вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"23" січня 2020 р. Справа№ 910/7515/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Дідиченко М.А.
при секретарі: Реуцькій Т.О.
за участю представників сторін:
позивача Логовський В.В. ордер серія ОД № 490509 від 05.12.2019 року;
від відповідача 1: Сидоренко Д.О. довіреність № 1262\10-01-01 від 03.04.2019 року;
від відповідача 2: Сидоренко Д.О.;
від третьої особи-1 на стороні позивача : Прохоров Є.І. довіреність № 300 -1212\03\78 від 08.07.2019 року;
від третьої особи -2 на стороні позивача: Чернющок М.І. довіреність № 300-122\02-1 від 11.01.2020 року;
від третьої особи 3 на стороні відповідача Сьомочкіна О.С. наказ № 109К від 04.04.2016 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства "Адміністрація морських портів України "
на рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2019 року (повний текст рішення складено 27.09.2019)
у справі №910/7515/19 (суддя Данилова М.В.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Шиппінг Едженсі"
до 1. державного підприємства "Адміністрація морських портів України",
2. Іллічівська філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Іллічівського морського порту)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Антимонопольний комітет України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство інфраструктури України
про скасування розпорядження та наказу,-
В червні 2019 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Фрам Шиппінг Едженсі" звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до державного підприємства "Адміністрація морських портів України" та Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Іллічівського морського порту) про скасування розпорядження виконуючого обов'язки Голови ДП "АМПУ" "Щодо впорядкування надання послуг з користування автошляхами" від 03.04.2019 та наказу начальника Адміністраціїї Іллічівського морського порту "Про затвердження вільних тарифів" від 05.04.2019 № 69.
Рішенням господарського суду міста Києва від 19.09.2019 року у справі №910/7515/19 позовні вимоги задоволено повністю:
визнано незаконним та скасовано розпорядження державного підприємства "Адміністрація морських портів України" "Щодо впорядкування послуг з користування автошляхами" від 03.04.2019 року №14/10;
визнано незаконним та скасовано наказ Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Іллічівського морського порту) "Про внесення змін до наказу від 27.11.2018 року №331 "Про затвердження вільних тарифів" від 05.04.2019 року №69.
Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що згідно оскаржуваних рішень зміна методики розрахунку плати за надання послуг з користування автошляхами порту відбулася без зміни калькуляції тарифу та з порушенням приписів Положення про порядок розробки, введення в дію та перегляду вільних цін (тарифів) відокремленими підрозділами (філіями) державного підприємства "Адміністрація морських портів України", затвердженого наказом ДП "АМПУ" від 23.12.2014 № 254, а також Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у відповідачів не було достатніх підстав змінювати вартість послуг за договором № 149-Пі-ІЛФ-16 в односторонньому порядку шляхом прийняття оскаржуваних рішень.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 1- державне підприємство "Адміністрація морських портів України" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт вказав, що суд першої інстанції невірно витлумачив поняття «спеціалізована послуга із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України». Так, апелянт наголосив, що автошляхи є стратегічними об'єктами портової інфраструктури, що належать ДП «АМПУ» на праві господарського відання, а тому на останнього покладається обов'язок забезпечення ефективного використання, у тому числі, автошляхів та їх утримання. Так, за твердженням апелянта, послуга забезпечення доступу портового оператора до причалу та послуга допуску до об'єктів портової інфраструктури за своєю правовою природою є абсолютно різними послугами та доходи від яких витрачаються на різні потреби. Також, апелянт вказав на порушення норм процесуального права, а саме те, що 11.09.2019 у підготовчому засіданні суд протокольною ухвалою постановив про перехід до розгляду справи по суті без письмової згоди учасників справи, що є порушенням ч. 6 ст. 183 ГПК України, та безпідставно прийняв подані 18.09.2019 письмові пояснення з долученим до них новим доказом.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/7515/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Руденко М.А. (доповідач у справі), суддів Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2019 року відкрито апеляційне провадження у справі № 910/7515/19 та призначено до розгляду на 10.12.2019.
22.11.2019 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.
22.11.2019 через відділ документального забезпечення суду від третьої особи 2 надійшов відзив на апеляційну скаргу.
В подальшому в слуханні справи неодноразово оголошувалась перерва.
