31 січня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4626/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головка А.Б., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Глобинської міської ради Полтавської області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов"язання вчинити дії.
26 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Глобинської міської ради про визнання неправомірним та скасування рішення від 31.10.2019 № 1612 "Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,000 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, місце розташування: на території Глобинської міської ради, Полтавської області (за рахунок земельної ділянки 5320686000:00:012:0058), з метою передачі у власність"; зобов'язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,000 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, місце розташування: на території Глобинської міської ради, Полтавської області, за рахунок земельної ділянки 5320686000:00:012:0058.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що відмова Глобинської міської ради у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою прийнята з підстав, не зазначених у частині 7 статті 118 Земельного кодексу України, що містить виключний перелік підстав, які можуть слугувати причиною відмови у наданні відповідного дозволу.
Причиною для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою відповідачем зазначено те, що на земельній ділянці кадастровий номер 5320686000:00:012:0058 знаходяться майнові паї громадян.
Позивачем зазначено, що спірна земельна ділянка перебуває в комунальній власності Глобинської міської ради, що підтверджується відомостями публічної кадастрової карти, інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку.
Ухвалою від 02.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (в письмовому провадженні).
27 грудня 2019 року від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, за змістом якого вбачається, що він проти задоволення позовних вимог заперечував. Зокрема, відповідачем вказано, що позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га у зв'язку з тим, що на даній земельній ділянці знаходяться майнові паї громадян, що підтверджується копіями проекту роздержавлення і приватизації земель колективного сільськогосподарського підприємства "Комсомолець" та планових картографічних матеріалів від 1996 року, розроблених Полтавським філіалом Інституту землеустрою Української академії аграрних наук; плану землекористування радгоспу ім. Жданова села Опришки Глобинського району Полтавської області; свідоцтв про право на майновий пай та витягу із протоколу загальних зборів пайовиків ПСПОВ "Колос" Глобинського району №1 від 26 січня 2001 року.
Ухвалою суду від 17.01.2020 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
27.01.2020 до суду надійшли пояснення представника третіх осіб, у яких просив відмовити у задоволенні позову, з огляду на те, що на земельній ділянці, яку позивач бажає отримати у власність, знаходяться майнові паї ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.
У березні 2019 року позивач звернувся до Глобинської міської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Глобинської міської ради.
За результатами розгляду поданих позивачем документів відповідач рішенням сорок шостої сесії першого скликання Глобинської міської ради від 28 березня 2019 року № 398 відмовив позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Глобинської міської ради. В обґрунтування зазначеної відмови відповідач зазначив, що на запланованій позивачем до відведення земельній ділянці знаходяться майнові паї громадян.
Позивач, не погоджуючись із відмовою у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, звернувся до суду.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2019 року у справі №440/3195/19 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Глобинської міської ради (вул. Центральна, 285, м. Глобине, Полтавська область, 39000, ЄДРПОУ 22547673) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення сорок шостої сесії першого скликання Глобинської міської ради № 398 від 28 березня 2019 року про відмову в наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області. Зобов'язано Глобинську міську раду (вул. Центральна, 285, м. Глобине, Полтавська область, 39000, ЄДРПОУ 22547673) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області.
Рішенням п'ятдесят третьої сесії першого скликання Глобинської міської ради від 31 жовтня 2019 року № 1612 "Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, місце розташування: на території Глобинської міської ради, Глобинського району, Полтавської області, з метою передачі у власність" вирішено відмовити гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, місце розташування: на території Глобинської міської ради, Глобинського району, Полтавської області, у зв'язку з тим, що відсутнє погодження землекористувача, оскільки на даній земельній ділянці знаходяться майнові паї громадян /а.с. 12/.
Позивач, вважаючи, що відповідним рішенням Глобинської міської ради порушені його права, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України.
Відповідно до приписів статті 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб.
Згідно із пунктом тридцять четвертим статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради. Тобто, способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади з регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесією.
Нормами статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.
Частинами першою і другою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Так, згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Пунктом "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
З матеріалів справи слідує, що позивач, звертаючись до відповідача з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області за межами населеного пункту, зокрема, надав до них графічні матеріали зі зображенням бажаного місця розташування земельної ділянки, копію паспорта та ідентифікаційного номера.
