Справа №461/1561/16-ц
20 січня 2020 року м. Львів
Галицький районний суд міста Львова у складі:
головуючого судді Фролової Л.Д.,
за участі:
секретаря судового засідання Збожної О.Р.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львова у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання розірваним договору найму житлового приміщення, усунення перешкод в користуванні власністю, -
У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 . Позовна заява мотивована тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1 , яку він успадкував після смерті ОСОБА_3 За життя, 22 вересня 2008 року, ОСОБА_3 уклала з ОСОБА_2 договір найму житлової площі. Вважає, що вказаний договір не містить всіх істотних умов, а саме, не містить інформації щодо особи власника та наймача, відсутній предмет договору, не встановлений розмір оплати за найм, строки оплати та термін його дії. Дату договору вважає спірною, а посвідчення підписів Львівського комунального підприємства «Центральне» незаконним, тобто вважає, що сторони не дійшли згоди щодо істотних умов договору та такий не посвідчений нотаріально. Просив суд визнати договір недійсним з 22 вересня 2013 року, усунути перешкоди у користуванні власністю шляхом виселення ОСОБА_2 та визнати його таким, що втратив право користування житлом. Позовні вимоги неодноразово змінювалися позивачем (т.1,а.с.31-34,45,67) та остаточно ОСОБА_1 просив суд: визнати договір на здачу житлової площі у найм від 22 вересня 2008 року недійсним, нечинним, нікчемним; зобов'язати Галицький районний відділ ДМС України на його вимогу виписати ОСОБА_2 та його сина ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 ; зобов'язати ОСОБА_2 відшкодувати на користь позивача майнову шкоду за час користування захопленою квартирою протягом трьох останніх років в сумі 72 000,00 грн та у рахунок відшкодування моральної шкоди 500 000,00 грн; зобов'язати ОСОБА_2 виселитись із вказаної квартири в десятиденний термін після отримання рішення суду.
За результатами касаційного перегляду рішення судів першої та апеляційної інстанції по даній справі постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 червня 2018 року рішення Галицького районного суду м. Львова від 16 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 08 серпня 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заявою від 15 серпня 2018 року (т.2,а.с.) позивач ОСОБА_1 збільшив позовні вимоги та просив суд визнати договір найму житлового приміщення розірваним.
Відтак, предметом розгляду у даній справі є вимоги про виселення ОСОБА_2 та його неповнолітнього сина з квартири АДРЕСА_1 та визнання розірваним договору найму житлового приміщення від 22 вересня 2008 року.
Ухвалою суду від 08 січня 2019 року справа була прийнята до розгляду в провадження судді Фролової Л.Д.
21 лютого 2019 року судом закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
01 квітня 2019 року провадження у справі було зупинене до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 461/970/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в його інтересах та інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - орган опіки і піклування Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, про розірвання договору найму житла та виселення.
Провадження відновлене ухвалою суду від 25 листопада 2019 року.
В судовому засіданні позивач позов підтримав та просив задовольнити. Пояснив, що договір найму був розірваний рішенням Галицького районного суду м. Львова від 10 серпня 2018 року, крім того цим самим рішенням суду відповідач та його неповнолітній син були виселені з квартири. Позивач зазначив, що у вказаному судовому рішенні не зазначено дати, з якої договір найму розірваний. Такою датою він вважає 30 грудня 2015 року, про що просить постановити рішення.
У зв'язку з неявкою відповідача ОСОБА_1 не заперечував проти ухвалення судом заочного рішення, про що подав суду письмову заяву.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився. Виклик відповідача був здійснений рекомендованою поштою, судовим повістками, які направлялися на адресу відповідача за його зареєстрованим місцем проживання. Між тим, вказані документи повернулися до суду без вручення з відміткою поштового відділення про повернення в зв'язку з закінченням встановленого терміну зберігання.
Відповідно до пунктів 91, 99, 100, 101 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету міністрів України № 270 від 05 березня 2009 року поштові відправлення, поштові перекази доставляються оператором поштового зв'язку адресатам на поштову адресу або видаються в об'єкті поштового зв'язку.
Рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" та "Судове повідомлення", які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - повнолітньому члену сім'ї за умови пред'явлення документа, що посвідчує особу, а також документа, що посвідчує родинні зв'язки з адресатом.
У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу. Коли адресата неможливо повідомити про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу за номером телефону, зазначеним відправником у поштовій адресі, до його абонентської поштової скриньки вкладається повідомлення про надходження такого поштового відправлення, поштового переказу.
Відповідно до ч. ч. 3, 9 ст. 130 ЦПК України якщо особу, якій адресовано судову повістку або судове повідомлення, не виявлено в місці проживання, повістку або повідомлення під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку чи повідомлення, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії.
У разі відмови адресата одержати судову повістку чи повідомлення особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду. Особа, яка відмовилася одержати судову повістку або повідомлення, вважається повідомленою.
Виходячи з цього, порядку повідомлення адресата про надходження судової повістки або повідомлення, неявка адресата за її отриманням у поштовому відділенні є відмовою від її отримання, а тому повідомлення відповідача про судовий розгляд, на думку суду, є належним.
Відзиву на позов, заяв про поважні причини неявки чи розгляд справи за відсутністю відповідача до суду не надходило. Тому, за згодою позивача, у відповідності до ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив справу слухати у заочному порядку.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову.
Суд установив, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , яку він успадкував після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
22 вересня 2008 року, за життя ОСОБА_3 , між нею та ОСОБА_2 було укладено договір на здачу житлової площі у найм, а саме, квартири АДРЕСА_1 . Зі змісту договору вбачається, що ОСОБА_3 здала ОСОБА_2 у найм квартиру на постійній основі, безоплатно. Вказаний договір зареєстрований 22 вересня 2008 року в Львівському комунальному підприємстві «Центральне».
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.
Власником квартири АДРЕСА_1 став позивач ОСОБА_1 , що підтверджується копією витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 50106056 від 17 грудня 2015 року. Право власності на вказану квартиру у ОСОБА_1 виникло на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 17 грудня 2015 року, виданого державним нотаріусом Першої Львівської державної нотаріальної контори Гусар Л.В., зареєстровано в реєстрі за № 1-798. Цю квартиру позивач, як спадкоємець першої черги за законом, прийняв у спадщину після смерті своєї дружини ОСОБА_3
ОСОБА_2 та його син ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані за вказаною адресою.
Відповідно до статті 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 82 ЦПК України).
Так, рішенням Галицького районного суду м. Львова від 10 серпня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено; розірвано договір найму квартири АДРЕСА_1 , укладений 22 вересня 2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ; виселено ОСОБА_2 та його малолітнього сина, що проживає разом ним, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з квартири за адресою: АДРЕСА_2 , без надання іншого житла; вирішене питання судових витрат.
Вказане рішення набрало законної сили 31 жовтня 2019 року при ухваленні Львівським апеляційним судом постанови про відмову у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 .
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Таким чином, суд дійшов висновку, що зазначеним вище рішенням Галицького районного суду м. Львова від 10 серпня 2018 року права позивача, як власника житлового приміщення захищені, тому суд не може повторно задовольнити його вимоги про виселення ОСОБА_2 та його неповнолітнього сина з квартири.
Договір найму квартири АДРЕСА_1 , укладений 22 вересня 2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ; виселено ОСОБА_2 та його малолітнього сина, що проживає разом ним, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з квартири за адресою: АДРЕСА_2 , розірваний рішенням Галицького районного суду м. Львова від 10 серпня 2018 року без надання іншого житла.
За наведених обставин є безпідставною вимога ОСОБА_1 про визнання вказаного договору розірваним саме з 30 грудня 2015 року, оскільки виходячи з пояснень ОСОБА_1 , мова йде про доповнення змісту рішенням суду від 10 серпня 2018 року, яке набрало законної сили.
З урахуванням викладеного, беручі до уваги наведені обставини, суд вважає за необхідне у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Позивач ОСОБА_1 є інвалідом другої групи, тому при зверненні до суду з даним позовом був звільнений від сплати судового збору. Отже, у зв'язку з відмовою у задоволенні його позовних вимог, судові витрати покладаються судом на державу.
Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним та розірваним договору найму житлового приміщення, усунення перешкод в користуванні власністю - відмовити повністю.
Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті, в судовому засіданні 20 січня 2020 року проголошено його вступну та резолютивну частини.
Повний текст рішення складений 29 січня 2020 року.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Л.Д. Фролова