Справа № 760/2077/17 Головуючий в суді І інстанції Кізюн Л.І.
Провадження № 22ц-824/ 1359/20 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.
23 січня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Мельника Я.С.,
суддів: Іванової І.В., Матвієнко Ю.О.,
за участі секретаря Гановської А.М.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 11 квітня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
У січні 2017 року представник ПАТ «Універсал Банк» звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором № 004-2008-1323 від 24 квітня 2008 року в сумі 60 000,00 дол. США.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 24 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_1 було укладено вказаний кредитний договір, відповідно до умов якого відповідачка отримала у банку кредит в розмірі 129 330,00 дол. США зі строком користування до 10 квітня 2038 року та сплатою відсотків за користування кредитом, та у подальшому між сторонами укладалися додаткові угоди до цього кредитного договору, які змінювали розмір плати за користування кредитом та відсоткові ставки.
Крім того, для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 11 вересня 2015 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки б/н, відповідно до умов якого ОСОБА_2 поручився перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку та несе солідарну відповідальність разом з позичальником за невиконання кредитних зобов'язань.
Вказує, що відповідачі не виконують взяті на себе зобов'язання за договором щодо сплати відсотків за користування кредитом, через що станом на 12 грудня 2016 року за відповідачами рахується заборгованість, тому банк просить солідарно стягнути з відповідачів 60 000,00 дол. США кредитного боргу, з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту - 1 173, 52 дол. США; частка дострокового стягуваного тіла кредиту - 58 826, 48 дол. США.
Заочним рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 11 квітня 2018 року позов задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором № 004-2008-1323 від 24 квітня 2008 року в розмірі 60 000,00 доларів США та 24 086 грн. 83 коп. судового збору.
Не погодившись із цим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом усіх обставин справи.
У обґрунтування доводів апеляційної скарги зокрема вказує про те, що вона не була належним чином повідомлена про розгляд справи, що призвело до порушення її процесуальних прав, крім того позивачем не було надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували наявність кредитної заборгованості, а сам розрахунок боргу не є належним доказом про це, суд першої інстанції також не дослідив, що вимога банку про дострокове повернення коштів їй вручена не була, тому, на думку апелянта, у банку відсутні підстави для вимог щодо повернення кредиту у повному обсязі, разом з тим, направивши вимогу про дострокове повернення кредиту, банк продовжив нараховувати відсотки за користування коштами, що суперечить положенням Закону. Також посилається на те, що позивачем було пропущено строк позовної давності, тому вважає висновок суду про наявність підстав для задоволення позову необґрунтованим.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі належним чином не виконали взяті на себе зобов'язання за договорами кредиту та поруки, за ними рахується зазначена позивачем заборгованість, яка підлягає стягненню у повному обсязі.
Однак, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 24 квітня 2008 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 004-2008-1323, відповідно до якого відповідачка отримала кредит у розмірі 129 303, 00 дол. США, строком користування до 10 квітня 2038 року, зі сплатою 12,75% річних, з цільовим призначенням - для придбання нерухомого майна (т.1, а.с.22-33, 172).
11 вересня 2015 року для забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки б/н, відповідно до умов якого ОСОБА_3 поручився перед кредитором за виконання позичальником свого обов'язку (т.1, а.с.159-167).
Також встановлено, що 10 грудня 2009 року, 23 грудня 2009 року, 10 квітня 2011 року, 13 квітня 2011 року, 14 серпня 2012 року, 18 вересня 2013 року, 11 грудня 2014 року та 11 вересня 2015 року між сторонами були укладені додаткові угоди б/н до кредитного договору, якими змінювався розмір плати за користування кредитом (т.1, а.с.34-158).
Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, сума боргу за вказаним кредитним договором станом на 12 грудня 2016 року складає 167 091,42 дол. США, з яких: заборгованість по кредиту - 128 035,38 дол. США; відсотки - 39 023,20 дол. США; підвищені відсотки - 32,84 дол. США.(т.1, а.с.168-171).
Згідно п. 5.2.5 Кредитного договору, Банк має право достроково вимагати повернення кредитних коштів у повному обсязі у випадку прострочення сплати чергового платежу і не усунення позичальником порушень протягом 60 календарних днів з дати відправлення Кредитором повідомлення на адресу позичальника з вимогою усунути порушення.
08 серпня 2016 року відповідачу була направлена вимога за № 2839/13 ГО про погашення заборгованості (т.1, а.с.179-181), яка не була виконана відповідачем.
Таким чином, банк скористався своїм правом дострокового повернення частини кредиту та сплати процентів, закріпленим у частині другій статті 1050 ЦК України, звернувшись у серпні 2016 року з вимогою до відповідачів про погашення простроченої заборгованості за кредитним договором, у випадку невиконання якої, термін повернення кредиту визнається банком таким, що настав достроково на шістдесят перший день з моменту її отримання, а тому з урахуванням невиконання такої вимоги, з 09 жовтня 2016 року настав строк виконання зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі.
