22 січня 2020 року справа № 580/2772/19
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Паламаря П.Г.,
за участю секретаря Трегулова Б.Л.,
представника позивача - Бурмаки С.А.(за довіреністю),
представника відповідача - Каландирця А.В. (за довіреністю),
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства “Юрія” до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернулося ПрАТ “Юрія” (18030, м. Черкаси, вул. Кобзарська, 108) з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Черкаській області від 11.06.2019 №0006801408, №0006811408, №0006831401, №0006841401, №0006861401, №0006471304, №0006481304, №0006491304, №0006791407, №0006701407, №0007031401, №0007041401.
28.10.2019 продовжено строк проведення підготовчого провадження.
12.11.2019 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про безпідставність висновків акту перевірки щодо безоплатного отримання запасних частин (факт придбання підтверджується первинними документами) та придбання молока у померлих осіб та осіб за якими не обліковується велика рогата худоба, оскільки заготівля молока від населення здійснювалась заготівельниками на підставі договорів про надання послуг, відповідно до яких відповідальність за всі ризики, пов'язані з наданням послуг по цих договорах, покладається на виконавців. Позивач зазначив про незаконність висновків щодо порушення Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, а саме підзвітними особами підприємства проведено готівкові розрахунки без подання одержувачем коштів платіжного документа встановленої форми та змісту, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, однак товариством надані всі необхідні документи, які оформлялися внаслідок здійснення касових операцій. Позивач також не погоджується з висновками акту перевірки щодо виплати на користь фізичних осіб-платників податків доходів у вигляді компенсації за поставлене ними на переробку молоко без утримання податку на доходи фізичних осіб, тому, що продаж самостійно виробленої сільськогосподарської продукції, в тому числі молока, не є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб. Наголошено, що у ПрАТ «Юрія», як податкового агента, відсутній обов'язок сплачувати податок на доходи фізичних осіб, у яких придбавав молоко. При чому, оскільки контролюючим органом не встановлено достовірні дані по господарській операції із закупівлі молока у населення заготівельниками, що призвело до помилкових суджень та відповідно до помилкового висновку що стало підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень про зменшенння суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, тому останнє підлягає також скасуванню. Позивач вказує про безпідставність висновку щодо заниження ПАТ “Юрія” податку на додану вартість, оскільки податковим органом не заперечується право позивача на податковий кредит. Вказано, що контролюючим органом помилково застосовано штраф щодо правильності використання отриманих готівкових коштів з каси, оскільки у відповідності до ст. 58 Конституції України штраф не застосовується в наслідок визнання таким, що втратив чинність Указу Президента України про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки. Зазначено, що контролюючим органом неправомірно збільшено податкові зобов'язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та нараховані штрафні санкції, оскільки зданий звіт за 2017 рік перевірений та описаний в акті №415/23-00-14-0107/00447853, зауважень по даному податку не зазначено, тому і за 2018 рік здається звіт в такому ж вигляді, як і за 2017 рік. На підставі наведеного позивач вважає, що висновки акту перевірки базуються на припущеннях та не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм чинного законодавства України, тому є неправомірними, що є підставою для їх скасування.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача у відзиві на адміністративний позов та в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував, зазначивши, що проведеним аналізом даних встановлено перелік неіснуючих осіб на момент отримання готівкових коштів, у яких придбавалось молоко по приймально-розрахункових відомостях, що додані до авансових звітів підзвітних осіб - заготувачів молока, які фактично на момент отримання готівкових коштів за придбане молоко були померлими. Наведене на думку представника відповідача вказує про відсутність фактів закупівель молока від населення, а тому висновки акту перевірки щодо завищення витрат, порушення обігу готівки, несплати податку з доходів фізичних осіб є обґрунтованими. Представник відповідача звернув увагу, що господарські операції між позивачем та TOB “Торггрупімпекс” фактично не відбулись з огляду на відсутність в останнього необхідних ресурсів для здійснення господарської діяльності. Представник відповідача зазначив, що в ході перевірки ПАТ “Юрія” встановлений факт виплати коштів у готівковій формі без одночасної сплати до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб. Враховуючи той факт, що фізичним особам - платникам податку виплата компенсації проводилась не за рахунок бюджетних коштів, а за рахунок коштів акумульованих на спеціальному рахунку ПАТ “Юрія”, ці виплати є іншими доходами, які нараховані (виплачені) за рахунок ПАТ “Юрія”, як податкового агента, та підлягають оподаткуванню згідно вимог п. 164.2 ст.164 Податкового кодексу України. На підставі наведеного представник відповідача вважає, що позов задоволенню не підлягає.
