Справа: № 638/12590/18 Головуючий І інстанції: ОСОБА_1
Провадження: № 11-кп/818/3248/19 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2
Категорія: Продовження строків тримання під вартою
25 листопада 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , з участю прокурора ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за апеляційною скаргою обвинуваченого на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 09 2019 року, -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою вищевказаного суду задоволено клопотання прокурора та продовжено ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч.2 ст. 307 КК України, строк тримання під вартою терміном на 60 діб, тобто до 04.11.2019 року.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив про скасування ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 09 2019 року та про постановлення нової ухвали, якою просив застосувати щодо нього запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного браслету.
В апеляційній скарзі обвинувачений серед інших доводів вказує на те, що клопотання прокурора є необґрунтованим, оскільки не містить доказів того, що до нього не може бути обрано більш м'який запобіжний захід.
Крім того, вказує, що прокурором у своєму клопотання не доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
Позиції учасників апеляційного провадження.
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник - адвокат ОСОБА_8 підтримали доводи апеляційної скарги, просили задовольнити її вимоги у повному обсязі.
Прокурор вважав ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою, просив залишити апеляційну скаргу обвинуваченого без задоволення.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю - доповідача, доводи обвинуваченого та його захисника, думку прокурора, дослідивши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.
Конституційний Суд України у своєму рішенні №4-р/2019 від 13 06 2019 року визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення ч.2 ст.392 КПК України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Тому, беззаперечно, оскаржуване судове рішення має бути переглянуте судом апеляційної інстанції з дослідженням всіх доводів поданих апеляційних скарг.
Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням вимог чинного національного та міжнародного законодавства.
В апеляційній скарзі обвинувачений, серед інших доводів, посилається на недоведеність прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
З такими доводами погодитися неможливо, оскільки, на думку колегії суддів, судом першої інстанції аргументовано прийнято рішення щодо продовження існування ризиків передбачених ст.177 КПК України, адже ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду з метою уникнення відповідальності та вчинити інше кримінальне правопорушення, судом взято до уваги наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 309, ч.2 ст. 307 КК України, відсутність утриманців та постійного джерела доходу, наявність щодо нього обвинувального акту, направленого 30.08.2018 року до Дзержинського районного суду м. Харкова, а також тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим в інкримінованих йому злочинах.
Отже, зазначені обставини підтверджують наявність ризиків, про які зазначає прокурор.
Посилання апелянта на недоведеність стороною обвинувачення наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та на можливість обрання щодо ОСОБА_7 менш суворої міри запобіжного заходу не знайшли свого підтвердження.
Крім того, колегія суддів вивчаючи матеріали справи та особу обвинуваченого, не знаходить будь-яких обставини, які б могли слугувати беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Зазначені вище обставини у своїй сукупності, на думку колегії суддів, спростовують доводи обвинуваченого, викладені у апеляційній скарзі, про відсутність підстав для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
На переконання судової колегії апеляційного суду, зазначені обставини в своїй сукупності, свідчать про те, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, як на тому наполягає апелянт, не зможе запобігти ризикам, які продовжують існувати на цій стадії судового розгляду.
З огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Істотних порушень кримінального процесуального закону при розгляді питання про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , під час апеляційного розгляду не встановлено.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 та відсутності будь-яких підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги обвинуваченого.
Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 05.09.2019 року по справі щодо ОСОБА_7 про продовження йому строку тримання його під вартою до 04.11.2019 року, - залишити без змін.
Апеляційну скаргу обвинуваченого, - залишити без задоволення.
Оскарження даної ухвали, у відповідності до ч.2 ст.424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.
Судді:
____________ _______________ ___________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4