61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
17 грудня 2009 р. Справа № 2-а-21/09/2005
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Філатова Ю.М.
Суддів: Водолажської Н.С. , Гуцала М.І.
за участю секретаря судового засідання Баглаєнко Я. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Борівської районноїдержавної адміністрації Харківської області на постанову Борівського районного суду Харківської області від 07.05.2009р. по справі № 2-а-21/09/2005
за позовом ОСОБА_1 < Список > < Текст >
до Управління праці та соціального захисту населення Борівської районноїдержавної адміністрації Харківської області < Текст > треті особи Головне управління праці та соціального захисту населення Харківськоїобласної держаної адміністрації < за участю > < Текст >
про стягнення недоотриманих сум соціальних виплат,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов"язати Управління праці та соціального захисту населення Борівської районної державної адміністрації Харківської області призначити, нарахувати та виплатити йому недоотримані суми щорічної допомоги на оздоровлення та разової грошової допомоги за 2008 рік в сумі 5991,48 грн., компенсуючи вказану грошову заборгованість за відповідний період згідно діючого законодавства на момент виплати.
Постановою Борівського районного суду Харківської області від 07.05.2009 р. позов задоволено частково. Зобов"язано Управління праці та соціального захисту населення Борівської районної державної адміністрації Харківської області забезпечити перерахунок і виплату належних ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу за 2008 рік в розмірі 5953 грн., з них: допомога на оздоровлення - 2505 грн. та разова грошова допомога - 3448 грн.
Відповідач, не погодившись з даною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати Борівського районного суду Харківської області від 07.05.2009 р. та прийняти нову відповідно до вимог чинного законодавства. Вважає, що Управління праці та соціального захисту населення Борівської районної державної адміністрації Харківської області здійснивши виплату позивачу 18.07.2008 р. допомоги на оздоровлення в розмірі 120 грн. та в квітні 2008 року щорічної допомоги до 5 травня в розмірі 400грн., діяло в межах наданих повноважень та бюджетних асигнувань.
Позивач заперечень на апеляційну скаргу не надав.
Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Позивач, ОСОБА_1.є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії , та інвалідом війни 2 групи, що підтверджується відповідно посвідченнями серії А НОМЕР_2, та посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с.4,5).
Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеним до 1 категорії, інвалідам II групи щорічна допомога на оздоровлення виплачується у розмірі п"яти мінімальних заробітних плат. Згідно із ч. 7 ст. 4 8 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”, виключно законами України визначається мінімальний розмір заробітної плати.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст.75 Конституції встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент -Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім -своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.
Зі змісту вимог законів України про встановлення розмірів мінімальних заробітних плат, законів України про Державний бюджет України, якими визначалися мінімальні розміри заробітних плат, не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Таким чином, позивач в 2008 р. році мав право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення на підставі Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та обґрунтоване сподівання на отримання такої допомоги в розмірі визначеного ч 4. ст.48 зазначеного Закону.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Згідно ч.7 ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Відповідно до ч .4 ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Згідно із ч. 7 ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Зі змісту Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” не вбачається будь-яких обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік”, з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом, дію зазначених норм зупинено на 2008 рік та щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. по справам “Про соціальні гарантії громадян” визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Також встановлено, що ці рішення мають преюдиціальне значення для судів при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Конституційний Суд України дійшов висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає ст. ст. 1, 3, ч. 2 ст. 8, ч. 2 ст. 19, ст.ст. 21, 22, п. 1 ч. 2 ст. 92, ч.ч. 1, 2, 3 ст. 95 Конституції України.
Пунктом 5 зазначеного Рішення Конституційного Суду України визначено, що рішення має преюдиціальне значення для судів при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Зі змісту вимог законів України про встановлення розмірів мінімальних заробітних плат, законів України про Державний бюджет України, якими визначалися мінімальні розміри заробітних плат, не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
У зв"язку з вищевикладеним позовні вимоги щодо зобов"язання відповідача перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2008 роки обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог позивача про зобов"язання відповідача здійснити нарахування та виплату по недоотриманій сумі у 2008 році разової грошової допомоги до 5 травня як інваліду війни 2 групи колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня інвалідам війни 2 групи виплачується разова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Згідно ст. 17-1 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків.
З матеріалів справи вбачається, що позивачу як інваліду війни 2 групи у квітні 2008 році була виплачена разова грошова допомога в розмірі 400 грн.(а.с.35). Вказані обставини сторонами по справі не оспорюються.