Таким чином, позивачем в заяві зазначено цільове призначення земельної ділянки, її орієнтовний розмір, надано необхідний та повний пакет документів, що не спростовується відповідачем.
За приписами частини шостої статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Як визначено частиною сьомою згаданої статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної приватизації, при цьому зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.
Відповідно до частини 1 статті Закону України "Про Державний земельний кадастр", кадастрова карта (план) - графічне зображення, що містить відомості про об'єкти Державного земельного кадастру.
Згідно з частиною 1 статті 35 Закону України "Про Державний земельний кадастр", кадастрова карта (план) ведеться для актуалізованого відображення у часі об'єктів Державного земельного кадастру у межах кадастрового кварталу, кадастрової зони, у цілому в межах території адміністративно-територіальної одиниці (село, селище, місто, район, область, АР Крим).
Частиною 5 статті 35 Закону України "Про Державний земельний кадастр" встановлено, що викопіювання з кадастрової карти (плану) може бути надане фізичним та юридичним особам. Порядок надання такого викопіювання встановлюється Порядком ведення Державного земельного кадастру.
Як визначено пунктом 20 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, відомості про кадастрове зонування земель у межах території України включають: 1) номери кадастрових зон і кварталів; 2) опис меж кадастрових зон і кварталів (координати точок повороту меж кадастрових зон і кварталів у єдиній державній системі координат); 3) площу кадастрових зон і кварталів; 4) підстави для встановлення меж кадастрових зон і кварталів (електронні копії документів, на підставі яких встановлено такі межі (відповідні накази Держгеокадастру та його територіальних органів, документація із землеустрою щодо встановлення меж державного кордону, адміністративно-територіальних одиниць та рішення уповноважених органів про її затвердження).
Пунктами 46-48 Порядку ведення Державного земельного кадастру визначено, що з метою надання фізичним та юридичним особам актуальної картографічної інформації про об'єкти Державного земельного кадастру згідно з пунктами 162-199 цього Порядку виготовляється викопіювання з кадастрової карти (плану) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану) за формою згідно з додатком 7. Викопіювання виготовляється в масштабі, який забезпечує чітке відображення усіх елементів картографічної основи Державного земельного кадастру та відображених на ній відомостей Державного земельного кадастру (зокрема обліковий номер об'єкта Державного земельного кадастру; кадастровий номер земельної ділянки; номер кадастрового кварталу; номер кадастрової зони; найменування адміністративно-територіальної одиниці).
Таким чином, основою землеустрою в Україні є дані Державного земельного кадастру, до якого вносяться відомості про всі без виключення землі.
Ведення Державного земельного кадастру відповідно до пункту 4 наведеного Положення здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи.
Держателем Державного земельного кадастру є Держгеокадастр.
А відтак, графічні матеріали, що подаються громадянами для безоплатного отримання у власність земельних ділянок, мають ґрунтуватись на даних Державного земельного кадастру.
Як зазначалося судом вище, підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
При дослідженні в судовому засіданні оскаржуваного рішення відповідача встановлено, що в ньому відсутні посилання на будь-які підстави, передбачені статтею 118 Земельного кодексу України.
Зі змісту оскаржуваного рішення та відзиву на позов судом встановлено, що позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою через те, що на даній земельній ділянці начебто знаходяться майнові паї громадян.
На підтвердження цього відповідачем додані копії свідоцтв про право на майнові паї, виданих ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , витягу із протоколу загальних зборів пайовиків ПСПОВ "Колос" Глобинського району, проекту роздержавлення і приватизації земель колективного сільськогосподарського підприємства "Комсомолець".
Відповідачем пояснено, що на спірній земельній ділянці кадастровий номер 5320686000:00:012:0058, а саме полі № V (сад колективної власності ПСПОВ "Колос"), знаходяться майнові паї громадян.
З приводу цього твердження суд зазначає наступне.
З матеріалів справи, а саме з Витягу Державного земельного кадастру про земельну ділянку та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що земельна ділянка кадастровий номер 5320686000:00:012:0058 площею 38,1713 га, цільове призначення 16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), віднесена до комунальної власності Глобинської міської ради.