Заслухавши пояснення учасників справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, в тому числі покази свідків, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що ПрАТ “Юрія” зареєстроване як юридична особа 10.03.1995, ідентифікаційний код 00447853, та є платником податку на додану вартість.
Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДФС у Черкаській області проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ “Юрія” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2017 по 31.12.2018. За результатами перевірки складено акт №169/23-00-14-0107/00447853 від 21.05.2019.
Згідно висновку акту перевірки, перевіркою встановлено порушення:
-вимог п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, §7, §88 МСБО 1, §10, §11, §16,§34 МСБО 2, п. 5, п. 7 Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку №15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290, п. 8,9 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 р. N 246, п.11, п.17, п.18, п.19, п.29 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. N 318, п.3.10. Наказу №433, п.5 П(С)БО 11, Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій,затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 8405657 грн.: в т.ч.: за три квартали 2017 року на суму 2987775 грн., 2017 рік на суму 6260709 грн., 1 квартал 2018 року на суму 723505 грн., півріччя 2018 року на суму 2120530 грн., 3 квартали 2018 року на суму 3428176грн., 2018 рік на суму 2144948 грн.;
-вимог п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, §7, §88 МСБО 1, §10, §11, §16,§34 МСБО 2, п.5,п.7 Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку №15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290, п. 8,9 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 р. N 246, п.11, п.17, п.18, п.19, п.29 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. N 318, п.3.10. Наказу №433, п.5 П(С)БО 11, Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій,затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2018 рік на суму 12775021 грн.;
-вимог п. 187.8. ст. 187, п. 188.1 ст. 188 , п.198.3 ст.198 п.190.2 ст.190, п.208.2, п. 208.3 ст.208 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, пп.7) п.5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 23.09.2014 №966, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 жовтня 2014 року за №1267/26044, пп.3), пп.7) п.4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 110032 грн., в т.ч. за липень 2017 року на суму 80150 грн., за серпень 2017 року на суму 22186 грн., за вересень 2017 року на суму 1784 грн., за жовтень 2017 року на суму 5912 грн.;
-вимог п. 187.8. ст. 187, п. 188.1 ст. 188 , п.198.3 ст.198 п.190.2 ст.190, п.208.2, п. 208.3 ст.208 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, в результаті чого завищено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 21 Декларації) за грудень 2018 року на суму 38081 грн.;
-вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, в результаті чого встановлено відсутність реєстрації розрахунків коригувань в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом граничного строку на загальну суму 35684,98 грн.;
-вимог пп.266.2.1, п.266.2, пп.266.5.1, п.266.5., пп.266.3.3., п.266.3 ст.266 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, в результаті чого завищено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, по м. Черкаси (КОАТУУ 711010000), на загальну суму 2146,46 грн., в т.ч. за 2 квартал 2017 року на суму 280,40 грн., 3 квартал 2017 року на суму 280,40 грн., 4 квартал 2017 року на суму 280,40 грн., 1 квартал 2018 року на суму 326,32 грн., 2 квартал 2018 року на суму 326,32 грн., 3 квартал 2018 року на суму 326,32 грн., 4 квартал 2018 року на суму 326,30 грн.;
