< Список >
Донецький окружний адміністративний суд
09 березня 2010 р. Справа № 2а-23491/08/0570
головуючого судді Галатіної О.О.
суддів Тарасенка І.М., Козаченка А.В.,
при секретарі Мичак О.С.
за участю
позивача ОСОБА_1
представника
позивача ОСОБА_2,
представників
відповідачів не з'явилися
представника
третьої особи Олейник Я.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 до Головного контрольно-ревізійного управління України, Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області, треті особи на стороні відповідача - начальник Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області Вишневський Віктор Леонідович, Головне державне казначейство України про визнання протиправним наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, суд -
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Головного контрольно-ревізійного управління України, Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області, треті особи на стороні відповідача - начальник Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області Вишневський Віктор Леонідович, Державне казначейство України про визнання протиправним наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позову (з урахуванням змін) позивач посилається на те, що з 15.06.1998р. він працював за трудовим договором в системі органів Головного контрольно - ревізійного управління України, а саме, у період з 15.06.1998 р. по 04.11.2003 р. начальником КРВ в м. Макіївці КРУ в Донецькій області; з 05.11.2003 р. по 06.06.2008 р. начальником КРУ в Донецькій області.
Позивач зазначає, що наказом голови Головного контрольно - ревізійного управління України Сивульського М.І. від 06.06.2008 р. № 505-О його було звільнено з посади начальника КРУ в Донецькій області з формулюванням - у зв'язку з нез'явленням на роботі протягом більш як чотирьох місяців підряд у період з 03.02.2008 р. по 06.06.2008 р. внаслідок тимчасової непрацездатності в порядку п. 5 ст. 40 КЗпП України.
Разом з тим, позивач з вказаним наказом не погоджується з наступних підстав:
03.02.2008 р. позивач захворів, що підтверджується первинним листком непрацездатності серії ААФ № 891359, виданим Комунальною медичною установою «Міська лікарня № 1» Макіївського міського відділу охорони здоров»я , відповідно до якого позивача було звільнено від роботи на період з 03.02.2008 р. по 29.02.2008 р.
Крім того, позивач зазначив, що зазначений первинний листок непрацездатності тією ж медичною установою було подовжено, що підтверджується листком непрацездатності серії ААФ № 891360, відповідно до якого позивача було звільнено від роботи на період з 01.03.2008 р. по 24.03.2008 р. з рекомендацією продовжити лікування за місцем проживання.
25.03.2008 р. позивач знову захворів і в цей день був госпіталізований до лікарні для лікування, що підтверджується листком непрацездатності № 402832, відкритим 25.03.2008 р.
Позивач вказує на той факт, що він 07.04.2008 р. вийшов на роботу для виконання своїх посадових обов'язків, не перебуваючи на лікуванні.
Зокрема, 07.04.2008 р. під час виконання своїх посадових обов'язків, позивач видав наказ про своє відрядження у службових справах в м. Київ до ГоловКРУ України і відпрацювавши повний робочий день, о 18-30 год. поїхав на вокзал для від'їзду до місця відрядження.
Але на привокзальній площі вокзалу станції Донецьк у позивача раптово погіршився стан здоров'я і він був змушений викликати швидку допомогу.
Бригада швидкої допомоги, обстеживши позивача, доставила його до Донецької обласної центральної клінічної лікарні, де його того ж дня було госпіталізовано до хірургічного відділення Інституту невідкладної і відновної хірургії ім. В.К. Гусака Академії медичних наук України.
Позивач вказує, що факт його госпіталізації підтверджується листком непрацездатності № 358347, відкритим 08.04.2008 р.
Отже, позивач наполягає на тому, що таким чином 07.04.2008 р. строк його відсутності на роботі було перервано та його перебіг було поновлено наступного дня. На думку позивача, чотирьохмісячний термін відсутності на роботі почав відраховуватись з 08.04.2008 р.
Позивач вказує, що у табелі обліку робочого часу за 07.04.2008 р. було оформлено відмітку про вихід на роботу та зроблено позначку 8.
Крім того, позивач додає, що до теперішнього часу він не отримав власну трудову книжку та копію наказу про звільнення з роботи.
Також позивач зауважує, що фактом видання наказу про звільнення його з посади, йому було завдано моральну шкоду, яка полягає у моральних стражданнях, погіршенні стану здоров'я, втрату нормальних життєвих зв'язків, а також необхідність здійснення додаткових зусиль для організації власного життя.
Тому, розмір компенсації за завдану моральну шкоду позивач оцінює у 5 000 грн., яку позивач просив суд стягнути з ГоловКРУ України на його користь.