Відповідно до пп.2 п.20 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та яро внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 27.12.2007 року було внесено зміни до ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щодо порядку визначення розміру одноразової грошової допомоги інвалідам війни до 5 травня, зокрема, встановлено виплачувати таку допомогу у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. На виконання цього положення Кабінетом Міністрів України 12 березня 2008 року було прийнято постанову "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2008 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про жертви нацистських переслідувань", якою, зокрема, встановлено, що у 2008 році виплата щорічної разової грошової допомоги здійснюється інвалідам війни ІІ групи у розмірі 400 гривень.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) пп.20 розділу II Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” , яким зокрема зупинено на 2008 роки дію ч. 5 ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”. Відповідно до резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. положення вищезазначеного положення визнані неконституційними і втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цих рішень, тобто з 22.05.2008 р.
Колегія суддів зазначає, що виплати разової грошової допомоги до 5 травня здійснюються щороку та мають разовий характер. Таким чином право позивача на їх отримання та обов'язок Управління праці та соціального захисту населення Борівської районної державної адміністрації Харківської області здійснити такі виплати припиняються з моменту виплати певних сум, розмір яких визначається на час їх здійснення.
Згідно ч. 2 ст. 19, ч. 3 статті 22 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Перевіряючи правомірність дії Управління праці та соціального захисту населення Борівської районної державної адміністрації Харківської області щодо здійснення виплат до 5 травня суд першої інстанції повинен був застосовувати законодавство, яке діяло на час їх вчинення, виходячи з наступного.
Таким чином, Управління праці та соціального захисту населення Борівської районної державної адміністрації Харківської області, здійснивши у зазначений період, виплату щорічної грошової допомоги до 5 травня у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 12 березня 2008 року "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2008 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про жертви нацистських переслідувань", а саме у розмірі 400 гривень, правомірно діяв, на підставі у межах повноважень та у спосіб, що визначено діючим законодавством України. Отже, з 01.01.2008 по 22.05.2008 р. Управління праці та соціального захисту населення Борівської районної державної адміністрації Харківської області не мало повноважень здійснювати зазначені виплати у розмірах встановлених ч. 5 ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, оскільки протягом цього часу положення Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” не діяли.
Виходячи з наведеного, колегія суддів зазначає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо позивача про зобов"язання відповідача здійснити нарахування та виплату по недоотриманій сумі у 2008 році разової грошової допомоги до 5 травня як інваліду війни 2 групи, оскільки позивач отримав цю разову грошову допомогу протягом 01.01.2008 р. по 22.05.2008 р. у встановленому на час виплати розмірі, а саме в сумі 400 грн., що не заперечується сторонами. Протягом цього часу відповідач діяв у відповідності з приписами діючого законодавства, а враховуючи разовий характер цих виплат, в момент їх здійснення позивач реалізував своє право на їх отримання, і як наслідок, у відповідача припинився обов'язок щодо їх виплати. Отже, колегія суддів дійшла висновку, що є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про зобов"язання відповідача здійснити нарахування та виплату по недоотриманій сумі у 2008 році разової грошової допомоги до 5 травня як інваліду війни 2 групи.
Крім того, суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про зобов"язання відповідача забезпечити перерахунок і виплату позивачу допомоги у чітко визначеній сумі, оскільки такі виплати не були нараховані позивачу, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова прийняти з порушенням норм матеріального права, при неповному з"ясуванні обставин справи, що є підставою для скасування постанови Борівського районного суду Харківської області від 07.05.2009 р. та прийняття нової про часткове задоволення позову, у зв"язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Борівської районноїдержавної адміністрації Харківської області задовольнити частково.
Постанову Борівського районного суду Харківської області від 07.05.2009р. по справі № 2-а-21/09/2005 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.
Зобов"язати Управління праці та соціального захисту населення Борівської районної державної адміністрації Харківської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок призначеної допомоги на оздоровлення за 2008 рік відповідно до вимог ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” щодо визначення розміру допомоги у відношенні до розміру мінімальної заробітної плати встановленого законодавством та вчинити дії по виплаті недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення за результатами здійсненого перерахунку.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя< підпис >Філатов Ю.М.
Судді< підпис >
< підпис >Водолажська Н.С. Гуцал М.І.
< Список > < Текст >
Повний текст постанови виготовлений 22.12.2009 р.