-вимог пп.266.2.1, п.266.2, пп.266.5.1, п.266.5., пп.266.3.3., п.266.3 ст.266 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, в результаті чого занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, по с. Червона Слобода, Черкаський району (КОАТУУ НОМЕР_1 ), на загальну суму 4292,22 грн., в т.ч. за 2 квартал 2017 року на суму 560,80 грн., 3 квартал 2017 року на суму 560,80 грн., 4 квартал 2017 року на суму 560,80 грн.), за 2017 рік у сумі 2609,82 грн., 1 квартал 2018 року на суму 652,45 грн., 2 квартал 2018 року на суму 652,45 грн., 3 квартал 2018 року на суму 652,45 грн., 4 квартал 2018 року на суму 652,47 грн.;
-вимог пп.266.7.5. п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, в результаті чого не подано податкові декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, по с. Червона Слобода, Черкаський району (КОАТУУ НОМЕР_1 ) за 2017 та 2018 рік;
-вимог п. 51.1 ст.51, пп.176.2 «б» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, в результаті чого подано з недостовірними відомостями та помилками податковий розрахунок за формою 1-ДФ за 2-4 квартали 2017 року, 1-4 квартали 2018 року;
-вимог абз.2 п.57.1 ст.57, пп.164.2.11 п.164.2 ст.164; п.164.5 ст.164; п.167.1 ст.167; пп.170.9.1, пп.170.9.2 п.170.9 ст.170; п.171.2 ст.171; п.176.2«а» ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 16615450,98 грн., в т.ч. за 4- 12 місяці 2017 року на суму 7939040,06 грн., 2018 рік на суму 8676410,92 грн.;
-вимог пп.1.2, пп.1.3, пп.1.4 та пп.1.6 п.161 підрозд.10 розд. ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, в результаті чого занижено військовий збір на загальну суму 1135400,55 грн., в т.ч. за 4-12 місяці 2017 року на суму 542506,5 грн., 2018 рік на суму 592894,05 грн.;
-вимог п. 2.11 глави 2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за №40/10320, пунктів 17, 19 розділу ІІ, 23, 27, 28, 34 розділу ІІІ Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148, в результаті чого: видано готівкові кошти під звіт на суму 73628457,89 грн. без повного звітування щодо раніше виданих сум; проведено готівкові розрахунки на суму 42116,9 грн., без документального підтвердження їх виплати отримувачу;
-вимог п.1 ч.2 ст.6, ч.5 та ч.13 ст.8, ч.2 ст.9 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого несвоєчасного нарахувано єдиний внесок за квітень 2017 року.
На підставі акту перевірки Головним управлінням ДФС у Черкаській області прийняті податкові повідомлення рішення від 11.06.2019:
-№0006801408, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, в тому числі за основним платежем 8405657грн., застосовано штрафну санкцію в сумі 2101414 грн.;
-№0006811408, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на прибуток в розмірі 12775021 грн.;
-№0006861401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі -110032 грн. та застосовано штрафну санкцію 55016 грн.;
-№0006831401, яким зменшено розмір від'ємного значення з ПДВ в сумі 38081 грн.;
-№0006491304, яким збільшено суму зобов'язання зі сплати податку на доходу фізичних осіб сумі 16615450,98 грн. та застосовано штрафну санкцію 12461587,92 грн. і пеню - 3132080,29грн.
-№0006481304, яким застосовано штраф за подання недостовірних відомостей зі сплати податку на доходи фізичних осіб в сумі 510грн.;
-№0006791407, яким застосовано штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій в сумі 42116,9 грн.;
-№0006701407, яким застосовано штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій в сумі 18407114,47грн.;
-№0007031401, яким збільшено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 4292,22 грн. та застосовано штрафну санкцію 1073,06 грн.;
-№0007041401, яким застосовано штраф за не подання відомостей зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 340грн.;
-№0006471304, яким збільшено суму зобов'язання зі сплати військового збору в сумі 1135400,55 грн. та застосовано штрафну санкцію 851550,36 грн. і пеню - 214027,63грн.;
-№0006841401, яким застосовано штраф за затримку реєстрації податкових накладних з сумі 17842,49 грн.;
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями позивач звернувся до суду.
Оцінюючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті і відповідно, винесених на його підставі податкових повідомлень-рішень на відповідність вимогам ПК України, суд виходить з наступного.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (п.135.1 ст. 135 ПК України).
Податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу (п.137.1 ст. 137 ПК України).
Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року № 73, витратами є зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).
Згідно п. 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318 об'єктами витрат є продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.
Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків та визначення бази оподаткування податком на прибуток підприємств.
Як встановлено судом, придбання молока у населення здійснювалась фізичними особами, з якими позивач уклав договори цивільно-правового характеру про надання послуг: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9
Зокрема ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , допитані судом в якості свідків та підтвердили наявність молока зданого до ПАТ “Юрія” відповідно до розрахункових відомостей за перевірений період.
Зі змісту наданих договорів вбачається, що вказані особи повинні на свій ризик за дорученням замовника здійснити заготівлю молока від населення. В свою чергу, заготівельники отримували від ПАТ “Юрія” готівкові кошти під звіт для розрахунків з фізичними особами за продане молоко, що підтверджується видатковими касовими ордерами, засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи. Заготівля молока здійснювалась з використанням транспорту ПАТ “Юрія”, що підтверджується товарно-транспортними накладними, засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.
В подальшому здача молока на підприємство здійснювалась на підставі приймально-розрахункових відомостей за підписом підзвітної особи та бухгалтера ПАТ “Юрія”.
З наведеного вбачається, що підприємство не брало безпосередньої участі у придбанні молока від населення, а відповідальність за ризики покладено на фізичних осіб - заготівельників. За таких обставин, посадові особи ПАТ “Юрія” не могли знати та не володіли інформацією про померлих осіб, що вказує на відсутність вини та умислу на завищення витрат з метою збільшення собівартості продукції.
Оцінюючи доводи податкового органу щодо відсутності в окремих фізичних осіб поголів'я зареєстрованої у державному підприємстві “Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин” великої рогатої худоби (далі - ВРХ), суд зазначає, що безпосередньо в акті перевірки знаходиться інформація про фізичних осіб, які мали не зареєстровану ВРХ та продавали молоко. Отже, відсутність зареєстрованої ВРХ у фізичних осіб, не підтверджує фактичну відсутність тварин, тому не може покладатись в основу відповідальності позивача.
Щодо посилань податкового органу на відібрані посадовими особами оперативного управління ГУ ДФС у Черкаській області у фізичних осіб пояснення про відсутність фактів продажу молока на ПАТ “Юрія”, суд звертає увагу, що в наведених поясненнях окремі особи взагалі не володіли інформацією кому здійснювали продаж молока, інші вказали, що продаж молока на ПАТ “Юрія” не здійснювали, однак зазначили прізвища заготівельників, які від імені ПАТ “Юрія” придбавали молоко в населення.
З огляду на зазначене, суд вважає, що наведені пояснення не засвідчують відсутність фактів купівлі молока заготівельниками. Більш того, відповідач не зазначив у межах якого кримінального провадження чи оперативно-розшукових заходів відбирались зазначені пояснення, а деякі з них не містять навіть вказівки про посадову особу, яка відбирала пояснення, що вказує на їх позапроцесуальний статус.
В силу положень ч. 1 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Таким чином, в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження посилання відповідача на завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток.
Щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій між ПАТ “Юрія” та TOB “Торггрупімпекс”, судом встановлено, що між вказаними контрагентами укладено договір поставки від 12.12.2016 на підставі якого у 2017 році ПАТ “Юрія” придбані запасні частини в асортименті, що підтверджено первинними документами та зокрема податковими накладними. Позивач оплатив вартість отриманого товару.
Суд враховує той факт, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на формування витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Платника податку не може бути позбавлено права на формування витрат за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, яка свідчить про незаконність такого формування, при цьому платник податку не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його контрагентами, якщо платник податку не знав про такі зловживання та не міг про них знати.
