22 січня 2020 року місто Київ.
Справа 357/7880/18
Апеляційне провадження № 22-ц/824/782/2020
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільнихсправ:
головуючого Желепи О.В.,
суддів: Олійника В.І., Рубан С.М.
секретар судового засідання Гордійчук Ж.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2019 року (у складі судді Кошель Б.І., повний текст рішення складено 13 листопада 2019 року) та на додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 листопада 2019 року (у складі судді Кошель Б.І., інформація про дату складення повного тексту рішення відсутня)
в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші» до ОСОБА_1 , Державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Олійник Оксани Петрівни, Товариства з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод» про визнання недійсним договору оренди, скасування рішень про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно,-
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи його тим, що відповідач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,1401 га з кадастровим номером 3220483500:01:011:0020, яка розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області. 10.12.2014 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ Агрофірма "Матюші" договір оренди землі № б/н, за яким передав в оренду позивачу свою земельну ділянку строком на 10 років. 04.01.2016 року було проведено державну реєстрацію зазначеного права оренди за індексним номером 27745309. Наприкінці березня 2018 року Агрофірмі стало відомо із відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про те, що 15 березня 2018 року державним реєстратором КП Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» здійснено державну реєстрацію договору оренди землі, укладеного 02 березня 2018 року між відповідачем ОСОБА_1 та ТДВ «Шамраївський цукровий завод», предметом якого є земельна ділянка, що перебуває в оренді у Агрофірми. Вказує, що укладений між відповідачами договір оренди земельної ділянки суперечить діючому законодавству і порушує права Агрофірми як орендаря, оскільки попередній договір оренди, укладений 10 грудня 2014 року між Агрофірмою та відповідачем ОСОБА_1 , є чинним, не визнаний недійсним та не розірваний сторонами, а тому відповідач не мав права передавати ділянку в оренду іншій особі. З огляду на незаконність укладеного між відповідачами договору оренди підлягає скасуванню рішення державного реєстратора про реєстрацію за відповідачем права оренди як похідне.
У зв'язку із наведеним, позивач ТОВ Агрофірма «Матюші» просив суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 2,1401 га, розташованої у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, кадастровий номер 3220483500:01:011:0020 укладений між ОСОБА_1 та ТДВ «Шамраївський цукровий завод» 02 березня 2018 року та скасувати рішення державного реєтратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Олійник О.П. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди: індексний номер: 40138706 від 15.03.2018 22:17:56.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Додатковим рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 листопада 2019 року заяву ОСОБА_1 та Товариства з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод» в особі представника - Кузьменко Євгенія Анатолійовича про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат по справі № 357/7880/18- задоволено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші» (ЄДРПОУ 03755348) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод» (ЄДРПОУ 13737989) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000 грн. 00 коп. (тридцять тисяч гривень 00 копійок).
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші» (ЄДРПОУ 03755348) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. 00 коп. (десять тисяч гривень 00 копійок).
Не погодившись з рішенням суду, ТОВ Агрофірма «Матюші» 11 грудня 2019 року подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення як ухвалене з порушенням вимог матеріального та процесуального права та ухвалити нове, яким задовольнити повністю позовні вимоги.
Скарга містить доводи про порушення судом норм матеріального права в частині вирішення позовних вимог про визнання правочину недійсним, який укладений з новим орендарем без розірвання попереднього договору в порушення ст.ст. 13, 24, 25, 31 Закону України "Про оренду землі", та з порушенням умов договору,який не передбачає права орендодавця в односторонньому порядку розривати договір, без звернення до суду та доведення неналежного виконання умов договору з боку орендаря.
В поданій ТОВ Агрофірма «Матюші» апеляційній скарзі на додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 листопада 2019 року заявник посилається на порушення судом першої інстанції вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та приписів ст. 263 ЦПК України у зв'язку із ухваленням необґрунтованого та незаконного додаткового рішення у даній справі та просить його скасувати, прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви, поданої адвокатом Кузьменко Є.А. в інтересах ОСОБА_1 та ТДВ «Шамраївський цукровий завод» щодо стягнення судових витрат.