Крім того, позивач просив суд визнати незаконним наказ голови ГоловКРУ України Сивульського М.І. від 06.06.2008 р. № 505-О про звільнення його з посади начальника КРУ в Донецькій області, поновити його на посаді начальника КРУ в Донецькій області з07.06.2008 р., стягнути з КРУ в Донецькій області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 07.06.2008 р. по день фактичного поновлення на посаді.
Також позивач наполягає на допущенні до негайного виконання постанови в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один календарний місяць.
29.09.2008 р. позивачем до суду надано додаткову позовну заяву, у якій позивач просив суд поновити йому на підставі ст. 234 КЗпП України строку звернення до суду першої інстанції за вирішенням трудового спору, встановленого ст. ч. 1 ст. 233 КЗпП України.
В обґрунтування цього позивач зазначає, що про наявність наказу про звільнення позивачу стало відомо лише 07.07.2008 р., крім того він знаходився на лікуванні в стаціонарі з 18.06.2008 по 21.08.2008р.
Тому, позивач просив суд визнати поважною причину пропуску ним місячного строку для звернення до суду з заявою про вирішення трудового спору, а також поновити йому вказаний строк.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити.
Представник відповідача 1 в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що з наданих листків непрацездатності вбачається той факт, що період тимчасової непрацездатності позивача перевищує 4 місяця. А у зв'язку з тим, що останній листок непрацездатності позивача був закритий пізніше, ніж через 4 місяця після відкриття первинного листка непрацездатності, тому вихід позивача на роботу в період його тимчасової непрацездатності не є з'явленням на роботі у контексті п. 5 ст. 40 КЗпП України. Зазначив, що останній листок непрацездатності серії АБГ № 402832 виданий з грубим порушенням норм чинного законодавства, а саме в закритому листку непрацездатності здійснено запис про продовження терміну звільнення від роботи з 4.04.2008р. по 06.04.2008р.. При цьому у вказаному листку непрацездатності зазначено, що позивач продовжує хворіти по 7 квітня 2008 року, пояснив представник. Також позивачем не доведений факт спричинення йому моральної шкоди моральна шкода.
Представник відповідача-1 просив суд застосувати строк звернення до суду, зазначив, що позивачем пропущено місячний строк звернення та доказів поважності причин пропуску не надано.
Просив відмовити в задоволені позовних вимог.
Представник відповідача - 2 в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що в своїй позовній заяві позивач в обґрунтування позовних вимог наводить той факт, що оскаржуваний наказ ГоловКРУ України № 505-0 від 6 червня 2008 р. було перевірено Донецькою територіальною Державною інспекцією праці. За результатами перевірки складено акт № 05-01-044/0028, в якому встановлено факт неправомірності зазначеного наказу. Але постановою Донецького окружного суду від 12 листопада 2008 року по справі № 2-а-18650/08 позовні вимоги КРУ в Донецькій області задоволені, дії посадових осіб Донецької територіальної Державної інспекції праці при перевірці наказу ГоловКРУ України № 505-0 от 6.06.2008 визнані незаконними.
Крім того, представник посилався на лист від 14 листопада 2008 року № 349/06/186-88 Міністерства праці та соціальної політики, яким надано роз'яснення щодо змісту п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. З якого вбачається, що власник або уповноважений ним орган не повинен допускати до роботи працівника під час перебування його на лікарняному, а стати до роботи він повинен виключно після закриття листка тимчасової непрацездатності. Про той факт, що ОСОБА_1 став до роботи 7 квітня 2008р., будучі на лікарняному, а також що листок непрацездатності не закритий, позивач сам зазначав в своїй первісній позовній заяві.
Також представник зазначив, що відповідно до листка непрацездатності № 402832, позивач 6 червня 2008 р. продовжував хворіти та був відсутній на роботі, тому реальної можливості вручити копію наказу про звільнення та трудову книжку у відповідача не було. Відповідач направив копію наказу поштою та лист, яким запрошено позивача з'явитися позивача для отримання трудової книжки. Після повернення зазначеного листа з відміткою відділення пошти про неможливість вручення листа адресату, КРУ в Донецькій області повторно направило лист від 18.07.2008 № 09-10/2511.
Також представник відповідача -2 просив застосувати строк звернення до суду, зазначив, що позивачем пропущено місячний строк звернення та доказів поважності причин пропуску не надано.
Крім того, відповідно до листка непрацездатності серії АБГ № 405209, зазначив представник, позивачу необхідно було стати до роботи 13 червня 2008 року. Тобто, у вказаний строк позивач повинен був з'явитися до КРУ в Донецькій області з метою зайняття свого робочого місця, якщо він дійсно не знав про своє звільнення.
Просив відмовити в задоволені позовних вимог.
