29 січня 2020 року Чернігів Справа № 620/3544/19
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Житняк Л.О.,
за участі секретаря Чоботар А.С.,
представника позивача Капари В.І.,
представника відповідача Васильченка С.М.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Академії Державної пенетенціарної служби про визнання незаконними та скасуваня наказів, поновлення на посаді,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Академії Державної пенетенціарної служби, в якому просить:
- визнати незаконним та скасувати наказ ректора Академії Державної пенетенціарної служби від 11.11.2019 №205о/с про звільнення старшого лейтенанта внутрішньої служби - ОСОБА_1 з посади курсового офіцера юридичного факультету Академії Державної пенетенціарної служби;
- визнати незаконним та скасувати наказ ректора Академії Державної пенетенціарної служби від 11.11.2019 №30/ст про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності;
- поновити позивача на посаді курсового офіцера юридичного факультету Академії Державної пенетенціарної служби з 12.11.2019 по 09.01.2020 (згідно заяви про зменшення позовних вимог).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що обставини, викладені у висновку службового розслідування є частково перекрученими, а також такими, що не відповідають дійсності. У висновку зазначено, що позивач не організовувала та не проводила інструкторсько-методичні заняття з молодшими командирами з питань організації та проведення виховної роботи в навчальному підрозділі, відповідно до п.2.14 посадової інструкції курсового офіцера юридичного факультету. Документів, які б могли підтвердити проведення даних занять комісії позивач нібито не надала. Однак вказане не відповідає дійсності, оскільки відповідно до розкладу занять з професійної підготовки молодших командирів 1 курсу у 2019 - 2020 навчальному році відомостей про те, що позивач повинна була проводити дані заходи не було. Крім того, вищевказаною посадовою інструкцією позивач не зобов'язана була оформляти чи вести документацію, яка б могла підтвердити проведення інструкторсько-методичних занять з молодшими командирами з питань організації та проведення виховної роботи в навчальному підрозділі. Також у висновку зазначається, що нею було порушено ще п.2.18 посадової інструкції, однак вказане також є недостовірним та спростовується протоколами зборів 114 навчальної групи за період з серпня 2019 по жовтень 2019 року.
Крім цього позивач також зазначає щодо наявності у неї дисциплінарного стягнення, яке є погашеним. Позивач просить врахувати, що дане стягнення вона отримала один раз ще під час перебування на посаді начальника кабінету кафедри економіки та соціальних дисциплін Академії Державної пенітенціарної служби.
При цьому, надаючи пояснення комісії щодо незначних недоліків в документації, вона визнала свою вину та зобов'язалась в подальшому не допускати даних порушень, а також просила не застосовувати до неї суворий вид стягнення, обмежившись зауваженням. Втім, звільнивши її за незначний проступок, відповідач застосував відразу найсуворіший вид стягнення у вигляді звільнення. Не було враховано заохочення, відсутність не погашених стягнень, малозначна тяжкість проступку та відсутність заподіяної шкоди.
Таким чином, позивач вважає, що оскаржувані накази Академії Державної пенітенціарної служби є неправомірними, а звільнення з посади відбулося без законної на те підстави.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.12.2019 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду від 10.12.2019 розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та проведенням судового засідання.
