06 лютого 2020 року справа № 580/2961/19
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд одноособово в складі:
головуючого судді - Бабич А.М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Салабай М.В.,
позивача - ОСОБА_1 (особисто),
представника відповідача - Нечаєнко Т.А. (згідно з довіреністю),
розглянувши правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Черкаській області про визнання незаконними дій, зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди,
У Черкаський окружний адміністративний суд позовною заявою звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач) до Управління Держпраці у Черкаській області (18000, м.Черкаси, бульвар Шевченка, 205; код ЄДРПОУ 39881228) про:
витребування від відповідача відповідей від 12.09.2019 №01-08/Г-12з-105 та від 23.09.2019 №01-08/Г-98з-107 матеріалів перевірки його заяв від 02.06.2016 і саме звернення від 18.01.2018;
визнання грубих неприпустимих порушень правових норм ст.40 Конституції України при направленні йому відповідей від 06.09.2019, 10.09.2019, 12.09.2019 та 23.09.2019, як неправомірних, а як наслідок дій самих відписок незаконними;
зобов'язання відповідача розглянути заяви та надати законні відповіді;
зобов'язання відповідача відшкодувати позивачу моральну шкоду в розмірі 1000000,00 грн.
Того ж дня позивач надав суду заяву, в якій повідомив, що допустив помилку в назві відповідача та просив направити позов фактичному відповідачу - Управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Черкаській області (18008, м. Черкаси, вул.Б.Вишневецького, буд.18; код ЄДРПОУ 4132128) (далі - відповідач).
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує про порушення відповідачем вимог законодавства, не врахування заборони направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються. Також наголошує на виготовленні відповідей на його запити без перевірки викладених фактів. Крім того, ігнорування відповідачем ст.ст.21, 24 Конституції України, на переконання позивача, дає йому право на відшкодування моральної шкоди в розмірі 1000000,00 грн. Додатково зазначає щодо рішення Верховного Суду про виплату йому п'яти тисяч гривень.
Ухвалою суду від 15.10.2019 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Черкаській області про: визнання незаконними дій щодо направлення йому відповідей від 06.09.2019, 10.09.2019, 12.09.2019 та 23.09.2019; зобов'язання розглянути заяви та надати законні відповіді; зобов'язання відшкодувати йому моральну шкоду в розмірі 1000000,00 грн. На виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд вирішив здійснювати розгляд справи правилами спрощеного позовного провадження та призначив судове засідання. Також відмовлено у задоволенні клопотання позивача про виклик Леонова О.П . Задоволено частково клопотання позивача про витребування доказів. Встановлено відповідачу строк тривалістю п'ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали для надання відзиву на позовну заяву та доказів.
Згідно з даними рекомендованих повідомлень вказану ухвалу сторони отримали 18.10.2019.
29.11.2019 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд у задоволенні позову відмовити. Вказує, що на виконання постанови Верховного Суду від 15.08.2019 у справі №823/782/16 відповідач неодноразово звертався до позивача з повідомленням про добровільне виконання рішення суду та проханням повідомити платіжні реквізити для перерахування моральної шкоди. За наслідками розгляду звернення позивача від 02.09.2019 листом від 06.10.2019 за підписом першого заступника керівника відповідача Момота Р.В. (у зв'язку з перебуванням керівника відповідача Леонова О . П . у відрядженні) його запрошено з'явитись 12.09.2019 об 11год. 00хв. до Управління для вивчення справи №25 та отримання відповіді на лист від 02.06.2016 відповідно до вимог постанови Верховного Суду. Оскільки лист 06.10.2019 повернутий позивачем у зв'язку з підписанням його першим заступником керівника Управління Момотом Р.В., а не керівником Леоновим О.П. , 10.09.2019 лист з аналогічним змістом підписаний саме керівником з поміткою «повторно». У присутності працівників патрульної поліції позивач відмовився його отримувати, з огляду на що його було направлено поштою, а також телефонограмою запрошено позивача з'явитись 12.09.2019 об 11год. 00хв. до Управління. 