Суд зауважує, що податковий орган не надав доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності та обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допустив контрагент, а також не зазначено інших доводів, які могли б свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість включення позивачем до складу витрат коштів за господарськими операціями з наведеним контрагентом.
Вирішуючи питання про правомірність зменшення податковим органом витрат позивача, суд зазначає, що згідно пп. 134.1.1. п. 134 ст. 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Відповідно до п. 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року №246 під час придбання товару в обліку покупця відображаються за первісною вартістю.
В розумінні п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 “Дохід”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Відповідно до п. 5, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.
Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.
Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
З огляду на зазначене, суд погоджується з посиланням позивача, що в тому разі, якщо товар реалізовано і вже після цього відбувається перегляд ціни, така сума не може відноситься до собівартості. Як наслідок, витрати, які не можливо прямо пов'язати із доходом певного періоду відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійсненні, у складі інших витрат операційної діяльності.
Зі змісту акту перевірки вбачається, що підставою застосування санкцій щодо порушення обігу готівки є та обставина, що заготівельниками молока виплачено грошові кошти на користь фізичних осіб які є померлими, не мають зареєстрованого поголів'я ВРХ та не продавали молоко на ПАТ “Юрія”, тобто підзвітними особами підприємства проведено готівкові розрахунки без подання одержувачем коштів платіжного документа встановленої форми та змісту, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів.
Перевіряючи правомірність доводів відповідача, суд зазначає, що відповідно до п. 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за №40/10320, (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України.
Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт.
Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.
Абзацом 6 п. 1 Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” від 12.06.1995 №436/95 передбачено відповідальність за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів.
Із розрахунку штрафних санкцій вбачається, що до позивача застосовано відповідальність у розмірі сплачених коштів, однак, враховуючи, що в ході судового розгляду справи спростовано висновки контролюючого органу щодо відсутності фактів придбання молока в населення, з підстав наведених вище, та враховуючи наявність приймально-розрахункових відомостей із підписами осіб, які продали молоко позивачу, суд вважає безпідставним застосування до позивача штрафних санкцій за порушення обігу готівки.
Щодо визначення грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО), нарахування штрафних санкцій та пеню, суд вважає за необхідне звернути увагу на такі обставини.
Судом надана оцінка обставинам виплати заготівельниками коштів за придбане молоко громадянам з підстав наведених вище, тому нарахування ПДФО суд вважає незаконним.
Стаття 168 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету.
Згідно положень підпунктів 168.1.1 та 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.
Відповідно до пп. 165.1.24 п. 165.1. ст. 165 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються доходи, отримані від продажу власної сільськогосподарської продукції, що вирощена, відгодована, виловлена, зібрана, виготовлена, вироблена, оброблена та/або перероблена безпосередньо фізичною особою.
При продажу власної продукції тваринництва груп 1 - 5, 15, 16 та 41 УКТ ЗЕД, отримані від такого продажу доходи не є оподатковуваним доходом, якщо їх сума сукупно за рік не перевищує 100 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року. Такі фізичні особи здійснюють продаж зазначеної продукції без отримання довідки про наявність земельних ділянок.
До групи 4 УКТ ЗЕД віднесено, зокрема, молоко та молочні продукти.
Аналіз наведених положень Податкового кодексу України свідчить, що обов'язковою умовою нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб податковим агентом є покладений на фізичну особу обов'язок сплати цього податку. Якщо ж фізична особа звільнена від сплати податку, то відповідно податковий агент не повинен нараховувати та сплачувати податок.
Враховуючи зазначене, суд погоджується з доводами позивача, що він не повинен сплачувати як податковий агент податок на доходи фізичних осіб, у яких придбав молоко. Посилання відповідача щодо походження коштів для оплати вартості молока суд вважає непереконливими, оскільки ці обставини не мають жодного значення для нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб згідно норм Податкового кодексу України.
Щодо необхідності сплати військового збору, суд зазначає, що в силу п. 16-1 Прикінцевих та перехідних положень Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.
Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.