Так, представник позивача в судовому засіданні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, з наданням додаткових пояснень, та просив їх задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні вимоги не визнав, протягом встановленого судом строку подав відзив на позов, в якому зазначив, що дійсно прізвища позивачки не має в розкладі занять з професійної підготовки молодших командирів 1 курсу у 2019-2020 навчальному році, але це жодним чином не звільняє її від належного виконання нею своїх посадових обов'язків щодо інструкторсько-методичних занять з молодшими командирами. Щодо не виконання посадових обов'язків передбачених п. 2.18 Інструкції, а саме підведення підсумків та аналізу стану виховної роботи в навчальному підрозділі, то позивачка зазначає про те, що цю роботу вона проводила та надає суду копії протоколів зборів 114 навчальної групи за період з серпня 2019 року по жовтень 2019 року. Втім, надані позивачкою до суду протоколи зборів 114 навчальної групи були складені та підписані нею після проведення службового розслідування, оскільки при проведенні перевірки нею не надавались. Крім цього, надаючи пояснення під час проведення службового розслідування позивачка фактично визнала, що під час перебування на посаді курсового офіцера юридичного факультету Академії, вона була ознайомлена з посадовими обов'язками та документацією, яку веде курсовий офіцер. Підтвердила, що у плані затвердженому 17.08.2019 не проставила відмітки про виконання через власну необачність. У плані на вересень відсутні відмітки про виконання, не підписаний нею особисто, та не затверджений заступником начальника начального збору. У плані на жовтень відсутні відмітки про виконання не підписаний нею особисто, та не затверджений у заступника начальника курсу юридичного факультету. Звіт на час навчального збору не підписаний нею особисто. Звіт за вересень не підписаний нею особисто та не погоджено заступником начальника курсу. Зазначені порушення є підтвердженням не виконання позивачкою п.2.1 Інструкції. Окрім того позивачка до призначення на посаду курсового офіцера юридичного факультету Академії проходила службу на посаді начальника кабінету кафедри економіки та соціальних дисциплін Академії. За неналежне виконання посадових обов'язків позивачку 25.05.2018 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено стягнення. Також питання щодо неналежного виконання своїх посадових обов'язків на зазначеній посаді розглядалось кадровою комісією Академії 31.10.2018. Також вказує, що обрання виду дисциплінарного стягнення є дискреційним повноваженням Ректора Академії, тобто Ректор має можливість на власний розсуд визначити повністю або частково зміст рішення або вибрати один з кількох варіантів прийняття рішень.
При цьому також просив суд звернути увагу на те, що наказом від 09.01.2020 №5о/с позивачку з 10.01.2020 звільнено зі служби за п.7 (за власним бажанням) ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію».
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.
У червні 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) закінчила з відзнакою Академію Державної пенітенціарної служби та з 20.08.2017 її було прийнято на посаду начальника кабінету кафедри економіки та соціальних дисциплін Академії Державної пенітенціарної служби.
У зв'язку зі скороченням даної посади, 22.03.2019 ОСОБА_1 було переведено на посаду курсового офіцера юридичного факультету.
З 27.10.2019 безпосередній керівник ОСОБА_1 - полковник внутрішньої служби Царюк С.В. перебував у відпустці. На час відсутності Царюка С.В. , його обов'язки виконував заступник начальника юридичного факультету - підполковник внутрішньої служби Турецький В.В., який у жовтні 2019 року наказав надати йому всю службову документацію, що велась позивачкою та виявив відсутність підписів з відмітками про виконання в планах роботи, що складала позивачка. Про виявлений факт Турецький В.В. відразу подав рапорт на ім'я ректора Академії, у зв'язку з чим, наказом від 04.11.2019 №29/ст було призначено службове розслідування.
Відповідно до висновку службового розслідування від 08.11.2019 вирішено розглянути питання про притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності, у зв'язку з порушенням нею п.2.1 та п.2.18 посадової інструкції.
В ході проведення службового розслідування було встановлено, що у плані роботи з особовим складом 114 навчальної групи юридичного факультету в період навчального збору з 18.08.2019 по 31.08.2019 відсутні відмітки про виконання запланованих заходів. Також, у планах роботи з особовим складом 114 навчальної групи юридичного факультету на вересень та жовтень 2019 року та у звітах про виконання вищевказаних планів відсутні дати затвердження, підписи курсового офіцера, не погоджені із заступником начальника курсу, відсутні відмітки про виконання запланованих заходів.
Також, у висновку вказано, що позивачка не організувала та не проводила інструкторсько-методичні заняття з молодшими командирами з питань організації та проведення виховної роботи в навчальному підрозділі. Документів які могли б підтвердити проведення даних занять позивач не надала.