Представник третьої особи на стороні відповідача - начальника Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області Вишневського В. Л. в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, підтримав всі заперечення, які були надані представниками відповідачів та надав аналогічні пояснення, також просив суд застосувати ч.1 ст.100 КАС України.
Представник третьої особи на стороні відповідача Головного державного казначейства України також просив відмовити в задоволені позовних вимог та зазначив, що позивачу було сплачено допомогу по тимчасовій непрацездатності в термін до 12.06.2008 року. Тому , право на стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у нього виникло з 13 червня 2008 року.
Під час судового розгляду у справу із самостійними вимогами на предмет спору до позивача та відповідачів звернулись треті особи - Первинна профспілкова організація Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області, начальник Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області Вишневський Віктор Леонідович.
Ухвалою суду від 4 березня 2010 року зазначені адміністративні позови були виділені в самостійне провадження.
Колегія судів, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову та наданих заперечень, вважають позов обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Наказом № 127-0 від 7 червня 2004 року ОСОБА_1 призначений на посаду начальника Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області, за погодженням із Донецькою обласною державною адміністрацією.
Наказом № 529-0 від 7 червня 2004 року ОСОБА_1 поновлено з 6 вересня 2005 року на посаді начальника Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області на підставі рішення Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 18 листопада 2005р..
Наказом голови Головного контрольно - ревізійного управління України Сивульського М.І. від 06.06.2008 р. № 505-О позивача було звільнено з посади начальника КРУ в Донецькій області у зв'язку з нез'явленням на роботі протягом більш як чотирьох місяців підряд у період з 03.02.2008 р. по 06.06.2008 р. внаслідок тимчасової непрацездатності в порядку п. 5 ст. 40 КЗпП України.
Підставою для прийняття наказу відповідача є листки непрацездатності серії ААФ № 891359 від 29.02.2008р., серії ААФ № 891360 від 29.02.2008р., серії АБГ № 402832 від 25.03.2008р., серії ІБ № 358347.
Відповідно до п. 5 ст. 40 КЗпП України, розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається у разі нез'явлення працівника на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності.
Судом встановлено, що 03.02.2008 р. позивач захворів, що підтверджується первинним листком непрацездатності серії ААФ № 891359, виданим Комунальною медичною установою «Міська лікарня № 1» Макіївського міського відділу охорони здоров'я , відповідно до якого позивача було звільнено від роботи на період з 03.02.2008 р. по 29.02.2008 р.
Зазначений листок непрацездатності тією ж медичною установою було подовжено листком непрацездатності серії ААФ № 891360, відповідно до якого позивача було звільнено від роботи на період з 01.03.2008 р. по 24.03.2008 р. з рекомендацією продовжити лікування за місцем проживання.
25.03.2008 р. позивач знову захворів і в цей день був госпіталізований до лікарні для лікування, що підтверджується листком непрацездатності № 402832, відкритим 25.03.2008 р..
Судом також встановлено, що 07.04.2008 р. позивач вийшов на роботу для виконання своїх посадових обов'язків. Зазначена обставина підтверджується протоколом оперативної наради від 7 квітня 2008 року, яку проводив ОСОБА_1 та на якої були присутні заступники начальника управління та начальники відділів, а також наказом про відрядження від 7 квітня 2008 року № 214-к, відповідно до якого, на виконання листа ГоловКРУ України від 17 березня 2008 року № 09-18/303, ОСОБА_1 відбував у відрядження до м. Києва до ГоловКРУ України терміном на 3 календарних дні з 07.04.2008 року по 09.04.2008 року.
Відповідно до наказу позивачу було видано посвідчення на відрядження № 386 від 7 квітня 2008 року.
Позивач в судовому засіданні зазначив, що коли він прибув до вокзалу о 18 год. 30 хвил., стан його здоров'я значно погіршився і він викликав швидку допомогу.
Бригада швидкої допомоги, обстеживши позивача, доставила його до Донецької обласної центральної клінічної лікарні, де його того ж дня було госпіталізовано до хірургічного відділення Інституту невідкладної і відновної хірургії ім. В.К. Гусака Академії медичних наук України. Факт його госпіталізації підтверджується листком непрацездатності № 358347, відкритим 08.04.2008 р.
При дослідженні табеля обліку робочого часу за квітень 2008 року, судом встановлено, що за 07.04.2008 р. позивачу було оформлено відмітку про вихід на роботу та зроблено позначку 8.