Отже, сплата військового збору повністю залежить від сплати податку на доходи фізичних осіб, нараховується одночасно та за тими самими правилами, у зв'язку з чим військовий збір не сплачується з доходів, які звільнені від оподаткування податком на доходи фізичних осіб внаслідок виплати коштів фізичним особам за придбане молоко.
Досліджуючи обґрунтованість висновків акту перевірки щодо заниження податку на додану вартість, суд звертає увагу, що позиція контролюючого органу є неправомірною, оскільки щодо фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ “Торггрупімпекс” суд надав оцінку цим обставинам та визнав обґрунтованим віднесення позивачем до складу витрат операцій із вказаним контрагентом, що в свою чергу вказує про правомірність формування позивачем податкового кредиту.
Відповідно до пункту 23.1 статті 23 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об'єкта оподаткування.
База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об'єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов'язання.
Згідно з частинами першою, другою пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.
Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що база оподаткування податком на додану вартість є вартісною характеристикою усієї операції, яка згідно зі статтею 185 Податкового кодексу України визнана об'єктом оподаткування, що виключає можливість виникнення декількох баз оподаткування за однією операцією (зокрема, за операцією з вивезення товарів за межі митної території України).
До бази оподаткування усієї операції застосовується єдина ставка податку на додану вартість, яка визначається залежно від виду господарської операції; зокрема, для оподаткування операцій з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту застосовується нульова ставка податку (підпункт “а” підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 ПК України) незалежно від співвідношення собівартості реалізованого товару та фактичної ціни його реалізації.
Отже, податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 11.06.2019 №0006801408, №0006811408, №0006831401, №0006841401, №0006861401, №0006471304, №0006481304, №0006491304, №0006701407 є протиправними та такими, що підлягають до скасування.
Щодо сплати позивачем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки по с. Червона ОСОБА_12 та відповідно прийнятих ППР №0007031401, №0007041401, суд зазначає.
Згідно даних перевірки у ПрАТ «Юрія» наявні об'єкти нерухомого майна на території населеного пункту: Черкаський район, с. Червона Слобода: торговельна будівля (тип - 6), загальна площа 70,1 квадратних метрів.
Перевірка правильності визначення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період з 01.04.2017 по 31.12.2018 в сумі 105302,19 грн. Відповідне підтверджується на підставі документів: технічних паспортів, витягів про державну реєстрацію прав власності встановлено заниження 4292,22 грн., в т.ч. за 2017 рік у сумі 1682,40 грн. (2 кв. 2017 - 560,80 грн., 3 кв. 2017 - 560,80 грн., 4 кв. 2018 - 560,80 грн.), за 2017 рік у сумі 2609,82 грн. (1 кв. 2018 - 652,45 грн., 2 кв. 2018 - 652,45 грн., 3 кв. 2017 - 652,45 грн., 4 кв. 2018 - 652,47 грн.).
Податковим кодексом визначено:
- п.п.266.1.1. п.266.1 ст.266 Податкового кодексу «Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості».
- пп. 266.2.1. п.266.2 ст.266 Податкового кодексу «Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка»;
- пп.266.2.2.(є) п.266.2 ст.266 Податкового кодексу «Не є об'єктом оподаткування ...будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств»;
- пп.266.3.3 п. 266.3 ст.266 Податкового кодексу «База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об'єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт».
- п.п.266.7.5. п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу, платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта/об'єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.
- п.п 266.5.1, п. 266.5 Податкового кодексу «Ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.метр бази оподаткування».
Рішенням Червонослобідської сільської ради від 22.06.2016 року №12-1 «Про встановлення ставок місцевих податків, інших податків та затвердження відповідно Положення на 2017 рік» встановлено ставку податку для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебуває у власності юридичних осіб в розмірі 1% від мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв.м. бази оподаткування.
Рішенням Червонослобідської сільської ради від 03.07.2017 року №28-8 «Про встановлення ставок місцевих податків, інших податків та затвердження відповідно Положення на 2018 рік» встановлено ставку податку для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебуває у власності юридичних осіб в розмірі 1% від мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв.м. бази оподаткування.
Розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2017 року встановлений Законом про бюджет на 2017 рік складав 3200грн.
Розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2018 року встановлений Законом про бюджет на 2018 рік складав 3723грн.
При чому, платником не задекларовано за 2017, 2018 роки податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Отже донараховане податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки становить 841,20 грн., в т. ч. по кварталах, а саме: 2 кв. 2017 - 280,40 грн., 3 кв. 2017 - 280,40 грн., 4 кв. 2018 - 280,40 грн., а у 2018 році: 2609,82 грн. за 2018 рік (70,1*37,23), в т. ч. по кварталах, а саме: 1 кв. 2018 - 652,45 грн., 2 кв. 2018 - 652,45 грн., 3 кв. 2017 - 652,45 грн., 4 кв. 2018 - 652,47 грн.
Враховуючи викладене, в порушення п.п.266.2.1, п. 266.2, п.п. 266.5.1, п. 266.5., п.п.266.3.3., п. 266.3 ст.266 Податкового кодексу, ПрАТ «Юрія» занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на загальну суму 4292,22 грн., в т.ч. за 2017 рік у сумі 1682,40 грн. (2 кв. 2017 - 560,80 грн., 3 кв. 2017 - 560,80 грн., 4 кв. 2018 - 560,80 грн.), за 2017 рік у сумі 2609,82 грн. (1 кв. 2018 - 652,45 грн., 2 кв. 2018 - 652,45 грн., 3 кв. 2017 - 652,45 грн., 4 кв. 2018 - 652,47 грн.).
В порушення пп.266.7.5. п.266.7 ст.266 Податкового кодексу ПрАТ «Юрія» не подано контролюючому органу за місцезнаходженням об'єктів оподаткування декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально за 2017 та 2018 рік.
Позивачем до суду не надано доказів на спростування останнього.
Також, як вбачається з висновків акта перевірки, перевіркою встановлено порушення підприємством використання коштів виданих під звіт або на відрядження та відсутності підтвердних документів про витрачання готівки саме підзвітною особою, чим порушено норми абз.2 п.57.1 ст.57, пп.164.2.11 п.164.2 ст.164; п.164.5 ст.164; п.167.1 ст.167; пп.170.9.1, пп.170.9.2 п.170.9 ст.170; п.171.2 ст.171; п.176.2«а» ст.176 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в сумі 9245,07 грн., в тому числі за квітень 2018 - 1200,36 грн.; травень 2018 - 1357,88 грн.; червень 2018 - 1273,15 грн.; липень 2018 - 1387,52 грн. вересень 2018 - 1430,76 грн.; листопад 2018 - 874,46 грн та грудень 2018 - 1720,94.
Відповідно до п. 2.11 глави 2 Положення №637 видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.
Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.
Пунктом 23 розділу III Положення №148 передбачено, що касир під час одержання касових ордерів або видаткових відомостей зобов'язаний перевірити: 1) наявність і справжність на документах підписів, передбачених додатками 2 та 3 до цього Положення, а на видатковій відомості - дозвільного напису керівника установи/підприємства або осіб, які ним уповноважені; 2)правильність оформлення документів, наявність усіх реквізитів; 3)наявність перелічених у документах додатків.
Касир повертає документи для оформлення в разі невиконання хоча б однієї із вимог, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 34 розділу III цього Положення. Касові ордери або видаткові відомості після їх одержання або видачі за ними готівки підписуються касиром, а на доданих до них документах проставляється відбиток штампа або напис "Оплачено" із зазначенням дати (число, місяць, рік).
