вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"24" січня 2020 р. Справа№ 910/2685/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Скрипки І.М.
Михальської Ю.Б.
без повідомлення учасників апеляційного провадження
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області
на рішення Господарського суду Київської області
від 28.08.2019 (повний текст складено 09.09.2019)
у справі №910/2685/19 (суддя Грабець С.Ю.)
за позовом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОС-НС"
про стягнення шкоди в сумі 36 671,06 грн.
Короткий зміст позовних вимог
У квітня 2019 року до Господарського суду Київської області за підсудністю від Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОС-НС" про стягнення шкоди у сумі 36 671,06 грн.
Позов обґрунтовано заподіянням відповідачем матеріальної шкоди внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви
Рішенням Господарського суду Київської області від 28.08.2019 у справі №910/2685/19 в задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в акті обстеження земельної ділянки №396-ДК/259/АО/10/01/-17 від 04.12.2017, акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо земельної ділянки №396-ДК/303/АП/09/01/-17 від 04.12.2017, приписі №396-ДК/0221Пр/03/01/-17 від 04.12.2017, протоколі про адміністративне правопорушення №396-ДК/0120П/07/01/-17 від 04.12.2017 та постанові про накладення адміністративного стягнення №396-ДК/0116По/08/01/-17 від 05.12.2017 зазначена орієнтовна площа, а не площа земельної ділянки, яка використовується не за цільовим призначенням, що унеможливлює визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області звернулося до суду з апеляційною скаргою, просить (з урахуванням заяви про усунення недоліків апеляційної скарги) оскаржуване рішення скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі, мотивуючи свої вимоги тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неоднаковим застосуванням норм матеріального права.
Апелянт наголошує на тому, що оплата керівником відповідача штрафу відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення свідчить про визнання останнім правопорушення за заподіяння шкоди внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням на загальну суму 36671,06 грн.
Крім того, позивач зазначає, що площа земельної ділянки, на якій було вчинено правопорушення, була визначена інспектором за допомогою мірної стрічки та безпосередньо в акті обстеження земельної ділянки від 04.12.2017 №396-ДК/259/АО/10/01-17 чітко зазначено: «загальна площа земельної ділянки - 10,0 га, площа на якій вчинено правопорушення - 3,60 га»., а тому посилання суду у рішенні на те, що в матеріалах перевірки зазначена орієнтовна площа, а не площа земельної ділянки, яка використовується не за цільовим призначенням, є недоцільним.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було надано відзиву на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2019 відкрито апеляційне провадження у справі №910/2685/19, розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
Частиною 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Згідно з частиною 3 статті 270 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Відповідно до частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вбачається з матеріалів справи, 04 грудня 2017 року під час здійснення обстеження земельної ділянки, яка знаходиться на території Ушомирської об'єднаної територіальної громади (за межами населеного пункту с. Гулянка), уповноваженими представниками позивача, в присутності представника відповідача, було виявлено, що відповідач використовує земельну ділянку, орієнтовною площею 3,6 га, не за цільовим призначенням, а саме для промислового виробництва (випалювання деревного вугілля), що свідчить про факт використання земельної ділянки, орієнтовною площею 3,6 га, не за цільовим призначенням, про що складено акт обстеження земельної ділянки №396-ДК/259/АО/10/01/-17 від 04.12.2017 року та акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо земельної ділянки №396-ДК/303/АП/09/01/-17 від 04.12.2017 року.
За результатами перевірки позивачем було внесено припис №396-ДК/0221Пр/03/01/-17 з вимогою усунути порушення вимог земельного законодавства до 02.01.2018 року, складено протокол про адміністративне правопорушення №396-ДК/0120П/07/01/-17.
05 грудня 2017 року позивачем було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №396-ДК/0116По/08/01/-17, директора відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн., який був сплачений 11 грудня 2017 року.
На підставі матеріалів перевірки та відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу №963 від 25.07.2007 року (далі - Методика), позивачем здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням (за межами населеного пункту), а саме: сільськогосподарські угіддя, площею 3,00 га, на суму 29 261,48 грн. та не сільськогосподарські угіддя, площею 0,60 га, на суму 7 409,58 грн.
Оскільки відповідач вищевказану суму грошових коштів не оплатив, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 36 671,06 грн. шкоди, заподіяної внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.
В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач послався на те, що сплата директором відповідача штрафу свідчить про визнання факту нецільового використання земельної ділянки, орієнтовною площею 3,6 га.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, з огляду на таке.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частиною 2 ст. 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, що зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язань другою стороною: матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків,
потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме:
- протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи;
- шкідливий результат такої поведінки (збитки);
- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками;
- вина правопорушника.
Чинне цивільне законодавство не містить визначення "шкода". Водночас, стаття 1166 Цивільного кодексу України містить правило про загальний (генеральний) делікт, відповідно до якого будь-яка шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, повинна бути відшкодована особою, яка її завдала, в повному обсязі. Отже, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення).
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода це не тільки обов'язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, завдана шкода відшкодовується у повному обсязі. Мова йде про реальну шкоду та упущену вигоду.
Підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме: - акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; - протокол про адміністративне правопорушення; - припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); - акт обстеження земельної ділянки.
Згідно з п. 1 Методики вона спрямована на визначення розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам, на всіх категоріях земель внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу (далі - розмір шкоди).
Відповідно до п. 2 Методики розмір шкоди визначається окремо по кожному із зазначених правопорушень.
Згідно з п. 5 Методики розмір шкоди, заподіяної внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, визначається: для всіх категорій земель (крім земель житлової та громадської забудови) за такою формулою:
Шц = Пн x 0,33 x (Нп + Нф x Кр) x Ко x Кі (3),
де Шц - розмір шкоди, заподіяної внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, гривень; Пн - площа земельної ділянки, яка використовується не за цільовим призначенням, гектарів; 0,33 - коефіцієнт для врахування частки середньорічного доходу, що перерозподіляється через державний та місцеві бюджети; Нп та Кі - мають таке саме значення, як у формулі 1; Нф - середньорічний додатковий дохід, отриманий внаслідок фактичного використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, визначений у додатку 8; Кр - коефіцієнт, що застосовується для врахування регіональної відмінності формування середньорічного доходу, отриманого від фактичного використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, визначений у додатку 9; Ко - коефіцієнт, що застосовується для врахування природоохоронної цінності, наявності обмежень (обтяжень), які зумовлюють особливий режим використання земельної ділянки, визначений у додатку.
Відповідно до п. 7 Методики розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться Держекоінспекцією та її територіальними органами або Держгеокадастром та його територіальними органами, а розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам, - територіальними органами Держгеокадастру на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок, проведених відповідно до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів.
Так, підставою для розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, є вищевказані документи, що підтверджують факт нецільового використання земельної ділянки та її розмір.
За доводами позивача, площа земельної ділянки, яка використовувалась відповідачем не за цільовим призначенням, була визначена представниками позивача за допомогою мірної стрічки, проте судом першої інстанції встановлено, що документів, які підтверджували б вищевказані обставини, надано не було.
Крім цього, з розрахунку позивача не вбачається підстав віднесення земельної ділянки, площею 3,00 га, до сільськогосподарських угідь, а площею 0,60 га, до не сільськогосподарських угідь.
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, в акті обстеження земельної ділянки №396-ДК/259/АО/10/01/-17 від 04.12.2017, акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо земельної ділянки №396-ДК/303/АП/09/01/-17 від 04.12.2017, приписі №396-ДК/0221Пр/03/01/-17 від 04.12.2017, протоколі про адміністративне правопорушення №396-ДК/0120П/07/01/-17 від 04.12.2017 та постанові про накладення адміністративного стягнення №396-ДК/0116По/08/01/-17 від 05.12.2017 зазначена саме орієнтовна площа, а не площа земельної ділянки, яка використовується не за цільовим призначенням, що унеможливлює визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.
Доводи апелянта щодо зазначення в акті обстеження земельної ділянки №396-ДК/259/АО/10/01/-17 від 04.12.2017 не орієнтовної, а «загальної площі земельної ділянки - 10,0 га, площі на якій вчинено правопорушення - 3,60 га», спростовуються вищевикладеним та змістом самого акту (а.с 17-18).
Крім того, колегія суддів критично оцінює доводи позивача про визнання відповідачем порушення вимог земельного законодавства сплатою штрафу, оскільки сплата штрафу юридичною особою чи громадянином не свідчить про визнання нею вини у скоєнні адміністративного чи господарського правопорушення, адже при ухиленні від сплати для особи настають негативні наслідки - двократне збільшення суми штрафу, накладення арештів на майно та кошти, блокування господарської діяльності тощо.
Відтак, позивачем не доведено належними та допустимими доказами використання відповідачем частини належної йому на праві оренди земельної ділянки не за цільовим призначенням. Крім того, позивачем не подано доказів наявності прямої шкоди чи збитків та причинно-наслідкового зв'язку між поведінкою та збитками.
Отже, позивачем не доведено наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, за яких наступає цивільно-правова відповідальність, а саме не доведено протиправної поведінки відповідача, вини відповідача та причинного зв'язку між поведінкою відповідача та спричиненими збитками.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача шкоди, заподіяної внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, на загальну суму 36 671,06 грн., є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 28.08.2019 у справі №910/2685/19 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на рішення Господарського суду Київської області від 28.08.2019 у справі №910/2685/19 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Київської області від 28.08.2019 у справі №910/2685/19 залишити без змін.
Матеріали справи №910/2685/19 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, передбачених ст. 287 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено: 30.01.2020.
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді І.М. Скрипка
Ю.Б. Михальська