості товару, відповідачем безпідставно застосовано митну вартість автомобілю в зовсім іншому технічному стані. Одже відповідач діяв протиправно.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 1 ст. 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів слугували наступні обставини, а саме:
1) не підтвердження документально вартості доставки товару, оскільки договір на перевезення та похідні документи або калькуляція транспортних витрат з підтверджуючими документами до митного оформлення не надавалась;
2) наданий до митного контролю рахунок від 15.05.2019 року б/н не містить індивідуальних характеристик (стану авто), показнику пробігу авто, року виготовлення;
3) відсутні документи які свідчать про факт оплати товару;
4) до митного оформлення надано документи на іноземній мові, без перекладу українською мовою в т.ч. договору купівлі-продажу.
Отже, на думку відповідача, документи які надано до митного оформлення товару містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари.
Згідно з пунктом 6 частини 2 статті 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів є: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Отже, декларант або уповноважена особа, які заявляють митну вартість товару, відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України, зобов'язані подати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватись на об'єктивних, документально підтверджених даних.
Проте, суд першої інстанції не вірно встановив перелік поданих до митної декларації документів та приймаючи оскаржене рішення помилково виходив з того, що позивачем було надано відповідачу відповідно до переліку документів зазначених в митній декларації також:
- контракт щодо товарів, які імпортуються від 15.05.2019 р.; документ, що підтверджує вартість перевезення товару (довідка) від 20.05.2019 р. (а.с. 59).
Проте, контракт щодо товарів, які імпортуються від 15.05.2019 р. в перекладі на українську мови, не зазначено у графі 44 ЕМД серед документів наданих до митниці цей документ зазначений як рахунок-фактура та переклад його на українську мову відсутній; також відсутні серед наданих документів і довідка, що підтверджує вартість перевезення товару, а саме довідка від 20.05.2019 р.
Крім того, відповідач обґрунтовано звертає увагу на те, що відповідно до відомостей графи 45 МД №UА110150/2019/22/3149 від 20.05.2019 р. декларантом заявлено митну вартість товару у перерахунку за курсом НБУ у розмірі 103104,94 грн, що дорівнює 3500 євро, а рахунок-фактура від 15.05.2019 року без номеру містить інформацію про іншу вартість 3200 євро. Зазначена складова митної вартості у розмірі 300 євро документально позивачем не підтверджувалась, оскільки позивачем документи щодо цього відповідачу не подавались, що підтверджується позначкою «d» напроти довідки про транспортні витрати зазначеної за кодом « 3007» в графі 44 митної декларації та згідно з наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 року № 651 «Про заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документу» (в частині заповнення графи 44 МД) означає внесення до графи відомостей про документи які не подаються митному органу одночасно з МД та зберігаються у декларанта.
Не надано позивачем до митного оформлення також документів на підтвердження оплати 3200 євро, як складової митної вартості.
Отже, суд першої інстанції невірно встановив перелік поданих позивачем до митної декларації документів та вирішив спір виходячи з цих невірно встановлених обставин, безпідставно визнавши аргументи відповідача щодо не підтвердження документально вартості доставки автомобілю протиправними.
Таким чином з викладених обставин, вбачається, що поданих позивачем документів, було не достатньо, для визначення митної вартості товару. Тому у відповідача були наявні підстави для витребування у позивача додаткових документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Які позивач на вимогу відповідача не надав. Проте суд першої інстанції зазначені обставини не врахував та помилково дійшов протилежного висновку з цього питання.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, з огляду на встановлення митним органом невідповідностей у поданих позивачем документах, які на переконання останнього можуть впливати на визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу, відповідачем була скоригована митна вартість товару (автомобілю) придбаного та ввезеного позивачем за методом визначення митної вартості товару - 2г - резервний метод згідно із даних ЕМД від 05.03.2019 року № UA 902070/2019/702458 на рівні 322386,96 грн (10600 євро/шт). Зазначена вартість транспортного засобу була визначена за його аналогом, який не має механічних дефектів (а.с. 72).
Між тим, як вбачається з матеріалів справи, імпортований позивачем транспортний засіб має значні механічні пошкодження, що підтверджується висновком експерта про вартість ТЗ від 20.05.2019 (а.с. 19 - 29).
Також, згідно з висновком експерта, вартість пошкодженого транспортного засобу - НОNDA СR-V 1.6 DТЕС 2WD, номер кузова/VIN НОМЕР_1 , що ввозяться на митну територію України станом на 20.05.2019 року становить 94267,38 грн., що згідно з офіційним курсом НБУ становить 3200 євро.
Згідно з інвойсом від 15.05.2019 року, вартість придбаного позивачем транспортного засобу також становить 3200 євро.
Отже, з встановлених обставин справи вбачається, що технічний стан імпортованого позивачем транспортного засобу відповідачем, під час визначення його митної вартості за резервним методом, на думку позивача протиправно не враховувався.
Враховуючи зазначені обставини, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що згідно з ч.ч. 1, 2 статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Аналогічні норми містяться у статті 7 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року. Приміткою до статті 7 передбачено, що митні вартості, визначені згідно з положеннями статті 7, повинні настільки, наскільки можливо, ґрунтуватися на раніше визначених митних вартостях. Методи оцінювання, які мають використовуватися згідно зі статтею 6, повинні бути методами, викладеними в статтях 1-6, проте обґрунтована гнучкість у застосуванні таких методів відповідатиме цілям та положенням статті 7.
Судом апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції про протиправність здійсненого відповідачем розрахунку митної вартості з урахуванням цін на аналогічний транспортний засіб, що перебуває в зовсім «іншому технічному стані, який не потребує додаткових витрат на відновлення транспортного засобу», оскільки, як вірно зазначив відповідач, вказаний аналіз суду першої інстанції щодо однакових фізичних характеристик стосується вимог застосування методу за ціною контракту щодо ідентичних товарів, який відповідач не застосовував саме через відсутність однакового за всіма ознаками товару, а застосував резервний метод визначення митної вартості товарів враховуючи раніше визнану митним органом митну вартість на легковий автомобіль марки Honda, тип двигуна дизельний, об'єм двигуна 1597см/куб, потужність двигуна 88 кВт, дата виготовлення та реєстрації 01.01.2015 року оформленого за ЕМД від 05.03.2019 року №UА902070/2019/702458 від 05.03.2019 р. за ціною 322386,96 грн. що еквівалентно 10600 євро.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність оскарженого позивачем рішення відповідача про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Зазначений обов'язок відповідач виконав.
З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про ухвалення судом першої інстанції рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови, якою у задоволені позову слід відмовити повністю.
Керуючись: статтями 241-245, 250, пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Дніпровської митниці Держмитслужби - задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2019 року у справі №160/5506/19 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 13 лютого 2020 року.
Повне судове рішення складено 14 лютого 2020 року.
Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко
суддя С.М. Іванов
суддя О.М. Панченко