04 лютого 2020 року м. Ужгород№ 260/1631/19
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Дору Ю.Ю..
за участі:
секретаря судового засідання - Завидняк А.В.,
позивача - не з'явився,
представника відповідача - Бурдюх В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Закарпатській області (далі - відповідач, ГУ ДПС в Закарпатській області), згідно якого просить: визнати протиправним і скасувати вимогу ГУ ДПС у Закарпатській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1671-23 від 05.11.2019 щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 27733 грн.29 коп.; стягнути на користь позивача судові витрати по справі.
Позивач вважає протиправними дії відповідача по винесенню оскаржуваної вимоги, оскільки після 04.10.2019 вже не є платником ЄСВ, а надсилання на адресу позивача податкової вимоги через місяць про заборгованість наявну станом на 31.102019 вважає не є правомірним, оскільки ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на позивача не поширюється вже з 05.10.2019.
Також позивач вказує, що оскаржувана вимога виписана з неправильною вказівкою суб'єкта, якому вона адресована, оскільки позивач - ОСОБА_1 , а не ОСОБА_1 . Окрім цього, зазначив, що позивач у 2017-2019 роках підприємницької діяльності не здійснював і жодних доходів від підприємницької діяльності не отримував, а у спірному періоді також був найманим працівником, ЄСВ за якого сплачував роботодавець - ПАТ «Закарпатавтотранс».
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року за вказаною позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання. Вказаною ухвалою суду встановлено учасникам справи строк для заяв по суті справи.
06.12.2019 року відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовну заяву вважає безпідставною, необґрунтованою та такою що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, позивач має статус фізичної особи-підприємця з 18.02.2000 (дата державної реєстрації фізичної особи-підприємця) по 04.10.2019 (дата державної реєстрації припинення фізичної особи-підприємця). Тобто позивач є платником єдиного внеску у розумінні н. 4 ч. 1 ст. 4 Закону.
Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Підпунктом 97.4.3 пункту 97.4 статті 97 Податкового кодексу України (далі -ПКУ) встановлено, що особою відповідальною за погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу платника податків стосовно фізичної особи - підприємця або фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність є така фізична особа.
Як наслідок, припинення фізичною особою-підприємцем підприємницької діяльності не звільняє особу від зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької діяльності та не змінює порядок виконання таких зобов'язань, тобто не звільняє від обов'язку зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Отже, борг зі сплати єдиного внеску фізичної особи-підприємця як суб'єкта господарської діяльності, який припинив підприємницьку діяльність, підлягає стягненню з фізичної особи.
Відповідач вказує, що згідно інтегрованої картки платника податків, станом на 31.10.2019 року за позивачем рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 27 733,29 грн. (1194,03 грн. - II кв. 2013 року, 8448,00 грн. - 2017 рік, 9828,72 грн. - I-IV кв. 2018 року, 8262,54 грн. - І-III кв. 2019 року).
Окрім цього, у поданому відзиві відповідач зазначив, що на адресу позивача попередньо направлялися вимоги про сплату боргу та за приписами ч.16 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
27 грудня 2019 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду дану адміністративну справу призначено до розгляду в судовому засіданні з метою належного з'ясування обставин справи.
Разом з тим, у судові засідання призначені на 16.01.2020 та 04.02.2020 позивач не з'явився, про причини неприбуття суд не повідомив, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином (а.с.а.с.44,49).
Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У зв'язку з повторним неприбуттям у судове засідання позивача, з урахуванням пункту 3 прохальної частини позовних вимог та оскільки неприбуття у судове засідання позивача не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності позивача.
У судовому засіданні 04.02.2020 року представник відповідача заперечував проти позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
З'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх належними та допустимими доказами суд приходить до наступних висновків.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься запис від 18.02.2000 про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) та запис від 04.10.2019 про припинення підприємницької діяльності (а.с.а.с.29-30).
