про залишення позовної заяви без руху
10 лютого 2020 року м. Київ № П/320/926/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши позовну заяву
ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області,
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, у якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області при проведенні перерахунку пенсії з 01.01.2018 ОСОБА_1 щодо неврахування всіх належних видів виплат;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області здійснити перерахунок пенсії, виходячи із всіх видів виплат, належних ОСОБА_1 , починаючи з 01.01.2018 включаючи надбавку за роботу з таємними виробами, носіями, документами (15% 15%), надбавку за особливо важкі завдання (90%), премію (10%).
Відповідно до вимог частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Пунктом п'ятим частини першої цієї ж статті закріплено обов'язок суду з'ясувати чи подано позовну заяву у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У частині другій цієї статті зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, спори у справах, пов'язаних із пенсійними виплатами, мають розглядатися у межах звернення до адміністративного суду, тобто в межах шестимісячного строку.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.03.2018 у справі №592/10486/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 72693953).
Суд зазначає, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Як вбачається з позовної заяви, позивач зазначив про те, що починаючи з 01.01.2018 ГУ ПФУ в Київській області по пенсійній справі №ФК71572, надбавка за роботу яка передбачає роботу з таємними виробами, носіями, документами (15% 15%), надбавку за особливо важкі завдання (90%), премію (10%) не виплачувались. Так, позивач зауважив, що від своїх знайомих від дізнався про порушення своїх законних прав та інтересів та в порядку досудового врегулювання спору звернувся до відповідача. Як зазначив позивач, з листа-відповіді відповідача йому стало офіційно відомо про порушення його прав та інтересів, а тому у позивача термін звернення до суду не минув.
Разом з тим, як вбачається з листа Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 28.03.2019 №499/М-01,позивача було повідомлено про те,що перерахунок пенсії проведений, враховуючи норми чинного законодавства.
Отже, фактично з моменту отримання вказаного листа від 28.03.2019 №499/М-01 позивачу стало відомо про порушення його прав, про що в позові зазначив позивач, відтак позивачем пропущено строк звернення до суду.
У свою чергу, разом з позовом позивач подав до суду клопотання про відновлення пропущеного строку звернення до суду. В обґрунтування вказаного клопотання представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 у червні 2019 року вже звертався з даним позовом до суду. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.07.2019 у справі № 320/3221/19 позовну заяву було залишено без руху, проте вказану ухвалу не було отримано ані позивачем, ані представником позивача. У подальшому, ухвалою Київського окружного адміністративного суду позовну заяву було повернуто позивачу. Так, позивач зазначив, що ситуація що склалася призвела до того, що ОСОБА_1 пропустив строк звернення до адміністративного суду та просить суд поновити йому строк звернення до суду. Додатково, посилаючи на норми ч.2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п.2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» позивач зазначив, що ним не пропущено строк звернення до суду.
Разом з цим, викладені обставини не можуть бути самостійною підставою для визнання підстав пропущення строку поважними.
Слід зауважити, що відповідно до відомостей програми Діловодство спеціалізованого суду до Київського окружного адміністративного суду надходила позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, третя особа: Київський обласний військовий комісаріат, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, яку ухвалою від 01.07.2019 було залишено без руху, а ухвалою суду від 10.01.2020 повернуто позивачу у зв'язку з не усуненням недоліків позовної заяви.
Тобто, позивач у період з 01.07.2019 до січня 2020 року мав можливість усунути недоліки позовної заяви, яку було залишено без руху, попри те останнім не вчинено вказаних дій з підстави невручення ухвали без руху, як про це стверджує позивач. Разом з тим, слід зазначити, що позивачем не надано доказів пошуку інформацію про стан розгляду справи на сайті суду чи у ЄДРСР, а також доказів того, що позивач був позбавлений можливості дізнатись про принйяті судом процесуальні рішення щодо поданої ним позовної заяви. Також, позивач не був позбавлений можливості оскаржити вказані ухвали, у випадку незгоди із прийнятим рішенням за наслідками дослідження позовної заяви, проте позивач не скористався цим правом.
Суд також зауважує, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
Отже, саме лише посилання позивача на те, що позов було повернуто ухвалою суду та з тих обставин, що ухвала про залишення позову без руху не була отримана ані позивачем ані представником позивача, не свідчить про пропуск позивачем строків звернення до суду з поважних причин.
Відповідно до частини другої статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Буквальне тлумачення наведеної норми права дає підстави вважати, що ця норма Закону стосується вже нарахованих сум пенсій за минулий час, однак не виплачених з вини ПФУ.
Таке ж правило закріплене частиною другою статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у якій йдеться про те, що нараховані суми пенсії не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Таким чином, положення наведених норм права регулюють виплату за минулий час уже нарахованих пенсій, однак не виплачених з вини ПФУ.
Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв'язку з безпідставним, за твердженням позивача, ненарахуванням та невиплатою суми пенсії у законодавчо встановленому порядку та розмірі, тобто не спір не стосується питання стягнення нарахованих, але не виплачених пенсійних сум.
Відповідно до частини шостої статті 161 Кодексу адміністративно судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до вимог частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що вказані позивачем обставини в обґрунтування клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду не є поважними, відтак позивачу слід надати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням підстав та доказами на їх підтвердження, що вказують на обставини які об'єктивно перешкоджали позивачеві звернутися з даним позовом до суду.
Частиною третьою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частини другої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI.
Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно пункту 4 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
До суду з даним адміністративним позовом ОСОБА_1 звернувся 31.01.2020, що підтверджується відбитком штемпелю відділення поштового зв'язку ПАТ «Укрпошта».
Положеннями статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2020 рік» установлено у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2020 року - 2102 грн.
Отже, при зверненні до суду з даним адміністративним позовом, позивачеві необхідно було сплатити 840,80 грн. судового збору, враховуючи ту обставину що вимоги позивача є взаємопов'язаними.
У якості доказу сплати судового збору за подання даного адміністративного позову до суду надано квитанцію від 21.06.2019 № 0.0.1387833120.1 про сплату судового збору в розмірі 768,40 та квитанцію № 37 від 30.01.2020 про сплату судового збору у сумі 72,40 грн.
Статтею 9 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Як вбачається з квитанції від 21.06.2019 № 0.0.1387833120.1, платіж в розмірі 768,40 грн. перераховано за такими реквізитами: отримувач - ГУК у Київ. обл../м. Київ/22030101, код 37955989, рахунок - 34316206084081, МФО - 899998.
Натомість для зарахування судового збору за подання позовних заяв до Київського окружного адміністративного суду з 01.01.2020 Головним управлінням Державної казначейської служби України у Київській області визначено наступні реквізити:
1) отримувач коштів - ГУК у Київ. обл./м.Київ/22030101;
2) код отримувача - (код за ЄДРПОУ) 37955989;
3) банк отримувача - Казначейство України (ЕАП);
4) код банку отримувача (МФО) - 899998;
5) рахунок отримувача - UA 718999980313151206084010001;
6) код класифікації доходів бюджету - 22030101.
Відтак, позивачем судовий збір сплачено на попередній рахунок, який з 01.01.2020 не призначений для зарахування судового збору що не відповідає чинним положенням законодавства.
Відтак, у порядку усунення недоліків позовної заяви позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 768,40 грн. за належними реквізитами щодо його сплати.
Враховуючи викладене, суд вбачає за необхідне залишити позовну заяву без руху та надати позивачу десять днів для усунення недоліків позовної заяви .
Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Частиною 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позовної заяви можуть бути усунені шляхом подання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску, що підтверджують обставини, які об'єктивно перешкоджали позивачеві звернутися з даним позовом до суду у строк визначений законодавством;
- оригіналу платіжного документа про сплату судового збору у розмірі 768,40 грн. за належними реквізитами щодо його сплати.
Належним документом про сплату судового збору є оригінал квитанції установи банку або відділення зв'язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення.
Інформація щодо реквізитів сплати судового збору за подання позовних заяв до Київського окружного адміністративного суду є загальнодоступною, оприлюднена на офіційному веб-порталі “Судова влада України” за інтернет-адресою https://adm.ko.court.gov.ua/sud1070/gromadyanam/tax/, а також розміщена на інформаційних стендах Київського окружного адміністративного суду.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без руху.
Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
Роз'яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Панова Г. В.