Відповідна інформація міститься в наданих позивачем до заяви графічних матеріалах.
Підтвердженням того, що земельна ділянка кадастровий номер 5320686000:00:012:0058 передана у комунальну власність Глобинської міської ради є наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 04.06.2018 № 3972-СГ , рішення 36 сесії 1-го скликання Глобинської міської ради від 20.06.2018 "Про затвердження Акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність", акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність.
Твердження про те, що саме обрана позивачем земельна ділянка розміром 2 га є майновим паєм будь-якої іншої особи, відповідачем не доведено.
Водночас суд зауважує, що згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.
Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).
Згідно зі статтею 5 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв); укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету; сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо; надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та земель, що залишилися у колективній власності, в порядку, визначеному цим Законом; оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку.
Однак суду не надано відомостей про прийняття міською радою рішень щодо виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв), відомостей про затвердження документації із землеустрою у встановленому законом порядку щодо майнових паїв, не підтверджено факту виділення паїв в натурі, та проведення державної реєстрації прав власності третіх осіб на спірну земельну ділянку.
З огляду на такі обставини, у суду немає достатніх підстав вважати, що спірна земельна ділянка площею 2,0 га є обтяженою правами будь-яких третіх осіб.
Крім того, суд зазначає, що сам факт надання особі дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи користування не є безумовною підставою для позитивного вирішення питання про надання такої земельної ділянки у власність.
Отже, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення відповідача про відмову у надані позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою є безпідставним та необґрунтованим, і як наслідок, підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Вирішуючи позовну вимогу про надання гр. ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га у власність, суд виходить з наступного.
За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення КСУ від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003 та від 02.11.2004 № 15-рп/2004).
Верховенство права, будучи одним з основних принципів демократичного суспільства, передбачає судовий контроль над неправомірним втручанням у право кожної людини.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова “може”.
Таким чином відповідач як суб'єкт владних повноважень не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд. Безперечно, правомірним у даному випадку виходячи із фактичних обставин конкретних правовідносин є лише один варіант поведінки.
Тож у кожному конкретному випадку на підставі досліджених судом конкретних обставин у справі суд оцінює законність, обсяг, способи та межі застосування дискреційних повноважень представниками владних органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права.
Як видно із оскаржуваного наказу, у ньому зазначені підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, не передбачені частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним та розширенню не підлягає.
Така поведінка відповідача є по суті зловживанням своїми повноваженнями та вимагає застосування судом ефективного способу відновлення порушеного права позивача.
У зв'язку із чим суд погоджується із обраним позивачем способом та вважає за необхідне зобов'язати відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, місце розташування на території Глобинської міської ради, Глобинського району, Полтавської області за рахунок земельної ділянки кадастровий номер - 5320686000:00:012:0058.
Таким чином, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Беручи до уваги те, що позивачем при поданні позовної заяви до суду сплачено судовий збір у розмірі 768 грн 40 коп. і суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, сума судових витрат зі сплати судового збору, яка підлягає присудженню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Глобинської міської ради, складає 768 грн 40 коп.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) до Глобинської міської ради (вул. Центральна, буд. 285, м. Глобине, Полтавська область, 39000, ідентифікаційний код 22547673), треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення п'ятдесят третьої сесії першого скликання Глобинської міської ради від 31 жовтня 2019 року №1612 "Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, місце розташування: на території Глобинської міської ради, Глобинського району, Полтавської області, (за рахунок земельної ділянки - 5320686000:00:012:0058), з метою передачі у власність".
Зобов'язати Глобинську міську раду (вул. Центральна, буд. 285, м.Глобине, Полтавська область, 39000, ідентифікаційний код 22547673) надати гр. ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, місце розташування на території Глобинської міської ради, Глобинського раййону, Полтавської області за рахунок земельної ділянки кадастровий номер - 5320686000:00:012:0058.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Глобинської міської ради (вул. Центральна, буд. 285, м.Глобине, Полтавська область, 39000, ідентифікаційний код 22547673) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) витрати зі сплати судового збору у сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.Б. Головко