В судовому засіданні 23.01.2020 року представники відповідачів та третіх осіб вимоги апеляційної скарги підтримали в повному обсязі та просили задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити.
Представник позивача зазначив на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим та відсутні підстави для його зміни чи скасування.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача,третіх осіб, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як було правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач є портовим оператором морського порту Чорноморськ, про що свідчить витяг з Реєстру морських портів України, який ведеться відповідно до Порядку ведення Реєстру морських портів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 №496. Вказаний Реєстр розміщений на офіційному сайті державного підприємства "Адміністрація морських портів України", а тому дана обставина є загально відомою та не потребує доказування, відповідно до вимог ч.3 статті 75 ГПК України.
За твердженнями позивача, товариство виконує роботи з перевантаження зернових вантажів на території причалів № 3, 4, 5, 6 ІФ ДП "АМПУ" по так званому "прямому варіанту", тобто зі складських майданчиків, що знаходяться за межами території морського порту "Чорноморськ". При цьому, використовується технологічна схема "склад за територією порту - автомашина (самоскид) - мобільний стрічковий конвеєр - трюм".
15.12.2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фрам Шиппінг Едженсі (користувач) та державним підприємством «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація) було укладено договір про допуск до об'єктів портової інфраструктури Іллічівського морського порту № 149-Пі-ІЛФ-16 (далі - договір № 149-Пі-ІЛФ-16, том 1, а.с. 16), предметом регулювання якого є відносини сторін з приводу надання позивачу послуг з користування об'єктами портової інфраструктури загального користування, які закріплені за Адміністрацією та знаходяться на її балансі, з метою можливості забезпечення максимально ефективного виробничого процесу.
При цьому, пунктом 2.4 вищевказаного договору передбачено, що нарахування плати за послуги здійснюється за вільними цінами (тарифами) Іллічівської філії Адміністрації, що діють на момент надання відповідних послуг, якщо інше не передбачено чинним законодавством України.
27.12.2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фрам Шиппінг Едженсі (портовий оператом) та державним підприємством «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація) було укладено договір про забезпечення доступу Портового оператора до причалу № 174-П-АМПУ-17 (далі - договір 174-П-АМПУ-17, том 2, а.с. 85), предметом регулювання якого є відносини сторін з приводу надання позивачу послуг з доступу Портового оператора до причалів №№ 3, 4, 5, 6 ІФ ДП "АМПУ" з метою забезпечення виконання позивачем вантажно-розвантажувальних робіт та надання послуг із використанням причалів у межах, визначених у паспорті споруди.
Пунктом 3.1 зазначеного договору передбачено, що нарахування плати за послуги здійснюється за тарифами відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 18.12.2015 № 541, зареєстрованого Міністерством юстиції України 22.12.2015 за № 1608/28053.
15.11.2017 ІФ ДП "АМПУ" було прийнято наказ "Про затвердження вільних тарифів" № 257 (том 1, а.с. 143), яким затверджено та введено в дію з 01.01.2018 вільний тариф: "Користування автошляхами - 248,38 грн. за одиницю вантажного автотранспорту протягом 24 годин нормативного часу перебування в порту", а також передбачено, що при виконанні технологічних операцій вантажним автотранспортом контрагентів для забезпечення обробки суден, які використовують складські майданчики, що знаходяться за периметром порту, за умови підтвердження портовими операторами факту користування шляхом надання офіційного звернення, плата за користування автошляхами порту стягується з кожної автомашини при в'їзді до порту один раз на добу (незважаючи від добової кількості в'їздів даної автотранспортної одиниці до порту).
До вказаного наказу було затверджено калькуляцію вільного тарифу на користування автошляхами порту вантажним транспортом. (том 1, а.с. 145)
08.05.2018 ІФ ДП "АМПУ" прийнято наказ "Про внесення змін до наказу від 15.11.2017 № 257 "Про затвердження вільних тарифів" № 125 (том 1, а.с. 146), згідно якого пункт 1 наказу начальника Іллічівської філії ДП "АМПУ" від 15.11.2017 № 257 викладено в наступній редакції:
" 1. З 01.07.2018 затвердити та ввести в дію вільні тарифи:
"Користування автошляхами - 248,38 грн. за одиницю вантажного автотранспорту протягом 24 годин нормативного часу перебування в порту".
