Справа № 466/10564/19
06 лютого 2020 року Шевченківський районний суд м. Львова
в складі: головуючої - судді Білінської Г.Б.
при секретарі Норик І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ТзОВ «Полюс-Плюс», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
установив:
23 грудня 2019 року АТ КБ «Приватбанк» звернулось в суд з позовом до ТзОВ «Полюс-Плюс», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ТЗОВ "ПОЛЮС-ПЛЮС" 03.12.2007 року уклали кредитний договір ЄБРР 169. Згідно договору АТ КБ «ПРИВАТБАНК» зобов'язався надати відповідачу-1 кредит у розмірі 18000.00 Долар США на термін до 04.12.2012р., а відповідач-1 зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Відповідно договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, відповідач-1 повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору. Згідно договору у випадку порушення зобов'язань за кредитним договором, відповідач-1 сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом. АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме видав відповідачу кредит у розмірі 18000.00 Долар США. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач-1 станом на 10.12.2019 року має заборгованість - 118687,19 Долар США, яка складається з наступного: 11881.45 Долар США - заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 31129,52 Долар США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 75676,22 Долар США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
Законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості. А кредитодаведь на свій розсуд може вимагати від боржника будь яку частину суми заборгованості за кредитом. Таким чином, заборгованість до стягнення становить 19453.90 Долар США, яка складається з наступного: 11881.45 Долар США - заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 7572.45 Долар США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом за період з 14.04.2017 по 10.12.2019;
В забезпечення виконання зобов'язання за Договором ЄБРР 169 між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та фізичними особами було укладено: Договором поруки, укладеним з поручителем ОСОБА_1 (надалі - Відповідач-2) в забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договором Відповідача-1 - Договором поруки, укладеним з поручителем ОСОБА_2 (надалі - Відповідач-3) в забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договором Відповідача-1.
Представник позивача в судове засідання не з'явився. 06.02.2020р. представник позивача ОСОБА_3 подала до суду клопотання, в якому підтримує позовні вимоги, просить суд розглядати справу у її відсутності.
Відповідачі в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання. 31.01.2020р. представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Стадника А.Л. на адресу суду подав відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити за спливом строку позовної давності, в силу дії ч.4 ст.267 ЦК України. 06.02.2020р. представник відповідачів адвокат Стадника А.Л. подав до суду клопотання, в якому просить суд розглядати справу у його відсутності.
У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.
З'ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази суд приходить до висновку, що у задоволенні позовної заяви слід відмовити з таких підстав.
В судовому засіданні встановлено, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ТЗОВ "ПОЛЮС-ПЛЮС" 03.12.2007 року уклали кредитний договір ЄБРР 169. Згідно договору АТ КБ «ПРИВАТБАНК» зобов'язався надати відповідачу-1 кредит у розмірі 18000.00 Долар США на термін до 04.12.2012р., а відповідач-1 зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Відповідно договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, відповідач-1 повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору.
Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.
Дані обставини підтверджуються долученими до матеріалів справи письмовими доказами.
Відповідно до вимог ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч.2 ст.258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної та спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язання за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватись з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Жодних дій що свідчили б про визнання відповідачем боргу, як це передбачено ч.1 ст.264 ЦК України, ним не вчинялось. Поважності підстав пропуску строку позовної давності позивачем не доведено.
Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до п.31 Постанови Пленуму ВСС України №5 від 30.03.2012року, враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити за спливом строку позовної давності, в силу дії ч.4 ст.267 ЦК України.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 89, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 267, 526, 575, 651, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, -
ухвалив:
У задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» до ТзОВ «Полюс-Плюс», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцять днів з дня проголошення рішення.
Повний текст рішення складено 06.02.2020р.
Суддя Г. Б. Білінська