03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/2494/2020
30 січня 2020 року м. Київ
Справа № 376/1086/14-ц
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.,
за участю секретаря судового засідання Кравченко Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 07 липня 2016 року, постановлену у складі судді Панченко О.М., за заявою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про поновлення строку для пред'явлення до виконання виконавчого документа
у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Заявник ПАТ «Дельта Банк» 17 червня 2016 року звернувся до суду із заявою, в якій просить визнати причини пропуску строку для пред'явлення до виконання виконавчого листа Деснянського районного суду м. Києва від 31.10.2014 року по справі № 2-4936 поважними, відновити пропущений строк пред'явлення виконавчого листа Деснянського районного суду м. Києва до виконання, винести ухвалу про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа Деснянського районного суду м. Києва від 31.10.2014 року за №2-4936 до виконання.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 07 липня 2016 року заяву задоволено.
Визнано причини пропуску строку для пред'явлення до виконання виконавчого листа Деснянського районного суду м. Києва від 31.10.2014 року по справі № 2-4936 поважними. Поновлено пропущений строк для пред'явлення виконавчого листа Деснянського районного суду м. Києва від 31.10.2014 року по справі № 2-4936 до виконання.
Не погоджуючись з ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та поставити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити, посилаючись на незаконність, необґрунтованість ухвали, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Вказує, що строк пред'явлення виконавчого листа Деснянського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2014 року № 2-4936/14-ц до виконання становить один рік, до 21 жовтня 2015 року. Однак, в строк до 21 жовтня 2015 року, встановлений ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження», стягувачем не було пред'явлено виконавчий лист до примусового виконання.
Вважає, що стягувачем не було надано суду будь-яких фактичних даних, які б у своїй сукупності свідчили, що заходи запровадження тимчасової адміністрації та початок процедури ліквідації ПАТ «Дельта Банк» в період строку пред'явлення виконавчого документу до виконання перебувають у причинно-наслідковому зв'язку із об'єктивною неможливістю чи істотними труднощами у пред'явленні його до виконання впродовж встановлених законом строків, що свідчило б про поважність причин пропущення такого строку.
Судом не враховано, що стягувачу було вчасно видано виконавчий лист за його заявою 31 жовтня 2014 року, який не втрачався стягувачем та перебував у його розпорядженні. Крім того, як вбачається з поданих стягувачем документів, стягувач 21 вересня 2015 року підготував заяву про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа, однак не подав її до відділу ДВС до закінчення строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, який встановлений до 21 жовтня 2015 року.
Звертає увагу на те, що не підтверджені також будь-якими належними засобами доказування обставини, на які посилається ПАТ «Дельта Банк» у своїй заяві як на поважність пропуску строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання, а саме: звільнення працівника, який супроводжував дану справу, а також невчинення ним дій щодо передання ним даної справи новому представнику. Однак, такі обставини не можуть бути свідчити про поважність причин пропуску строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, оскільки це питання відноситься до належної внутрішньої організації діяльності ПАТ «Дельта Банк», що залежить від ефективності керівництва та управлінської діяльності банку, що жодним чином не свідчить про об'єктивні та непереборні обставини, які б не залежали від стягувача.
Крім того, суд першої інстанції розглянув заяву стягувача без належного повідомлення відповідача ОСОБА_1 про час та місце розгляду заяви, що є порушенням ч.2 ст. 371 ЦПК України ( в редакції, яка діяла на час розгляду заяви).
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги, просив ухвалу суду скасувати.
Представник ПАТ «Дельта Банк» та інші учасники справи в судове засідання не з'явились, будучи повідомленими про день та час розгляду справи у встановленому законом порядку, що підтверджується зворотними повідомленнями про вручення поштового відправлення, тому колегія суддів вважала можливим розглянути справу за їх відсутності відповідно до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Звертаючись до суду з заявою про поновлення пропущеного строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання, представник АТ «Дельта Банк» зазначає, що оскільки стягувач був віднесений до категорії неплатоспроможних, було запроваджено тимчасову адміністрацію та в подальшому розпочато процедуру ліквідації АТ «Дельта Банк», тому АТ «Дельта Банк» не було вчасно направлено заяву про відкриття виконавчого провадження.
В ході внутрішньобанківської перевірки АТ «Дельта Банк» було встановлено, що по кредитному договору від 07.05.2008 року було ухвалено рішення суду у справі № 2-4936 про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 та отримано виконавчі листи. Представник АТ «Дельта Банк», який супроводжував справу щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 , звільнився з банку та не передав матеріали справи новому представнику.
Таким чином, у зв'язку з запровадженням процедури ліквідації нового кредитора, що спричинило звільнення працівників та втрату документації банку, та відсутністю належного контролю за ходом здійснення виконавчого провадження, АТ «Дельта Банк» було позбавлено можливості своєчасно подати виконавчі листи на примусове виконання. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 07.10.2014 року станом на сьогоднішній день залишається не виконаним, боржник не погашає заборгованості та ухиляється від самостійного виконання даного рішення суду.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції, аналізуючи досліджені по справі докази в їх сукупності, вважав, що заява ПАТ «Дельта Банк» про поновлення строків пред'явлення виконавчого документа до виконання обґрунтована, тому дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви про поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання, оскільки заявником наведено обставини, які свідчать про поважність пропуску ним строку для пред'явлення для виконання виконавчого листа.
Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
Згідно з ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції на час постановлення судового рішення, було передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ст. 371 ЦПК України (в редакції, яка діяла на час постановлення ухвали) стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який видав виконавчий лист, або до суду за місцем виконання і розглядається в судовому засіданні з повідомленням сторін, які беруть участь у справі. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.
За змістом вказаної норми процесуального права, поважними визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 07.10.2014 року по справі № 2- 4936 було стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» суму заборгованості по кредитному договору від 07.05.2008 року у розмірі 485 122 грн. 76 коп.
31.10.2014 року Деснянським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист № 2-4936 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» коштів у розмірі 485 122 грн. 76 коп.
Вказаний виконавчий лист від 31.10.2014 року було отримано представником ПАТ «Дельта Банк» - Павлюк А.А. 05.11.2014 року ( а.с. 136).
21.09.2015 року представником стягувача було підготовлено дві заяви про відкриття виконавчого провадження, які було передано для направлення до відділу ДВС Деснянського РУЮ в м. Києві поштою.
15.06.2016 року до ПАТ «Дельта Банк» надійшли постанови від 29.01.2016 року старшого державного виконавця ВДВС Деснянського РУЮ в м. Києві про відмову у відкритті виконавчого провадження через пропущення строку пред'явлення виконавчого документу до виконання.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року № 150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 року № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», згідно з яким з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Дельта Банк».
Відповідно до постанови Правління НБУ від 02 жовтня 2015 року № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 жовтня 2015 року № 181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку» та розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк».
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку є Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
Функції з ліквідації банку відповідно до Закону виконує Уповноважена ocoба Фонду від імені Фонду та приступає до виконання своїх обов'язків негайно після прийняття Фондом рішення про призначення уповноваженої особи Фонду (ч. 1 ст. 46 Закону).
При цьому, за правилами ч. 2 ст. 46 Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду, зокрема, припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Керівники банку звільняються з роботи у зв'язку з ліквідацією банку.
Відповідно до ст. 48 ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження, зокрема, здійснює повноваження органів управління банку; звільняє працівників банку відповідно до законодавства України про працю.
Відповідно до п.2.3 глави VПоложення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2 від 05.07.2012 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2012 року за № 1581/21893 ( зі змінами та доповненнями), з дня початку процедури ліквідації банку припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку здійснення Фондом тимчасової адміністрації банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв'язку з ліквідацією банку.
Пунктом 2.5 глави Vвказаного Положення передбачено, що протягом 15 днів, але не пізніше строків, встановлених Фондом (або уповноваженою особою Фонду у разі делегування їй відповідних повноважень), керівники банку (або уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію (якщо в банку здійснювалася тимчасова адміністрація) забезпечують передачу бухгалтерської та іншої документації банку, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банку Фонду (уповноваженій особі Фонду на ліквідацію банку у разі делегування їй відповідних повноважень).
Згідно з п.2.6 глави V Положення , Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій(им) особі(ам) Фонду на ліквідацію банку з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження, зокрема :
- видає накази та розпорядження, дає доручення, обов'язкові до виконання працівниками банку;
- звільняє чи переводить на іншу посаду будь-кого з керівників чи працівників банку, переглядає їх службові обов'язки, змінює розмір оплати їх праці з додержанням вимог законодавства України про працю;
- залучає до роботи в процесі здійснення процедури ліквідації за рахунок банку на підставі цивільно-правових договорів інших осіб (радників, суб'єктів аудиторської діяльності, юристів, оцінювачів та інших) у межах кошторису витрат неплатоспроможного банку на здійснення ліквідації, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду.
Таким чином, враховуючи особливості функціонування банківської установи у зв'язку із початком процедури ліквідації, виходячи із того, що строк пред'явлення виконавчого листа до виконання спливав 21 жовтня 2015 року, а 02 жовтня 2015 року було прийнято рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», і до примусового виконання виконавчий лист було подано 20 січня 2016 року, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26.06.2013 року по справі № 1-7/2013, є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом .
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2004 року по справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 06 жовтня 2011 року у справі «Агрокомплекс проти України» міститься висновок, що існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу.
Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа «Юрій Миколайович Іванов проти України», рішення від 15 жовтня 2009 року).
За змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.
Отже, відповідно до статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі.
Враховуючи, що виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, реальне виконання рішення суду, що набрало законної сили, є обов'язковою складовою реалізації особою права на справедливий суд, передбаченого п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції містить обґрунтовані висновки, що відповідають обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги щодо неповідомлення ОСОБА_1 про розгляд заяви, на думку колегії суддів, не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки матеріали справи містять копію такого повідомлення, а враховуючи те, що неявка сторони не перешкоджає розгляду заяви та не призвела до неправильного вирішення заяви, зазначені доводи не можуть бути підставою для скасування законної та обґрунтованої ухвали.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування не вбачається, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 07 липня 2016 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 10 лютого 2020 року.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Немировська О.В.
Чобіток А.О.