"Користування автошляхами - 348,38 грн. за одиницю вантажного автотранспорту контрагентів, що слідує до порту для виконання технологічних операцій по забезпеченню обробки суден по "прямому варіанту" зі складських майданчиків, що знаходяться за периметром порту".
До вказаного наказу було затверджено калькуляцію вільного тарифу на користування автошляхами порту вантажним транспортом з зовнішньоторговельними вантажами. (том 1, а.с. 148)
27.11.2018 ІФ ДП "АМПУ" прийнято наказ "Про затвердження вільних тарифів" № 331 (том 1, а.с. 149), згідно якого з 01.01.2019 затверджено та введено в дію вільні тарифи:
- користування автошляхами - 248,38 грн. за одиницю вантажного автотранспорту протягом 24 годин нормативного часу перебування в порту".
- користування автошляхами - 348,38 грн. за одиницю вантажного автотранспорту контрагентів, що слідує до порту для виконання технологічних операцій по забезпеченню обробки суден по "прямому варіанту" зі складських майданчиків, що знаходяться за периметром порту
Згідно вищевказаного наказу № 331 при виконанні технологічних операцій вантажним автотранспортом контрагентів для забезпечення обробки суден по "прямому варіанту", які використовують складські майданчики, що знаходяться за периметром порту, за умови підтвердження портовим операторами факту користування шляхом надання офіційного звернення та забезпечення портовими операторами надання інформації щодо кожного авто візиту та результатів зважування в електронному вигляді з використанням ІТ-ресурсів, плата за користування автошляхами порту стягується з кожної автомашини при в'їзді до порту один раз на добу (незважаючи від добової кількості в'їздів даної автотранспортної одиниці до порту).
До вказаного наказу було затверджено калькуляцію вільного тарифу на користування автошляхами порту вантажним транспортом. (том 1, а.с. 151)
Як зазначає позивач, після введення в дію цього наказу він сплачував на користь ДП "АМПУ" 348,38 грн. за кожну добу, протягом якої власні та/або найняті автомобілі здійснювали доставку вантажу до причалу порту. При цьому, кількість рейсів не впливала на суму добової оплати, її було зафіксовано на рівні 348,38 грн. за добу.
03.04.2019 ДП "АМПУ" прийнято розпорядження "Щодо впорядкування надання послуг з користування автошляхами" № 14/10 (том 1, а.с. 32), згідно якого на виконання вимог Положення про порядок розробки, введення в дію та перегляду вільних цін (тарифів) відокремленими підрозділами (філіями) державного підприємства "Адміністрація морських портів України, затвердженого наказом ДП "АМПУ" від 23.12.2014 № 254 (зі змінами), з метою недопущення порушення рівності прав усіх суб'єктів господарювання у доступі до об'єктів портової інфраструктури, дотримання принципів економічної конкуренції та вимог антимонопольного законодавства України, на виконання положення п. 9 ст. 4 Закону України "Про морські порти України", зобов'язано начальника адміністрації Іллічівського морського порту вжити заходів щодо забезпечення розгляду у встановленому порядку питання стосовно приведення у відповідність до вимог Положення діяльність Іллічівської філії ДП "АМПУ" з надання послуг "користування автошляхами":
1) передбачити єдиний підхід формування вартості тарифу за користування автошляхами до усіх суб'єктів господарювання в порту незалежно від варіантів заїзду транспортних засобів з зовнішньоторговельним та комерційним вантажем ("прямий варіант", на склад, тощо);
2) вжити заходів щодо внесення змін до п. 1 наказу Іллічівської філії ДП "АМПУ" від 27.11.2018 № 331 "Про затвердження вільних тарифів (за необхідності також до інших положень) в частині виключення положення про застосування тарифу за користування автошляхами по "прямому варіанту" (348,38 грн. один раз на добу з одного автомобіля незалежно від кількості в'їздів на територію порту);
3) внести відповідні зміни у встановленому порядку до договорів з портовими операторами про надання допуску до об'єктів портової інфраструктури;
4) про виконання цього розпорядження надати рапорт в.о. Голови ДП "АМПУ".
Термін виконання - до 26.04.2019, контроль за виконанням розпорядження покладено на заступника Голови з морської та внутрішньої безпеки Гронського С.В.