Надаючи пояснення під час проведення службового розслідування позивачка визнала, що вона була ознайомлена з посадовою інструкцією, та документацією, яку веде курсовий офіцер, а саме плани та звіти. Вказала, що недоліки в документації допустила з власної необачності. Підтвердила, що у плані затвердженому 17.08.2019 не проставила відмітки про виконання через власну необачність. У плані на вересень відсутні відмітки про виконання, не підписаний нею особисто, та не затверджений заступником начальника начального збору. У плані на жовтень відсутні відмітки про виконання не підписаний нею особисто, та не затверджений у заступника начальника навчального збору. Звіт за вересень не підписаний нею особисто та не погоджено заступником начальника курсу.
Окрім того опитані під час службового розслідування курсанти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що перебували на посадах молодших командирів взводу 114 навчальної групи, посянили та зазначили про те, що ОСОБА_1 жодного разу збори начальної групи не проводила та не підводила щотижневі підсумки. Окрім того ОСОБА_4 пояснила, що позивачка під час обходів кімнат, де проживають курсанти, дозволяла собі розламувати продукти харчування та розкидати по підлозі. Особисто в неї вивернула речі на підлогу (білизну) та фотографувала це, такі дії курсового офіцера принижували її перед іншими курсантами. Також опитаний під час службового розслідування безпосередній керівник возивачки ОСОБА_6 , який перебуває на посаді заступника начальника курсу юридичного факультету Академії, зазначив про те, що позивачка не надавала плані роботи з особовим складом 114 навчальної групи на вересень та жовтень, та йому нічого не відомо про проведення нею загальних зборів із молодшими командирами 114 навчальної групи, та взагалі з особовим складом цієї групи. Начальник курсу юридичного факультету ОСОБА_7 у своєму поясненні також зазначив про те, що жодної інформації про проведення зборів 114 навчальної групи позивачкою він не має, також вона не проводила інструкторських занять з молодшими командирами.
Також у висновку зазначено, що позивачка до призначення на посаду курсового офіцера юридичного факультету Академії проходила службу на посаді начальника кабінету кафедри економіки та соціальних дисциплін Академії. За неналежне виконання посадових обов'язків позивачку 25.05.2018 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено стягнення у вигляді догани і питання щодо неналежного виконання своїх посадових обов'язків на зазначеній посаді розглядалось кадровою комісією Академії 31.10.2018.
На підставі вказаних висновків, наказом Академії Державної пенітенціарної служби від 11.11.2019 №30/ст ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та наказом ректора Академії Державної пенітенціарної служби від11.11.2019 №205о/с звільнено з посади курсового офіцера юридичного факультету Академії Державної пенітенціарної служби.
В подальшому, наказом від 09.01.2020 №5 о/с позивачку з 10.01.2020 звільнено зі служби за п.7 (за власним бажанням) ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію».
Позивачка вважає накази від 11.11.2019 №205 о/с та від 11.11.2019 №30/ст протиправними, внаслідок чого звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зважає на таке.
У ст.19 Конституції України зазначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, <…> від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Підстави для призначення, процедура та мета проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України визначається "Порядком проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.03.2015 № 356/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.03.2015 за № 295/26740 (далі - Порядок).
Згідно вищезгаданого Порядку, підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового і начальницького складу службової дисципліни, скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами рядового і начальницького складу діянь, які порушують права і свободи громадян, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб рядового чи начальницького складу або їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб рядового чи начальницького складу та можуть викликати суспільний резонанс.
Службове розслідування проводиться за рішенням уповноваженого на те начальника у разі, зокерма, невиконання або неналежного виконання особами рядового і начальницького складу під час службової діяльності вимог чинного законодавства, що призвело до порушення прав та законних інтересів громадян або негативно вплинуло на забезпечення виконання покладених на органи і установи завдань.
Підстави для призначення службового розслідування можуть міститися у службових документах осіб рядового і начальницького складу, матеріалах перевірок, письмових зверненнях громадян України, осіб без громадянства та іноземців, депутатських запитах та зверненнях народних депутатів України, повідомленнях уповноважених органів досудового розслідування, заявах і повідомленнях інших правоохоронних органів, підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації або в інших документах, отриманих посадовими особами органів і установ в установленому законодавством України порядку.
