Іменем України
30 січня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4990/19
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Ірметова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
22 листопада 2019 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області, в якій позивач просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення (розпорядження) Управління соціального захисту населення Станично Луганської районної державної адміністрації Луганської області про скасування дії довідки від 14.04.2015 №564, виданої на ім'я ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати рішення (розпорядження) Управління-соціального захисту населення Станично Луганської районної державної адміністрації Луганської області № 10 від 17.10.2019 про відмову у видачі довідки про взятгя на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Управління соціального захисту населення Станично Луганської районної державної адміністрації Луганської області поновити в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб запис відносно ОСОБА_1 з моменту взяття на облік внутрішньо переміщеної особи;
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні (відновленні) щомісячної адресної допомоги, у зв'язку із скасуванням дії довідки внутрішньо переміщеної особи;
- зобов'язати Управління соціального захисту населення Станично Луганської районної державної адміністрації Луганської області відновити ОСОБА_1 виплату щомісячної адресної допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 1.10.2014 р. №505, а також виплатити заборгованість із цієї допомоги, що виникла за період її несплати.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 у зв'язку із тимчасовою окупацією міста Луганськ, у квітні 2015 року вимушена була залишити місце свого постійного проживання та переміститися до села Верхня Вільхова, Станично-Луганського району, Луганської області, де проживає дотепер. Відтоді позивач перебуває на обліку внутрішньо переміщених осіб в Управлінні соціального захисту населення Станично-Луганського районної державної адміністрації Луганської області. Починаючи з грудня 2015 року позивач також була отримувачем щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеній особі. Без надання жодних роз'яснень, виплата цієї соціальної допомоги позивачу не здійснювалось у період з грудня 2016 року по червень 2017 року. Причиною відмови в призначенні допомоги, згідно наданого пізніше роз'яснення, став факт проживання позивача з липня 2014 року у будинку, який належить їй на праві власності, у селі Верхня Вільхова, Станично-Луганського району, Луганської області. 17 вересня 2019 року Луганським окружним адміністративним судом: визнано протиправним та скасовано рішення відповідача від 10.02.2017 щодо не призначення позивачу щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання за заявою від 22 грудня 2016 року; зобов'язано відповідача призначити позивачу щомісячну адресну допомогу за заявою від 22 грудня 2016 року на період з 22 грудня 2016 року по 21 червня 2017 року, а також виплатити заборгованість із цієї допомоги, що виникла за період її несплати.
Невдовзі після прийняття судом цього рішення, відповідач повідомив позивача про скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи, з 17 жовтня 2019 року. З рішенням про скасування довідки позивача не ознайомлено.
Позивач вважає такі дії протиправними.
Ухвалою суду від 12 грудня 2019 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено справу до розгляду в порядку прощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 1-2).
10 січня 2020 року подальший розгляд адміністративної справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено розгляд справи на 30.01.2020 (а.с. 39-40).
20 січня 2020 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 44-48), в обґрунтування якого зазначено, що в 2019 році спеціалістам Управління стало відомо, що гр. ОСОБА_1 , яка зареєстрована як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 , не здійснювала внутрішнього переміщення з тимчасово окупованої території після початку збройного конфлікту, а проживала у Станично-Луганському районі з 1988 року.
В ході ретельної перевірки факту внутрішнього переміщення позивача в період збройного конфлікту було з'ясовано, що житлове приміщення, в якому мешкає позивач, належить їй з чоловіком ОСОБА_2 з 01.04.1988.
Відповідач зазначив, що позивач свідомо ввела в оману працівників відповідача, що призвело до розтрати державних коштів.
Крім того, останнє звернення позивача з заявою про призначення щомісячної адресної допомоги було 25.03.2019. У період з 05.10.2019 позивач із заявою про виплату щомісячної адресної допомоги не зверталась.
На підставі викладеного відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач в судове засідання не прибула, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, причини неявки суду невідомі.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, розгляд справи просив проводити без його участі.
Відповідно до ч.1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч.5 ст. 205 КАС України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи положення статті 205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами у справі.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є пенсіонером, зареєстрована як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 , при цьому зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , що підтверджено наявними в матеріалах справи копіями: паспорта громадянина України (а.с. 9-10), довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (а.с. 11), довідки від 14.04.2015 № 564 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с. 12), пенсійного посвідчення № НОМЕР_2, виданого 01.08.1995 (а.с. 13).
Рішенням Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області №333 від 21.08.2019 скасовано дію довідки про взяття на облік ВПО, виданої ОСОБА_1 №564 від 14.04.2015 та внесено про це відомості до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у зв'язку поданням завідомо недостовірних відомостей при оформленні такої довідки (а.с. 52).
