ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.01.2020Справа № 910/16377/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Коновалова С.О., розглянувши матеріали справи за позовом акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" до акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 1 775 931,21 грн.,
за участі представників:
позивача: не з'явився;
відповідача: Нікогосяна О.С. за довіреністю від 5 грудня 2019 року;
У листопаді 2019 року акціонерне товариство "ДТЕК Західенерго" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Залізниця) штрафу за несвоєчасну доставку вантажу в розмірі 1 775 931,21 грн., нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо дотримання термінів доставки вантажу за договором про надання послуг від 16 лютого 2018 року № 00078/ЦТЛ-2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25 листопада 2019 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали.
29 листопада 2019 року через загальний відділ канцелярії суду позивачем на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 25 листопада 2019 року подано документи для усунення недоліків позовної заяви.
У зв'язку з наведеними обставинами ухвалою суду від 2 грудня 2019 року позовну заяву Товариства прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/16377/19 та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження в судовому засіданні на 9 січня 2020 року.
19 грудня 2019 року через загальний відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов відзив Залізниці на позовну заяву від 16 грудня 2019 року № НЮ-14/4085, в якому остання зазначила про необґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку заявленої до стягнення з відповідача суми нарахованого штрафу в зв'язку зі здійсненням такого нарахування всупереч вимогам Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року № 457, та Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644, не з урахуванням провізної плати, встановленої графою № 31 відповідних залізничних накладних, а виходячи з розміру загальної суми платежів за цими накладними, який передбачено у графі № 34 вказаних перевізних документів. На підтвердження наведених обставин відповідач посилався на те, що такої ж правової позиції у аналогічних правовідносинах дотримується Верховний Суд у постанові від 5 серпня 2019 року в справі № 910/10848/18.
27 грудня 2019 року через загальний відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла відповідь Товариства від 27 грудня 2019 року на відзив Залізниці, в якій позивач зазначив про обґрунтованість нарахування ним спірної штрафної санкції саме на загальну суму плати за перевезення (зазначеної в графі № 34 залізничної накладної), а не на суму провізної плати (встановленої графою № 31 залізничної накладної), що підтверджується судовою практикою господарського суду касаційної інстанції, викладеною, зокрема, у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року в справі № 910/9765/18.
У судовому засіданні 9 січня 2020 року оголошувалася перерва до 30 січня 2020 року.
27 січня 2020 року через загальний відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшло клопотання Залізниці від 24 січня 2020 року № НЮ-14/145, в якому відповідач просив суд зупинити провадження у даній справі до розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційної скарги Залізниці в особі регіональної філії "Львівська залізниця" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23 вересня 2019 року та рішення Господарського суду міста Києва від 11 липня 2019 року в справі № 910/1524/19. В обґрунтування цього клопотання Залізниця посилалася на те, що з метою формування єдиної правозастосовчої практики у спірних правовідносинах ухвалою від 10 грудня 2019 року вищенаведену касаційну скаргу Залізниці в особі регіональної філії "Львівська залізниця" було прийнято до розгляду об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та призначено її до слухання в судовому засіданні.
У судовому засіданні 30 січня 2020 року представник відповідача підтримав вищенаведене клопотання та просив суд зупинити провадження у даній справі.
Позивач про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, проте явку свого уповноваженого представника у призначене судове засідання не забезпечив.
Розглянувши подане відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Залізниці, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення зазначеного клопотання з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Судом встановлено, що ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2019 року в складі колегії суддів Бенедисюка І.М. - головуючого, Колос І.Б., Львова Б.Ю. справу № 910/1524/19 разом із касаційною скаргою Залізниці в особі регіональної філії "Львівська залізниця" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23 вересня 2019 року та рішення Господарського суду міста Києва від 11 липня 2019 року передано на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду.
Зазначена ухвала мотивована тим, що колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду під час розгляду касаційної скарги відповідача у справі № 910/1524/19, спір у якій виник щодо правомірності нарахування позивачем штрафу за прострочення відповідача у доставці вантажу відповідно до статті 116 Статуту залізниць України, вирішила відступити від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року в справі № 910/9765/18 (колегія суддів у складі Стратієнко Л.В., Баранця О.М., Ткача І.В.) про застосування у подібних правовідносинах статей 307, 313 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 6, 116 Статуту залізниць України, Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Мінтранспорту України від 21 листопада 2000 року № 644, щодо розмежування понять "провізна плата" та "інші платежі", що включають вартість послуг залізниці, пов'язаних з перевезенням вантажу, з огляду на необхідність встановлення суми, від якої слід нараховувати штраф за прострочення доставки вантажу. Так, у вказаному судовому рішенні колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що провізною платою є саме вартість послуги з перевезення вантажу (без урахування вартості додаткових зборів за послуги з перевезення), розмір якої вказується у графі 31 кожної конкретної залізничної накладної. Відтак, на думку колегії суддів касаційного господарського суду справі № 910/1524/19, розмір штрафу, що підлягає до сплати на користь одержувача у зв'язку з затримкою доставки вантажу, встановлюється у відсотках від суми цієї провізної плати.
Відтак, ухвалою від 10 грудня 2019 року в справі № 910/1524/19 вищезазначену касаційну скаргу Залізниці в особі регіональної філії "Львівська залізниця" було прийнято до розгляду Верховним Судом у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду та призначено її до слухання.
Разом із тим, зі змісту відповіді Товариства від 27 грудня 2019 року на відзив Залізниці вбачається, що в обґрунтування своїх вимог позивач вказував на нарахування ним спірної штрафної санкції саме на загальну суму плати за перевезення (зазначеної в графі № 34 залізничної накладної), а не на суму провізної плати (встановленої графою № 31 залізничної накладної), що підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 27 лютого 2019 року в справі № 910/9765/18 (від яких відступила колегія суддів цього ж суду в постанові від 21 листопада 2019 року в справі № 910/1524/19).
Зважаючи на вищевикладені обставини, враховуючи підстави пред'явлених Товариством позовних вимог та їх обґрунтування, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання Залізниці від 24 січня 2020 року № НЮ-14/145 та зупинення провадження у даній справі до перегляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду постанови Північного апеляційного господарського суду від 23 вересня 2019 року та рішення Господарського суду міста Києва від 11 липня 2019 року в справі № 910/1524/19.
Пунктом 11 частини 1 статті 229 ГПК України передбачено, що провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 7 частини 1 статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Керуючись пунктом 7 частини 1 статті 228, статтями 229, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Клопотання акціонерного товариства "Українська залізниця" від 24 січня 2020 року № НЮ-14/145 про зупинення провадження у справі задовольнити.
Зупинити провадження у справі № 910/16377/19 за позовом акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" до акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 1 775 931,21 грн. до перегляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду постанови Північного апеляційного господарського суду від 23 вересня 2019 року та рішення Господарського суду міста Києва від 11 липня 2019 року в справі № 910/1524/19.
Зобов'язати сторін повідомити суд про усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у даній справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її проголошення з урахуванням вимог статті 256 Господарського процесуального кодексу України.
Дата складення повного тексту: 30 січня 2020 року.
Суддя Є.В. Павленко