12.09.2019 на виконання постанови Верховного Суду від 15.08.2019 позивачу направлено відповідь на його заяву від 02.06.2016. На звернення позивача від 10.06.2019 №Г-98 позивачу 23.09.2019 було надано відповідь та повідомлено про готовність виконати постанову Верховного Суду з пропозицією надати реквізити для перерахування коштів, призначено час для ознайомлення зі справою №25 на 27.09.2019 о 10год. 00хв. із зазначенням, що у разі неможливості прибути у визначений час, він може прибути у будь-який зручний час згідно з графіком прийому громадян із попереднім повідомленням. 01.10.2019 поштовим переказом №13 відповідач перерахував позивачу кошти в сумі 5000,00грн., які отримані ним 07.10.2019. З приводу висловленого у зверненні від 02.09.2019 бажання позивача прийняти виконання постанови Верховного Суду виключно від виконавчої служби вказує, що примусове виконання рішення суду здійснюється органами виконавчої служби виключно у разі відмови боржника виконати його добровільно. Просить врахувати, що постанова відповідача від 30.05.2016 №2301/12052/1112 про відмову у призначенні позивачу страхових виплат визнана законною вищевказаним рішенням Верховного Суду від 15.08.2019. Стосовно стягнення моральної шкоди вказує, що позивач не надав належних доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди діями або бездіяльністю відповідача. Стверджує про відсутність порушення відповідачем прав та законних інтересів позивача, оскільки рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16.04.2004 №2-59/04 нещасний випадок, що з ним стався, визнаний таким, що не пов'язаний з виробництвом. Також постановами Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13.04.2016 у справі №711/12517/14-а, від 04.04.2017 у справі №711/9792/16-а та Верховного Суду від 15.08.2019 у справі №823/782/16 встановлено відсутність у позивача права на відшкодування шкоди у зв'язку з трудовим каліцтвом.
04.11.2019 позивач подав суду пояснення до відзиву, в яких зазначив, що частина 1 ст.373 КАС України чітко встановлює, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа. Інше не передбачено вимогами законодавства. Вказує, що доручення керівника відповідача щодо розгляду його заяв працівнику - Нечаєнко Т.А. суперечить закону, оскільки наявний конфлікт інтересів. Лист від 10.09.2019 виготовлений під назвою «Повторно» є копією, виготовленою Нечаєнко Т.А . Направлення телефонограми позивач вважає необґрунтованим, оскільки перебуває з відповідачем у неофіційних відносинах і у цьому випадку направляється інформаційний лист. На тексті телефонограми відсутні протести позивача відносно шантажу його родини. Для виготовлення актів щодо його неприбуття повинна бути створена комісія та наказ про її діяльність. Відповідач у відзиві перейменовує назву «Суд Придніпровського району» на «Придніпровський районний суд» та замовчує про відсутність обов'язкових реквізитів на рішенні - герба та розшифровування підпису судді. Також позивач зазначає про незгоду з доводами у відзиві щодо діяльності службових осіб відповідача, їх компетенції.
Ухвалою суду від 30.10.2019, внесеною до протоколу судового засідання, суд постановив перейти зі спрощеного до загального позовного провадження та призначив підготовче засідання.
Під час підготовчого провадження суд ухвалою від 06.12.2019 продовжив його строк на 10 днів, а ухвалою від 19.12.2019 додатково на 20 днів; частково задовольнив клопотання позивача про витребування доказів; відмовив у задоволенні клопотань про залучення третьою особою державного виконавця, про колегіальний розгляд справи та про виклик для допиту у судове засідання свідка.
28.12.2019 суд закрив підготовче провадження та призначив судовий розгляд справи по суті.
06.02.2020 від позивача суду надійшло письмове доповнення, в якому просиь винести окрему ухвалу щодо представника відповідача Нечаєнко Т.А. із-за ігнорування нею вимог ч.2 ст.44 КАС України та врахувати його право критично реагувати на її негідну поведінку.
Заслухавши сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Суд установив, що 02.06.2016 позивач подав Відділенню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань в м. Черкаси заяву (вх.№Г-12 від 02.06.2016), в якій з метою якісної підготовки доказів дискримінації його, як інваліда 2 групи від трудового каліцтва, у вигляді невиконання 17 судових рішень просив:
видати йому для вивчення справу №25, в якій прийняте рішення від 30.05.2016 №2301\12052\1112, та дозволити виготовити з нього копії необхідних документів;
надати йому відповіді щодо розшифрування номера 2301\12052\1112 за складовими, причини, із-за яких не направлене це рішення відділу примусового виконання рішень, мету направлення апеляційної скарги, зареєстрованої канцелярією Придніпровського районного суду, зі спливом трьох строків на її подачу.