05.04.2019 на виконання розпорядження ДП "АМПУ" від 03.04.2019 "Щодо впорядкування надання послуг з користування автошляхами" № 14/10 ІФ ДП "АМПУ" прийнято наказ № 69 (том 1 ,а.с. 31) наступного змісту:
" 1. З 01.05.2019 вважати такими, що втратили чинність частини наказу від 27.11.2018 № 331 "Про затвердження вільних тарифів":
- абзац 3 пункту 1 наказу: "Користування автошляхами - 348,38 грн. за одиницю вантажного автотранспорту контрагентів, що слідує до порту для виконання технологічних операцій по забезпеченню обробки суден по "прямому варіанту" зі складських майданчиків, що знаходяться за периметром порту";
- абзац 13 пункту 1 наказу: "технологічне переміщення вантажів портовими операторами, які використовують складські майданчики, що знаходяться за периметром порту";
- абзац 3 пункту 4 наказу: "При виконанні технологічних операцій вантажним автотранспортом контрагентів для забезпечення обробки суден по "прямому варіанту", які використовують складські майданчики, що знаходяться за периметром порту, за умови підтвердження портовим операторами факту користування шляхом надання офіційного звернення та забезпечення портовими операторами надання інформації щодо кожного авто візиту та результатів зважування в електронному вигляді з використанням ІТ-ресурсів, плата за користування автошляхами порту стягується з кожної автомашини при в'їзді до порту один раз на добу (незважаючи від добової кількості в'їздів даної автотранспортної одиниці до порту)".
2. Інші пункти наказу залишити без змін.
3. Начальнику розрахункового центру Піддубній М.М. взяти цей наказ до керівництва.
4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника начальника з логістики Соколова Ю.І.".
Позивач, вказуючи на те, що внаслідок односторонніх рішень відповідачів, з 01.05.2019 р. він має сплачувати за користування автошляхами у 10 разів більше, стверджує, що відповідні рішення не можна вважати такими, що прийняті обґрунтовано, неупереджено, добросовісно та розумно, у зв'язку з чим останній звернувся з даним позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що згідно оскаржуваних рішень зміна методики розрахунку плати за надання послуг з користування автошляхами порту відбулася без зміни калькуляції тарифу та з порушенням приписів Положення про порядок розробки, введення в дію та перегляду вільних цін (тарифів) відокремленими підрозділами (філіями) державного підприємства "Адміністрація морських портів України", затвердженого наказом ДП "АМПУ" від 23.12.2014 № 254, а також Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у відповідачів не було достатніх підстав змінювати вартість послуг за договором № 149-Пі-ІЛФ-16 в односторонньому порядку шляхом прийняття оскаржуваних рішень.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції зважаючи на наступне
Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, є господарський договір.
Частина 1 статті 179 ГК України встановлює, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Юридичний зміст господарського зобов'язання становлять взаємопов'язані права та обов'язки його учасників (сторін). Під правом розуміється можливість одного з контрагентів вимагати від іншої сторони вчинення певного діяння (дії або бездіяльності), а під обов'язком - необхідність для зобов'язаної сторони вчинення цього діяння.
За приписами ст.ст.6, 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Також, частиною 1 ст.628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
При цьому ст.629 ЦК України, що кореспондується зі ст.193 ГК України також передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відносини у сфері портової діяльності, зокрема основи державного регулювання діяльності в морських портах, порядок провадження на їх території господарської діяльності, повноваження органів виконавчої влади, що здійснюють державне регулювання, управління, державний нагляд та контроль за безпекою мореплавства регулюються Законом України "Про морські порти України".
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про морські порти України", адміністрація морських портів України - державне підприємство, утворене відповідно до законодавства, що забезпечує функціонування морських портів, утримання та використання об'єктів портової інфраструктури державної форми власності, виконання інших покладених на нього завдань безпосередньо і через свої філії, що утворюються в кожному морському порту (адміністрація морського порту).
Також за змістом пункту 7 статті 1 Закону України "Про морські порти України" морський термінал - це розташований у межах морського порту єдиний майновий комплекс, що включає технологічно пов'язані об'єкти портової інфраструктури, у тому числі причали, підйомно-транспортне та інше устаткування, які забезпечують навантаження-розвантаження та зберігання вантажів, безпечну стоянку та обслуговування суден і пасажирів.