При цьому, банк просить суд стягнути заборгованість лише за тілом кредиту і частково у розмірі 58 826, 48 дол. США та заборгованість за простроченим тілом кредиту у розмірі 1173, 52 дол. США.
Позивачем також надано виписку з особового рахунку ОСОБА_1 за період з 24 квітня 2008 року по 12 грудня 2016 року, з якого вбачається користування відповідачкою кредитними коштами та наявності простроченої заборгованості за кредитом (т.2, а.с.191-249, т.3, а.с.1-141).
З матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_1 вносила кошти в рахунок погашення кредитної заборгованості 22 березня 2016 року у розмірі 8230, 00 грн., 12 лютого 2016 року у розмірі 7806, 00 грн., 13 червня 2016 року у розмірі 7000, 00 грн., 14 липня 2016 року у розмірі 7000, 00 грн., 10 серпня 2016 року у розмірі 7010, 00 грн., 09 вересня 2016 року у розмірі 10 000, 00 грн., 12 жовтня 2016 року у розмірі 7500, 00 грн., 13 січня 2017 року у розмірі 7521, 45 грн., 13 лютого 2017 року у розмірі 7917, 19 грн., 11 травня 2017 року у розмірі 29 798, 80 грн., 12 вересня 2017 року у розмірі 7438, 49 грн., 19 жовтня 2017 року у розмірі 6923, 47 грн., 24 листопада 2017 року у розмірі 6983, 97 грн., 14 грудня 2017 року у розмірі 6871, 41 грн., 10 січня 2018 року у розмірі 6909, 79 грн., 13 березня 2018 року у розмірі 6999, 65 грн. (т.2, а.с.95-106).
Однак, у розрахунку заборгованості та виписці по рахунку ОСОБА_1 , наданих позивачем, не враховано та не зазначено вищевказаних платежів відповідачки.
Згідно частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За змістом статей 525 та 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
Частиною першою статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно з частиною першою статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до частин першої та другої статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що місцевий суд правильно визначився з характером спірних правовідносин, що склалися, та нормами права, які підлягають застосуванню та дійшов правильного висновку про наявність заборгованості відповідачів перед банком, яку вони належним чином не погасили, однак помилково не врахував платежів ОСОБА_1 у період з березня 2016 року по березень 2018 року, що відповідно до курсів валют, які діяли на час здійснення відповідачкою цих виплат, загалом склали 5386, 08 дол. США, а тому колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення зі стягненням з відповідачів солідарно на користь банку кредитної заборгованості у розмірі 54 613, 92 дол. США.
Поряд з цим, суд першої інстанції в порушення вимог закону стягнув з відповідачів судові витрати у солідарному порядку.
Однак, посилання апелянта на відсутність належних доказів наявності заборгованості відповідачів перед банком, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наявність заборгованості підтверджена наданих банком випискою по рахунку ОСОБА_1 та розрахунком заборгованості, яка належним чином відповідачкою не спростована. При цьому, розрахунок заборгованості, наданий ОСОБА_1 , також не спростовує наявності заборгованості за відповідачкою, оскільки зводиться до зменшення її сукупного розміру і не спростовує наявності підстав для стягнення з неї та ОСОБА_2 заборгованості за тілом кредиту у розмірі 54 613, 92 дол. США.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано суду доказів отримання позичальником відповідної вимоги є безпідставними, оскільки саме направлення банком такого повідомлення зумовлює зміну строку виконання зобов'язання за цим договором, між тим, будь-яких документів (зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення, конверту, реєстру вихідної кореспонденції тощо), які б свідчили, що зазначена вимога не була отримана позичальником або була отримана ним пізніше, заявником у порушення вимог частини першої статті 81 ЦПК України надано не було.
Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду, викладених у постанові № 61-14684св18 від 19 грудня 2019 року.
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).
Отже, якщо кредитор змінює на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строк виконання основного зобов'язання, позовна давність для вимог до позичальника та строк пред'явлення вимоги до поручителя обчислюється від цієї дати.
Посилання апелянта на пропуск позивачем строку позовної давності в частині щомісячних платежів до моменту звернення банку до суду із позовом, колегія суддів також вважає безпідставними, оскільки банк у серпні 2016 року направив відповідачам вимогу про дострокове повернення кредитних коштів, чим змінив строк виконання основного зобов'язання, та у січні 2017 року звернувся до суду із цим позовом, тобто у межах строку позовної давності від дати порушення відповідачами встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту.
Інших вагомих та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 374, 376 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заочне рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 11 квітня 2018 року - скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 (ІПН - НОМЕР_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ - 21133352) заборгованість за кредитним договором № 044-2008-1323 від 24 квітня 2008 року у розмірі 54 613 (п'ятдесят чотири тисячі шістсот тринадцять) дол. США 92 центи, а у задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» судові витрати у рівних частинах по 10 839 грн. 07 коп. з кожного.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: Судді: