30 січня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря ОСОБА_4
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження № 42018000000002555 за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 з доповненнями, захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 та обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Солом?янського районного суду міста Києва від 05.12.2019,?
за участі:
прокурора ОСОБА_11
обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_6
захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13
потерпілого ОСОБА_13
Ухвалою Солом?янського районного суду міста Києва від 05.12.2019 відмовлено у задоволенні клопотань захисників ОСОБА_14 , ОСОБА_5 , ОСОБА_15 та обвинуваченого ОСОБА_12 . Клопотання прокурора задоволено та продовжено строк тримання обвинувачених ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , під вартою. Строк дії ухвали ? до 03 лютого 2020 року включно. Зобов?язано начальника ДУ "Київський слідчий ізолятор" забезпечити належне медичне обслуговування та за необхідності надання медичної допомоги ОСОБА_16 .
Не погоджуючись з таким рішенням суду, сторона захисту подала на нього апеляційні скарги.
Захисник ОСОБА_5 , діючи в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 в апеляційній скарзі просить скасувати частково ухвалу Солом?янського районного суду міста Києва від 05.12.2019 в частині продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 та постановити нову ухвалу, якою обрати щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування апеляційних вимог, які викладені в доповненнях до апеляційної скарги, захисник вказує на подання прокурором клопотання із порушенням процедури, а саме шляхом надіслання його на електронну адресу щодо обвинуваченого, інтереси якого захисник ОСОБА_5 не представляє, тоді як ОСОБА_6 дане клопотання було вручено о 14:05 год. безпосередньо перед початком судового засідання. Вважає, що суд всупереч запереченням сторони захисту, при прийнятті оскаржуваного наразі рішення врахував думку потерпілих, що на думку апелянта є порушенням ст.193 КПК України. Звертає увагу суду, що судом не вказано в ухвалі про подачу також клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_17 , хоча в резолютивній частині його вирішено. Стосовно обґрунтованості ризиків, передбачених ст.177 КПК України, то ОСОБА_5 зазначає, що матеріали справи не містять відомостей про вчинення тиску на свідків з боку обвинувачених, ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Також захисник в апеляційній скарзі вказує на допущення судом помилки при обрахуванні строку дії ухвали.
Захисник ОСОБА_7 , діючи в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , в апеляційній скарзі просить скасувати частково ухвалу Солом?янського районного суду міста Києва від 05.12.2019 і постановити нову ухвалу, якого задовольнити його клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 та відмовити у задоволенні клопотання захисника прокурора про продовження ОСОБА_8 строку тримання під вартою. Змінити ОСОБА_8 застосований до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, поклавши на нього обов?язки, передбачені п.п.2, 4, 8 ч.5 ст.194 КПК України. Також в апеляційній скарзі захисник вказав, що не заперечує щодо застосування до ОСОБА_8 обов?язку носити електронний засіб контролю.
В обґрунтування апеляційних вимог ОСОБА_7 зазначає, що заявлені стороною обвинувачення ризики, які виправдовують тримання під вартою ОСОБА_8 зменшились, а нових не з?явились. Зокрема як стверджує апелянт, судом не було взято до уваги аргументи сторони захисту про те, що відбулась зміна правової кваліфікації кримінального правопорушення на менш тяжкий злочин, що свідчить про зменшення ризиків. Також апелянт зауважує, що ризик втечі зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою. При цьому в апеляційній скарзі наголошується, що ОСОБА_8 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, не вчиняв жодних дій, які б могли свідчити про його намір ухилятися від суду, кримінальному провадженню не перешкоджав, має місці соціальні зв?язки, одружений, характеризується позитивно, за кордоном будь-які зв?язки відсутні, має зареєстроване місце проживання. Крім того ОСОБА_7 зазначає, що потерпілі та їх представники не скаржились.
Захисник ОСОБА_9 , діючи в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 , просить скасувати ухвалу Солом?янського районного суду міста Києва від 05.12.2019 та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу щодо ОСОБА_12 , змінити йому запобіжний захід на домашній арешт.