До суду від представника ТОВ «Агрофірма «Матюші» надійшов детальний опис робіт (наданих послуг) та здійснених витрат в процесі надання правничої допомоги у справі №357/7880/18. Представник позивача просить розподілити судові витрати шляхом покладення на відповідачів, понесені ТОВ Агрофірма «Матюші» судові витрати у розмірі 15795, 82 грн., які складаються із витрат на професійну правничу допомогу, надану Адвокатським обєднанням «Еверлігал» на підставі договору про надання правової допомоги №17/08-03 від 07.08.2017 року та Додатку від 02.12.2019 №04/17-33, викладеного у додатковій угоді від 02.12.2019 №04/17-33 до вказаного договору. Стягнути із відповідачів на користь ТОВ Агрофірма «Матюші» судові витрати у розмірі 15795,82 грн.
Апеляційним судом 27 грудня 2019 року на адресу відповідачів направлена ухвала про відкриття апеляційного провадження та надано строк на подачу відзиву.
Відповідач ОСОБА_1 отримав ухвалу суду та виклик 04 січня 2020 року, відповідач ТОВ "Шамраївський цукровий завод" отримав ухвалу суду 02 січня 2020 року. Відповідач державний реєстратор Олійник О.Л. відмовився від отримання поштової кореспонденції, яка була повернута до апеляційного суду.
Станом на 22 січня 2020 року відзиву на подану скаргу відповідачі не направили.
Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача , апеляційні скарги підтримали та просила їх задовольнити.
Відповідачі до апеляційного суду не з'явились. Про розгляд справи повідомлені належним чином, що підтверджено зворотними поштовими повідомленнями.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, додаткового рішення в межах доводів апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.
Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Згідно ч.1 ст.210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст.638 ЦК України).
Відповідно до ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України та Законом України «Про оренду землі».
Аналогічні положення містить ст.6 Закону України «Про оренду землі», згідно якої орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності, зокрема, громадян, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (ст.124 ЗК України, ст.13 Закону України «Про оренду землі»).
Відповідно до ч.5 ст.6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про оренду землі» об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.
Згідно із ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки розміром 2,1401 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3220483500:01:011:0020, розташованої у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області /а.с. 15/.
10 грудня 2014 року між ТОВ Агрофірма «Матюші» та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_1 передав, а Агрофірма прийняла у строкове платне користування для сільськогосподарського використання належну ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Договір оренди укладений строком на 10 років і у встановленому законом порядку зареєстрований реєстраційною службою Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області на підставі рішення державного реєстратора від 04 січня 2016 року за № 27745309 /а.с.16/
Згідно п.37 договору оренди цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
Також, судом встановлено, що наказом МЮ України № 729/5 від 15 березня 2018 року задоволена колективна скарга громадян, в тому числі відповідача ОСОБА_1 , та серед іншого скасовано рішення про державну реєстрацію права оренди за ТОВ Агрофірма «Матюші» на належну ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 3220483500:01:011:0020, яке було зареєстроване на підставі договору оренди від 10 грудня 2014 року. Підставою для скасування рішення про державну реєстрацію права оренди на спірну земельну ділянку за ТОВ Агрофірма «Матюші» стало звернення власників земельних ділянок до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України із скаргою, яка обґрунтована тим, що договори оренди із ТОВ «Матюші» були зареєстровані за відсутності необхідних на те документів, зокрема, без підписаних власниками земельних ділянок договорів, заяв на вчинення реєстраційних дій, відповідних проплат за вчинення реєстраційних дій та інше.
Судом встановлено, що 02 березня 2018 року між відповідачами ОСОБА_1 та ТДВ «Шамраївський цукровий завод» було укладено договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_1 передав ТДВ « Шамраївський цукровий завод» у строкове платне користування належну йому земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,1401 га, розташовану у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, кадастровий номер 3220483500:01:011:0020. Договір оренди укладений строком на сім років і 15 березня 2018 року зареєстрований державним реєстратором КП Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав».
Судом встановлено, що укладений 10 грудня 2014 року між ТОВ Агрофірма «Матюші» та ОСОБА_1 договір оренди землі було у встановленому законом порядку зареєстровано, однак наказом МЮ України № 729/5 від 15 березня 2018 року рішення державного реєстратора від 04 січня 2016 року про реєстрацію права оренди за позивачем скасовано.
Суд вважав встановленим, що наведене свідчить, про те, що скасувавши рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди, держава офіційно не визнає і не підтверджує факту набуття позивачем права оренди на спірну земельну ділянку, належну відповідачу ОСОБА_1 , оскільки відповідні відомості виключені з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За таких обставин, реєстрація права оренди на спірну земельну ділянку за відповідачем ТДВ «Шамраївський цукровий завод» на підставі договору оренди, після скасування реєстрації права оренди позивача, не порушує прав останнього, оскільки такі права відсутні, бо як вище вказувалося право оренди виникає виключно з моменту державної реєстрації цих прав.
Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, вбачається, що під час державної реєстрації права оренди за відповідачем на підставі оспорюваного договору оренди землі, що був укладений між ОСОБА_1 та ТДВ «Шамраївський цукровий завод», не існувала державна реєстрації договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма «Матюші», оскільки остання була скасована раніше в цей же день (т.1 а.с.25-27).
Отже, суд вважав встановленим, що позов не підлягає до задоволення, оскільки на момент здійснення державної реєстрації права оренди на спірну земельну ділянку розміром 2,1401 га за ТДВ «Шамраївський цукровий завод» державна реєстрація права оренди цієї ж ділянки за позивачем ТОВ Агрофірма «Матюші» була скасована, що у свою чергу свідчить про відсутність у позивача права оренди і як наслідок відсутність порушення його прав оспорюваним договором оренди як на момент реєстрації зазначених договорів так і на момент пред'явлення позову.
Дослідивши наявні в справі письмові докази, колегія суддів встановила, що вищенаведені обставини справи, які суд вважав встановленими, а саме: відсутність у позивача права на позов, та недоведеність порушення його прав, не відповідають встановленим обставинам та вимогам закону.
Висновок суду першої інстанції про те, що оспорюваний правочин не порушує права та інтереси позивача є помилковим, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що реєстрація права оренди позивача за договором, укладеним з відповідачем ОСОБА_1 , була скасована 15 березня 2018 року , а договір, який позивач просив визнати недійсним, з ТОВ "Шамраївський цукровииий завод" відповідач ОСОБА_1 , уклав 02 березня 2018 року, тобто під час коли право оренди позивача було зареєстровано з 04 січні 2016 року, земельна ділянка була передана позивачу та використовувалась ним за цільовим призначенням.
Під час розгляду Міністерством юстиції України Колективної скарги орендодавців питання дійсності Договору оренди, укладеного між ТОВ Агрофірмою «Матюші» та власником спірної Земельної ділянки Комісією не досліджувалося, оскільки питання дійсності такого договору до повноважень Комісії не належить.
Апеляційним судом встановлено, що позивачем в судовому порядку оскаржена правомірність дій МЮ, щодо скасування державної реєстрації їхнього права на оренду спірної земельної ділянки.
Станом на день вирішення даної справи в апеляційному суді остаточного рішення з приводу правомірності дій МЮ не прийнято, оскільки суди дійшли висновку, що такі дії підлягають оскарженню в цивільному судочинстві, а не в адміністративному судочинстві.
Розгляд спору між позивачем в даній справі та МЮ з приводу законності скасування державної реєстрації права на оренду спірної земельної ділянки за позивачем триває, оскільки позивач після отримання рішення суду про закриття провадження в адміністративному судочинстві звертатиметься з відповідними вимогами в цивільному судочинстві.
Згідно з приписами пункту "б" частини першої статті 95 Земельного кодексу України , частини другої статті 25 Закону № 161-XIV орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі. Цьому праву кореспондує обов'язок орендодавця не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою, встановлений частиною другою статті 24 Закону № 161-XIV.
У частині першій статті 31 Закону № 161-XIV встановлено, що договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи - орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства). Частиною другою цієї ж статті Закону № 161-XIV передбачено, що договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом, у тому числі, у випадках, визначених сторонами у договорі оренди.
Відповідно до частини третьої статті 31 Закону № 161-XIV договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін, а на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.
Припинення або розірвання договору оренди землі з підстав, що не передбачені законом або договором, в тому числі з підстав передачі земельної ділянки в оренду іншій особі, не допускається і суперечить нормам статті 31 Закону №161-XIV.
Судом встановлено, що Договір оренди від 10.12.2014, укладений між ОСОБА_1 як орендодавцем та ТОВ Агрофірмою «Матюші» як орендарем, не оспорювався у судовому порядку, не визнавався судом недійсними, не був розірваний у встановленому законом порядку, строк дії цього Договору не закінчився, тому на підставі ст.ст. 1, 13 Закону України «Про оренду землі», ст. 11 ЦК України, колегія суддів встановила, що договірні зобов'язання між сторонами не припинилися.