Зазначене Відділення листом від 16.06.2016 №1175/Г-12/01-2 надало відповідь. Ці обставини стали предметом судового розгляду у справі №823/782/16.
Постановою Верховного Суду від 15.08.2019 у справі №823/782/16 скасовані постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року та прийнято нову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірним рішення Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Черкаси, оформлене листом від 16.06.2016 №1175/Г-12/01-22, та зобов'язано його повторно розглянути заяву позивача від 02.06.2016, надати відповідь з урахуванням висновків, що містяться в цій постанові. Присуджено стягнути з нього моральну шкоду у розмірі 5000 грн на користь ОСОБА_1 та зобов'язано Відділення видати ОСОБА_1 для вивчення його особову справу № 25.
02.09.2019 у зв'язку з прийняттям вказаного рішення Верховного Суду щодо скасування рішень судів попередніх інстанцій позивач подав адресовану керівнику відповідача Леонову О.П. заяву, в якій просив:
відізвати листи, адресовані йому, від 03.04.2019 та від 17.07.2019, а також усі вихідні документи, які долучені до скасованих рішень: республіканського Фонду, Черкаського окружного адміністративного суду у справі №580/2323/19, Придніпровського районного суду у справах №711/12517/14-а та №711/9792/16-а, відповідь від 31.10.2018 на запит Черкаської місцевої прокуратури тощо;
врахувати, що наслідки виконання вищевказаного рішення та відшкодування моральної шкоди позивач буде приймати виключно від виконавчої служби;
направити слідчому поліції Тищенку І.В. оригінал справи №25, яка відповідно до журналу обліку особових справ оформлена 13.11.2001;
прийняти до відома, що Гарань С.М. ухвалою від 15.05.2019 у справі №580/1436/19 визнав корупційні дії у справі №823/782/16 та задовольнив самовідвід;
провести вказані дії відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України.
На вказане звернення відповідач спірним листом від 06.09.2019 №01-08/Г-96з-104 за підписом першого заступника керівника відповідача Момота Р.В. повідомив. Щодо відкликання листів вказав, що станом на час їх складення рішення судів першої та апеляційної інстанції у справі №823/782/16 не скасовані, а тому підстав для їх відкликання немає. З приводу бажання позивача прийняти виконання постанови Верховного Суду виключно від виконавчої служби, що примусове виконання рішення суду здійснюється органами виконавчої служби виключно у разі відмови боржника виконати його добровільно. З метою виплати моральної шкоди відповідач висловив прохання повідомити платіжні реквізити для перерахування коштів. Також запросив позивача з'явитись 12.09.2019 об 11год. 00хв. для вивчення справи №25 та отримання відповіді на лист від 02.06.2019. Щодо направлення слідчому Тищенку І.В. оригіналу справи №25 зазначив, що постановою Верховного Суду зобов'язано видати справу №25 для вивчення позивача, а не направити слідчому, у зв'язку з чим таку вимогу не задовольнив. Щодо ухвали судді Гараня С.М. зазначив, що вона не містить посилань на будь-які обставини або факти, які розглядались у справі №823/782/16, у зв'язку з чим не може братися до уваги, як доказ корупційних дій.
Вказаний лист направлений позивачу 06.09.2019 та отриманий ним 09.09.2019, що підтверджується даними фіскального чека поштового відділення (штрих-код відправлення№1800100403960) та інформацією із сайту «Укрпошта».
Лист аналогічного змісту (також оспорюваний) від 10.09.2019 №01-08/Г-96з-104 із зазначенням «Повторно» підписаний керівником відповідача Леоновим О.П., направлений позивачу засобами поштового зв'язку 10.09.2019 та отриманий позивачем 11.09.2019, що підтверджується даними фіскального чека поштового відділення (штрих-код відправлення №1800100099217) та даними сайту «Укрпошта».
Також 10.09.2019 відповідач склав телефонограму №08-07-1724 щодо запрошення позивача 12.09.2019 об 11.00 год. до Управління за адресою: м. Черкаси, вул. Б.Вишневецького, 18, каб.31, - для вивчення справи №25 та отримання відповіді на лист від 02.06.2016. Також висловлено прохання повідомити платіжні реквізити для перерахування коштів стягнутої за рішенням суду моральної шкоди в розмірі 5000,00грн.