В обґрунтування апеляційних вимог ОСОБА_9 зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження існування ризиків, які були покладені судом в основу продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, при цьому ОСОБА_18 має міцні соціальні зв?язки, раніше не судимий, до кримінальної та адміністративної відповідальності ніколи не притягався, має малолітню дитину та літніх батьків, які мають інвалідність, має позитивні характеристики та багаточисельні нагороди і відзнаки працівника правоохоронного органу, є учасником АТО, має постійне місце проживання. Також апелянт вказує на тривалість тримання ОСОБА_12 під вартою, а також на незадовільний стан здоров?я обвинуваченого, який зі слів захисника потребує належного медичного висококваліфікованого обстеження. В апеляційній скарзі також йдеться про те, що злочин, по якому складено обвинувальний акт щодо ОСОБА_12 , не внесений до ЄРДР, потерпілий ОСОБА_19 може обмовляти ОСОБА_12 , заява про кримінальне правопорушення була написана лише через рік після вчинення кримінального правопорушення, що на переконання апелянта свідчить про необґрунтованість обвинувачення. Сам ОСОБА_19 не перебуває в Україні і його участь в судових засіданнях є неможливою. Також захисник стверджує, що досудове розслідування та процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні проводилось та здійснювалось неуповноваженим органом, в діях ОСОБА_12 відсутній склад злочину, передбачений ч.4 ст.189 КК України, пред'явлене ОСОБА_20 обвинувачення не обґрунтоване, має місце порушення процедури повідомлення ОСОБА_12 про підозру.
Обвинувачений ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу Солом?янського районного суду міста Києва від 05.12.2019 та постановити нову ухвалу, якою обрати йому інший запобіжний захід, не пов?язаний з триманням під вартою.
В обґрунтування апеляційних вимог ОСОБА_6 зазначає, що висновки суду про наявність ризиків, які потребують продовження йому строку тримання під вартою, є необґрунтованими та не ґрунтуються на матеріалах справи.
Також від прокурора ОСОБА_11 надійшли заперечення на подані стороною захисту апеляційні скарги, в яких він просить залишити їх без задоволення, а ухвалу Солом?янського районного суду міста Києва від 05.12.2019 без змін, обґрунтовуючи свою позицію існуванням ризиків, визначених ст.177 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, вирішивши клопотання, заслухавши думки учасників судового провадження та їх пояснення, перевіривши доводи поданих апеляційних скарг, перевіривши матеріали контрольного провадження, яке надійшло з Солом?янського районного суду міста Києва разом з апеляційними скаргами захисників та обвинуваченого, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів керується наступним.
В провадженні Солом?янського районного суду міста Києва перебуває кримінальне провадження № 42018000000002555 відносно ОСОБА_12 по його обвинуваченню за ч.4 ст.189 КК України, ОСОБА_8 по його обвинуваченню за ч.4 ст.189, ч.2 ст.365 КК України та ОСОБА_6 по його обвинуваченню за ч.4 ст.189, ч.4 ст.189 КК України.
Ухвалою Солом?янського районного суду міста Києва від 05.12.2019 обвинуваченим ОСОБА_20 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою до 03.02.2020 включно.
Приймаючи таке рішення суд першої інстанції виходив з того, що не відпали ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України. Зокрема суд вказав, що підтвердження наявності у обвинувачених постійного місця проживання не спростовує в повній мірі відсутність ризику втечі обвинувачених, також існує ризик незаконного впливу обвинувачених на свідків та потерпілих та ризик переховування від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Також судом враховано тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винними у пред?явленому обвинуваченні, вік та стан здоров?я, репутацію обвинувачених, а тому не вбачає підстав для зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, зважаючи на наступне.
Згідно положень ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно з положеннями ч.3 ст.331 КПК України суд першої інстанції зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Абзацом другим цієї ж частини ст. 331 цього Кодексу, на суд покладено такий самий обов'язок, а саме повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, у разі якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Так, перевіркою доводів апеляційної скарги обвинуваченої, колегія суддів встановила, що судом першої інстанції були дотримані зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_20 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 .
Рішення про продовження обвинуваченим раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд належним чином мотивував, пославшись та обґрунтувавши наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України, а також врахувавши обставини, визначені ст.178 КПК України, пов'язані з характеризуючими осіб обвинувачених даними.
Зокрема судом обґрунтовано зазначено, що має місце ризик втечі обвинувачених, ризик незаконного впливу обвинувачених на свідків та потерпілих та ризик переховування від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Такі висновки суду підтверджуються тим, що судовий розгляд у даному кримінальному провадженні ще тільки розпочався; всі свідки не допитані судом; потерпілі повідомили суду, що побоюються насильства з боку обвинувачених; обвинуваченим пред?явлено обвинувачення у вчиненні особливо тяжких злочинів, за вчинення яких передбачено відповідальність у виді тривалого позбавлення волі з конфіскацією майна.