Відтак, власник Земельної ділянки на час дії раніше укладеного Договору оренди від 10.12.2014 позбавлений права повторної передачі такої Земельної ділянки в оренду іншій особі. Чинне законодавство України не передбачає можливості одночасної передачі однієї і тієї ж земельної ділянки різним орендарям (за різними правочинами).
Подальше скасування МЮ реєстрації права оренди позивача, не позбавляє останнього доводити, що фізична особа, в порушення їх прав передала спірну земельну ділянку іншій особі, не довівши, що з їх боку були допущені порушення умов договору оренди.
Колегія суддів виходить з того, що суду не були надані докази того, що позивач не виконував умови договору оренди, укладеного ним іще в 2014 році, не виплачував орендну плату, в передбаченому договорі розмірі, чи допустив інші істотні порушення умов договору.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч. 1-3 та шостою ст. 203 ЦК України. Частиною першою ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу. іншим вимогам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Оскільки, відповідач ОСОБА_1 , в порушення прав позивача, не розірвавши договір оренди з позивачем, не мав права укладати інший договір, та передавати землю іншій особі, суд приходить до висновку, що вчинення 02 березня 2018 року правочин оренди з ТОВ "Шамраївський цукровий завод" суперечить нормам абзацу першого ч.1 ст. 792 ЦК України, пункту "б" ч.1 ст. 95 ЗК України, ст.13, ч.2 ст. 24, ч.2 ст. 25. ст. 31 Закону № 161-ХІУ, а тому він підлягає визнанню недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України.
Оскільки недійсний правочин не породжує правових наслідків, скасуванню також підлягає і державна реєстрація прав за таким правочином.
Крім того, вирішуючи позовні вимоги про скасування державної реєстрації права оренди на спірну землю за ТОВ Шамраївським цукровим заводом, суд не врахував наступного.
З відомостей ДРРПНМ вбачається, що 02.03.2018 року державний реєстратор Олійник О.П. прийняла документи для державної реєстрації права оренди на Земельну ділянку за ТДВ "Шамраївський цукровий завод" і розпочала реєстраційні дії, 15.03.2018 року прийняла Оскаржуване рішення, згідно з яким право оренди на Земельну ділянку було зареєстроване за ТДВ «Шамраївський цукровий завод».
Відповідно до положення ч. 9 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» датою і часом державної реєстрації прав вважається дата і час реєстрації відповідної заяви, за результатом розгляду якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно із інформаційною довідкою з ДРРПНМ, яка була додана до позовної заяви та міститься у матеріалах справи, заява про державну реєстрацію права оренди на спірну Земельну ділянку за ТДВ «Шамраївський цукровий завод» зареєстрована державним реєстратором Олійник О.П. 02.03.2018 о 14:35:27.
У порушення норм частини третьої статті 10, абзацу першого частини першої статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» під час проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку за ТДВ "Шамраївський цукровий завод" державний реєстратор Олійник О.П. залишила поза увагою існуючі суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на Земельну ділянку, а саме наявність зареєстрованого права оренди ТОВ Агрофірма "Матюші" на земельну ділянку, що існувало на дату звернення нового орендаря за реєстрацією свого права, і не прийняла рішення про відмову у державній реєстрації всупереч пункту 5 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а натомість прийняла оскаржуване рішення з порушенням строку проведення реєстраційних дій, встановленого абзацом першим частини першої статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», що закінчився 09.03.2018 (з урахуванням вихідних днів - 03.03.2018- 04.03.2018, 08.03.2018).
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів встановила, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини справи, які мали правове значення для її вирішення, висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи та наданим сторонами доказам, судом неправильно застосовані норми матеріального права, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Оскільки апеляційним судом ухвалено рішення на користь позивача, скасуванню також підлягає додаткове рішення в даній справі від 28 листопада 2019 року , яким здійснено розподіл судових витрат з врахуванням результатів розгляду справи районним судом, яким в позові відмовлено.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційна скарга та позовна заява підлягають задоволенню, з відповідачів у рівних частинах на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір за подання позовної заяви у сумі 3524, 00 та за подання апеляційної скарги у сумі 5286 грн., а всього 8 810 грн. Судовий збір за заяву про забезпечення позову 881 грн. та апеляційну скаргу на ухвалу про забезпечення позову 1921 грн.
Частинами 2-4 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
На підтвердження вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу ТОВ Агрофірма «Матюші» надало суду першої інстанції копію договору про надання правової допомоги від 7 серпня 2017 року та додаткову угоду до договору від 14.05.2018 та 10 грудня 2018 року, укладеного із АО «Еверлігал», розрахунок наданих послуг та платіжні доручення про оплату витрат на правничу допомогу в сумі 7154 грн. 27 коп. (платіжне доручення а.с. 36т.2) та в сумі 25839,79 грн. (а.с. 44 т.1)
Також позивачем було заявлено про відшкодування понесених витрат на правничу допомогу при розгляді справи апеляційним судом у сумі 15795,82 грн, у підтвердження чого надано додаткову угоду з АО «Еверлігал» від 03 травня 2018 року та від 09.12.2019, розрахунок витрат, акт приймання-передачі наданих юридичних послуг правової допомоги №17/08-03 від 07.08.2017.
Таким чином апеляційним судом встановлено, що загальний розмір судових витрат позивача становить 60401 грн. 88 коп.: судовий збір 11 612грн. + витрати на правову допомогу в суді першої інстанції 32994 грн.06 коп. та витрати на правову допомогу за участь в апеляційному розгляді та подачу апеляційної скарги 15 795 грн. 82 коп.
13.01.2020 року ТОВ «Матюші» направило розрахунок судових витрат відповідачам для ознайомлення та подачі до суму своїх заперечень щодо сум судових витрат, які заявник просить відшкодувати. Однак відповідачами не було зазначено, що заявлена позивачем сума витрат на правничу допомогу є неспівмірною із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, або обсягом наданих адвокатом послуг. Також відповідачі не заявили клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, тому з відповідачів у рівних частинах на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, що становлять по 20133,96грн. з кожного.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші» задовольнити.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2019 року та додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 листопада 2019 року скасувати, ухвалити нове.
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші» (ідентифікаційний код юридичної особи: 03755348, місцезнаходження: 09151, Київська область, Білоцерківський район, село Матюші, вул. Ярослава Мудрого,1) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) Товариства з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод» (ідентифікаційний код юридичної особи: 13737989, дата державної реєстрації: 09.08.2010 року, знаходиться за адресою: 09039, Київська область, Сквирський район, село Руда, вул. Заводська,27), Державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Олійник Оксани Петрівни (ідентифікаційний код юридичної особи: 40453448, дата державної реєстрації: 15.03.2018 року, місцезнаходження юридичної особи за адресою: 07442, Київська область, Броварський район, с.м.т. Велика Димерка, вул. Соборна,15), про визнання недійсним договору оренди, скасування рішення про державну реєстрацію речового право на нерухоме майно, задовольнити.
Визнати недійсним Договір оренди землі № б/н від 02.03.2018 року, укладений між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Товариством з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод» (ідентифікаційний код 13737989) щодо земельної ділянки з кадастровим номером: 3220483500:01:011:0020, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15.03.2018 року за індексним номером: 40138706.
Скасувати рішення Державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Олійник Оксани Петрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.03.2018 22:17:56, індексний номер: 40138706, щодо права оренди земельної ділянки з кадастровим номером: 3220483500:01:011:0020 за договором оренди землі № б/н від 02.03.2018 року, укладеним між ОСОБА_1 та Товариством з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод».
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші» (ідентифікаційний код 03755348, місцезнаходження 09151, Київська область, Білоцерківський район, село Матюші, вул. Ярослава Мудрого, судові витрати в розмірі 20133 грн. 96 коп.(двадцять тисяч сто тридцять три гривні 96 копійок).
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод» (ідентифікаційний код юридичної особи: 13737989, дата державної реєстрації: 09.08.2010 року, знаходиться за адресою: 09039, Київська область, Сквирський район, село Руда, вул. Заводська,27 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші» судові витрати в розмірі 20133 грн. 96 коп.(двадцять тисяч сто тридцять три гривні 96 копійок).
Стягнути з Державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Олійник Оксани Петрівни (ідентифікаційний код юридичної особи: 40453448, місцезнаходження юридичної особи за адресою: 07442, Київська область, Броварський район, с.м.т. Велика Димерка, вул. Соборна,15), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші» судові витрати в розмірі 20133 грн. 96 коп.(двадцять тисяч сто тридцять три гривні 96 копійок).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст постанови складено 28 січня 2020 року.
Головуючий
Судді