Провадження № 11-кп/803/210/20 Справа № 210/5169/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
23 січня 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді - доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 вересня 2019 року про відмову в задоволенні його клопотання про застосування підстав, передбачених ст. 82 КК України щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого вироком П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області 21 червня 2016 року за ч. 3 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі,
за участю:
прокурора ОСОБА_7 ,
засудженого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_8 ,
встановила:
Вказаною ухвалою відмовлено в задоволення клопотання засудженого ОСОБА_6 про застосування до нього підстав, передбачених ст. 82 КК України про заміну не відбутої частину покарання у види позбавлення волі на більш м'яке.
Рішення суду обґрунтовано тим, що переважний строк відбування покарання поведінка засудженого була пасивною, засуджений не прагнув зразковою поведінкою та ставленням до праці довести своє виправлення за весь час відбуття покарання, що ОСОБА_6 засуджений за тяжкий злочин, строк, який залишився до відбуття становить майже два роки, тому поведінка засудженого не свідчить про те, що останній довів своє виправлення.
Засуджений не погодився з даним рішенням суду. В апеляційній скарзі просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою задовольнити його клопотання та застосувати до нього вимоги ст. 82 КК України.
Посилається на те, що відбуває покарання з 24 січня 2017 року, а з лютого 2017 року перебуває в Криворізькій установі виконання покарань, де з перших днів працює на підприємстві.
Згідно оцінки степеню виправлення станом на 05 серпня 2019 року, зазначеної в щоденнику індивідуальної роботи, став на шлях виправлення.
Відповідно до довідки про заохочення і стягнення, за весь час відбування покарання стягнень не має. Має три подяки за сумлінну поведінку і ставлення до праці, дотримується режиму відбування покарання, виконує покладені на нього обов'язки, прагне спокутувати своєю діяльністю вину за вчинений злочин.
Під час апеляційного розгляду засуджений ОСОБА_6 та його захисник підтримали вимоги скарги та просили їх задовольнити. Застосувати вимоги ст. 82 КК України.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційних вимог сторони захисту. Вважав ухвалу законною та обґрунтованою.
В судових дебатах учасники кримінального провадження підтримали такі ж позиції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши надані матеріали, обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона не може підлягати задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, ч. 3, ч. 4 ст. 82 КК України, особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м'яким покаранням. У цих випадках більш м'яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині КК України для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком.
Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можлива після фактичного відбуття засудженим не менше половини строку покарання, призначеного судом за корупційний злочин середньої тяжкості, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, коли особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона була засуджена до позбавлення волі.
Становлення особи на шлях виправлення розцінюється як прагнення засудженого до такого виправлення, позитивні зрушення в його поведінці і ставленні до праці, які свідчать про успішне здійснення процесу виправлення, що може бути ефективно продовжуватись й в умовах відбування менш суворого покарання. При цьому, висновок про становлення особи на шлях виправлення повинен ґрунтуватись не на характеристиці особи за період, що безпосередньо передує настанню строку, після відбування якого можливе застосування зміни невідбутої частини покарання більш м'яким, а на даних за весь час відбування покарання або принаймні протягом значної частини цього строку.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 17 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», встановлено, що судовий розгляд питання про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким справляє великий виховний і запобіжний вплив як на самого засудженого, так і на інших осіб, суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії або служби у справах неповнолітніх по суті внесеного подання. Зокрема, слід ретельно з'ясувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльності організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
Вимогами ст. 6 КВК України визначено, що виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки, а ресоціалізація - це свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого. Основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), пробація, суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив. Засоби виправлення і ресоціалізації засуджених застосовуються з урахуванням виду покарання, особистості засудженого, характеру, ступеня суспільної небезпеки і мотивів вчиненого кримінального правопорушення та поведінки засудженого під час відбування покарання.
Згідно зі ст. 8 КВК України засуджені зобов'язані виконувати встановлені законодавством обов'язки громадян України, неухильно додержуватися правил поведінки, які передбачені для засуджених, не посягати на права і свободи, честь і гідністю інших осіб, виконувати встановлені законодавством вимоги адміністрації органів і установ виконання покарань.
Саме під час відбування покарання, структура та форми якого наведені у зазначених нормах КВК України, засуджений і набуває права, у тому числі і на заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, яке може бути застосоване лише якщо засуджений під час відбування покарання сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Із матеріалів провадження видно, що ОСОБА_6 відбуває покарання за вироком П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 21.06.2016 року, яким його засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України та призначено покарання.
Згідно оцінки ступеню виправлення станом на 05 серпня 2018 року, ОСОБА_6 став на шлях виправлення.
За час відбування покарання стягнень не мав, має три заохочення.
22 серпня 2019 року комісією ДУ “КВК № 80” засудженому ОСОБА_6 відмовлено у застосуванні вимог ст. 82 КК України.
У колегії суддів немає підстав та відомостей, що ставлять під сумнів такі висновки комісії, створеної адміністрацією установи, де засуджений відбуває покарання, оскільки лише адміністрація цієї установи систематично та безпосередньо спостерігає за процесом перевиховання засудженого.
Враховуючи викладене те, що переважний час строку відбування покарання поведінка засудженого була пасивною, він не прагнув зразковою поведінкою та ставленням до праці довести своє виправлення за весь час відбування покарання, а також те, що ОСОБА_6 засуджений за вчинення тяжкого злочину, строк, який залишився до кінця відбування покарання, що складає майже два роки, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні клопотання засудженого про застосування до нього вимог ст. 82 КК України.
Сукупність вказаних даних була прийнята до уваги судом першої інстанції. Їм надано належну оцінку.
Отже, суд обґрунтовано прийшов до висновку, що засуджений ОСОБА_6 не довів, що дійсно став на шлях виправлення. Для цього останньому потрібен більш тривалий час.
Вказані висновки суду першої інстанції об'єктивно підтверджуються відомостями, що є наявними в особовій справі засудженого, тому не можуть спростовуються апеляційними доводами засудженого, які містять лише його суб'єктивні твердження щодо можливості застосування до нього ст. 82 КК України про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, а також щодо його незгоди з оскаржуваною ухвалою.
За таких обставин колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні клопотання засудженого, внаслідок неефективності такого заходу щодо попередження вчинення ним нових злочинів, що підтверджується даними, наведеними вище.
Ухвала суду є законною, обґрунтованою та вмотивованою. Тому в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу суду першої інстанції, залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 537, 539 КПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 вересня 2019 року про відмову в задоволенні клопотання про застосування вимог ст. 82 КК України щодо ОСОБА_6 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4