Постанова
Іменем України
28 січня 2020 року
м. Харків
справа № 646/6009/18
провадження № 22-ц/818/678/20
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - судді Піддубного Р.М. (суддя-доповідач),
суддів: Котелевець А.В., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря - Кравченко О.О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Альфа-Банк»,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «УкрСоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк», на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2019 року, постановлене у складі судді Шелест І.М., -
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначив, що 31.10.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. було вчинено виконавчий напис про стягнення з нього на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСоцбанк» (АТ «УкрСоцбанк») заборгованості за договором кредиту № 830/1-27/14-3/06-110 від 19.05.2006 року у розмірі 35833,43 дол. США.
Посилаючись на те, що виконавчий напис вчинено з порушенням вимог ст. 88 Закону України «Про нотаріат», оскільки рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22.07.2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 20.10.2016 року, у задоволенні позовних вимог АТ «УкрСоцбанк» про стягнення з нього заборгованості за вищевказаним кредитним договором відмовлено, з урахуванням уточнених у жовтні 2018 року позовних вимог, ОСОБА_1 просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А. про стягнення заборгованості за кредитним договором № 830/1-27/14-3/06-110 від 19.05.2006 року.
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений 31.10.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. за укладеним 19.05.2006 року між АТ «УкрСоцбанк» та ОСОБА_1 договором кредиту № 830/1-27/14-3/06-110. Стягнуто з АТ «УкрСоцбанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704,80 грн.
В апеляційній скарзі представник АТ «УкрСоцбанк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування скарги зазначив, що строк виконання зобов'язань за кредитним договором встановлено до 10.05.2021 року, виконавчий напис приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. вчинено 31.10.2017 року, тобто в межах позовної давності, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судовим розглядом встановлено, що 19.05.2006 року між АКБ «УкрСоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 830/1-27/14-3/06-110, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 20 000 дол. США та зобов'язався повернути вказану суму у строк до 10.05.2021 року, а також сплачувати проценти із розрахунку 12% річних на суму залишку заборгованості.
31.10.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. було вчинено виконавчий напис про стягнення з позивача на користь АТ «УкрСоцбанк» заборгованості за вказаним договором кредиту у розмірі 35833,43 дол. США.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий напис вчинено з порушенням вимог ст. 88 Закону України «Про нотаріат», що є підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню.
Колегія суддів погоджується з такими висновками.
Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Процедуру вчинення виконавчого напису врегулювано у Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок № 296/5).
Для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява підпункт 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5), а нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, передбачені Переліком № 1172, та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року (стаття 88 Закону України «Про нотаріат», підпункти 3.1, 3.2 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5).
Підпунктом 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5 передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку № 1172, а якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус має право витребувати їх у стягувача, а якщо для вчинення виконавчого напису, крім документа, що встановлює заборгованість, необхідно подати й інші документи, зазначені в цьому Переліку, то вони до виконавчого напису не приєднуються, а залишаються у матеріалах нотаріальної справи (підпункт 2.2 пункту 2 та підпункт 3.6 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5).
При вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком № 1172. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлює суд відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого (постанова Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17).
Як убачається із матеріалів справи, у зв'язку з порушенням позивачем умов кредитного договору та існування простроченої заборгованості, у березні 2016 року ПАТ «УкрСоцбанк» звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 19.05.2006 року у загальному розмірі 39 603 дол. США.
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22.07.2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 20.10.2016 року, у задоволенні позову АТ «УкрСоцбанк» відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що п. 4.5 кредитного договору встановлено, що в разі невиконання позичальником обов'язків щодо своєчасної сплати кредиту та процентів протягом 60 днів строк кредитування вважається таким, що сплив, ОСОБА_1 припинив погашати кредит 12.11.2008 року, з позов до суду АТ «УкрСоцбанк» звернулось у березні 2016 року, тобто зі спливом позовної давності, що є самостійною підставою для відмови у його задоволенні.
З огляду на те, що судовим рішенням, що набрало законної сили, АТ «УкрСоцбанк» відмовлено у стягненні з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 19.05.2006 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених законом підстав для визнання виконавчого листа про стягнення з позивача заборгованості за вказаними кредитним договором таким, що не підлягає виконанню.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки їм надано належну правову оцінку в оскаржуваному судовому рішенні.
Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, -
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «УкрСоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк», залишити без задоволення.
Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 30 січня 2020 року.
Головуючий Р.М. Піддубний
Судді А.В. Котелевець
О.Ю. Тичкова