10.09.2019 позивач подав адресовану керівнику відповідача Леонову О.П. заяву (вх.№Г-98 від 10.06.2016), в якій, посилаючись на ч.4 ст.7 Закону України «Про звернення громадян», зазначив про заборону направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії яких оскаржуються. Наголосив, що його заява від 02.09.2019 направлена проти Момота Р.В. і підписання ним відповіді є злочином. Тому повертає його відповідь від 06.09.2019. Також просив видати йому матеріали перевірки питань, вказаних у заяві, направити письмове підтвердження дат перебування Леонова О.П. у відпустці, у відповіді на заяву від 02.09.2019 відобразити реакцію керівника відповідача на відповідь Момота Р.В.
Листом від 12.09.2019 №01-08/Г-12з-105 (також оспорюваний) відповідач зазначив позивачу, що розглянув заяву від 02.06.2016 та з урахуванням постанови Верховного Суду від 15.08.2019 у справі №823/782/16 повідомляє. Щодо видачі для вивчення справи №25 листом від 06.09.2019 відповідач повідомив його про необхідність з'явитись 12.09.2019 об 11год. 00хв. для вивчення справи №25 та отримання відповіді на лист від 02.06.2019. Роз'яснено про можливість прийти у інший день у зручний час згідно з графіком прийому із попереднім повідомленням. Щодо постанови від 30.05.2016 №2301/12052/1112 повідомлено, що вона прийнята на виконання рішення Придніпровського районного суду від 13.04.2016 у справі №711/12517/14-а, якою відмовлено у призначенні позивачу страхових виплат і постановою Верховного Суду від 15.08.2019 її визнано законною. Щодо розшифрування номеру постанови - 2301/12052/1112/1112 повідомлено позивача, що відповідно до наказу Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України від 19.03.2008 №188 (що діяла на час її винесення) номер постанови, що стосується потерпілого читається так: 23 - код управління; 01 - код відділення; 12052 - номер справи; 1112 - внутрішній номер постанови в межах справи. Також зазначено, що оскільки рішення стосовно нещасного випадку приймалось у 2014 році, а у 2001 році рішення за заявою від 12.11.2001 не прийняте через судові спори, постанова від 30.05.2016 виносилась у межах зареєстрованої особової справи №12052, рішення у якій визнано правомірним. Щодо питання не направлення постанови від 30.05.2016 №2301/12052/1112 до Відділу примусового виконання рішень позивачу роз'яснено, що на виконання постанови Придніпровського районного суду від 13.04.2016 у справі №711/12517/14-а розглянуто справу за заявою позивача від 12.11.2001 з доданими документами, що зареєстрована 13.11.2001 за №25, та прийнято рішення у формі постанови від 30.05.2016 №2301/12052/1112 про відмову у страхових виплатах та наданні соціальних послуг. Вказана постанова прийнята з огляду на рішення Придніпровського районного суду від 16.04.2004 2-59/04, яким встановлено, що нещасний випадок від 06.05.1987 не пов'язаний з виробництвом. Листом від 30.05.2016 №1047/03-12 вищевказана постанова направлена відділу ДВС, на підставі чого державний виконавець виніс постанову від 16.06.2016 про закінчення виконавчого провадження №51161878.
Крім того, листом від 23.09.2019 №01-08/Г-98з-107 (також оспорюваний) відповідач повідомив позивача про розгляд його заяви від 10.09.2019, що лист від 06.09.2019 №01-08/Г-96з-104 підписаний першим заступником начальника Управління Момотом Р.В. у зв'язку з перебуванням начальника Управління Леонова О.П. у відрядженні. У ньому зазначено, що 10.09.2019 позивачу надано відповідь на звернення від 02.09.2019 за підписом начальника Управління Леонова О.П. та у присутності працівників патрульної поліції запропоновано його отримати особисто. У зв'язку з відмовою отримання відповіді вона направлена рекомендованим листом. Листом позивача повідомлено про готовність виконання постанови Верховного Суду та запрошено прийти до Управління для вивчення документів, надання відповіді на питання, поставлені у зверненні від 02.06.2016, а також отримання платіжних реквізитів для перерахування моральної шкоди. Оскільки у визначений час (12.09.2019 об 11год. 00хв.) позивач не прибув, йому запропоновано з'явитись до Управління 27.09.2019 о 10год. 00хв. для вирішення вищевказаних питань. Роз'яснено, що у разі неможливості прибути в обумовлений час, позивач може прийти в інший зручний для нього час згідно з графіком прийому громадян, заздалегідь повідомивши про це. Повідомлено, що Управлінням детально вивчено обставини, на які позивач посилається, але порушень чинного законодавства заступником начальника Управління Момотом Р.В. не виявлено. У додатках до вказаного листа зазначено про надання копії наказу Управління про відрядження.
