7 квітня 2010 року місто Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.
суддів Ковальчук Н.М., Мельника Ю.М.
з участю секретаря судового засідання Сеньків Т.Б.,
ОСОБА_1., ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 і ОСОБА_3 на рішення Рівненського міського суду від 21 січня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та неповнолітньої ОСОБА_4, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування Рівненської міської ради, про визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням,
Рішенням Рівненського міського суду від 21 січня 2010 року ОСОБА_1 і ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні позову до ОСОБА_2 та неповнолітньої ОСОБА_4, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування Рівненської міської ради, про визнання їх такими, що втратили право користування трикімнатною АДРЕСА_1
В поданій на це рішення апеляційній скарзі позивачі посилалися на те, що суд не взяв до уваги факт непроживання відповідачів у спірному житловому приміщенні без поважних причин протягом січня-липня 2008 року, що підтверджується відповідними актами від 17 січня, 3 квітня та 10 червня 2008 року, а також показаннями свідків, які брали участь у складанні цих актів.
Посилаючись на зазначені обставини, позивачі просили апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити у справі нове рішення про задоволення їх позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі статтями 10 і 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 71 ЖК України, якою позивачі обґрунтовували своїх позовні вимоги, суд може визнати особу такою, що втратила право користування спірним житловим приміщенням, якщо буде встановлено, що ця особа була відсутньою в спірному приміщенні понад установлений законом 6-місячний строк без поважних причин.
Відмовляючи ОСОБА_1 і ОСОБА_3 у задоволенні позову до ОСОБА_2 та неповнолітньої ОСОБА_4 про визнання їх такими, що втратили право користування трикімнатною АДРЕСА_1, місцевий суд на підставі наявних у справі доказів та правил ст. ст. 71 і 72 ЖК України прийшов до цілком правильного висновку про недоведеність заявлених ОСОБА_1 і ОСОБА_3 позовних вимог про непроживання відповідачів у спірному житловому приміщенні понад 6 місяців без поважних причин.
Такий висновок суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи та зібраним доказам, яким місцевий суд дав об'єктивну оцінку.
У зв'язку з викладеним колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, повно і всебічно з'ясувавши дійсні обставини спору сторін та виконавши інші вимоги цивільного судочинства, вирішив дану справу згідно із законом.
Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 і ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Рівненського міського суду від 21 січня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді: