Справа № 22-259/2010 Головуючий в 1 інстанції: Красовський О.
Категорія: 37 Доповідач: Демянчук С.В.
16 лютого 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області у складі:
Головуючого судді: Демянчук С.В.
суддів: Василевича В.С., Шимківа С.С.
при секретарі: Чалій Н.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Жобринської сільської ради на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 16 листопада 2009 року в справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, Жобринської сільської ради Рівненського району Рівненської області про визнання заповіту недійсним.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів ,-
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 16 листопада 2009 року позов задоволено.
Визнано недійсним заповіт, що був посвідчений секретарем виконкому Жобринської сільської ради Рівненського району Рівненської області 12 червня 2008 року (реєстровий № 383) від імені ОСОБА_4.
Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 та Жобринська сільська рада подали апеляційні скарги. Вважають, що рішення суду першої інстанції винесено із порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що фактично посвідчення заповіту проведено секретарем Жобринської сільської ради відповідно до розділу "Посвідчення заповіту" п.п. 33, 34, 35 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад депутатів України, затверджено наказом Мін'юсту України № 22/5 від 25 серпня 1994 року (далі - Інструкція). Суд першої інстанції не зазначив, які саме пункти, вказаної Інструкції, порушені секретарем Жобринської сільської ради при посвідченні заповіту.
Крім того вказує, що посилання на порушення п. 15 Інструкції судом першої інстанції безпідставні.
Тому просили рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 16 листопада 2009 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог за безпідставністю.
В судовому засіданні ОСОБА_1, представник Жобринської сільської ради , їх представник адвокат ОСОБА_5 підтримали апеляційні скарги в повному обсязі.
ОСОБА_3 апеляційні скаргу не визнала, вважає висновки суду першої інстанції правильними. Просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.
ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася. Про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про що свідчить розписка про отримання судової повістки.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а також вимог, заявлених в суді першої інстанції, правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Розглянувши справу в межах, визначених ст.303 ЦПК України суд прийшов до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Відповідно до заповіту від 12 червня 2008 року, реєстровий номер 383, посвідченого секретарем Жобринської сільської ради , ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, заповіла все своє майно ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2, ОСОБА_3 13 квітня 2009 року звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1, Жобринської сільської ради Рівненського району Рівненської області про визнання заповіту недійсним з тих підстав, що при складанні заповіту покійна не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними.
16 листопада 2009 року позивачки змінили позовні вимоги, та просили визнати зазначений заповіт недійсним з тих підстав, що порушення таємниці вчинення нотаріальних дій і правил їх вчинення привели до того, що не була чітко визначена і виражена воля покійної. Посилались при цьому на порушення положень п .4, 15 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України (затверджена наказом Мінюсту України від 25.08.1994 року № 22/5 і зареєстрована в Мінюсті України 26.10.1994 року за № 256/466). / далі Інструкція /.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що секретарем Жобринської сільської ради був порушений порядок вчинення нотаріальних дій та порушений порядок посвідчення заповіту, мало місце розголошення нотаріальної таємниці, що є підставою для задоволення позовних вимог. При обґрунтуванні рішення, суд посилався на положення вимог ст.ст.1255, 1252, ч.1 ст. 1257 ЦК України, ст.ст.1, 8 Закону України "Про нотаріат", п. 15 зазначеної Інструкції.
Однак із таким висновком не можна погодитися, оскільки суд дійшов його з порушенням вимог норм матеріального та процесуального закону.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Рішення є таким, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно до ч.1 ст. 1257 ЦК України, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
Ч.2 с. 1257 ЦК України передбачається, що недійсним визнається заповіт тоді, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Із матеріалів справи вбачається, що заповіт був складений у письмовій формі , особисто підписаний заповідачем і належно посвідчений секретарем повноважним сільської ради, що відповідало вимогам ст.ст. 1234, 1247, 1248 ЦК України, зазначеної Інструкції.
Разом з тим, при складанні заповіту та його посвідченні будь яких порушень, викладених в ст. 1257 ЦК України і вищезгаданої Інструкції не було, права позивачів порушені не були.
За цих обставин вважати рішення суду першої інстанції законним неможливо, воно підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову .
Беззаперечно вбачається, що за формою та змістом заповіт відповідає вимогам ст. 1247 ЦК України, оскільки складений в письмовій формі, особисто підписаний заповідачем, посвідчений службовою особою органу місцевого самоврядування відповідно до вимог ст.1251 та Інструкції " Про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України".
Колегія суддів вважає, що встановлені обставини в сукупності свідчать про те, що при посвідченні 12 червня 2007 року секретарем виконавчого комітету Жобринської сільської ради народних депутатів Рівненського району Рівненської області ОСОБА_6 заповіту, яким покійна ОСОБА_4 особисто розпорядилася на випадок своєї смерті на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, волевиявлення спадкодавиці було вільним та відповідало її волі.
Позивачки підпису та належності підпису покійній на спірному заповіті не заперечують.
Дані обставини підтверджуються сукупністю доказів по справі, яким суд першої інстанції не дав належної оцінки та не спростував їх.
Так, з показань секретаря сільської ради ОСОБА_6 вбачається, що при посвідченні спірного заповіту вона, як секретар сільської ради на той час, діяла відповідно до вимог Інструкції " Про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України" та загальних вимог ЦК. При цьому вона пересвідчилася в дієздатності ОСОБА_4, впевнилася в дійсності її намірів щодо волевиявлення про розпорядження своїм майном на випадок смерті, роз'яснила наслідки цього. Зміст заповіту ОСОБА_4 прочитала особисто, власноручно підписала текст заповіту. При ознайомленні зі змістом заповіту на останню ніхто тиску не вчиняв. Позивачки при складанні нею письмового тексту заповіту періодично підходили до них, однак всі обставини нею були з покійною з'ясовані наодинці, і даних обставин позивачки не спростували.
Доказів про зміну ОСОБА_4 свого волевиявлення відносно складеного спірного заповіту не встановлено, як і обставин того , що таке волевиявлення не було вільним.
Самі по собі обставини того, що позивачки чули про наміри покійної щодо її волевиявлення заповісти своє майно не свідчить про розголошення нотаріальної таємниці, порушення вчинення нотаріальних дій та не визначення при цьому чіткої волі заповідачки, - не є підставамими для визнання оспорюваного заповіту нікчемним чи недійсним немає.
Керуючись ст.ст. 11, 60, 307, 309, 313-315 ЦПК України, ст.ст.202, 203, 328, 1233, 1251,1257 ЦК України, Інструкцією " Про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України", колегія суддів, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Жобринської сільської ради задовольнити.
Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 16 листопада 2009 року скасувати.
Відмовити ОСОБА_2, ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1, Жобринської сільської ради Рівненського району Рівненської області про визнання заповіту недійсним.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним чинності.
Головуючий суддя: Демянчук С.В.
Судді : Василевич В.С.
Шимків С.С.