справа№1.380.2019.006749
31 січня 2020 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гулкевич І.З., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою в якій просить:
-визнати протиправним та скасувати рішення №18 Відділу з питань призначення та перерахунку пенсій №27 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 26.09.2019 про відмову в призначенні пенсії за віком за Списком №1 ОСОБА_1 ;
-зобов'язати відповідача зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 період проходження строкової військової служби у складі Збройних Сил СРСР з 10.06.1981 по 08.06.1983 та призначити пенсію на пільгових умовах, із зменшенням пенсійного віку, з 18 червня 2019 року;
- зобов'язати відповідача подати в місячний строку з часу набрання судовим рішенням законної сили звіт про виконання судового рішення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що пенсійним фондом відмовлено позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах, оскільки загальний стаж роботи становить 35 років 07 місяців 25 днів, з яких стаж роботи за Списком №1 становить 4 роки 1 місяць 25 днів. Згідно наданих документів не підтверджено 5 років роботи на посадах, передбачених Списком №1, що є необхідною умовою для призначення пенсії за віком по Списку 1.
Позивач зазначає, що відповідачем не було зараховано до пільгового стажу роботи за Списком №1 період строкової військової служби у складі Збройних Сил СРСР з 10.06.1981 по 08.06.1983. ОСОБА_1 додаткового звернувся до відповідача з письмовою заявою про зарахування до пільгового стажу за Списком №1 період строкової військової служби у складі Збройних Сил СРСР з 10.06.1981 по 08.06.1983, однак останнім було залишено заяву без задоволення та зазначено, що наведені обставин викладені в рішенні №18 від 26.09.2019.
На підставі зазначеного вище, позивач вважає протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області та такими, що порушують його законні права. Позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою суду від 17.12.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачем відзив на позовну заяву не подано.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 18 червня 2019 звернувся до Відділу з питань призначення та перерахунку пенсій №27 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 із скороченням пенсійного віку. До заяви були подані документи: трудова книжка, довідку про підтвердження трудового стажу від 05.06.2019 №47 видану ДП НДГХП «Сірка», військовий білет №4674595.
26.09.2019 рішенням №18 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії , оскільки з наданих документів не підтверджено 5 років роботи на посадах, передбачених Списком №1. Стаж роботи за списком №1 становить 4 роки 1 місяць 25 днів.
ОСОБА_1 повторно звернувся до відповідача із заявою про зарахування до пільгового стажу період проходження його строкової військової служби у складі Збройних Сил СРСР з 10.06.1981 по 08.06.1983 та призначення пенсії за віком на пільгових умовах, із зменшенням віку, з часу первинного звернення.
Листом від 13.11.2019 №2189/03-28 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило ОСОБА_1 , що в рішенні №18 від 26.09.2019 викладені всі обставини про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №1.
Вважаючи дії відповідача протиправними при прийнятті рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, звернувся до суду за захистом своїх прав.
У зв'язку із перебуванням головуючого судді на листку непрацездатності у період з 21.01.2020 по 30.01.2020, суд приймає ухвалу у цій справі в перший робочий день головуючого судді, а саме - 31.01.2020.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Завданням адміністративного судочинства України відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно зі статтею 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов'язком держави.
На підставі статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.
Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі Закон № 1058-IV).
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Пунктом 1 частини 1 статті 9 Закону № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т. ч. пенсія за віком.
Закон України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 року (далі - Закон № 1788-XII) відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.
Також Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України № 1788-XII, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до статті 62 вищевказаного Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Це передбачено Постановою КМУ від 12.08.1993 року №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», а саме п. 20, згідно якого лише у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Підпунктом 1.1 пункту 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників (далі за текстом - Порядок ведення трудових книжок), затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 за № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № 110 встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Згідно п. 2.2 Порядку ведення трудових книжок, до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Пунктом 2.4 Порядку ведення трудових книжок визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою.