Тому позивач звернувся із вказаним вище позовом.
Надаючи оцінку встановленим обставинам, суд врахував таке.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі ч.1 ст.1 Закону України від 02.10.1996 №393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі - Закон №393/96-ВР) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону №393/96-ВР звернення громадян - викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.
Заявою (клопотанням) вважається звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Оскільки згадані вище заяви позивача стосуються реалізації його прав та недоліків змісту листів відповідача, вони мають спільні ознаки заяви, скарги та пропозицій.
Частиною 1 ст.5 Закону №393/96-ВР встановлено, що звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Частиною 4 ст.5 Закону №393/96-ВР встановлено, що звернення може бути усним чи письмовим.
Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. (ч.6 ст.5 Закону №393/96-ВР).
У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати (ч.7 ст.5 Закону №393/96-ВР).
Суд врахував, що вказаних вимог до форми звернень позивач дотримався.
На підставі ч.1 ст.7 Закону №393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Абзацом 4 ст.7 Закону №393//96-ВР встановлено заборону направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
Відповідно до вимог ст.19 Закону №393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
Для вирішення спору суд врахував, що оспорювані відповіді в листах відповідача від 06.09.2019 №01-08/Г-96з-104 (за підписом першого заступника начальника управління - Момота Р.В.) та від 10.09.2019 №01-08/Г-96з-104 (за підписом начальника управління Леонова О.П., аналогічного змісту) стосуються розгляду заяви позивача від 02.09.2019.
Згідно з наказом відповідача від 05.09.2019 №48-вд Леонов О.П. 06.09.2019 відбув у відрядження. Пунктом 2 наказу відповідача від 03.01.2018 установлено, що у разі відсутності начальника Леонова О.П. його обов'язки виконує перший заступник Момот Р.В.
У мотивах свого звернення позивач посилається на рішення Верховного Суду від 15.08.2019 у справі №823/782/16 щодо скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції, з огляду на що і виклав вказані вище прохання щодо відкликання відповідачем листів від 03.04.2019, 17.07.2019 та вихідних документів, до яких долучені відмінені рішення, направити оригінал справи №25, який згідно з Журналом обліку особистих справ оформлений 13.11.2001. Тобто позивач ініціював перегляд відповідачем фактів і обставин, щодо яких отримував рішення у формі листів від 03.04.2019 та 17.07.2019.
Жодного належного, допустимого та достовірного доказу об'єктивної перевірки відповідачем викладених у вказаній заяві обставин і фактів суду не надано.
Згідно зі ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Отже, посилання відповідача у вказаних спірних листах щодо відмови у відкликанні його листів з тієї підстави, що вони видавалися з урахуванням чинності судових рішень, свідчить, що відповідач безпідставно та протиправно відмовився переглянути власну позицію у листах, що формувалися на відмінених у подальшому Верховним Судом рішеннях. Зазначена відповідачем підстава не відповідає легітимній меті позбавлення позивача права на інформацію, оскільки не перешкоджає перегляду державним органом розгляду заяв з урахуванням зміни обставин, про які зазначає Верховний Суд.
Крім того, викладена в листах причина відмови в направленні слідчому поліції Тищенку І.В. оригіналу справи №25, зокрема, щодо відсутності покладення такого обов'язку постановою Верховного Суду, також свідчить про безпідставну відмову в задоволенні відповідачем такого прохання саме позивача, оскільки не містить посилань на відповідні вимоги нормативно-правового акту, яким накладено відповідну заборону чи обмеження, та позивач не просив це вчинити саме на виконання зазначеної постанови суду касаційної інстанції.
Відповідачем не з'ясовано в порядку, межах та спосіб, визначених чинним законодавством, можливості направити оригінал справи №25 слідчому.
Отже, така бездіяльність відповідача не відповідає ст.19 Закону №393/96-ВР.
