13 лютого 2020 року м. Дніпросправа № 340/2549/19
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2019 року в адміністративній справі №340/2549/19 (головуючий суддя першої інстанції Казанчук Г.П.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії, -
Позивач 15.10.2019 року звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо відмови зарахування стажу роботи на ДП «Ватутінський будівельний комбінат» з 01.03.1998 року по 01.06.1999 року на посаді підземного машиніста гірничих машин та зарахувати позивачу зазначений стаж як пільговий;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії із урахуванням стажу роботи за період з 01.03.1998 року по 01.06.1999 року, що дає право на пенсію на пільгових умовах за Списком №1.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2019 року адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградської області щодо не зарахування ОСОБА_1 стажу роботи в ДП «Ватутінський будівельний комбінат» з 01.03.1998 року по 01.06.1999 року на посаді машиніста підземного установок 3 розряду на дільниці по демонтажу гірничошахтного устаткування і погашення шахти «Новомиргородська».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити перерахунок пільгового стажу з урахуванням періоду роботи з 01.03.1998 року по 01.06.1999 року, що дає право на призначення пільгової пенсії за Списком 1 та вирішити питання про її призначення.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального права.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження. З урахуванням викладеного суд вважає, що розгляд справи в суді апеляційної інстанції можливо здійснювати без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно записів трудової книжки:
- №7 01.10.1990 року прийнятий гірничоробочим підземним першого розряду на дільницю шахтного ковейєрного транспорту (наказ №262к від 5.10.1990 року);
- №8 25.12.1992 року переведений машиністом підземного устаткування третього розряду на цій дільниці (наказ №6к від 09.01.1992 року ) (а.с. 6-7);
- №9 03.04.1995 року дільниця шахтового конвеєрного транспорту переіменована в дільницю внутрішахтового транспорту (наказ №81 від 03.04.1995 року);
- №10 27.02.1998 року звільнений за п.5 ст.36 КЗпП України за переводом в ДП «Ватутінський будкомбінат» (наказ № 12к від 16.04.1998 року);
- №11 01.03.1998 року прийнятий машиністом підземних установок третього розряду на дільниці по демонтажу гірничо шахтного устаткування і погашення шахти Новомиргородська для виконання фізичних обсягів робіт по ліквідації шахти по переводу з ДП «шахта Новомиргородська» (наказ №20к від 03.03.1998 року) (а.с.6-9).
16.08.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Новомиргородського сектору обслуговування громадян управління ГУ ПФУ в Кіровоградській області із заявою про призначення пенсій за віком за Списком №1 згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с.52 - 53).
Листом за №1229/03-17 від 27.08.2019 року позивачу повідомлено, що його загальний стаж складає 28 років 3 місяці 23 дня, з них стаж роботи за Списком №1 (позиція 1010100а підрозділ 1 розділ 1 «Гірничі роботи») 7 років 4 місяці 27 днів. При цьому період роботи в ДП «Ватутінський будівельний комбінат» на посаді машиніста підземних установок 3 розряду на дільницю по демонтажу гірночошахтного устаткування і погашення шахти Новомиргородська для виконання фізичних обсягів робіт з ліквідації шахти не зараховано до пільгового стажу через відсутність атестації робочого місця (а.с.10-11).
Не погодившись з таким рішенням, позивач оскаржив його до суду.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивач фактично працював на атестованому робочому місці. Відсутність атестації робочого місця посади машиніст підземних установок на дільниці по демонтажу гірничо шахтного устаткування і погашення шахти Новомиргородська для виконання фізичних обсягів робіт по ліквідації шахти на ДП «Ватутінський будівельний комбінат» не може впливати на його право щодо обчислення стажу роботи у період з 01 березня 1998 року по 01 червня 1999 року, як такого, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення. Позивач не має нести тягар відповідальності через не вжиття посадовими особами ДП «Ватутінський будівельний комбінат» заходів щодо захисту прав працюючих (переведених) осіб через проведення відповідної атестації робочого місця.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до п. «а» ч.1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Чоловікам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначають зі зменшенням пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на 1 рік за кожний рік такої роботи.