Згідно з пунктом 27 розділу III Положення №148, касир вимагає пред'явити паспорт або інший документ, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаний на території України для укладення правочинів, у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам установи/підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами). Одержувачі пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, та розписуються у відповідній графі документа. Видаткові касові ордери або видаткові відомості не приймаються для виведення залишку готівки в касі, якщо видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача. Видача готівки фізичним особам, яких немає в штатному розписі установи/підприємства, проводиться за видатковими касовими ордерами, що виписуються окремо на кожну особу, або за окремою видатковою відомістю. Підприємство, яке надає держателям електронних платіжних засобів послуги з видачі готівки за допомогою платіжного термінала (імпринтера) на підставі квитанцій платіжного термінала (сліпів), реєструє у встановленому порядку ці операції в розрахункових документах РРО або РК, складає видатковий касовий ордер на загальну суму проведених операцій за день та здійснює запис у касовій книзі.
Відповідно до пункту 28 розділу III Положення №148, касир проводить видачу готівки тільки особі, зазначеній у видатковому касовому ордері або видатковій відомості. Видача готівки проводиться за довіреністю, оформленою у встановленому порядку згідно із законодавством України, особам, які з поважних причин не мають змоги поставити підпис власноручно. У видатковому касовому ордері після прізвища, імені та по батькові одержувача готівки бухгалтер зазначає прізвище, ім'я та по батькові особи, якій довірено одержати готівку, а в разі видачі готівки за видатковою відомістю перед підписом про одержання грошей касир робить у ній запис "За довіреністю". Видача готівки за довіреністю проводиться відповідно до вимог, передбачених у пункті 27 розділу III цього Положення. Довіреність або нотаріально засвідчена копія довіреності залишається в касира і додається до видаткового касового ордера або видаткової відомості.
Згідно пункту 34 розділу III Положення №148, касир під час одержання касових ордерів або видаткових відомостей зобов'язаний перевірити: 1) наявність і справжність на документах підписів, передбачених додатками 2 та 3 до цього Положення, а на видатковій відомості - дозвільного напису керівника установи/підприємства або осіб, які ним уповноважені; 2) правильність оформлення документів, наявність усіх реквізитів; 3) наявність перелічених у документах додатків. Касир повертає документи для оформлення в разі невиконання хоча б однієї із вимог, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 34 розділу III цього Положення. Касові ордери або видаткові відомості після їх одержання або видачі за ними готівки підписуються касиром, а на доданих до них документах проставляється відбиток штампа або напис "Оплачено" із зазначенням дати (число, місяць, рік).
Як встановлено під час перевірки, видача готівки під звіт здійснювалася не підзвітним особам на господарчі потреби, оскільки у фіскальних чеках, видаткових накладних та інших документах зазначено прізвище, ім'я та по - батькові не підзвітних осіб.
Сторони в судовому засіданні не заперечували щодо даного порушення, а тому перевіряючими була надана правова оцінка документів які були надані ПрАТ «Юрія» під час проведення перевірки.
При цьому, статтею 1 Указу Президента України від 12.06.1995 №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» із змін доповненнями, передбачено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
Однак, згідно Указу Президента України «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких указів Президента України» від 20 червня 2019 року № 418/2019 (чинний з 23.06.2019) визнано таким, що втратив чинність зокрема під порядковим номером № 24 - Указ Президента України від 12.06.1995 №436/95.
Згідно норми ст. 58 Конституції України, Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Однак, згідно рішення Конституційного суду України від 09.02.1999 року у справі № 1-рп/99, що положення частини першої статті 58 Конституції України стосується виключно людини і громадянина (фізичної особи), і не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб, за виключенням шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.
Таким чином спірне ППР не підлягає до скасування.
Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачені позивачем судові витрати слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Згідно ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд,
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 11.06.2019 №0006801408, №0006811408, №0006831401, №0006841401, №0006861401, №0006471304, №0006481304, №0006491304, №0006701407.
У задоволенні іншої частини позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, ЄДРПОУ 39392109) на користь Приватного акціонерного товариства “Юрія” (18030, м. Черкаси, вул. Кобзарська, 108, ЄДРПОУ 00447853) судовий збір в сумі 14407 грн. (чотирнадцять тисяч чотириста сім) грн. 50 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя П.Г. Паламар
Повний текст рішення виготовлено 29.01.2020