Відповідно до ст.5 Закону України від 02.10.1992 "Про інформацію" (далі - ЗУ №2657-XII) кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Право на інформацію згідно зі ст.6 ЗУ №2657-XII забезпечується: створенням механізму реалізації права на інформацію; створенням можливостей для вільного доступу до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів, інших інформаційних банків, баз даних, інформаційних ресурсів; обов'язком суб'єктів владних повноважень інформувати громадськість та засоби масової інформації про свою діяльність і прийняті рішення; обов'язком суб'єктів владних повноважень визначити спеціальні підрозділи або відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації; здійсненням державного і громадського контролю за додержанням законодавства про інформацію; встановленням відповідальності за порушення законодавства про інформацію.
Право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Відповідно до ч.2 ст.7 №2657-XII ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.
Отже, викладені позивачем у заявах факти відповідачем у спірних правовідносинах повинні були бути повно та об'єктивно перевірені, а про наслідки - позивачу повідомлено у повному обсязі у встановленому законом порядку.
Щодо направлення спірної відповіді листом відповідача від 12.09.2019 №01-08/Г-12з-105 «Про розгляд заяви від 02.06.2016» суд врахував таке.
Підставою для його складання відповідачем визначена необхідність виконання постанови Верховного Суду від 15.08.2019 у справі №823/782/16. Дослідивши його зміст у взаємозв'язку з рішенням зазначеного Суду, суд дійшов висновку, що вона не містить повної відповіді на заяву позивача від 02.06.2016 з урахуванням висновків Верховного Суду (як про те зазначено).
Так, Верховний Суд вказав, що при розгляді заяви позивача від 02.06.2016 відповідач не роз'яснив, чому номер постанови про відмову у страхових виплатах та наданні соціальних послуг (прийнята на виконання постанови Придніпровського районного суду м.Черкаси від 13 квітня 2016 року у справі №711/12517/14-а, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 12 листопада 2001року, яка була зареєстрована 13.11.2001 за №25 з доданими до неї документами) не містить номеру справи - №25, а містить номер іншої справи - №12052. Верховний Суд акцентував увагу на тому, що заява позивача від 07.04.2014, на підставі якої заведено нову справу потерпілого №12052, не містить відомостей, необхідних для її розгляду в порядку ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання України, які спричинили втрату працездатності", оскільки така заява по суті є скаргою на бездіяльність відповідних державних органів щодо розгляду його заяви від 12.11.2001 у справі №25 та неодноразового її протиправного повернення. Крім того суди в справах №711/12517/14-а та №823/3413/14 дійшли висновку, що постанова від 24.10.2014, якою ОСОБА_1 відмовлено у призначенні страхових виплат та наданні соціальних послуг, фактично винесена у справі №12052 та заяві від 07.04.2014, а тому не може вважатися такою, що вирішує заяву від 12.11.2001.
Крім того, у мотивувальній частині вказаної постанови відносно відповіді на питання про надіслання постанови від 30 травня 2016 року №2301/12052/1112 до Відділу примусового виконання рішень Верховний Суд вказав, що всупереч ухвалі Придніпровського районного суду м.Черкаси від 12 травня 2016 року про роз'яснення постанови від 13 квітня 2016 року у справі №711/12517/14-а Відділенням Фонду у постанові від 30 травня 2016 року № 2301/12052/1112 вказано про розгляд Фондом не справи №25 за заявою ОСОБА_1 від 12 листопада 2001 року, а заяви останнього від 07.04.2014.
Тому колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що вищезазначені обставини спростовують відповідь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Черкаси, викладену у листі від 16 червня 2016 року № 1175/Г-12/01-22, щодо виконання відповідачем рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 квітня 2016 року у справі №711/12517/14. З огляду на це і зобов'язано повторно розглянути заяву позивача від 06.06.2016.
Стверджуючи в спірному листі від 12.09.2019 №01-08/Г-12з-105 щодо виконання вказаного рішення Верховного Суду, відповідач так і не повідомив позивачу причин наявності двох справ за його заявою від 12.11.2001 (не роз'яснив, чому номер постанови про відмову у страхових виплатах та наданні соціальних послуг (прийнята на виконання постанови Придніпровського районного суду м.Черкаси від 13 квітня 2016 року у справі №711/12517/14-а, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 12 листопада 2001року, яка була зареєстрована 13.11.2001 за №25 з доданими до неї документами) не містить номеру справи - №25, а містить номер іншої справи - №12052). Пояснення щодо складових вихідного номеру справи №12052 та загальний зміст спірного листа не враховують зазначених вище мотивів Верховного Суду, про необхідність врахування яких він окремо зазначив у резолютивній частині вказаної постанови суду.
Суд встановив наявність у відповідача двох справ за однією заявою страхувальника, з огляду на що в них розподілені оригінали та копії щодо одного страхового випадку. Такі обставини свідчать про неврахування викладеної вище мотивувальної частини постанови Верховного Суду у вказаній справі, що набрала законної сили та підлягає безумовному виконанню в силу припису ст.129-1 Конституції України.
Крім того, викладене в листі відповідача прохання завчасного повідомлення позивачем дати його прибуття для ознайомлення з матеріалами справи не передбачене жодними нормативно-правовими актами.
Отже, зміст листа від 12.09.2019 свідчить про неврахувавння вказаного рішення Верховного Суду внаслідок бездіяльності щодо перевірки викладених позивачем у заяві від 02.06.2016 обставин, порушує право позивача на отримання повної та достовірної інформації щодо викладених в його заяві фактів. Тому дії відповідача щодо формування неповної відповіді, викладеної листом вих.№01-08/Г-12з-105 від 12.09.2019, є протиправними.
Щодо спірної відповіді у листі відповідача від 23.09.2019 №01-08/Г-98з-107 суд врахував, що його складання та направлення позивачу пов'язане з розглядом його заяви від 10.09.2019.
У вказаній заяві позивач акцентував увагу на тому, що його попереднє звернення заявою від 02.09.2019 направлене проти Момота Р.В. , з огляду на що підписання ним листа у відповідь є порушенням закону. Тому позивач повернув лист-відповідь від 06.09.2019 та просив видати матеріали перевірки його питань у попередньому зверненні, направити письмове підтвердження дат перебування у відпустці начальника - Леонова А.П. та у відповідь на заяву від 02.09.2019 викласти реакцію керівника на дії Момота Р.В .
Отже, частина заяви позивача стосується надання публічної інформації, а інша частина свідчить про непогодження з отриманою відповіддю (у формі листа).
Згідно з ч.1 ст.1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року №2939-VІ (далі - Закон №2939-VІ) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Ч.2 вказаної статті передбачено, що публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації на підставі ч.1 ст.12 Закону №2939-VI є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Відповідно до ч.1 ст.13 Закону №2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:
суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;
юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;
особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;
суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
Отже, визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона має бути заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків. Оскільки інформація, яку позивач у заяві просив йому надати (матеріали перевірки його заяви), стосується службової діяльності відповідача, суд дійшов висновку, що саме відповідач є розпорядником інформації стосовно зазначених питань.
У зазначеному листі від 23.09.2019 відображено надання відповідачем позивачу копії наказу Управління про відрядження (отже, в частині заява розглянута). Також повідомлено про хід листування з позивачем та факти запрошення для прибуття позивача до відповідача та готовність останнього виконати рішення Верховного Суду. Повідомлено про ретельне вивчення обставин, на які посилався позивач, та не встановлення фактів порушень чинного законодавства першим заступником - Момотом Р.В.
Водночас суду не надано жодного належного, допустимого та достовірного доказу з приводу фактичних дій відповідача щодо перевірки повноти та дійсності фактів у листах на попереднє звернення позивача, оскаржених дій зазначеної посадової особи відповідача. Крім того відсутні будь-які докази щодо складання та направлення позивачу за його заявою від 10.09.2019 матеріалів перевірки його питань, викладених в заяві від 02.09.2019, фактичної перевірки та реакції керівника, про які повідомляв заявник, причин не надання їх заявнику. Зазначене свідчить про порушення права позивача на інформацію.
Отже, відповідач не довів, що у спірних правовідносинах з приводу розгляду заяви позивача від 10.09.2019 діяв з дотриманням вимог щодо меж, порядку та способу, визначених законом.
Зокрема, не доведено дотримання відповідачем у спірних правовідносинах ст.19 Закону №393/96-ВР щодо обов'язку об'єктивної та всебічної перевірки заяви, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують. Спірні відповіді у вказаних вище листах свідчать про формальний підхід відповідача щодо розгляду обгрунтованих звернень позивача.