При проведенні підрахунку стажу роботи позивача з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, що дає право на пенсію на пільгових умовах, відповідачем не враховано до стажу роботи за Списком №1 період роботи з 01 березня 1998 року по 01 червня 1999 року машиністом підземних установок на дільниці по демонтажу гірничо шахтного устаткування і погашення шахти «Новомиргородська» для виконання фізичних обсягів робіт по ліквідації шахти, по переводу з ДП шахта «Новомиргородська» до державного підприємства «Ватутінський будівельний комбінат», що реорганізоване в Державне підприємство «Ватутінвуглереструктуризація» (а.с.27-28).
Відповідно до архівної довідки №993 від 13.08.1999 року, виданої ДП «Ватутінвуглереструктуризація» (яке є правонаступником ДП Ватутінський будівельний комбінат) позивач працював на державному підприємстві «Ватутінвуглереструктуризація» на шахті “Новомиргородська» на посаді машиніста підземних установок з 01.03.1998 року по 01.06.1999 року. Вищевказана робота проводилась з повним робочим днем під землею і така робота (посада) передбачена Списком №1, розділ 1 підрозділ 1а, код професії - 1010100а. Дана довідка видана на підставі архівних документів: наказів, особової картки Т-2 і видана для предявлення в органи соціального забезпечення (а.с. 56).
Згідно Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36, пунктом 1.1а передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають усі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах.
Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року №442, яка набула чинності з 21.08.1992 року, в зв'язку з чим, при призначені пенсії за віком на пільгових умовах, певного п'ятирічного періоду роботи зі шкідливими умовами праці після 21.08.1992 року, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене результатами атестації.
Пунктами 2, 6 Порядку №422 визначено, що основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах. Атестація робочих місць передбачає визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах.
Відповідно до Наказу Держвуглепрому України по Виробничому об'єднанню по видобутку вугілля Олександріявугілля шахти Новомиргородська від 16.02.1995 року №38 було затверджено перелік робочих місць, професій і посад, працівникам яких підтверджено право пільгового пенсійного забезпечення. До переліку цих робочих місць, професій та посад за кодом професії № 1010100а включено посаду «Машиніст підземних установок», на якій посаді позивач працював з 01.03.1998 року по 01.06.1999 року відповідно до запису у трудовій книжці № 11 (а.с.29-32).
Відповідно до запису №8 у трудовій книжці позивача, останній з 08.01.1992 року переведений на посаду машиніста підземних установок на шахті «Новомиргородська» і працював по 01.03.1998 року. З 01.03.1998 року позивач звільнений по п.5 ст.36 КЗпП України по переводу в ДП «Ватутінський будівельний комбінат» машиністом підземних установок на дільницю по демонтажу гірничошахтного устаткування і погашення шахти «Новомиргородська» для виконання фізичних обсягів робіт по ліквідації шахти «Новомиргородська» по переводу в ДП шахта «Новомиргородська». Звільнений позивач з цієї посади з зв'язку із зменшенням обсягу робіт по ліквідації шахти «Новомиргородська» п.1 ст.40 КЗпП України (запис у трудовій книжці №14).
Тобто, у позивача не були змінені умови праці (під землею), а був змінений лише роботодавець, оскільки він продовжував працювати під землею тим же машиністом підземних установок 3 розряду на шахті «Новомиргородська».
До трудових функцій позивача на посаді машиніста підземних установок на дільниці по демонтажу гірничошахтного устаткування і погашення шахти «Новомиргородська» для виконання фізичних обсягів робіт по ліквідації шахти «Новомиргородська» на підприємстві ДП «Ватутітнський будівельний комбінат» входили ті ж самі функції та обов'язки, що позивач виконував за попереднім місцем роботи, тобто робота виконувалась під землею та за таким же кодом професій 1010100а, як і до переведення (а.с.56-56).
