22 січня 2020 року Справа № 280/4960/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання: Сонгулія О.В., представника позивача: адвоката Денисенко Т.М., представника відповідача: Лабура М.Г., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ 39396146)
про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), рішення та податкових повідомлень-рішень,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач, Управління), в якій позивач з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просить суд:
1) визнати протиправною та скасувати вимогу Управління від 26.04.2019 № Ф-0008721305 про сплату боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 137 602,08 грн;
2) визнати протиправним та скасувати рішення Управління від 26.04.2019 №0008731305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у сумі 13 760,21 грн;
3) визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Управління від 26.04.2019 №0008701305 та №0008711305.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Управлінням проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства, за результатами якої контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства у зв'язку з отриманням грошових переказів через TOB «Пост Фінанс» за здійснені відправлення поштових вантажів із залученням TOB «Нова пошта». На думку контролюючого органу зазначене призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного соціального внеску за 2018 рік, у зв'язку з чим були прийняті оскаржувані рішення. Підставою для проведення перевірки зазначено підпункти 78.1.1, 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України), однак жодного письмового запиту про надання документів та пояснень від контролюючого органу не надходило, у зв'язку з чим позивач вважає, що перевірка проведена безпідставно. По суті виявленого порушення зазначає, що факт отримання позивачем грошових коштів у якості доходу від провадження господарської діяльності у періодах та розмірах, зазначених в акті перевірки, є таким, що не відповідає дійсності. Вказує, що послугами TOB «Нова пошта» користувався в особистих цілях для продажу і відправлення через вказаного оператора поштового зв'язку (з отриманням коштів) бувших у вжитку речей та розміщення оголошення в мережі Інтернет про їх продаж для власних потреб чи потреб друзів та родичів. Вважає, що наявність неоподаткованих доходів можливо становити лише шляхом проведення документальної виїзної перевірки, що відповідачем не було зроблено. Відомості з баз даних є лише підручною інформацією, яка спрощує роботу податкового органу, але не може бути визнана належним доказом. Жодних доказів отримання позивачем не задекларованих доходів перевіркою не встановлено, акт перевірки ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, з огляду на що вважає протиправними оскаржувані податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимогу про сплату боргу (недоїмки), які винесені за результатами проведеної перевірки, та просить їх скасувати.
Ухвалою судді від 15 жовтня 2019 року відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання на 11 листопада 2019 року.
5 листопада 2019 року представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог (вх.№46148).
11 листопада 2019 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому зазначає про незгоду із заявленими позовними вимогами, оскільки вважає, що наявні підстави для висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства, у зв'язку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимога про сплату боргу (недоїмки) є правомірними. Вказує, що до контролюючого органу надійшла податкова інформація щодо отримання ФОП ОСОБА_1 грошових переказів через ТОВ «Пост Фінанс» за здійсненні відправлення поштових вантажів із залученням ТОВ «Нова Пошта» на суму 4306109,00 грн. Згідно з підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України на податкову адресу позивача відповідно до наявних реєстраційних даних направлений запит про надання пояснень та документального підтвердження, який повернувся без вручення з незалежних від контролюючого органу причин, у зв'язку з чим відповідно до положень ПК України вважається врученим належним чином. Зазначає, що згідно отриманої податкової інформації в порушення пункту 177.2 статті 177 ПК України позивач подав податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2018 рік з недостовірними (перекрученими) даними та не задекларував загальний оподатковуваний доход за 2018 рік на суму 4306109,00 грн. На підставі викладеного, просить в задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 11 листопада 2019 року підготовче засідання відкладено на 21 листопада 2019 року.
Ухвалою суду від 21 листопада 2019 року у підготовчому засіданні оголошено перерву до 11 грудня 2019 року.
Ухвалою суду від 11 грудня 2019 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 14 січня 2020 року.
У судовому засіданні 14 січня 2020 року оголошено перерву до 22 січня 2020 року.
У судовому засіданні 22 січня 2020 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Під час судового розгляду справи по суті представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити, а представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, безпосередньо дослідивши письмові докази, надані до матеріалів справи, суд встановив такі обставини.
За відкритими даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на час виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 17.10.2016 Василівською районною державною адміністрацією Запорізької області за номером 2 080 000 0000 005822, види діяльності: Код КВЕД 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; Код КВЕД 90.02 Діяльність із підтримання театральних і концертних заходів; Код КВЕД 93.29 Організування інших видів відпочинку та розваг; Код КВЕД 96.09 Надання інших індивідуальних послуг, н. в. і. у.; Код КВЕД 47.81 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами; Код КВЕД 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет (основний); Код КВЕД 55.10 Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування; Код КВЕД 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; Код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Перебував на податковому обліку в Управлінні (Василівське управління) з 17.10.2016 за №2139, дані про взяття на облік як платника єдиного внеску: дата взяття на облік: 17.10.2016, номер взяття на облік: 10000000743478.
У період з 15.02.2019 по 21.02.2019, на підставі наказу Управління №349 від 04.02.2019, проведено невиїзну позапланову документальну перевірку платника податків ФОП ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства та дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на державне соціальне страхування за період з 17.10.2016 по 31.12.2018, за результатами якої складений Акт від 28.02.2019 №81/08-01-13-05/3201007857 (далі - Акт перевірки).
Згідно з висновками Акту перевірки встановлено такі порушення:
- пунктів 177.1, 177.2 статті 177 ПК України, внаслідок чого занижено чистий оподатковуваний дохід за 2018 рік в сумі 4 306 109,00 грн, що призвело до заниження суми податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2018 рік на загальну суму 775 099,62 грн;
- підпункту 1.2, 1.3, 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX, пунктів 177.1, 177.2 статті 177 ПК України, внаслідок чого занижено чистий оподатковуваний дохід за 2018 рік на суму 4 306 109,00 грн, що призвело до заниження належного до сплати військового збору на загальну суму 64 591,64 грн;
- частини 1 статті 7, частини 2 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VІ, внаслідок не вірного визначення суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, в результаті чого занижено належного до сплати до бюджету єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок, за 2018 рік у розмірі 137 602,08 грн.
На підставі висновків Акту перевірки контролюючим органом винесено:
- податкове повідомлення-рішення №0008701305 від 26.04.2019, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 968 874,53 грн, у тому числі 775 099,62 грн за основним зобов'язанням та 193 774,91 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;
- податкове повідомлення-рішення №0008711305 від 26.04.2019, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору в сумі 80 739,55 грн., в тому числі 64 591,64 грн за основним платежем та 16 147,91 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
- вимогу № 0008721305 від 26.04.2019 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 137 602,08 грн;
- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0008731305 від 26.04.2019, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 13 760,21 грн.
Позивач не погодився з прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, вимогою і рішенням про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску і 15.08.2019 року подав відповідну скаргу до Державної фіскальної служби України.
Рішенням про результати розгляду скарги №2246//99-00-08-06-01 від 18.09.2019 року, прийнятим Державною податковою службою України, скаргу позивача в частині оскарження вимоги №0008721305 від 26.04.2019 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0008731305 від 26.04.2019 залишено без розгляду.
Рішенням про залишення скарги без розгляду №5856/6/99-00-08-05-04 від 17.10.2019, прийнятим Державною податковою службою України, скаргу позивача в частині оскарження податкових повідомлень-рішень №0008701305 та №0008711305 від 26.04.2019 залишено без розгляду.
Не погоджуючись з прийнятими Управлінням податковими повідомленнями-рішеннями, вимогою про сплату боргу (недоїмки) та рішенням про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом. При цьому позивач не погоджується з правомірністю проведеної перевірки з огляду на те, що він не отримував запиту про надання пояснень та документального підтвердження, у зв'язку з чим вважає, що Акт перевірки не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Крім того, позивач заперечує факт отримання доходу від підприємницької діяльності на підставі та у розмірах, встановлених Актом перевірки.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 згаданої статті визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані ПК України.
Згідно із пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
За приписами підпункту 75.1.2 пункту 75.2 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Відповідно до підпунктів 78.1.1, 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту; платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.
Як передбачено пунктом 1 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1245 (далі - Порядок №1245), цей Порядок визначає процедуру періодичного подання органам державної податкової служби суб'єктами інформаційних відносин або подання за письмовим запитом таких органів податкової інформації. Податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі діяльності і необхідні для реалізації покладених на органи державної податкової служби завдань і функцій.
Згідно із пунктом 9 Порядку №1245 органи державної податкової служби мають право звернутися до суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та документального підтвердження такої інформації. В окремих випадках зазначений запит може надсилатися з використанням засобів телекомунікаційного зв'язку з накладенням електронного цифрового підпису органу державної податкової служби.
Пунктом 10 Порядку №1245 визначено, що запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.
За правилами пункту 12 Порядку №1245 письмовий запит про подання інформації надсилається суб'єкту інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: зокрема, виявлення за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, фактів, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Відповідно до пункту 13 Порядку № 1245 запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі, а в разі направлення в електронному вигляді з використанням засобів телекомунікаційного зв'язку з накладенням електронного цифрового підпису органу державної податкової служби - у разі надходження сформованого програмним забезпеченням повідомлення про доставку.
Як передбачено пунктами 42.2, 42.4 статті 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Судом встановлено, що ГУ ДФС у Запорізькій області отримано лист Державної фіскальної служби України від 16 листопада 2018 року №35805/7/99-99-13-04-03-17 «Щодо проведення аналізу» з додатками, за змістом якого з метою виявлення та упередження фактів порушень законодавства при реалізації товарів через мережу Інтернет та відповідно до наказу ДФС від 02.11.2018 №712 «Про проведення операції «Мережа», Департамент податків і зборів з фізичних осіб надсилає для опрацювання на предмет повноти декларування доходів і сплати податків наявну податкову інформацію щодо платників податків - фізичних осіб, які користувалися послугами ТОВ «Нова пошта» та «ТОВ «Пост Фінанс». У додатках до даного листа містилась інформація щодо отримання ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у період з 01.01.2018 по 31.10.2018 грошових переказів в сумі 4 306 109,00 грн.
23 листопада 2018 року ГУ ДФС у Запорізькій області (Василівське управління) направило на адресу позивача з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення запит «Про надання інформації (пояснень та їх документального підтвердження)» №10984/14/08-01-5507 на підставі пункту 73.3. статті 73 ПК України. У запиті вказано про необхідність надати інформацію щодо грошових переказів через ТОВ «Пост Фінанс» за здійснені відправлення поштових вантажів із залученням ТОВ «Нова Пошта». Поштове відправлення повернулося до контролюючого органу без вручення з відміткою поштової служби «За закінченням встановленого строку зберігання».
Крім того, контролюючий орган вчинив дії щодо підтвердження інформації про адресу місця реєстрації ФОП ОСОБА_1 за даними обліку: АДРЕСА_1 , та направив відповідний запит до Балківської сільської ради від 23.11.2018р. №41665/10/08-01- 55-07. Відповідно до отриманої відповіді підтверджено, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 18 січня 2014 року.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що в розумінні пунктів 42.2-42.4 статті 42 ПК України та пункту 13 Порядку № 1245 запит від 23 листопада 2018 року №10984/14/08-01-5507 вважається врученим належним чином, у зв'язку з чим доводи позивача про те, що відповідач не виконав свого обов'язку щодо надіслання позивачу письмового запиту на його адресу, є хибними.
Щодо суті виявлених порушень, суд зазначає таке.
Під час судового розгляду судом з'ясовано, що єдиною підставою для висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є дані податкової інформації Державної фіскальної служби України від 16 листопада 2018 року №35805/7/99-99-13-04-03-17 «Щодо проведення аналізу», згідно з якою у період з 01.01.2018 по 31.10.2018 ФОП ОСОБА_1 отримав через ТОВ «Пост Фінанс» за здійснені відправлення поштових вантажів із залученням ТОВ «Нова Пошта» грошові перекази на суму 4 306 109,00 грн.
При цьому, суд враховує, що позивач заперечує факт отримання ним грошових коштів у періодах та в розмірі, вказаних у вищезазначеній інформації, однак підтверджує, що він користувався послугами ТОВ «Нова Пошта» в особистих цілях для продажу і відправлення через вказаного оператора поштового зв'язку (з отриманням коштів) бувших у вжитку речей та розміщення оголошення в мережі Інтернет про їх продаж для власних потреб чи потреб друзів та родичів.
Суд зазначає, що відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України, платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Згідно підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України, об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Підпунктами 164.1.1-164.1.3 статті 164 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.
Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.
Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.
Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.
Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, окрім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, здійснюється за правилами, визначеними статтею 177 ПК України.
Відповідно до пункту 177.1 статті 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 177.2 статті 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Підпунктом 177.5.3 пункту 177.5 статті 177 ПК України визначено, що остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб та збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності на підставі документального підтвердження факту їх сплати.
Відповідно до пункту 177.10 статті 177 ПК України фізичні особи-підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.
Аналізуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що для визначення об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб для фізичної особи-підприємця необхідно встановити загальний оподатковуваний дохід звітного періоду та обсяг витрат, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності. Загальний оподатковуваний дохід звітного періоду та обсяг витрат, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, встановлюються на підставі даних Книги обліку доходів і витрат, підтверджених первинними документами щодо походження товару та документами щодо здійснених витрат. Ці самі дані використовуються фізичною особою-підприємцем при заповненні податкової декларації про майновий стан та доходи.
Сторонами не заперечується, що позивачем подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2018 рік, однак, контролюючий орган вважає, що така податкова декларація подана з недостовірними даними.
Також судом встановлено, 11 лютого 2019 року позивач подав до контролюючого органу Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік (форма №Д5 річна), відповідно до якого позивач задекларував дохід, на який нараховується єдиний внесок, у розмірі 44676, 00 грн.
Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що позивачем отримано у 2018 році доходи в іншому розмірі, ніж задекларовано.
Так, відсутні документальні підтвердження факту здійснення позивачем грошових переказів у 2018 році із залученням ТОВ «Пост Фінанс», не надано доказів щодо сум грошових переказів, і як наслідок отримання позивачем доходу у 2018 році в розмірі 4 306 109,00 грн, крім того, не надано доказів того, що контролюючим органом взагалі вчинялись будь-які дії щодо з'ясування вказаних обставин.
При цьому суд зазначає, що податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер, не є належним доказом в розумінні процесуального Закону, а наявність такої податкової інформації не звільняє контролюючий орган від обов'язку доведення факту вчинення платником податку податкового правопорушення.
Також суд звертає увагу, що Акт перевірки містить посилання на те, що під час перевірки досліджувались первинні документи, зокрема книга обліку доходів і витрат позивача. Разом з тим, під час судового розгляду встановлено, що такі документи до перевірки не надавалися, оскільки позивач не отримував відповідного запиту контролюючого органу та не надавав будь-яких документів до перевірки. Зазначене підтвердив і представник відповідача. Отже, судом встановлено, що Акт перевірки містить недостовірну інформацію.
Вищенаведене у сукупності дозволяє дійти висновку, що висновки контролюючого органу про заниження позивачем загального та чистого оподатковуваного доходу за 2018 рік на суму 4 306 109,00 грн є необґрунтованими та безпідставними.
Щодо заниження належного до сплати військового збору, суд зазначає, що за змістом підпункту 1.4. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.
Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.
Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.
Звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.
Згідно з висновками Акту перевірки, заниження позивачем загального та чистого оподатковуваного доходу призвело до заниження належного до сплати військового збору за 2018 рік на суму 64 591,64 грн.
Враховуючи попередні висновки суду про безпідставність тверджень контролюючого органу стосовно заниження позивачем загального та чистого оподатковуваного доходу за 2018 рік на суму 4 306 109,00 грн, суд дійшов висновку, що підстави для визначення позивачу грошового зобов'язання зі сплати військового збору відсутні.
Щодо заниження належного до сплати єдиного внеску, суд зазначає, що відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено обов'язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Аналізуючи наведені норми можна дійти висновку, що базою нарахування єдиного внеску для фізичної особи-підприємця, крім осіб, які обрали спрощену систему оподаткування, є чистий оподатковуваний дохід, розрахований у відповідності до пункту 177.2 статті 177 ПК України.
Згідно з висновками Акту перевірки, заниження позивачем загального та чистого оподатковуваного доходу призвело до заниження належного до сплати єдиного внеску з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску за 2018 рік у розмірі - 137 602,08 грн.
Враховуючи попередні висновки суду про безпідставність тверджень контролюючого органу стосовно заниження позивачем загального та чистого оподатковуваного доходу за 2018 рік на суму 4 306 109,00 грн, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визначення позивачу недоїмки зі сплати єдиного внеску та, відповідно, застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що контролюючим органом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заниження позивачем загального та чистого оподатковуваного доходу за 2018 рік, у зв'язку з чим прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення, вимога про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску підлягають скасуванню як необґрунтовані, тобто такі, що прийняті без урахування усіх обставин, що мають значення для їх прийняття, а заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з того, що згідно з частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як встановлено з матеріалів справи, при зверненні до суду з позовною заявою позивачем сплачений судовий збір в сумі 1513,62 грн відповідно до квитанції №0.0.1485927543.1 від 07.10.2019, а також разом із заявою про збільшення позовних вимог сплачено судовий збір в сумі 8091,38 грн відповідно до квитанції №0.0.1508909741.1 від 30.10.2019.
Таким чином, у зв'язку із задоволенням позову сплачений позивачем судовий збір в сумі 9605,00 грн підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.
Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0008721305 від 26 квітня 2019 року, винесену Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.
Визнати протиправним та скасувати Рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0008731305 від 26 квітня 2019 року, прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.
Визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення-рішення №0008701305 від 26 квітня 2019 року, прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.
Визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення-рішення №0008711305 від 26 квітня 2019 року, прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 9605,00 грн (дев'ять тисяч шістсот п'ять гривень 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - Головне управління ДФС у Запорізькій області, місцезнаходження: 69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ 39396146.
Повне судове рішення виготовлено та підписано 3 лютого 2020 року.
Суддя М.О. Семененко