Підставою для проведення службового розслідування є належним чином оформлений письмовий наказ уповноваженого на те начальника.
Службове розслідування може проводитися декількома особами у складі комісії, до складу якої входять найбільш досвідчені посадові особи органу або установи, здатні всебічно вивчити обставини, що стали підставою для призначення службового розслідування, та зробити об'єктивні висновки. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника особи рядового чи начальницького складу, дії чи бездіяльність якої стали підставою для призначення службового розслідування.
Службове розслідування повинне бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення уповноваженим на те начальником. У разі необхідності за мотивованим рапортом (доповідною запискою) виконавця або голови комісії визначений строк проведення службового розслідування може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Початок службового розслідування визначається датою видання наказу про його призначення. Завершення службового розслідування визначається датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку службового розслідування.
За результатами службового розслідування складається висновок службового розслідування, який складається із вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування підписується виконавцем (головою та членами комісії) та затверджується начальником, який призначив службове розслідування. Із затвердженим висновком службового розслідування за рішенням начальника, який призначив службове розслідування, ознайомлюється начальник органу або установи, де проходить службу особа рядового чи начальницького складу, стосовно якої призначено проведення службового розслідування.
Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення та надіслати (або надати) йому засвідчений належним чином висновок службового розслідування. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.
Небажання особи рядового чи начальницького складу, стосовно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення.
За результатами службового розслідування особи рядового і начальницького складу, стосовно яких воно проводилося, притягаються до відповідальності у встановленому законом порядку.
Про накладення дисциплінарного стягнення за результатами службового розслідування видається наказ, зміст якого оголошується персоналу органу або установи, де проходить службу особа рядового чи начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності її підлеглих забороняється.
Зміст наказу доводиться до відома особи рядового чи начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі відмови особи рядового чи начальницького складу від ознайомлення з наказом під підпис безпосередній начальник такої особи спільно з посадовою особою підрозділу по роботі з персоналом складає відповідний акт.
Особа рядового чи начальницького складу, стосовно якої проводилось службове розслідування, має право оскаржити рішення щодо накладення на неї дисциплінарного стягнення у порядку, визначеному законодавством України.
Відповідно до ч.5 ст.23 Закону України від 23.06.2005 №2713-IV «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» (далі - Закон №2713-IV) на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських.
Згідно ч.2 ст.19 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Сутність службової дисципліни, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначаються Законом України від 15.03.2018 №2337 «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України».
Відповідно до ч.1 ст.11 Закону №2337 за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Згідно ст.12 Закону №2337 дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Як передбачено ст.13 Закону №2337 дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції.
Так, з аналізу ст.14-16 Закону №2337 вбачається, що службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення, та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.
У разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування, його строк може бути продовжений наказом керівника, який призначив службове розслідування, або його прямим керівником, але не більш як на один місяць. При цьому загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати 60 календарних днів.
Стаття 19 Закону №2337 містить вимоги до висновку службового розслідування, згідно яких, у висновку обов'язково зазначаються дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; підстава для призначення службового розслідування; обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; пояснення поліцейського щодо обставин справи; пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.
При цьому, вимоги до висновку службового розслідування містяться також у розділі VIII Порядку проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.03.2015 № 356/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.03.2015 за №295/26740, згідно якого у вступній частині висновку зазначаються посада, звання, прізвище, ініціали виконавця (голови, членів комісії), який (які) проводив (ли) службове розслідування, підстави для проведення службового розслідування. В описовій частині висновку зазначаються: відомості про обставини, за яких особа рядового чи начальницького складу, стосовно якої призначено службове розслідування, вчинила дію або бездіяльність, що стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мета вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки, що настали у зв'язку з цим; посада, звання, прізвище, ім'я та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в ДКВС України і на займаній посаді - з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних»), характеристика особи (зокрема наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), яка вчинила дисциплінарний проступок, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам; наявність причинного зв'язку між діями або бездіяльністю особи рядового чи начальницького складу, стосовно якої призначено службове розслідування, та їх наслідками; умови, що передували вчиненню дії або бездіяльності чи спонукали до цього; вимоги законодавства або посадові обов'язки, які було порушено; наявність вини особи рядового чи начальницького складу, стосовно якої призначено службове розслідування, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного; відомості про залучення до проведення службового розслідування фахівців та дані про них, подані ними результати.