Відповідно до пункту 12 статті 1 Закону України "Про морські порти України" причал - гідротехнічна споруда, яка має швартовні та відбійні пристрої і призначена для стоянки та обслуговування суден, обслуговування пасажирів, у тому числі для їх посадки на судна і висадки з суден, проведення вантажно-розвантажувальних робіт.
При цьому, п. 11 ст. 1 Закону України «Про морські порти України» передбачено, що портовий оператор (стивідорна компанія) суб'єкт господарювання, що здійснює експлуатацію морського терміналу, проводить вантажно-розвантажувальні роботи, обслуговування та зберігання вантажів, обслуговування суден і пасажирів, а також інші пов'язані з цим види господарської діяльності.
Як передбачено ч. 1 ст. 19 Закону України "Про морські порти України", у морських портах надаються послуги з обслуговування суден, здійснення операцій з вантажами, у тому числі проведення вантажно-розвантажувальних робіт, послуги з обслуговування пасажирів та інші послуги, передбачені законодавством.
Відповідно до приписів ст. 21 Закону України «Про морські порти України» тарифи на спеціалізовані послуги, що надаються у морському порту суб'єктами природних монополій, та послуги, які оплачуються у складі портових зборів, підлягають державному регулюванню національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту.
Частиною 2 ст. 21 вказаного Закону передбачено, що перелік спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб'єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню, визначає Кабінет Міністрів України.
Згідно з розпорядженням Антимонопольного комітету України від 28.11.2012 №874-р "Про затвердження Порядку складання та ведення зведеного переліку суб'єктів природних монополій",зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.12.12 за №2119/22431, ДП "АМПУ" включено до переліку суб'єктів природних монополій. Тобто, відповідач 1 є природним монополістом з надання спеціалізованих послуг, визначених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Переліку спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб'єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 № 405, з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2015 № 483, до таких послуг з 01.01.2016 віднесено, зокрема, забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України, крім причалу, що використовується портовим оператором на підставі договору оренди, концесії, спільної діяльності, укладеного відповідно до законодавства.
Наказом Міністерства інфраструктури України "Про затвердження Тарифів на послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України" від 18.12.2015 № 541, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.12.2015 за № 1608/28053, затверджено відповідні тарифи, розрахунок плати тощо.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про погодження тарифів на спеціалізовану послугу із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України" № 1331-р від 14.12.2015 погоджено встановлені Міністерством інфраструктури в установленому порядку тарифи на спеціалізовані послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України, крім причалу, що використовується портовим оператором на підставі договору оренди, концесії, спільної діяльності, укладеного відповідно до законодавства.
В той же час, у вказаних вище актах законодавцем не надано визначення поняття спеціалізована послуга із забезпечення доступу портового оператора до причалу, тобто не врегульовано, що саме включає в себе вказана послуга.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Як визначено умовами укладеного між сторонами договору про забезпечення доступу портового оператора до причалу(ів) № 174-П-АМПУ-17 від 27.12.2017 державне підприємство «Адміністрації морських портів України» зобов'язується забезпечити доступ ТОВ «Фрам Шиппінг Едженсі» до причалу (ів) №№ 3, 4, 5, 6 Іллічівської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України», що перебуває у господарському віданні відповідача 1 для проведення позивачем вантажно-розвантажувальних робіт, а портовий оператор (позивач) зобов'язується сплатити адміністрації плату за послуги.
Підпунктом 2.1.1. п. 2.1. даного договору передбачено, що відповідач 1 зобов'язався не перешкоджати портовому оператору у доступі до причалів.
Тобто, умови договору № 174-П-АМПУ-17 полягають у праві позивача користуватися причалами №№ 3, 4, 5, 6 Іллічівської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» з метою виконання вантажно-розвантажувальних робіт, що включає в себе надання позивачу доступу до причалу шляхом використання ним причальної інфраструктури (зокрема, користування автошляхами, залізничними коліями, тощо), що відповідає суті послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу, який перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України.(п.4.2 Статуту державного підприємства « Адміністрація морських портів України (а.с. 158 зворот. сторінка)
В той же час, в матеріалах справи міститься укладений між сторонами договір про допуск до об'єктів портової інфраструктури Іллічівського морського порту № 149-Пі-ІЛФ-16, предметом якого є відносини сторін з приводу надання позивачу послуг з користування об'єктами портової інфраструктури загального користування, які закріплені за Адміністрацією та знаходяться на її балансі, з метою можливості забезпечення максимально ефективного виробничого процесу.