В подальшому позивач повторно звернулась до відповідача із заявою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Рішенням Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області №10 від 17.10.2019 ОСОБА_1 було відмовлено у видачі довідки ВПО у зв'язку з наявністю відомостей про подання завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки (а.с. 55).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних вимог чинного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України від 20.10.2014 № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон № 1706-VII) закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.
Відповідно до статті 1 Закону 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно із частиною другою статті першої Закону 1706-VII адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.
Статтею 2 Закону 1706-VII визначено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.
Згідно зі статтею 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Відповідно до частин 2, 3 статті 4 Закону № 1706-VII, підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення. Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення, здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Статтею 14 Закону № 1706-VII передбачено, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.
Зазначений Закон є чинним, вказані положення Закону № 1706-VII неконституційними не визнавались.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 1706-VII підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа:
1) подала заяву про відмову від довідки;
2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину;
3) повернулася до покинутого місця постійного проживання;
4) виїхала на постійне місце проживання за кордон;
5) подала завідомо недостовірні відомості.
Таким чином, зазначеною нормою визначено вичерпний перелік обставин, за наявності яких скасовується дія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, зокрема, подання завідомо недостовірних відомостей.
Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.
Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 (далі - Порядок № 509).
Пунктом 2 Порядку № 509 визначено, що для отримання довідки повнолітня або неповнолітня внутрішньо переміщена особа звертається особисто, а малолітня дитина, недієздатна особа або особа, дієздатність якої обмежена, - через законного представника із заявою про взяття на облік, форму якої затверджує Мінсоцполітики, до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи).
Згідно з пунктом 3 Порядку № 509 заява про взяття на облік повинна містити таку інформацію про заявника, зокрема, відомості про зареєстроване та фактичне місце проживання.
Як фактичне місце проживання/перебування не можуть зазначатися адреси (місцезнаходження) органів державної влади, місцевого самоврядування, юридичних осіб публічного права, їх підрозділів, будь-яких інших приміщень, за якими внутрішньо переміщені особи фактично не проживають.
Пунктом 7-1 Порядку № 509 визначено, що у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону, МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.
Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці.
Уповноважений орган на підставі прийнятого рішення невідкладно вносить до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб запис про скасування дії довідки.
Системним аналізом вищевикладених норм чинного законодавства встановлено, що Законом № 1706-VII, Порядком № 509 та Порядком № 646 визначено вичерпний перелік підстав, з яких може бути скасовано дію довідки ВПО та внесенні відповідної інформації до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб. До таких підстав віднесено й наявність у державних органів відомостей про подання завідомо неправдивих відомостей.
Разом з тим, нормами чинного законодавства не визначено поняття «завідомо недостовірні відомості» та не окреслено фактичних ознак, що вказують на недостовірність відомостей.
Суд вважає, що «завідомо недостовірні відомості» є оціночним поняттям та у повній мірі залежить від тих доказів, за результатами оцінки яких інформація може бути віднесена до недостовірної.
Як зазначає відповідач, недостовірність поданих позивачем відомостей полягає у тому, що позивачем у заяві про видачу довідки внутрішньо переміщеної особи зазначено адресу місця проживання: АДРЕСА_2 , при цьому фактично позивач з 1988 року проживає за адресою: АДРЕСА_1 в будинку, що належить їй на праві власності.
Такий висновок зроблений відповідачем на підставі акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї (а.с. 51), в якому зазначено, що ОСОБА_1 разом зі своїм чоловіком з 1988 року постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Суд зазначає, що такі докази є не достатніми та не належними, тобто такими, що у своїй сукупності дають змогу дійти висновку, що позивач постійно проживала або не проживала за вказаною адресою.
Так дійсно, будинок за адресою: АДРЕСА_1 належить позивачу на праві спільної власності, що підтверджується технічним паспортом на житловий будинок №4/129 (а.с. 17-19) та не заперечується позивачем.
При цьому, зареєстрованою адресою проживання позивача є: АДРЕСА_2 зареєстроване з 23.10.2009 (а.с. 10).
Інших відміток про зміну зареєстрованого місця проживання позивача в паспорті не мається.
Таким чином, той факт, що позивачу належить частка житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , жодним чином не спростовує факт тимчасового переміщення/непереміщення позивача внаслідок тимчасової окупації міста Луганська, та не підтверджує факт її постійного проживання за вказаною адресою до початку проведення антитерористичної операції.
Крім того, статтями 73-76 КАС України встановлено критерії належності, допустимості, достовірності та достатності доказів в адміністративному процесі.
Так частиною першою статті 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до статті 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із частиною 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 76 КАС України).
Суд зазначає, що наданий представником відповідача акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 21.08.2019 (а.с. 51) не є належним доказом у розумінні наведених положень законодавства, оскільки в графі «Уповноважений представник сім'ї» підписано ОСОБА_3 з позначкою «активіст», при цьому будь-яких доказів на підтвердження ким саме є зазначена особа, та чи має вона повноваження на підписання акту від імені позивача, відповідачем не надано.
Отже, наданий представником відповідача акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї (а.с. 51) складено з грубими порушеннями вимог законодавства підписано від імені позивача не уповноваженою на це особою, а тому суд не приймає до уваги такий доказ.
Крім того, зазначений акт складений 21.08.2019, тобто містить у собі інформацію щодо проживання позивача за даною адресою саме у цей період, та ніяким чином не підтверджує доводи відповідача про проживання позивача за даною адресою саме з 1988 року.
Таким чином, розглянувши докази, наявні в матеріалах справи з урахуванням критеріїв доказування в адміністративному процесі, суд зазначає, що посилання відповідача щодо надання позивачем недостовірної інформації не підтвердженні належними та допустимими доказами, а тому не можуть бути підставою для скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи.
Крім того, довідкою Військово-цивільної адміністрації сіл Нижня Вільхова, Верхня Вільхова, Малинове, Плотина та Пшеничне Станично-Луганського району Луганської області №1460 від 07.10.2019 №1460 підтверджено, що позивач, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , постійно мешкає за адресою: АДРЕСА_1 з липня 2014 року (а.с. 16), тобто з періоду проведення антитерористичної операції.
За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем прийнято спірні рішення про скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи та в подальшому про відмову у видачі такої довідки без дотримання визначених частиною другою статті 2 КАС України критеріїв правомірного рішення, зокрема, обґрунтованості, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (пункт 2); безсторонності (неупередженості) (пункт 3) тощо. Відповідно такі рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Що стосується вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні (відновленні) щомісячної адресної допомоги № 10 від 17.10.2019 та зобов'язання відповідача відновити виплату щомісячної адресної допомоги, суд зазначає таке.
Постановою Кабінету Міністрів України №505 від 01.10.2014 затверджено Порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі Порядок №505).
Відповідно до пункту 1 Порядку № 505, цей Порядок визначає механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - грошова допомога).
Пунктом 2 Порядку № 505 визначено, що грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, їх дітям, які народилися після дати початку проведення антитерористичної операції, тимчасової окупації або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.
Згідно з абзацами 1, 3 пункту 5 Порядку № 505, для отримання грошової допомоги уповноважений представник сім'ї звертається за фактичним місцем проживання (перебування) сім'ї до уповноваженого органу із письмовою заявою, складеною у довільній формі, про надання грошової допомоги і подає документи, визначені цим пунктом.
Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім'ї подає до уповноваженого органу заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб усіх членів сім'ї. Таку заяву на наступний шестимісячний строк може бути подано з дати його початку або не раніше ніж за 15 днів до закінчення поточного шестимісячного строку.
З аналізу викладених норм вбачається, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення грошової допомоги, в тому числі на наступний шестимісячний строк, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу у встановленому порядку.
Як зазначено відповідачем у відзиві на позовну заяву, останнє звернення ОСОБА_1 із заявою про призначення грошової допомоги було 25.03.2019.
З довідки відповідача від 21.08.2019 щодо отримання позивачем грошової допомоги вбачається, що позивач отримувала грошову допомогу у період з жовтня 2018 року по серпень 2019 року.
Доказів звернення позивачем до відповідача із заявою про призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк сторонами не надано.
Отже, позивачем не дотримано встановленого порядку звернення за призначенням грошової допомоги, що визначає право на даний вид виплат, а тому у відповідача не було підстав для продовження чи відмови в продовженні виплати грошової допомоги та прийняття відповідного рішення.
За таких обставин суд дійшов висновку про відмову в даній частині позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Ухвалою суду від 12 грудня 2019 року відстрочено позивачу сплату судового збору до ухвалення рішення у справі (а.с. 1-2).
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи, те що позовні вимоги задоволені частково судовий збір підлягає стягненню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме з позивача у розмірі 384,20 грн та за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 384,20 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення (розпорядження) Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області №333 від 21.08.2019 про скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 .
Визнати протиправним та скасувати (розпорядження) Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області №10 від 17.10.2019 про відмову у видачі довідки ОСОБА_1 .
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області (ідентифікаційний код: 03197049, місцезнаходження: 93600, Луганська обл., Станично-Луганський район, селище міського типу Станиця Луганська, вулиця Центральна, будинок 52) поновити дію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 ) про що внести відомості до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Державного бюджету України, судовий збір в сумі 384,20 грн. (триста вісімдесят чотири гривні 20 коп.).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області (ідентифікаційний код 03197049, місцезнаходження: 93600, Луганська обл., Станично-Луганський район, селище міського типу Станиця Луганська, вулиця Центральна, будинок 52) на користь Державного бюджету України, судовий збір в сумі 384,20 грн. (триста вісімдесят чотири гривні 20 коп.).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Ірметова