Суд наголошує на тому, що зазначені відомості є суттєвими та такими, що можуть вплинути на результати розслідування (зокрема мотив, мета, наслідки проступку, наявність причинного зв'язку, вини особи, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, ставлення особи до скоєного тощо).
На думку суду, застосоване дисциплінарне стягнення до позивачки не співвідноситься з малозначною тяжкістю проступку та відсутністю будь якої заподіяної шкоди такими діями. Звільнивши позивачку з посади за незначний проступок, відповідач застосував відразу найсуворіший вид стягнення у вигляді звільнення з посади, що свідчить про занадто суворе ставлення відповідача до виконання ОСОБА_1 посадових обов'язків. Крім того, надаючи пояснення комісії щодо незначних недоліків в документації, позивачка повністю визнала свою вину та зобов'язалась в подальшому не допускати даних порушень.
Так, надаючи правову оцінку висновку службового розслідування, суд звертає увагу, що останній не містить даних щодо мотивів, мети та наслідків проступку. Відсутність зазначених вище відомостей у висновку свідчить про недослідження та невстановлення цих обставин під час службового розслідування, а тому службове розслідування, проведене відносно позивача, є неповним та здійсненим без дослідження всіх суттєвих обставин, що мають значення для вирішення питання про застосування дисциплінарного стягнення.
При цьому, відповідачем не враховано, що посадовою інструкцією не встановлено обов'язку позивачки оформляти чи вести документацію, яка б могла підтвердити проведення інструкторсько-методичних занять з молодшими командирами з питань організації та проведення виховної роботи в навчальному підрозділі. Також, не заслуговує на увагу посилання відповідача щодо наявності у ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, оскільки воно є погашеним та було отримане під час перебування на іншій посаді, а саме посаді начальника кабінету кафедри економіки та соціальних дисциплін Академії Державної пенітенціарної служби.
З урахуванням викладених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач необґрунтовано, на підставі неоднозначного та неповного висновку службового розслідування застосував до позивачки дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади.
А отже, накази ректора Академії Державної пенетенціарної служби від 11.11.2019 №30/ст про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та від 11.11.2019 №205 о/с про звільнення старшого лейтенанта внутрішньої служби - ОСОБА_1 з посади курсового офіцера юридичного факультету Академії Державної пенетенціарної служби є протиправними та їх належить скасувати.
Щодо позовної вимоги про поновлення позивачки на посаді, суд зазначає, що станом на момент винесення рішення у справі, наказом від 09.01.2020 №5о/с позивачку з 10.01.2020 звільнено зі служби за п.7 (за власним бажанням) ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію». З огляду на таке, позивачка не може бути поновлена на посаді, оскільки спірні правовідносини вичерпали свою дію шляхом прийняття наказу про звільнення ОСОБА_1 зі служби за власним бажанням.
Таким чином, позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до Академії Державної пенетенціарної служби про визнання незаконними та скасуваня наказів, поновлення на посаді слід задовольнити частково.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову, доказу понесення ним інших судових витрат суду не надано, тому судові витрати, що підлягають відшкодуванню, відсутні.
Керуючись ст. ст. 139, 227, 229, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ ректора Академії Державної пенетенціарної служби від 11.11.2019 №205о/с про звільнення старшого лейтенанта внутрішньої служби - ОСОБА_1 з посади курсового офіцера юридичного факультету Академії Державної пенетенціарної служби.
Визнати протиправним та скасувати наказ ректора Академії Державної пенетенціарної служби від 11.11.2019 №30/ст про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ).
Відповідач - Академії Державної пенетенціарної служби (вул.Гонча, 34, м.Чернігів, 14000, код 08571788).
Повний текст рішення складено 04.02.2020.
Суддя Л.О. Житняк