Відтак, враховуючи конкретні обставини даного кримінального провадження, ступінь суспільної небезпечності злочинів, які обвинуваченим ставляться в вину, існування обґрунтованих ризиків, передбачених ст.177 КПК України, про які обґрунтовано вказано судом першої інстанції, а також беручи до уваги ту обставину, що дане кримінальне провадження в суді першої інстанції не завершено до спливу продовженого строку, який закінчується 03.02.2020, підстав для скасування оскаржуваної ухвали колегія суддів не вбачає.
Отже, приймаючи рішення про продовження обвинуваченим ОСОБА_20 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 строку тримання під вартою суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень, наявність обґрунтованих ризиків, передбачених ст.177 КПК України, дані про осіб обвинувачених, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Підстав для застосування судом до обвинувачених більш м?якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту, як про те просять апелянти, колегія суддів, з огляду на вищевикладені мотиви, також не вбачає.
Щодо доводів апеляційних скарг захисників, в яких вони посилаються на необхідність врахування того, що обвинувачені раніше не судимі, мають міцні соціальні зв?язки, їх характеристику, стан здоров?я, тощо, то колегія суддів зауважує, що вказані обставини у відповідності до вимог ст.178 КПК України судом першої інстанції були враховані при вирішенні питання про продовження обвинуваченим строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Стосовно посилань захисників про порушення судом порядку розгляду клопотання прокурора, оскільки судом було враховано думку потерпілих, то вказані доводи є неспроможними. По-перше, ч.1 ст.193 КПК України визначає перелік учасників кримінального провадження, без яких розгляд клопотання про застосування (продовження дії) запобіжного заходу не може відбутись і не жодним чином не обмежує право потерпілого брати участь в такому розгляді. По-друге, дане клопотання прокурором заявлено на стадії судового розгляду кримінального провадження, а отже на порядок і процедуру його розгляду поширюються правила Глави 28 КПК України, зокрема і ст.350 КПК України, згідно якої клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка щодо них інших учасників судового провадження, яким згідно приписів ст.55 КПК України є також потерпілий.
Щодо вручення захиснику ОСОБА_5 прокурором помилково клопотання про продовження строку тримання під вартою іншого обвинуваченого в даному кримінальному провадженні, то колегія суддів вважає, що вказаний недолік був усунутий прокурором шляхом вручення адвокату ОСОБА_5 відповідного клопотання щодо ОСОБА_6 до початку судового засідання, що також підтвердила сама ОСОБА_5 в своїй апеляційній скарзі.
Твердження захисника ОСОБА_5 про незазначення судом в ухвалі про подачу нею клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_17 спростовуються змістом оскаржуваної наразі ухвали.
При перевірці обрахування строку дії оскаржуваної наразі ухвали, колегією суддів не встановлено порушень судом вимог ст.ст.113-115 КПК України, у зв?язку з чим доводи захисника ОСОБА_5 в цій частині не знаходять свого підтвердження.
Доводи захисника ОСОБА_9 щодо невнесення відомостей про злочин по якому складено обвинувальний акт щодо ОСОБА_12 , щодо здійснення досудового розслідування та процесуального керівництва у даному кримінальному провадженні неуповноваженим органом, про версію існування імовірності обмови потерпілим ОСОБА_19 обвинуваченого ОСОБА_12 , а також про відсутність в діях ОСОБА_12 складу злочину, передбаченого ч.4 ст.189 КК України, ? на даній стадії здійснення даного кримінального провадження перевірці в апеляційному порядку не підлягають, так як стосуються питання оцінки зібраних по справі доказів та доведеності вини ОСОБА_12 у пред?явленому йому обвинуваченні.
За таких обставин, оскільки доводи поданих апеляційних скарг в ході їх розгляду в апеляційному порядку свого підтвердження не знайшли, підстав для скасування оскаржуваного судового рішення апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст. ст. 177, 199, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, ?
Апеляційні скарги захисників ОСОБА_5 з доповненнями, ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та обвинуваченого ОСОБА_6 ? залишити без задоволення.
Ухвалу Солом?янського районного суду міста Києва від 05.12.2019 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_16 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 до 03.02.2020 включно, ? залишити без змін.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3