Умовами договору № 149-Пі-ІЛФ-16 визначено, що нарахування плати за послуги здійснюється за вільними цінами (тарифами) Іллічівської філії Адміністрації, що діють на момент надання відповідних послуг, якщо інше не передбачено чинним законодавством. (п. 2.4. договору).
Наказом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» № 254 від 23.12.2014 (том 2, а.с. 15) було затверджено Положення про порядок розробки, введення в дію та перегляду цін (тарифів) відокремленими підрозділами (філіями) Державного підприємства «Адміністрація морських портів України».
Пунктом 2.1. даного положення встановлено, що розрахунок вільної ціни (тарифу) на роботу (послугу) ґрунтується на принципі повного відшкодування витрат філії ДП «АМПУ» на виконання роботи (послуги), при якому ціна складається із вартості витрачених на платну послугу ресурсів та прибутку (із врахуванням нормативу рентабельності). До складу калькуляції вільної ціни (тарифу) на роботу (послугу) включаються прямі, накладні витрати та враховується норматив рентабельності.
Відповідно до п. 3.1. Положення вільні ціни (тарифи) вводяться в дію наказом начальника філії ДП «АМПУ». Калькуляція вільної ціни (тарифу) є невід'ємною частиною наказу. Кожна калькуляція повинна містити повну назву послуги, на яку встановлюється вільна ціна (тариф), абсолютну величину вільної ціни (тарифу), одиниці виміру вільної ціни (тарифу). (п. 3.4. положення)
В той же час, як правильно зазначив суд першої інстанції, до оскаржуваного наказу № 69 від 05.04.2019 (а.с. 31 том 1) не було розроблено калькуляцію вільного тарифу на користування автошляхами порту вантажним автотранспортом, що є порушенням п.п. 2.1., 3.4. положення.
Колегія суддів зазначає, що наказом № 69 від 05.04.2019 фактично в односторонньому порядку відповідачем 2 було змінено методику розрахунку плати за користування автошляхами, так як раніше плата за користування автошляхами обчислювалася із розрахунку - один раз на добу за одиницю вантажного автотранспорту, а починаючи з 01.05.2019 - за кожен заїзд автотранспорту за повною добовою ставкою.
А тому відповідачами у даному випадку повинна була бути здійсненна нова калькуляція (розрахунок) вільної ціни (тарифу).
В той же час, як правильно вказано судом першої інстанції, калькуляція, яка була розроблена до наказу № 331 від 27.11.2018, не може бути застосована до нових тарифів, які були встановлені наказом № 69 від 05.04.2019, оскільки така калькуляція визначає наступні показники:
- собівартість користування автошляхами порту розраховувалась ІФ ДП "АМПУ" шляхом ділення розрахункових середньомісячних витрат на об'єкти портової інфраструктури на середньомісячну кількість автовізитів вантажних автомашин,
- загальна сума середньомісячних витрат на об'єкти портової інфраструктури відповідачів була визначена у розмірі 711 705,93 грн.
Так, пунктом 2.1. Положення було встановлено, що розрахунок вільної ціни (тарифу) на роботу (послугу) ґрунтується на принципі повного відшкодування витрат філії ДП «АМПУ» на виконання роботи (послуги).
В той же час, згідно виставленого позивачу рахунку ІФ ДП "АМПУ" від 20.05.2019 № Э/7 123 (том 1, а.с. 34) за вісім днів перебування судна під завантаженням (з 12.05.2019 по 20.05.2019) вартість користування автошляхами порту склала 699 537,43 грн.
Тобто, у даному випадку позивач, який являється лише одним портовим оператором, майже повністю покриває загальні середньомісячні витрати відповідачів на об'єкти портової інфраструктури.
Згідно п. 1.2 Положення, розробка цього положення та вільних цін (тарифів) здійснюється на основі нормативно-правових актів України та розпорядчих документів ДП "АМПУ", в тому числі, положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
Відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.
Загальновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні. До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду.
До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.
Так, для розрахунку тарифу на послугу користування автошляхами ІФ ДП "АМПУ", наведеного у калькуляції до наказу № 331 від 27.11.2018, використано дані про фактичну середньомісячну кількість автовізитів вантажних автомашин, з яких стягується плата. Однак, діючі до 01.05.2019 тарифи передбачали стягнення плати не за кожен заїзд, а один раз на добу.
Тобто, для розрахунку вартості відповідної послуги для кожного заїзду необхідно ділити розрахункові середньомісячні витрати на об'єкти портової інфраструктури на загальну середньомісячну кількість автовізитів вантажних автомашин, яка буде значно більшою, ніж зазначено у калькуляції до наказу № 331 від 27.11.2018 - 4897.
У зв'язку з цим у даному випадку неможливо застосовувати калькуляцію, яка була розроблена до наказу № 331 від 27.11.2018 до тарифів, які почали діяти у зв'язку з прийняттям оскаржуваного наказу.
Отже, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що згідно оскаржуваних рішень зміна методики розрахунку плати за надання послуг з користування автошляхами порту відбулася без зміни калькуляції тарифу та з порушенням приписів Положення про порядок розробки, введення в дію та перегляду вільних цін (тарифів) відокремленими підрозділами (філіями) Державного Підприємства "Адміністрація морських портів України", а також Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати".
В той же час, п. 4.1. Положення передбачено, що вільна ціна (тариф) визначається договором між філією ДП «АМПУ», що виконує роботи (послуги) та замовником послуги. У договорі передбачається механізм внесення змін у договір у випадку зміни вільної ціни (тарифу).
Пунктом 2.13 Договору № 149-Пі-ІЛФ-16 передбачено право ДП "АМПУ" змінювати вартість послуг за договором в односторонньому порядку за умов зміни ціноутворюючих факторів та державних регульованих цін і тарифів.
Згідно із ст.651 ЦК України та ст.188 ГК України зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст.ст.10, 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» №5007-VI від 21.06.2012, суб'єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують: вільні ціни; державні регульовані ціни. Вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Статтею 21 Закону України «Про морські порти України» також передбачено, що тарифи на інші послуги, крім визначених у частині першій цієї статті, є вільними та визначаються договором між суб'єктом господарювання, який надає відповідні послуги, та їх замовником.
Відповідно до ст.190 ГК України, вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг) за винятком тих, на які встановлені державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін.
Так, п. 2.1. договору № 149-Пі-ІЛФ-16 передбачено, що вартість послуг, особливості порядку розрахунків визначено в додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно ст.632, 638 ЦК України та ч.3 ст.180, ч.2 ст.189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору та встановлюється виключно за домовленістю сторін, тому ціна послуг за договором як істотна умова договору не може бути змінена в односторонньому порядку.
Вказані умови були враховані сторонами у п.9.1 Договору № 149-Пі-ІЛФ-16, згідно якого зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, які оформлюються відповідною додатковою угодою до цього договору. Зміни у цей договір набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами додаткової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому договорі та чинному законодавстві України.
Відповідно до ст.188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозицію про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Апелянт зазначає, що листом № 32/15-02-01-10-984 від 15.04.2019 (том 1, а.с. 142) позивача відповідно до п. 2.13. було повідомлено про зміну умов договору № 149-Пі-ІЛФ-16.
В той же час, як вбачається з тексту даного листа, відповідач 2 посилався на п. 2.11. договору № 149-Пі-ІЛФ-16. Однак, вказана умова договору не регулює питання можливості зміни вартості послуги, а стосується питання звіряння платежів за підсумками півріччя.
Крім того, разом з вказаним листом не було надіслано на підписання додаткову угоду для внесення змін до договору № 149-Пі-ІЛФ-16, як це передбачено п. 9.1. укладеного між сторонами договору та вимагає Цивільне законодавство України.
Також, матеріали справи не мітять доказів направлення вказаного листа позивачу.
Посилання апелянта на те, що за умовами п. 2.13. Договору № 149-Пі-ІЛФ-16 порт має лише проінформувати позивача, колегією суддів відхиляються, оскільки така умова не свідчить про можливість зміни його істотних умов в односторонньому порядку, а інформування про нові тарифи ще не означає виникнення обов'язку у сторін їх застосовувати.