Суд не бере до уваги посилання представників відповідачів на те, що наказ про відрядження ОСОБА_1 скасовано та в табель обліку робочого часу внесено зміни наказами Вишневського В.Л., який на теперішній час є начальником КРУ в Донецькій області з огляду на те, що позивач ОСОБА_1 відбував в відрядження на виконання листа ГоловКРУ України від 17 березня 2008 року № 09-18/303, яким його зобов'язано з'явитися до Київа.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що 07.04.2008 р. позивач відпрацював робочій день та строк відсутності позивача на роботі було перервано, його перебіг було поновлено наступного дня.
Суд не бере до уваги посилання відповідачів на те, що позивач був 7 квітня 2008 року ще хворим та не мав права виходити на роботу, тому що в листі непрацездатності серії АБГ № 402832 зазначено, що позивач продовжує хворіти по 7 квітня 2008 року, а також посилання на консультативний висновок кардіохірурга ІНВХ ім.. Гусака з рекомендацією госпіталізації 7 квітня 2008 року з огляду на наступне.
Дійсно в листі непрацездатності серії АБГ № 402832, який виданий лікарем КМУ «Центральна поліклініка» м. Макіївка Гутченко М.І. здійснено запис про продовження терміну звільнення позивача від роботи з 4.04.2008р. по 06.04.2008р., стати до роботи четвертого квітня, а також у вказаному листку непрацездатності зазначено, що позивач продовжує хворіти на 7 квітня 2008 року.
Відповідно до наказу від 16.06.2008р. № 126 головного лікаря КМУ «Центральна поліклініка» м. Макіївка С.О. Гарбуз, за грубе порушення наказу МОЗ України № 455 від 13 листопада 2001 року інструкції про порядок заповнення лікарняного листка непрацездатності при лікуванні хворого ОСОБА_1 лікарю Гутченко І.М. оголошено догану, а саме за зазначення двох протилежних висновків: стати до роботи 4 квітня 2008 року та продовжує хворіти на 7 квітня 2008 року.
Крім того, прокуратурою м. Макіївки було проведено дослідчу перевірку по заяві начальника КРУ в Донецькій області Вишневського В.Л. по факту підробки лікарняного листа серії АБГ № 402832, якою встановлено, що в діях лікаря Гутченко І.М. відсутні ознаки складу злочину, передбаченого ст. 366 КК України, тому 3 грудня 2008 року на підставі п. 2 ст. 6 КК України, прокуратурою м. Макіївки відмовлено в порушені кримінальної справи.
Відповідно до інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 03.11.2004 N 532/274/136-ос/1406, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2004 р. за N 1456/10055, вихід на роботу без дозволу лікаря вважається порушенням хворим призначеного режиму.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позивач ОСОБА_1 не несе відповідальності за дії лікаря, які призвели до порушення інструкції заповнення лікарняного листка непрацездатності та не вбачає в діях позивача порушень щодо правил знаходження на лікарняному, а також зазначає, що консультативний висновок кардіохірурга ІНВХ ім. Гусака носить рекомендований характер та не є підставою для продовження листка непрацездатності, а також не зобов'язує позивача госпіталізуватися до лікарні.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
З приводу цього, суд зазначає, що розгляд справи здійснювався досить тривалий час не з вини працівника.
З урахуванням вищезазначеного, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають задоволеню.
Відповідно до ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Ст. 233 КЗпП України встановлений місячний строк звернення з позовом до суду у спорах про звільнення з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 до звернення до суду з адміністративним позовом офіційно не отримав копію наказу про звільнення та трудову книжку, як того вимагає норма Закону.
Відповідач дійсно двічі надсилав на адресу позивача копію наказу та лист, яким запрошував позивача отримати трудову книжку, але конверти поверталися з відміткою відділення пошти про неможливість вручення листа адресату.
Представники відповідачів не надали суду доказів того, що позивач отримав зазначені документи.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем Жаданом О.І. не пропущено строк звернення до суду.
Що стосується позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, колегія суддів вважає, що зазначена вимога задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не надано доказів того, що порушення його законних прав з боку відповідача призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 72, 99, 100, 159, 160, 161, 162, 163, 172, 175, 177 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Головного контрольно-ревізійного управління України, Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області, третя особі на стороні відповідача - начальник Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області Вишневський Віктор Леонідович, Головне державне казначейство України про визнання протиправним наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ голови Контрольно-ревізійного управління України № 505-0 від 6.06.2008 року Сивульського М.І про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області з 6 червня 2008 року.
Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області з 7 червня 2008 року.
Зобов'язати Контрольно-ревізійне управління в Донецькій області нарахувати та сплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 7 червня 2008 року по 9 березня 2010 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку у сумі платежу за один місяць - підлягає негайному виконанню.
Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 9 березня 2010 року.
Повний текст постанови буде складений 12 березня 2010 року.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя Галатіна О.О.
Судді Козаченко А.В.
Тарасенко І.М.