Мотивуючи протиправність оскаржуваної вимоги позивач вказує, що у податковій вимозі зазначено як платника єдиного внеску ОСОБА_1 , а згідно паспорта громадянина України, позивача звати ОСОБА_1 . Разом з тим, суд зауважує, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , зокрема, витяг такого змісту додано позивачем до позовної заяви у підтвердження припинення ним підприємницької діяльності. Окрім цього РНОКПП зазначений позивачем в адміністративному позові та реєстраційний номер зазначений в оскарженій вимозі від 05.11.2019 №Ф-1671/23 є ідентичними.
Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Відповідно до ст. 32 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у разі виявлення у відомостях Єдиного державного реєстру помилки (описки, друкарської, граматичної, арифметичної помилки), допущеної суб'єктом державної реєстрації, заявник письмово в паперовій або електронній формі повідомляє про це суб'єкта державної реєстрації, який перевіряє відповідність відомостей Єдиного державного реєстру інформації, що міститься в документах, що стали підставою для внесення цих відомостей.
У зв'язку з викладеним, розбіжності у написанні по батькові позивача не свідчать про іншу особу, а дані наявні у витязі з ЄДРПОУ та інтегрованій картці платника податків, зокрема, адреса зареєстрованого місця проживання та РНОКПП, свідчать про те, що вказані відомості стосуються саме позивача.
Згідно вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1671-23 від 05.11.2019 ГУ ДПС у Закарпатській області вимагається від позивача сплатити борг з недоїмки по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 27733,29 грн., який виник станом на 31.10.2019 року відповідно до ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
Судом встановлено, що згідно даних інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) станом на 31.12.2016 заборгованість позивача складала 1194,03 грн.. Станом на 2017 рік заборгованість складала - 8448,00 грн (704,00 грн.*12 міс.); станом на перший - четвертий квартал 2018 року - 9828,72 грн.(819,60 грн.*12 міс.) та за перший - третій квартал 2019 року заборгованість становить 8262,54 грн. (918,06 грн.*9 міс). Відповідно загальна сума заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування складає 27733,29 грн.(а.с.а.с.21-28).
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, на адресу позивача направлялися вимоги про сплату боргу (недоїмки) за вказаний вище період, зокрема: вимога від 06 листопада 2018 року №Ф-1671-23 відповідно до якої зальна сума боргу станом на 31.10.2018 року становить 17013,57 грн.; вимога № Ф-1671-23 від 04.02.2019 у зв'язку з наявною заборгованістю зі сплати єдиного внеску станом на 31.01.2019 у розмірі 19 470,75 грн.; вимога № Ф-1671-23 від 10.05.2019 у зв'язку з наявною заборгованістю зі сплати єдиного внеску станом на 30.04.2019 у розмірі 22 224,93 грн. та оскаржувана вимога № Ф-1671-23 від 05.11.2019 у зв'язку з наявною заборгованістю зі сплати єдиного внеску станом на 31.10.2019 у розмірі 27 733,29 грн..
Вказані вимоги вручені за адресою позивача, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.а.с.33-36).
Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.
За приписами ч. 16. ст. 25 Закону строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Вирішуючи спір по суті суд, враховуючи викладене вище, виходить з наступного.
Як зазначено у п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується: 1) для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених в абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами; допомоги, надбавки або компенсації відповідно до законодавства. Нарахування та сплата єдиного внеску за платників, зазначених у абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, але не менше мінімального страхового внеску за кожну особу. 2) для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску; 3) для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску; (…).
Згідно з ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
Як зазначено у ч.12 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.
Як зазначено у ч.8 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Враховуючи матеріали справи та наведені норми права, суд погоджується з позицією відповідача, що позивач як фізична особа-підприємець повинен був сплачувати у період з 2000 по ІІІ квартал 2019 року єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оскільки був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як фізична особа-підприємець.
У відповідності до абз. 4 п. 3 розділу VI Інструкції, платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску.
Разом з тим, суд зауважує, що обов'язок зі сплати суми недоїмки та штрафів виникає у платника з дня надходження вимоги, зокрема, як і право на оскарження вимоги у адміністративному чи судовому порядку виникає у платника з дня надходження вимоги. Отже контролюючим органом жодним чином не порушено права позивача.