Більш того, апелянтом не доведено можливості зміни вартості послуг в односторонньому порядку у даному випадку, оскільки матеріали справи не містять доказів будь-яких змін ціноутворюючих факторів та державних регульованих цін і тарифів.
А тому, як правильно зазначив суд першої інстанції, у відповідачів не було достатніх підстав змінювати вартість послуг за договором № 149-Пі-ІЛФ-16 в односторонньому порядку шляхом прийняття оскаржуваних рішень.
Також, при розгляді справи колегія суддів звертає увагу на те, що безпідставними є твердження відповідачів , що метою винесення оскаржуваних розпорядження та наказів було передбачення єдиного підходу формування вартості за користування автошляхами на території порта для всіх портових операторів, оскільки на підставі наказу Адміністрації Іллічівського морського порту від 05 квітня 2019 року № 69 « Про внесення змін до наказу від 27.11.2018 року № 331 « Про затвердження вільних тарифів» втратили чинність частини наказу від 27.11.2018 року № 331 « Про затвердження вільних тарифів» щодо перевізників, які здійснювали перевезення по « прямому варіанту», в той час, як тарифи для внутрішньо технологічного переміщення вантажів (переміщення вантажів в межах території порту, за винятком складу № 18 « Морський торгівельний порт «Чорноморськ») залишились незмінними.
Щодо посилання суду першої інстанції на порушення відповідачами вимог ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», колегія суддів зазначає на те, що встановлення порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції є компетенцією Антимонопольного комітету України. При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з розпорядженням Антимонопольного комітету України від 28.11.2012 №874-р "Про затвердження Порядку складання та ведення зведеного переліку суб'єктів природних монополій", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.12.12 за №2119/22431, ДП "АМПУ" включено до переліку суб'єктів природних монополій. Тобто, відповідач 1 є природним монополістом з надання спеціалізованих послуг, визначених Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, враховуючи, що оскаржені рішення відповідачів складені з порушенням Положення про порядок розробки, введення в дію та перегляду вільних цін (тарифів) відокремленими підрозділами (філіями) Державного Підприємства "Адміністрація морських портів України", Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", Закону України «Про морські порти України»,колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги про скасування розпорядження виконуючого обов'язки Голови ДП "АМПУ" "Щодо впорядкування надання послуг з користування автошляхами" від 03.04.2019 та наказу начальника Адміністрації Іллічівського морського порту "Про затвердження вільних тарифів" від 05.04.2019 № 69 є обґрунтованими та підлягають задоволенню у зв'язку з невідповідністю оскаржуваних рішень наведеним вимогам закону та порушенням прав позивача у справі.
Стосовно посилання апелянта на те, що суд першої інстанції протокольною ухвалою від 11.09.2019 безпідставно постановив про перехід до розгляду справи по суті без письмової згоди учасників справи, колегія суддів зазначає, що з протоколу судового засідання від 11.09.2019 вбачається, що всі присутні учасники справи (зокрема апелянт) не заперечували проти можливості переходу до розгляду справи по суті у підготовчому засіданні 11.09.2019.
Більш того, апелянтом не наведено причин, в чому перехід у підготовчому засіданні 11.09.2019 до розгляду справи по суті порушив права, зокрема, апелянта; які питання, передбачені ч. 2 ст. 182 ГПК України, не були вирішені судом першої інстанції.
А тому, дані твердження апелянта колегією суддів відхиляються, та не можуть бути підставою для скасування вірного по суті рішення суду першої інстанції.
Стосовно доводів апелянта, що суд першої інстанції у судовому засіданні 18.09.2019 безпідставно прийняв письмові пояснення з долученими до них новими доказами, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції у судовому засіданні 18.09.2019 не приймались до розгляду письмові пояснення з доданими доказами. Такі пояснення в матеріалах справи відсутні.
Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 19.09.2019 року у справі № 910/7515/19, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.
Судові витрати (судовий збір) за подачу апеляційної скарги на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржника.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2019 у справі №910/7515/19 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2019 у справі №910/7515/19 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
4.Матеріали справи № 910/7515/19 повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 30.01.2020.
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді Є.Ю. Пономаренко
М.А. Дідиченко