28 січня 2020 року справа № 580/3545/19 м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Тимошенко В.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в залі суду клопотання Військової частини НОМЕР_1 про залишення без розгляду позовної заяви в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов?язання вчинити дії,
встановив:
13 листопада 2019 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Військової НОМЕР_2 , в якому просить:
1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування на невиплати позивачу грошової компенсації щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, 05.01.2018;
2) зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, 05.01.2018.
Ухвалою від 02.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та встановив відповідачу строк тривалістю п'ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали для надання відзиву на позовну заяву.
02.01.2020 відповідач подав суду заяву про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем шестимісячного строку звернення в суд з цим позовом.
Заява мотивована тим, що позивач звільнений зі служби в запас наказом від 05.01.2018, знятий з усіх видів забезпечення та з ним проведено повний розрахунок. Тому вважаючи, що його права порушені невиплатою йому грошової компенсації не використаної відпустки, як учаснику бойових дій, позивач мав би звернутись в межах шестимісячного строку саме з вказаної дати.
Оцінивши доводи заяви, суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до частин 1, 2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд врахував, що предметом цього спору виплата позивачу компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, за 2015-2018 роки.
Позивач до позовної заяви додав заяву про поновлення порушеного строку на звернення до суду, в обгрунтування якої посилався на те, що в період несення служби покладався на належне виконання органом державної влади своїх повноважень.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Відповідно до ч.17 ст.10-1 Закону №2011-XII у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
З аналізу викладених норм вбачається, що грошова компенсація за невикористану відпустку входить до системи виплати грошового забезпечення військовослужбовця.
Між тим, ні Закон №2011-ХІІ, ні інші спеціальні нормативно-правові акти не врегульовують порядку відшкодування не нарахованого та невиплаченого грошового забезпечення при звільненні працівника з військової служби.
З цього приводу суд врахував правову позицію Верховного Суду у п.27 постанови від 18.12.2018 (справа №820/4619/16), що відповідно до ч.5 ст.242 КАС України підлягає врахуванню, згідно з якою за загальним правилом норми спеціального законодавства є пріоритетними перед нормами загальними. Тобто, норми Кодексу законів про працю України підлягають застосуванню у разі, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.
Тому до спірних правовідносин мають бути застосовані загальні норми оплати праці.
Стосовно посилання відповідача на постанову Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 №13 щодо непоширення на військовослужбовців норм Кодексу законів про працю України суд врахував, що КАС України не передбачає обов'язкового врахування постанов Пленуму Верховного Суду України для вирішення спорів, не визначає їх джерелами права. Натомість ч.5 ст.242 КАС України встановила обов'язок враховувати правові позиції Верховного Суду.
Згідно з ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Крім того згідно з п.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №620/4218/18 спеціальним законодавством прямо не врегульовано питання строків звернення до суду у зв'язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення). Однак за змістом пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, грошова компенсація виплачується за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки. Отже, право на отримання таких виплат не обмежується жодним строком.
Отже, для звернення з позовом про стягнення компенсації за невикористану додаткову відпустку особа не обмежена будь-яким строком і позивач такого строку на пропустив.
Тому заява відповідача є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 240, 241-246, 255, 295 КАС України, суд
ухвалив:
Відмовити повністю у задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_1 про залишення без розгляду позовної заяви в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов?язання вчинити дії.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 15 днів з моменту її складення до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.П. Тимошенко