Врахувавши встановлені обставини справи та вказані вище норми законів суд дійшов висновку, що викладені у листах від 06.09.2019, 10.09.2019, 12.09.2019, 23.09.2019 відповіді на заяви позивача від 02.09.2019 та від 10.09.2019 є неповними, порушують права позивача як на інформацію, так і на належний та об'єктивний розгляд його скарг, реальне відновлення порушених його прав, що підтверджені Верховним Судом у згаданому вище рішенні.
Тому суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач допустив бездіяльність, що не відповідає вимогам закону (ст.19 Закону №393/96-ВР), оскільки не вчинив усіх, передбачених законом дій для повного розгляду заяв позивача, перевірки всіх викладених фактів та його зауважень і надання повних відповідей.
Отже, позовні вимоги є обгрунтованими у викладених вище частинах.
Виконуючи завдання адміністративного суду, передбачене у ст.2 КАС України, суд дійшов висновку вийти за межі заявлених позовних вимог для належного та повного судового захисту порушених прав позивача, визнавши протиправною вказану вище бездіяльність відповідача, та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяви позивача від 02.09.2019 (вх. від 02.09.2019 №Г-96) та від 10.09.2019 (вх. від 10.09.2019 №Г-98), об'єктивно, всебічно і вчасно перевіривши викладені в них обставини та факти, а за наслідками - вчинити в межах чинного законодавства заходи та письмово повідомити його у встановлений законодавством строк щодо всіх викладених у вказаних заявах питань.
Позовної вимога стягнути на користь позивача моральну шкоду в сумі 1000000,00 грн. не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно з ч.5 ст.21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Отже, позовна вимога про відшкодування шкоди в адміністративному судочинстві є похідною позовною вимогою від публічного спору. Тому суд має з'ясувати безпосередній причинний зв'язок факту завдання моральної шкоди від дій, рішень чи бездіяльності суб'єктом владних повноважень, які заявлені (об'єднані) предметом у відповідному спорі.
Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Шкода - це будь-яке знецінення блага, що охороняється правом, тому її поділяють на майнову і немайнову. Моральна шкода - втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди належать: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.23 Цивільного кодексу України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Оскільки спірні правовідносини стосуються розгляду заяв позивача щодо його, як страхувальника, справи №25, завдану неповнотою їх вирішення відповідачем, стягнення моральної шкоди вже вирішив Верховний Суд у справі №823/782/16. Належних і допустимих доказів завдання позивачу в спірних правовідносинах моральної шкоди в істотному розмірі відповідачем спірними листами суду не надано. Досліджені докази, щодо долучення яких відповідно до права на повагу до приватного життя заперечив позивач, суд з'ясував наявність хвороб позивача тривалого характеру, які виникли до часу виникнення спору. Водночас не доведено, що відповідач у спірних в цій справі правовідносинах спірними листами завдав моральної шкоди позивачу в сумі 1000000,00грн..
Тому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди в розмірі 1000000,00грн. не є обґрунтованою та не підлягає задоволенню.
З огляду на вказане суд дійшов висновку задовольнити позов частково.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору та не надав доказів понесення судових витрат, відсутні підстави для їх розподілу.
Керуючись ст.ст.2, 6-14, 132-143, 241-246, 255, 295 КАС України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Черкаській області щодо розгляду заяв ОСОБА_1 від 02.09.2019 та від 10.09.2019, а також дії щодо формування неповної відповіді, викладеної листом вих.№01-08/Г-12з-105 від 12.09.2019, на заяву від 02.06.2016.
Зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Черкаській (18008, м. Черкаси, вул.Б.Вишневецького, буд.18; код ЄДРПОУ 4132128) повторно розглянути заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) від 02.09.2019 (вх. від 02.09.2019 №Г-96) та від 10.09.2019 (вх. від 10.09.2019 №Г-98), об'єктивно, всебічно і вчасно перевіривши викладені в них обставини та факти, а за наслідками - вчинити в межах чинного законодавства заходи та письмово повідомити його у встановлений законодавством строк щодо всіх викладених у вказаних заявах питань.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
3. Копію рішення направити учасникам справи.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом 30 днів з складення повного його тексту.
Суддя А.М. Бабич
Рішення складене у повному обсязі та підписане 13.02.2020.