13 лютого 2020 року Чернігів Справа № 620/3953/19
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить:
- визнати розпорядження відповідача від 22.08.2019 №91047 про обчислення пенсії в порядку ч.2 ст.27 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» неправомірною дією;
- зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії з 22.08.2019 в порядку ч.2 ст.27 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» в повному обсязі, з урахуванням повної заробітної плати за 60 місяців за 1982-1987 роки та повного підвищення пенсії, як вказано в законі, а також з урахуванням обмеженя згідно ч.3 ст.27 цього Закону, з урахуванням коефіцієнту страхового стажу 0,6;
- визнати неправомірним рішення від 21.08.2019 №974260191047 та розпорядження на перерахунок пенсії від 01.10.2017, вадані відповідачем відносно пенсії - неправомірними діями;
- зобов'язати відповідача перерахувати розмір пенсії, виходячи із застосування повної заробітної плати за період з 01.10.1982 по 01.10.1987, тобто за 60 місяців підряд. Перерахунок провести за період з 01.10.2017 по сьогодніщній день, а за період з 01.01.2017 по сьогоднішній день, застосувавши коефіцієнт страхового стажу в розмірі 0,4129.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно виключив з розрахунку пенсії зарплатню за період жовтень-грудень 1982 року та за весь 1985 рік. Крім того, на думку позивача, з жовтня 2017 року було незаконно зменшено коефіцієнт страхового стажу з 0,4129 до 0,30583. Наведене було зроблено на підставі внесення змін, які діють з 03.10.2017, проте останні не можуть стосуватись пенсій, призначених в 2014 році. Таким чином, позивач вважає, що звужено його наявні права відносно розміру пенсії.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.01.2020 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного письмового провадження, без виклику сторін (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу 15-ти денний термін, з дня отримання копії ухвали для подання відзиву на позов.
Відповідач протягом встановленого ухвалою суду строку надав відзив на позов, в якому з позовними вимогами не погодився, вказавши на їх безпідставність та зазначив, що дії Головного управління відповідають нормам чинного законодавства, а отже відсутні підстави для задоволення даного адміністративного позову.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.
ОСОБА_1 з 27.04.2014 є пенсіонером за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 .
Позивач звернувся до відповідача з проханням перерахувати пенсію в порядку, передбаченому ч.2 ст.27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому просив перепризначити пенсію, якщо вона буде більшою, ніж він отримує зараз.
Також, позивач ознайомився із пенсійною справою та виявив, що відповідач виключив з розрахунку пенсії його зарплатню за період жовтень-грудень 1982 року та за весь 1985 рік та з жовтня 2017 року зменшив коефіцієнт страхового стажу з 0,4129 до 0,30583.
Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
В силу ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до ч.2 ст.27 Закону України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058) за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.
При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.
Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому ч.1 та ч.2 ст.42 цього Закону.
Статтею 40 Закону №1048 визначено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абз.3 ч.1 ст.24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до п.п.7,8,9,14 ст.11 цього Закону. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.
Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до ч.2 ст.27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
ОСОБА_1 зазначає, що відповідач протиправно виключив з розрахунку пенсії зарплатню за період жовтень-грудень 1982 року та за весь 1985 рік.
Так, відповідно до п.2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-01, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об'єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з відповіді Прокуратури Тюменської області та акта зустрічної перевірки управління Пенсійного фонду Російської Федерації по Тюменській області стосовно довідки про заробітну плату за період з 1982 по 1987 роки, суми заробітної плати за 1982 рік та 1985 рік зазначені на підставі штатного розпису у зв'язку з відсутністю первинних документів.
З аналізу викладеного слідує, що оскільки виписка зі штатного розпису не є документом, що засвідчує фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії, в силу положень ст.40 Закону №1048, заробітна плата за 1982 та 1985 рік не може бути врахована для обчислення пенсії.
Таким чином, у відповідача відсутні правові підстави для проведення перерахунку пенсії позивача із урахуванням повної заробітної плати за 60 місяців за 1982-1987 роки.
Щодо зменшення коефіцієнту страхового стажу, суд зазначає наступне.
Законом України від 03.10.2017 №2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», який набув чинності з 11.10.2017, внесено зміни, зокрема, до ч.1 ст.25 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно яких друге речення абзацу п'ятого викладено в такій редакції: «За період участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%».
Одночасно, Розділ XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» доповнено пунктом 4-3, яким встановлено, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 01.10.2017 перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %. При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 01.112017 Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», збільшений на 79 гривень.
Згідно із положеннями абзацу 2 пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 03.10.2017 №2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» у разі, якщо внаслідок перерахунку, проведеного відповідно до цього Закону, розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Тобто, застосування відповідачем при обчисленні пенсії позивача величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1 % в порівнянні з 1,35% не призводить до звуження вже набутих позивачем прав.
Порядок визначення коефіцієнта страхового стажу визначено у ст.25 Закону №1048.
Коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п'яти знаків після коми за відповідною формулою де Кс - коефіцієнт страхового стажу; См - сума місяців страхового стажу; Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%.
Коефіцієнт страхового стажу з урахуванням періодів до набрання чинності цим Законом не може перевищувати 0,75, а з урахуванням страхового стажу, передбаченого абз.10 ч.3 ст.24 цього Закону, - 0,85.
Виходячи з наявного загального страхового стажу позивача, який складає 30 років 7 місяців та 20 днів, що сторонами не заперечується, коефіцієнт страхового стажу позивача при обчисленні пенсії має становити 0,30583.
Таким чином, вимоги позивача про перерахунок пенсії із застосуванням коефіцієнта страхового стажу 0,6 та 0,4129 є необгрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
При ухваленні рішення суд враховує, що згідно висновків Європейського суду з прав людини, викладених в рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014, Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
У зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.
Відповідно до положень ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, приймаючи до уваги наведене вище, на підставі аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії слід відмовити повністю.
Керуючись ст. ст. 139, 227, 229, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У позові ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 );
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області ( вул. П'ятницька, 83-а, м. Чернігів, код ЄДРПОУ 21390940).
Повне рішення суду складено 13.02.2020.
Суддя Л.О. Житняк