Житомирський апеляційний суд
Справа №759/15143/19 Головуючий у 1-й інст. Марко Я.Р.
Категорія 32 Доповідач Коломієць О. С.
27 січня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О.С.
суддів Талько О.Б., Шевчук А.М.
з участю секретаря
судового засідання Драч Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №759/15143/19 за позовом ОСОБА_1 до Київського апеляційного суду про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2019 року, яка постановлена суддею Марко Я.Р. в м. Києві
встановив:
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київського апеляційного суду про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю відповідача під час розгляду цивільної справи № 759/154/19-ц.
Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2019 року відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Зазначає, що при постановленні даної ухвали було порушено його конституційне право на судовий захист, обмежено доступ до правосуддя, у тому числі право на апеляційне оскарження.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, з невідомих суду причин. Хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
За приписами ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З урахуванням наведеного, колегія суддів здійснює розгляд справи за відсутності всіх учасників справи, які не з'явились в судове засідання та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до приписів п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
У позовній заяві ОСОБА_1 вказав, що підставою для відшкодування моральної шкоди є порушення та невиконання Київським апеляційним судом вимог процесуального законодавства під час розгляду справи № 759/154/19-ц, оскільки відповідач, будучи установою, яка контролює та вимагає виконання Цивільного процесуального кодексу України, сама не виконує вказані приписи чинного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і Законів України та на засадах верховенства права.
Частиною 1 статті 13 цього Закону передбачено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.
Таким чином, при здійсненні правосуддя суддя виступає як посадова особа, уповноважена на виконання функцій держави, а не як приватна особа, до якої можна звернутись з позовом.
Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист в суді свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, зокрема, шляхом відшкодування моральної шкоди.
Проте, у даній справі між ОСОБА_1 та відповідачем цивільно-правові відносини не виникли. Зміст позовної заяви свідчить, що ОСОБА_1 не погоджується з процесуальними діями (бездіяльністю) судді (суду) під час розгляду його заяви про відвід головуючому судді у справі № 759/154/19-ц.
Колегія суддів звертає увагу на те, що чинне законодавство надає можливість особі повною мірою реалізувати своє право на оскарження судового рішення в порядку та з підстав, передбачених нормами процесуального права.
Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю.
Зазначене узгоджується з позицією, висловленою у пункті 57 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів, де зазначено, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Згідно з пунктом 21 Великої хартії суддів (Основоположних принципів), затвердженої Консультативною радою європейських суддів 17 листопада 2010 року, засоби для виправлення суддівських помилок мають бути передбачені відповідною системою апеляційного оскарження. Виправлення будь-яких інших помилок в адмініструванні правосуддя є виключно відповідальністю держави.
Отже, вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час вирішення питання щодо відкриття провадження у справі та розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені.
Оскарження процесуальних дій суду (судді) у відповідній справі не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).
Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року (справа №295/7631/17).
Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу на те, що приписи пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» стосуються як позовів, які не можуть розглядатися за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які взагалі не можуть розглядатися судами.
Таким чином, суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що вимоги ОСОБА_1 до Київського апеляційного суду не мають цивільно-правового характеру, а тому, відповідно, не підлягають судовому розгляду.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвала постановлена з дотриманням норм процесуального права, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 29 січня 2020 року.
Головуючий: Судді: