Справа № 22-395/2010 рік Головуючий суддя 1 інстанції: Бердій М.А.
Категорія : 46 Суддя-доповідач : Гордійчук С.О.
01 квітня 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :
Головуючого судді : Гордійчук С.О.
суддів : Шеремет А.М., Хилевича С.В.
при секретарі : Колесовій Л.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду від 07 лютого 2010 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, визнання будинку спільною сумісною власністю, та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, стягнення грошової компенсації за частку у спільній квартирі.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів,-
Рішенням Рівненського міського суду від 07 лютого 2010 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, визнання будинку спільною сумісною власністю задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 Ѕ ринкової вартості автомобіля НОМЕР_1, що становить 5 409 грн.
Виділено ОСОБА_2 персональний комп'ютер ''Самсунг'' вартістю 2 499 грн.
Виділено 1/3 частку ОСОБА_3, їх спільної сумісної власності, у квартирі АДРЕСА_1.
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено за недоведеністю та безпідставністю.
Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, стягнення грошової компенсації за частку у спільній квартирі задоволено частково.
Виділено ОСОБА_3 автомобіль ''Фольксваген-Джета'' д/н НОМЕР_1, вартістю 10 818 грн., холодильник ''Снайге'' вартістю 2 000 грн., телевізор ''Фунай'' вартістю 700 грн., відеомагнітофон ''Самсунг'' вартістю 700 грн., кухонний куточок вартістю 4 000 грн., шафу-купе вартістю 1 250 грн., два дивани по 800 грн. кожний, загальною вартістю 1 600 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 80 320 грн. 33 коп. грошової компенсації за належну йому 1/3 частку у квартирі АДРЕСА_1.
В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 159 грн. 80 коп., понесених ним судових витрат по сплаті державного мита та 627 грн. 29 коп. державного мита в прибуток держави.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 79 грн. 08 коп., понесених нею судових витрат по сплаті державного мита.
В поданій на рішення апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказує на його незаконність, оскільки суд не врахував, що персональний комп'ютер ''Самсунг'' є власністю сина сторін, і був придбаний в кредит та подарований матір'ю ОСОБА_2 - ОСОБА_4, а тому не є спільною сумісною власністю подружжя.
Суд не врахував, що в житловому АДРЕСА_2 під час шлюбу було проведено капітальний ремонт, внаслідок чого він може бути визнаний об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Суд безпідставно відмовив ОСОБА_2 від призначення судово будівельно-технічної експертизи для визначення обсягу збільшення, за час шлюбу, вартості вказаного будинку.
Крім того, суд одночасно виділив ОСОБА_3 1/3 частину спірної квартири та зобов'язав ОСОБА_2 сплатити йому грошову компенсацію за 1/3 частини квартири, хоча за нею право власності на 1/3 частину квартири не визнано. Також, при визначенні даної суми грошової компенсації суд не врахував, що ринкова вартість була завищення на час проведення судово-технічного дослідження від 26.05.2009 року, на даний час вартість нерухомого майна є значно нижчою. Суд безпідставно відхилив клопотання про призначення повторної експертизи для визначення ринкової вартості квартири на даний час.
Суд не врахував, що крім сторін власником спірної квартири є ще їхній син ОСОБА_5
Просить рішення скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
В запереченні на апеляційну скаргу ОСОБА_3 вказує, що рішення законне і обґрунтоване, і просить залишити його без зміни.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволення частково з таких підстав.
Відмовляючи у визнанні будинку по АДРЕСА_2 об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, який був подарований ОСОБА_3, суд першої інстанції правильно виходив з того, що ОСОБА_2 не довела, що дане майно за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних грошових чи трудових затрат або її власних затрат.
На підтвердження такого висновку в рішенні наведені відповідні мотиви та докази з якими погоджується і апеляційний суд.
Доводи апеляційної скарги про те, що в житловому АДРЕСА_2 під час шлюбу було проведено капітальний ремонт, внаслідок чого він може бути визнаний об'єктом спільної сумісної власності подружжя не заслуговують на увагу, оскільки під час розгляду справи ні ОСОБА_2, ні її представник ОСОБА_6 не надали доказів того, що дане майно за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних грошових чи трудових затрат або її власних затрат, і є необхідність для проведення судово будівельно-технічної експертизи для визначення обсягу збільшення за час шлюбу вартості вказаного будинку.
В частині розподілу іншого рухомого майна, що знаходиться у спірній квартирі, рішення суду першої інстанції не оскаржується.
Не заслуговують на увагу і доводи ОСОБА_2 відносно того, що вартість автомобіль ''Фольксваген-Джета'' д/н НОМЕР_1 є вищою ніж 10 818 грн., оскільки доказів на підтвердження цього нею надано не було.
У силу положень статей 21 , 24 , 41 Конституції України , статей 319 , 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.
Виходячи із цих положень, правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування і розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.
Відповідно до ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній часткові власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Стягуючи з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за належну йому 1/3 частку в АДРЕСА_1 суд першої інстанції не врахував наявність об'єктивної можливості ОСОБА_2 виплатити грошову компенсацію ОСОБА_3 Зокрема, ОСОБА_2 не працює, є інвалідом 3-ої групи, перебуває у скрутному матеріальному становищі. За таких обставин присудження за рішенням суду грошової компенсації частки ОСОБА_3 з ОСОБА_2, яка сплатити таку компенсацію неспроможна є використанням одним співвласником свого права власності на шкоду іншому співвласнику, що є неприпустимим.
ОСОБА_2 не давала згоди викупити у ОСОБА_3 його частку у праві власності, а примушувати її до цього є також порушенням і її прав, оскільки законодавством не передбачено можливості набуття права власності у примусовому порядку при відсутності тих юридично важливих обставин, які передбачені диспозицією ст. 364 ЦК України.
Крім того, відсутність у ОСОБА_2 коштів може призвести до примусового виконання рішення суду шляхом продажу квартири, яка є єдиним її місцем для проживання.
За таких обставин, в задоволенні позову ОСОБА_3 в частині стягнення грошової компенсації за частку у спільній сумісній власності квартири слід відмовити.
Також, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 компенсацію вартості його частки у квартирі, суд першої інстанції не визнав за нею право власності на дану частку, залишивши наряду із отриманням ОСОБА_3 компенсації за його частку у квартирі і право власності за ним на ту ж частку в квартирі.
Крім того, персональний комп'ютер ''Самсунг'' вартістю 2 499 грн. суд визнав спільним майном подружжя та виділив їх ОСОБА_2, хоча в судовому засіданні суду першої інстанції та апеляційного суду сторони не заперечили про виключення вказаного персонального комп'ютера із складу майна подружжя і згодились, що він був куплений для дитини і є його власністю.
Враховуючи наведене, вказане майно - комп'ютер вартістю 2 499 грн. належить виключити зі складу спільного майна подружжя та із розподілу, визнавши доводи апеляційної скарги в цій частині обґрунтованими.
Оскільки рішення в частині стягнення грошової компенсації за частку у спільній сумісній власності квартири, виділення персонального комп'ютера ''Самсунг'' ОСОБА_2 ухвалено з порушенням норм матеріального права, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Рівненського міського суду від 07 лютого 2010 року в частині стягнення грошової компенсації за частку у спільній сумісній власності квартири, виділення персонального комп'ютера ''Самсунг'' ОСОБА_2 скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 в частині стягнення грошової компенсації за частку у спільній сумісній власності квартири в сумі 80 320 грн. 33 коп. та розподілу персонального комп'ютера ''Самсунг'', вартістю 2 499 грн., відмовити.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним чинності.
Головуючий :
Судді :