27 червня 2007 року
м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого
Цуркана М.І.
Суддів:
Амєліна С.Є.
Гуріна М.І.
Ліпського Д.В.
Юрченка В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії Управління Пенсійного фонду (УПФ) України в м. Кіровограді Кіровоградської області, яка переглядається за касаційною скаргою УПФ України в м. Кіровограді на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 3 жовтня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 17 грудня 2003 року
У листопаді 2002 року приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеною скаргою посилаючись на те, що 14 листопада 2002 року отримала рішення УПФ України в м. Кіровограді НОМЕР_2 про накладення штрафу в розмірі 510 грн. за неподання розрахунку її зобов»язання зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у визначені законодавством строки та повідомлення НОМЕР_1 про необхідність сплати зазначеного штрафу.
Вважаючи такі дії УПФ незаконними, такими, що суперечать нормам Конституції України та законам, якими врегульовані питання сплати збору на пенсійне страхування, - просила оскаржувані рішення та повідомлення скасувати.
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 3 жовтня 2003 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 17 грудня 2003 року, скаргу задоволено частково. Дії начальника УПФ м. Кіровограда визнані неправомірними, його рішення НОМЕР_2 про застосування штрафних санкцій до ОСОБА_1 скасовано. В задоволенні решти вимог відмовлено.
У касаційній скарзі УПФ України в м. Кіровограді, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить судові рішення в частині задоволених вимог скасувати та постановити нове, про відмову у задоволенні скарги.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статей 202, 202-1, 203 ЦПК України 1963 року, за правилами якого розглядалась скарга, та вимог ст.159 КАС України, рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з»ясованих обставин.
Зазначеним вимогам ухвалені рішення не відповідають.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 є приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу.
Рішенням начальника УПФ України в м. Кіровограді НОМЕР_2 на ОСОБА_1 накладено штрафні санкції за неподання розрахунку по сплаті збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за І-ІІІ квартали 2002 року.
Задовольняючи скаргу суд першої інстанції, а апеляційний суд погодившись з таким висновком, виходив з того, що діючим законодавством не передбачено поквартальної сплати приватними нотаріусами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, а Інструкція Пенсійного фонду України про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов»язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України суперечить Конституції України, діючому законодавству про оподаткування, а тому по відношенню до приватних нотаріусів не підлягає застосуванню.
Відмовивши у задоволенні вимог щодо скасування повідомлення про штраф, суд взяв до уваги, що воно відкликане пенсійним органом.
З висновками суду в частині задоволених вимог погодитись не можна.
Згідно з пунктом 3 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» приватні нотаріуси є платниками цього збору і відповідно до ст. 3 цього Закону зобов'язані зареєструватися в органах Пенсійного фонду.
Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:
а) календарному місяцю;
б) календарному кварталу або календарному півріччю;
в) календарному року.
Згідно з підпунктом 2.1.2 пункту 2.1 ст. 2 та підпунктом 4.4.2 пункту 4.4 ст. 4 зазначеного Закону Пенсійний фонд України є контролюючим органом стосовно збору на обов'язкове державне пенсійне страхування і йому надано право роз'яснення окремих положень податкового законодавства, коли норми
різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне трактування прав та обов'язків платників податків.
НОМЕР_3 Пенсійним фондом України затверджено Інструкцію про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, яка 29 листопада 2001 року зареєстрована Міністерством юстиції України за №998/6189.
Підпунктом 5.5.1 пункту 5 цієї Інструкції встановлено, що розрахунок зобов'язання приватних нотаріусів зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування подається органам Пенсійного фонду протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу (тобто не пізніше: 10 травня - за І квартал, 9 серпня - за II квартал, 9 листопада - за III квартал, 9 лютого наступного року за IV квартал), за формою згідно з додатком 4.
За таких обставин у судів не було правових підстав вважати, що зазначена Інструкція Пенсійного фонду України суперечить Конституції України та діючому законодавству, а тому висновки щодо цього є помилковими.
За правилами підпункту 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами» платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку, а тому рішення УПФ України в м. Кіровограді НОМЕР_2 прийнято в межах повноважень суб»єкта оскарження, відповідно до закону.
Зважаючи на те, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, то, за правилами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, оскаржувані рішення підлягають скасуванню з постановленням нового, про відмову у задоволенні скарги.
На підставі викладеного, керуючись статтями 223, 229 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області задовольнити.
Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 3 жовтня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 17 грудня 2003 року в частині задоволених вимог скасувати.
Постановити в цій частині нове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні скарги.
В решті рішення залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку визначеними статтями 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий М.І. Цуркан
Судді: С.Є. Амєлін
М.І. Гурін
Д.В. Ліпський
В.В. Юрченко