№ справи: 755/11956/19
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/1580/2020
Головуючий у суді першої інстанції: Виниченко Л.М.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.
23 січня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Немировської О.В.
суддів - Чобіток А.О., Оніщука М.І.
при секретарі - Шепель К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Дмитра Анатолійовича, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», Державне підприємство «Сетам»,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2019 року,
встановив:
у липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, я у якій просив визнати незаконними дії приватного виконавця та скасувати постанови про відкриття виконавчого провадження, арешт майна боржника, про опис та арешт майна боржника, про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, а також акт про реалізацію предмета іпотеки, посилаючись на те, що приватним виконавцем не було належним чином повідомлено його про відкриття виконавчого провадження та вчинення інших виконавчих дій, а реалізація майна відбулась із порушенням норм чинного законодавства.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2019 року у задоволенні скарги було відмовлено.
Не погоджуючись із ухвалою, скаржник подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, а скаргу задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставинам справи.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення
представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Звертаючись до суду з даною скаргою ОСОБА_1 посилався на те, що у липні 2019 року йому стало відомо про те, що 27 червня 2019 року ДП «СЕТАМ» були проведені електронні торги з реалізації належної йому квартири АДРЕСА_1 . Зазначав, що реалізація належного йому майна відбулась в ході здійснення виконавчого провадження, відкритого приватним виконавцем виконавчого округу харківської області Бабенком Д.А. 19 березня 2019 року. Скаржник вказував про те, що йому не було відомо про відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем, а тому просив визнати незаконними його дії щодо не надіслання йому копій постанов, прийнятих в ході здійснення виконавчих дій. також скаржник просив суд визнати незаконними дії виконавця щодо реалізації належного йому майна та скасувати постанови про відкриття виконавчого провадження від 19 березня 2019 року, про арешт майна боржника від 19 березня 2019 року, про арешт квартири АДРЕСА_1 від 20 березня 2019 року, про опис та арешт майна боржника від 26 березня 2019 року, про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 15 квітня 2019 року. Також ОСОБА_1 просив скасувати Акт приватного виконавця про реалізацію належної йому квартири.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2019 року у задоволенні скарги було відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що вчинені виконавцем виконавчі дії та оскаржувані постанови були прийняті із дотриманням норм чинного законодавства та в межах своїх повноважень. такий висновок суду є законним та обґрунтованим, відповідає встановленим у справі обставинам.
Як вбачається з матеріалів справи, 31 грудня 2014 року Дніпровським районним судом м.Києва було видано виконавчий лист №755/28858/14-ц на примусове виконання рішення третейського суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 806 193 грн. 40 коп. та третейського збору в розмірі 8 461 грн. 93 коп.
Постановами приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Д.А. від 19 березня було відкрито виконавче провадження з виконання вказаного виконавчого листа та накладено арешт на майно боржника. Постановою приватного виконавця від 20 березня 2019 року накладено арешт на належну боржнику квартиру АДРЕСА_1 . Постановою приватного виконавця від 26 березня 2019 року про опис та арешт майна боржника було встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить вказана квартира та вказано, що доступу до зазначеного жилого приміщення виконавцю надано не було.
У своїй апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано те, що ним не були отримані копії постанов про відкриття виконавчого провадження, арешт майна боржника та інші, що є підставою для скасування відповідних постанов. Однак, такі доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування ухвали суду.
Частиною 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Як вбачається з матеріалів справи, копія постанови про відкриття виконавчого провадження від 19 березня 2019 року була направлена
ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 . Вказана адреса була вказана як місце проживання (перебування) боржника у виконавчому листі.
Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не встановив, чи була постанова про відкриття виконавчого провадження отримана боржником, також не можуть бути підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, як і підставою для скасування інших постанов, прийнятих виконавцем в ході здійснення виконавчих дій. Висновок Верховного Суду, зроблений у постанові від 31 липня 2019 року (справа №554/13475/15-ц), на який посилається скаржник, зроблений у справі за скаргою учасника виконавчого провадження на постанову про накладення штрафу внаслідок невиконання рішення суду, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення у встановлений у постанові про відкриття виконавчого провадження строк, тоді як у даній справі боржник обґрунтовує відповідним висновком свою позицію щодо неправомірності дій приватного виконавця при прийнятті постанов про відкриття виконавчого провадження, арешту майна боржника та про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадження.
Також в апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано те, що приватним виконавцем не було дотримано порядку проведення оцінки арештованого майна, оскільки ним, як власником арештованого майна, доступ до квартири нікому не надався. Крім того, скаржник вказував, що заявка на реалізацію арештованого майна була направлена виконавцем того ж дня, коли отримано звіт про оцінку майна. Однак, такі доводи апеляційною скарги також не можуть бути підставою для задоволення скарги.
Так, положеннями ч. 3 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що для проведення оцінки нерухомого майна виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання.З урахуваннями вказаних положень постановою від 15 квітня 2019 року приватним виконавцем було призначено суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання - ФОП ОСОБА_3 , з якою 15 квітня 2019 року укладено Договір на проведення незалежної оцінки майна.
Частиною 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.
У пунктах 3, 4 Розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5, визначено, що виконавець готує проект заявки на реалізацію арештованого майна у строк не пізніше п'яти робочих днів після ознайомлення сторін із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, та встановлено, що приватний виконавець самостійно формує і перевіряє заявку та документи щодо передання майна на реалізацію на відповідність вимогам законодавства та після встановлення відповідності документів таким вимогам підписує (за допомогою кваліфікованого електронного підпису із застосуванням засобів кваліфікованого електронного підпису, які мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, від безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання або власноруч у випадку, передбаченому пунктом 4 розділу І цього Порядку) заявку на реалізацію арештованого майна та надсилає її разом із документами, передбаченими абзацами четвертим-восьмим пункту 3 розділу ІІ цього Порядку, в електронному вигляді через особистий кабінет приватного виконавця для внесення інформації про проведення електронних торгів (торгів за фіксованою ціною) до Системи.
Матеріали справи свідчать про те, що виконавцем було дотримано зазначених норм Положення, а питання правомірності порядку здійснення оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності не може бути предметом перевірки в ході розгляду скарги на дії приватного виконавця.
Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що квартирі, яку було реалізовано, зареєстрована та проживає малолітня дитина, також є необґрунтованими, оскільки матеріали справи свідчать про те, що приватним виконавцем в ході здійснення виконавчого провадження було отримано Інформаційну довідку з реєстру територіальної громади міста Харкова, з якої вбачається що у спірній квартирі зареєстровані скаржник ОСОБА_1 , а також ОСОБА_4 , яка є повнолітньою особою. Враховуючи наявну у приватного виконавця інформацію підстави для його звернення до органів опіки та піклування за дозволу на реалізацію майна були відсутні.
Крім того, суд звертає увагу на те, що надана скаржником до суду першої інстанції копія довідки про склад зареєстрованих у спірній квартирі осіб не може бути належним доказом у справі, оскільки ТОВ «Фірма «Т.М.М.» не є органом реєстрації, уповноваженим на надання відповідної інформації.
Доводи апеляційної скарги про те, що реалізована квартира є предметом спільної сумісної власності подружжя також не можуть бути підставою для задоволення скарги на дії приватного виконавця, оскільки матеріали справи свідчать про те, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було розірвано рішенням Московського районного суду м.Харкова від 09 січня 2013 року, тоді як доказів про те, що квартира була визнана спільним сумісним майном подружжя, а не придбана за кредитні кошти, отримані особисто скаржником ОСОБА_1 , матеріали справи не містять.
Також суд звертає увагу на те, що 18 липня 2019 року, тобто до подачі даної скарги на дії приватного виконавця, ОСОБА_1 до Московського районного суду м.Харкова було подано позовну заяву про визнання недійсними електронних торгів, протоколу електронних торгів, акту про реалізацію предмету іпотеки, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на квартиру, скасування запису про реєстрацію права власності на квартиру, з підстав, наведених у скарзі на дії приватного виконавця, в тому числі і порушення вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Вказаний спір наразі перебуває на розгляді у суді, а рішення по суті позовних вимог не прийняте.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Враховуючи викладене, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, перевірено їх доказами, правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому ухвалу суду слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, суд
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови виготовлено 28 січня 2020 року.
Головуючий
Судді