Законами України №1774 від 06.12.2016 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», №2148 від 03.10.2017 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» внесено зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», зокрема, щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами - підприємцями. Так, у п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону (зі змінами внесеними ЗУ №1774 від 06.12.2016) зазначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Таким чином, Законом передбачено обов'язок фізичної особи-підприємця, сплачувати єдиний внесок, незалежно від отримання доходу у розмірі не меншому мінімального страхового внеску.
Мінімальний розмір обов'язкового платежу прямо визначений Законом, і не залежить від подання чи не подання платником податків відповідної звітності, або здійснення нарахувань контролюючим органом.
Саме Закон визначив розмір зобов'язань платника податків з єдиного внеску.
Оскільки позивач протягом періоду з 18.02.2000-04.10.2019 років був фізичною особою-підприємцем, за ним зберігався обов'язок сплачувати єдиний внесок у розмірі, не меншому мінімального страхового внеску.
У інформаційній системі органу доходів і зборів, лише відображається відомості про сплату чи не сплату платниками податків єдиного внеску, розмір та обов'язок сплати якого встановлені напряму Законом.
Пункт 4 Розділу VI Інструкції надає право контролюючим органам формувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів.
Облікові дані з інформаційної системи органу доходів і зборів, є такою ж самостійною підставою для формування вимог, як і акти перевірки чи податкова звітність.
На підставі вказаних імперативних норм відповідачем правомірно нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за спірний період, оскільки сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Так згідно даних інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість позивача станом на 31.12.2016 складає 1194,03 грн. та оскільки протягом 2017-2019 років позивачем не сплачувалося ЄСВ, відповідно заборгованість по сплаті ЄСВ розраховано виходячи з розміру мінімального страхового внеску встановленого на відповідний рік. Так, станом на 2017 рік заборгованість складала - 8448,00 грн (704,00 грн.*12 міс.); за перший - четвертий квартал 2018 року - 9828,72 грн.(819,60 грн.*12 міс.) та за перший - третій квартал 2019 року заборгованість становить 8262,54 грн. (918,06 грн.*9 міс). Відповідно загальна сума заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування складає 27733,29 грн.(а.с.а.с.21-28).
Згідно з абзацом 3 ч. 8 ст. 9 Закону платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
Позивачем будь-яких даних про сплату ним єдиного внеску за 2017-2019 рік як фізичною особою-підприємцем до суду не надано. Виконання ним обов'язку, передбаченого Законом, та у розмірі встановленому Законом, не підтверджено.
Посилання позивача на те, що він був найманим працівником та ЄСВ за нього сплачував роботодавець - Приватне акціонерне товариство «Закарпатавтотранс» судом до уваги не приймається, оскільки на підтвердження наведеного, позивачем не надано суду жодних доказів, що підприємством, з яким фізична особа перебуває у трудових відносинах, сплачується ЄСВ. Водночас, судом було вжито заходів для з'ясування вказаних обставин, та згідно відомостей наданих Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області встановлено, що у позивача наявна заборгованість зі сплати ЄСВ.
На підставі викладеного суд констатує, що позивач повинен був сплачувати ЄСВ у розмірі, не меншому мінімального страхового внеску до внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, оскільки відповідно до ч. 8 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно сформував вимогу та направив її на адресу позивача.
Суд погоджується з розрахунком єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 27733,29 грн. з вищенаведених підстав.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1671-23 від 05.11.2019 сформована на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, що відповідає п.3 Розділу VI «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Зважаючи на викладене, обставини справи, суд вважає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1671-23 від 05.11.2019 є правомірною і скасуванню не підлягає.
У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене вище доводи позивача наведені у позовній заяві не знайшли свого підтвердження, водночас, відповідачем доведено правомірність дій щодо нарахування заборгованості позивачу зі сплати ЄСВ. Відтак позовні вимоги є не обґрунтованими та позов не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 72-77, 243-246, 287 КАС України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м.Ужгород, вул.Волошина, буд.52, код ЄДРПОУ 43143065) про визнання протиправною та скасування вимоги ГУ ДПС у Закарпатській області №Ф-1671-23 від 05.11.2019 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 27733 грн.29 коп. - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини 3 статті 243 КАС України повний текст рішення складено та підписано 05.02.2020 року.
СуддяЮ.Ю.Дору