11 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 809/1625/14 пров. № 857/12971/19
Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Улицького В.З.
суддів: Кузьмича С.М., Шавеля Р.М.
при секретарі судового засідання: Волошин М.М.
за участі представника позивача: Гуменюк Б.С.
представника відповідача: Бондар О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 червня 2019 року (рішення ухвалене о 13:04 год. у м. Івано-Франківську судом у складі головуючого судді Микитюка Р.В., повний текст рішення складено 07.06.2019) у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-
У травні 2014 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0001301704 від 31.01.2014 р.
Позивач позовні вимоги мотивував тим, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням позивачу безпідставно донараховано суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб за основним платежем та штрафними санкціями на загальну суму 153158,80 грн. Вважає безпідставними висновки податкового органу щодо наявності порушення з боку позивача п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, а саме не оподаткування отриманого доходу у вигляді додаткового блага, оскільки анулювання (прощення) ПАТ "УкрСибБанк" заборгованості в сумі 737100,23 грн. згідно договорів про надання споживчого кредиту, не є тотожним отриманому додатковому благу, котре згідно положень ПКУ має бути оподаткованим. Вказану позивачем суму ПАТ "УкрСибБанк" списано за рахунок резерву, як безнадійну заборгованість з урахуванням суми основної заборгованості перед банком та нарахованих доходів, тому відповідачем безпідставно донараховано суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб та нараховано штрафну санкцію, згідно оскаржуваного податкового рішення. Крім того в порушення вимог п.79.2 ст.79 ПК України відповідач не надіслав платнику податків копії наказу та повідомлення про початок документальної позапланової невиїзної перевірки, у відповідача не виникло права розпочинати проведення такої перевірки, а її фактичне проведення свідчить про грубе порушення вимог чинного законодавства.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 червня 2019 року вказаний вище позово задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківської області №0001301704 від 31.01.2014, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування за основним платежем в розмірі 122 731,84 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 30852,96 грн.
Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач Головне управління ДФС в Івано-Франківській області. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.
Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську проведено позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб з отриманих доходів за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт № 205/09-15-17-4/ НОМЕР_1 від 16.01.2014 року.
На підставі акта № 205/09-15-17-4/3046904129 від 16.01.2014 Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську винесено податкове повідомлення-рішення № 0001301704 від 31.01.2014, яким нараховано зобов'язання по сплаті податку на доходи що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 122 731,84 грн. і штрафних санкцій в сумі 30 852,96 грн.
Підставою для винесення оскаржуваного рішення слугувало те, що ОСОБА_1 не подала податкової декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік та відповідно не відобразила отримані від АТ "Укрсиббанк" доходи у вигляді додаткового блага в розмірі 737 100,23 грн., на підставі рішення банківської установи про анулювання кредитної заборгованості ОСОБА_1 , у зв'язку з чим позивачем не нараховано та не сплачено податку з доходів фізичних осіб в розмірі 122 731,84 грн. - основний платіж, в т.ч. 30 852,96 грн. - штрафні санкції.
Також встановлено, що що Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську на адресу ПАТ "Укрсиббанк" направлено запит від 29.10.2014 р. № 9528/10/09-15-17-5-18/12158 на отримання інформації по ОСОБА_1 .
Відповідно до інформації яку надало ПАТ "Укрсиббанк" ОСОБА_1 було виплачено (нараховано) доходи, що відображені банком у Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за ознакою доходу "126" за 4 квартал 2012 року. Доходи нараховано у вигляді суми боргу, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, з врученням боржнику відповідного повідомлення про таке анулювання (прощення) боргу та включення суми анульованого боргу до Податкового розрахунку за формою 1 ДФ за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано.
Суд першої інстанції погодившись з доводами відповідача про те, що анульована основна сума кредитної заборгованості позивача за кредитним договором є доходом, який отриманий платником податку як додаткове благо, а відповідно такий дохід підлягає включенню до річного оподаткованого доходу, прийшов до висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки контролюючим органом було порушено процедуру повідомлення позивача про проведення перевірки, що в свою чергу виключає правові наслідки такої, зокрема прийняття податкового повідомлення - рішення за її результатами.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до приписів п.21.1.1 ст.21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.
П.21.1.2 -21.1.4 ст.21 ПК України передбачає, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.
Згідно з п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.
П.78.4 ст.78 ПК України передбачає, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Згідно з п.79.2 ст.79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова, проте брати участь у проведенні такої перевірки є правом платника податків, а відтак з наказом про перевірку та письмовим повідомленням про дату початку та місце проведення такої перевірки платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до початку її проведення.
Невиконання вимог щодо повідомлення платника податків про перевірку до початку її проведення призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 15 травня 2018 року (справа № 809/1578/17).
Таким чином, платник податків має право бути повідомлений належним чином про дату та час проведення перевірки до початку проведення такої.
Однак, позивачу не було вручено під розписку до проведення перевірки копію наказу про її проведення та письмове повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Вказані обставини відповідачем не спростовані, доказів, які б стверджували протилежне суду не надано.
Окрім того, в порушення вимог податкового законодавства контролюючим органом розпочато перевірку відносно позивача до отримання відомостей поштового зв'язку щодо своєчасного повідомлення ОСОБА_1 про дату початку та місце проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, про отримання наказу про її проведення.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що контролюючим органом порушено процедуру призначення та проведення документальної невиїзної перевірки позивача.
Колегія суддів вважає що вказані процедурні порушення вплинули на правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки, враховуючи той факт, що було проведено документальну невиїзну перевірку, встановлені процедурні порушення вплинули на можливість позивача захистити свої права під час проведення такої перевірки
Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 червня 2019 року у справі № 809/1625/14 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.
На Постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В. З. Улицький
судді С. М. Кузьмич
Р. М. Шавель
Повне судове рішення складено 12.02.2020р.