справа №380/726/20
з питань забезпечення позову
28 січня 2020 року
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сакалоша В.М.
секретаря судового засідання Гулкевича В.О.,
за участю: представника позивачів Юнко М.В.,
представника відповідача Риб'як В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяви про забезпечення адміністративного позову у справі №380/726/20 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними і скасування наказів,-
На розгляді Львівського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Галицької митниці Держмитслужби з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати Наказ Державної митної служби України Галицької Митниці Держмитслужби №64 від 20.12.2019 «Про утворення конкурсної комісії»;
- визнати протиправним та скасувати Наказ Державної митної служби України Галицької Митниці Держмитслужби №14 від 13.01.2020 «Про оголошення конкурсу».
Разом з позовом було подано заяви про забезпечення, відповідно до яких позивачі просять вжити заходи забезпечення позову одночасно з пред'явленням позову шляхом зупинення дії Наказів Державної митної служби України Галицької Митниці Держмитслужби №64 від 20.12.2019 «Про утворення конкурсної комісії» та №14 від 13.01.2020 «Про оголошення конкурсу».
У судовому засіданні по розгляду заяв про забезпечення представник позивачів вимоги підтримала, просили вжити заходи забезпечення. Зазначила, що відповідачем порушено вимоги законодавства про працю, а оскаржувані накази очевидно є протиправними. Вказує, що посади які займають позивачі не є вакантними і конкурс оголошено незаконно чим порушено їх права.
Представник відповідача заперечила проти забезпечення позову з підстав викладених у відзиві на заяви. Зазначає, що позивачі продовжують перебувати в штаті Львівської митниці ДФС, а конкурс оголошено на вакантні посади Галицької митниці Держмитслужби, тобто не на ті посади що вони займають. Крім того, вказує, що забезпечивши позов у такий спосіб як просять позивачі, буде порушено права третіх осіб - конкурсантів на зайняття вакантних посад.
Заслухавши доводи представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні докази, оцінивши підстави для вжиття заходів забезпечення викладені у заявах, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд виходив з наступного.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
У силу приписів ч.1 ст.151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акту або нормативно-правового акту; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною 2 цієї ж ст.151 КАС України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Аналізуючи вказані вище норми у сукупності, суд дійшов висновку, що заходи забезпечення адміністративного позову мають вживатись виключно у двох випадках: 1) якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача (фізичної або юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), яка в майбутньому зробить неможливим їх захист або ускладнить виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; 2) якщо є очевидні ознаки протиправності рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень, що призводить до порушення прав, свобод та інтересів позивача.
Заявник обов'язково повинен обґрунтувати свою заяву і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.
Відповідно до п.17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06.03.2008 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАС України під час розгляду адміністративних справ", в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов до висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення по адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
В обґрунтування своїх заяв позивачі всупереч приписам частини 1 статті 77 КАС України не надали суду доказів на підтвердження однієї з зазначених вище вимог для забезпечення позову. Забезпечення позову у такий спосіб, як просять позивачі є фактично ухваленням рішення без розгляду справи по суті, наказам ще не надано офіційну правову оцінку в межах оскарження та не застосовано принципів адміністративного судочинства, зокрема, гласності і відкритості, змагальності тощо, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Також, суд не вважає, що не вжиття заходів забезпечення позову на даному етапі розгляді справи, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивачів, за захистом яких вони звернулися.
Тобто, застосування інституту забезпечення позову є дискреційним правом суду, а не його обов'язком, яке він реалізує залежно від обставин справи.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі Пантелеєнко проти України (Заява № 11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Суд звертає увагу на те, що наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дій та/або бездіяльності (у даному випадку оскаржуваних у позові наказів) може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Окрім того, суд вважає за необхідне звернути увагу, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
Чинне законодавство передбачає можливий захист порушеного права, в тому числі, шляхом відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення порушених прав позивачів, якщо таке буде встановлено при вирішенні спору по суті.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
Суд згідно ч.1 ст.90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Доводи заявників щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову суд оцінює з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог.
У ході розгляду поданих заяв судом не виявлено фактів існування, на час прийняття даної ухвали, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивачів до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивачів.
Більш того, суд до доводів заявників, викладених у заявах про забезпечення позову ставиться критично, позаяк оцінку протиправності оскаржуваних наказів буде надано за наслідками розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, а не на стадії розгляду заяви про забезпечення позову.
Також суд вважає за необхідне зауважити, що спосіб у який вживаються заходи забезпечення адміністративного позову не може бути причиною порушення чи звуження прав інших осіб.
Отже, забезпечивши зазначений адміністративний позов в такий спосіб суд вийде за межі підстав забезпечення позову, передбачених ч.2 ст.150 КАС України, що є неприпустимим.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу рівності сторін, як складової концепції справедливого судового розгляду та який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (рішення у справах Кресс проти Франції (Kress v. France), Ф.С.Б. проти Італії (F.C.B. v. Italy), Т. проти Італії (Т. v. Italy) та Кайя проти Австрії (Kaya v. Austria).
Водночас, суд вбачає за необхідне наголосити на тому, що порушене право заявників/позивачів буде відновлене з моменту його порушення, якщо таке буде судом встановлено при розгляді справи по суті.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що заяви про вжиття заходів забезпечення позову задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 150, 153, 154, 243, КАС України, суд -
У задоволенні заяв про забезпечення адміністративного позову у справі №380/726/20 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними і скасування наказів - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду в порядку, передбаченому ст.297 Кодексу адміністративного судочинства України, та у строки визначені ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки визначені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Повний текст ухвали складено та підписано 31.01.2020.
Суддя В.М.Сакалош