У трудовій книжці позивача зазначено наступне:
- з 01.09. 1977 по 15.07.1980 навчання в Рава-Руському ГСПТУ №60, згідно диплому № 938582;
- з 21.07.1980 по 07.05. 1981 працював монтажником ж/б, конструкцій третього розряду «Будівельне управління Бурштинської ГРУС»;
- з 10.06.1981 по 08.06.1983 служба в лавах Радянської армії;
- з 06.09.1983 по 05.12.1985 працював на посаді електромонтера по обслуговуванню електрообладнання на добувній дільниці Шаварівського рудника підземної виплавки сірки;
- з 06.12.1985 по 30.10.1987 працював на посаді електромонтера по обслуговуванню електрообладнання на Грушівській добувній дільниці рудника підземної виплавки;
- з 02.12.1987 по 28.06.1989 працював на посаді завідувача клубом села Поруби, Яворівського району;
- з 14.07.1989 по 02.11.1989 працював монтажником-електрозварщиком третього розряду ГоловЛьвівпромбуд БУ-73 тресту «Яворімхімбуд»;
- з 13.11.1989 по 20.12.1993 працював газоелектрозварщиком п'ятого розряду Акціонерного товариства «Агросервіс»;
- з 21.03.1994 по 20.12.1994 перебував на обліку Яворівському центрі зайнятості як безробітний;
- з 30.06.2000 по 11.10.2001 працював опалювачем Завадівської сільської ради;
- з 16.04.2002 по 10.04.2003 та з 29.07.2003 по 24.01.2004 перебував на обліку в Яворівському центрі зайнятості як безробітний;
- з 02.02.2004 по 26.11.2004 працював опалювачем Завадівської сільської ради;
- з 01.12.2005 по даний час працює на посаді слюсарем з експлуатації та ремонту газового устаткування третього розряду групи внутрішньо будинкових систем газопостачання Яворівської дільниці служби експлуатації систем газопостачання Яворівського відділення Управління експлуатації ПАТ «Львівгаз».
Вказані записи у трудовій книжці оформлені належним чином (мають номера наказів, дати їх винесення, підписи та посади осіб, які вносили вказані записи, печатки підприємств).
Позивач просить зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 період служби в Радянській армії з 10.06.1981 по 08.06.1983.
Проте в спірному рішенні період служби позивача в Радянській армії не зазначений.
Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
На період проходження позивачем військової служби діяло «Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій», затверджене Постановою Ради Міністрів СРСР від 3 серпня 1972 року № 590.
Пунктом «к» частини 1 пункту 109 вказаного Положення передбачено, що крім роботи в якості робочого або службовця в загальний стаж роботи зараховується також служба в складі Збройних сил СРСР.
При призначені на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій за віком та інвалідності робочим та службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах зі шкідливими умовами праці та в гарячих цехах та на інших роботах зі шкідливими умовами праці (підпункти «а» та «б» пункту 16), та пенсії у зв'язку з втратою годувальника їх сім'ям, а також пенсії за віком робітницям підприємств текстильної промисловості (підпункт «в» пункту 16) періоди, зазначені в підпунктах «к» та «л», дорівнюються за вибором особи, яка звернулась за призначенням пенсії або до роботи, що передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала по закінченню цього періоду.
Безпосередньо як до, так і після періоду військової служби позивач працював на посадах, що передбачені списком №1 «монтажником, електрозварщиком», що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці, тому період служби в Радянській армії з 10.06.1981 по 08.06.1983 повинен бути зарахований відповідачем до Списку №1.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що оскаржуване рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.
Пунктом 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти (вчинити) певні дії, і це прямо вбачається з пункту 4 частини 1 статті 5 та пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, суд дійшов висновку, що ефективним засобом правого захисту у даній справі буде зобов'язання відповідача потворно розглянути заяву позивача від 18 червня 2019року про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1, із зарахуванням до пільгового стажу періоду служби в армії з 10 червня 1981 року по 08 червня 1983 року.
З урахуванням чого, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо вимоги, про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не обов'язком.
Враховуючи обставини даної справи, вимога про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання даного судового рішення не підлягає задоволенню.
Відповідно до приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог, а саме: суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 26 вересня 2019 року №18 , згідно з яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу період служби в армії з 10 червня 1981 року по 08 червня 1983 року та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву від 18.06.2019 року про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 768,40 грн., що документально підтверджується квитанцією від 11.12.2019 року № ПН1262.
Оскільки судом задоволено основні вимоги позовної заяви, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 768,40 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 263, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №18 від 26 вересня 2019 року «Про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 на пільгових умовах».
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу період служби в у Збройних Силах СРСР з 10 червня 1981 року по 08 червня 1983 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.06.2019 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.
4. В решті позовних вимог відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; ЄДРПОУ: 13814885) судові витрати у виді судового збору в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 31 січня 2020 року.
Суддя Гулкевич І.З.