Працівники, які були прийняті по переводу з ДП шахти “Новомиргородська” згідно наказу ДП «Ватутінський будівельний комбінат» № 20-к від 03.03.1988 року на дільницю по демонтажу гірничо-шахтного устаткування і погашення шахти «Новомиргородська» для виконання фізичних обсягів робіт по ліквідації шахти, працювали в аналогічних гірничих та гірничо-геологічних умовах, що підтверджується зокрема і судовими рішеннями у справі №395/955/17 (а.с.74-76).
Наказом Міністерства вугільної промисловості України від 11.02.1999 року № 4 реорганізовано ДП «Ватутінський будівельний комбінат» в ДП «Ватутінвуглереструктуризація» з встановленням з 01.02.1999 року структурних підрозділів, в тому числі і шахта «Новомиргородська» з дільницею по ліквідації шахти з атестованими робочими місцями, без істотних змін умов праці на шахті «Новомиргородська» з усіма діючими юридичними, адміністративними, регулюючими законодавчими положеннями шахти, наказами, які впливали на виробничий процес, умови праці шахтарів, техніку безпеки (а.с.27-28).
Тобто, позивач був переведений до іншого підприємства, при цьому продовжуючи працювати в тих же умовах і на тому ж самому робочому місці на території шахти Новомиргородська, за тою ж посадою.
Отже відмова зарахувати позивачу період такої роботи з 01 березня 1998 року по 01 червня 1999 року до пільгового стажу, є такою що порушує його права, адже не назва посади, а саме трудова функція визначає його право на пенсію на пільгових умовах.
Працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Пенсійне законодавство не містить визначення «робоче місце». Водночас, таке визначення містять інші нормативно-провові акти, як то:
- Закон України від 05.07.2012 року№ 5067-VI «Про зайнятість населення» робоче місце - місце (приміщення), на якому працівник постійно чи тимчасово перебуває в процесі трудової діяльності і яке визначене, зокрема на підставі трудового договору (контракту);
- Наказ МОЗ України від 18.12.2002 року № 476 «Про затвердження Державних санітарних норм та правил при роботі з джерелами електромагнітних полів (ДСНіП 3.3.6.096-2002)» робоче місце - місце постійного або тимчасового перебування працівників у процесі трудової діяльності;
- Наказ Держнаглядохоронпраці від 06.10.1997 року № 257 «робоче місце» це місце постійного або тимчасового перебування працівника на ділянці електроустановки у процесі трудової діяльності.
Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що позивач фактично продовжував працювати на атестованому робочому місці, оскільки зміна відбулась лише у назві підприємства, а не у місці проведення роботи та без зміни робочого місця.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відсутність атестації робочого місця посади машиніст підземних установок на дільниці по демонтажу гірничо шахтного устаткування і погашення шахти Новомиргородська для виконання фізичних обсягів робіт по ліквідації шахти на ДП «Ватутінський будівельний комбінат» в даному випадку не може впливати на право позивача щодо обчислення стажу роботи у період з 01 березня 1998 року по 01 червня 1999 року, як такого, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення .
Таким чином, період роботи машиніста підземних установок з 01.03.1998 року по 01.06.1999 року повинен бути зарахований до пільгового стажу позивача за списком №1.
Згідно із ч.1 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст.83 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
Позивач із заявою про здійснення призначення пільгової пенсії звернувся 16.08.2019 року, на підставі якої відповідачем винесено рішення №111750000293 від 27.08.2019 року.
Як свідчать матеріали справи, пенсія позивачу фактично не призначена. За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що для повного захисту прав позивача необхідно також зобов'язати відповідача вирішити питання щодо призначення позивачу пільгової пенсії.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність відмови в зарахуванні позивачу до пільгового стажу роботи період з 01.03.1998 року по 01.06.1999 року.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вирішуючи питання про можливість касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.
За приписами пункту 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2019 року в адміністративній справі №340/2549/19 залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2019 року в адміністративній справі №340/2549/19 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Чабаненко
суддя С.Ю. Чумак