Справа №: 635/6804/19 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №: 11-кп/818/3181/19 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2
Категорія: умовно-дострокове звільнення
28 листопада 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , з участю прокурора ОСОБА_6 , засудженого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , без участі інших учасників, а саме представників Темнівської ВК № 100, належним чином повідомлених про розгляд справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м.Харкові справу за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 08 10 2019 року, -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 08 10 2019 року задоволено клопотання засудженого ОСОБА_7 про застосування умовно-дострокового звільнення від подальшого відбування покарання.
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнено умовно-достроково від відбування покарання, призначеного вироком Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 30 березня 2010 року за ст. 395, ч.4 ст. 70, ст. 72 КК України до 15 років позбавлення волі, на 10 місяців 18 днів.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
На вищевказану ухвалу суду першої інстанції прокурором подано апеляційну скаргу, в якій викладено прохання про скасування ухвали у зв'язку з невідповідністю фактичним обставинам справи та про ухвалення нового рішення, яким у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання відмовити.
Позиції учасників апеляційного провадження.
Заслухавши суддю - доповідача, вислухавши прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу, засудженого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , які вважали оскаржувану ухвалу законною і обґрунтованою та заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, дослідивши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
В своїй апеляційній скарзі прокурор посилається на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали у зв'язку з безпідставністю умовно - дострокового звільнення ОСОБА_7 через недоведення ним свого виправлення та невідшкодування ним цивільного позову.
Колегія суддів, на підставі вивчення матеріалів кримінального провадження та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, знаходить їх такими, що ґрунтуються на законі та підлягають задоволенню, виходячи із наступного.
Так, положення ч.ч. 2, 3 ст. 81 КК України, передбачають дві умови для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання: засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення; засуджений фактично відбув не менше двох третин строку покарання, призначеного судом.
В той же час ч. 1 вказаної норми регламентує, що відносно осіб, що відбувають покарання у виді позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Зміст вказаної норми, дає підставу зробити висновок, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є правом, а не обов'язком суду.
Постанова Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26.04.2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», містить роз'яснення, відповідно до яких матеріали про умовно-дострокове звільнення мають містити дані, які характеризують поведінку засудженого, його ставлення до праці та навчання за весь час відбування покарання.
Як встановлено судом першої інстанції, засуджений ОСОБА_7 у місцях позбавлення волі знаходиться з 31 грудня 2006 року. За час перебування у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор (№27)» характеризувався посередньо, стягнень та заохочень не мав, до праці не залучався.
Під час перебування у Державній установі «Городищенська виправна колонія (№96)» характеризувався позитивно, стягень не мав, за сумлінну поведінку і ставлення до праці заохочувався чотири рази.
У Державній установі «Темнівська виправна колонія (№100)» засуджений ОСОБА_7 відбуває покарання з 23 вересня 2014 року.
За час відбування покарання характеризувався позитивно, але порушував режим відбування покарання, за що був притягнутий до дисциплінарної відповідальності 5 разів, проте стягнення погашені у встановленому законом порядку. При цьому за сумлінну поведінку та ставлення до праці ОСОБА_7 заохочувався адміністрацією колонії 8 разів.
Працевлаштований слюсарем до цеху №2 на дільниці з виготовлення металоконструкцій під ваги, до праці ставився з розумною ініціативою.
Виконував роботи із самообслуговування, мав достатній рівень необхідних навичок. До виконання робіт з благоустрою установи відносився з розумною ініціативою.
На заходи виховного характеру реагував позитивно. Має адекватну самооцінку. Приймає участь у програмі диференційованого виховного впливу «Професія».
Має виконавчі листи за вироком апеляційного суду Харківської області від 04 липня 2007 року на загальну суму 73245 грн. 52 коп., проте виконавчі листи на адресу установи не надходили. На даний час засудженим ОСОБА_7 достроково відшкодовано судові витрати на користь держави у розмірі 3700 грн.
Засуджений ОСОБА_7 відбув 3/4 фактичного строку покарання.
Відповідно до ч. 2 ст. 81 КК України, обов'язковою складовою для прийняття судом рішення про безумовне умовно-дострокове звільнення від відбування призначеного вироком суду кримінального покарання, є сумлінна поведінка та ставлення до праці засудженого, як умова доведеності виправлення останнього.
За змістом зазначеної норми сумлінну поведінку слід розуміти як комплекс зразкового дотримання режиму, участі у самодіяльних організаціях засуджених, беззаперечному виконанні вказівок і розпоряджень адміністрації колонії, відсутність порушень дисципліни, товариському ставленні до інших засуджених.
Це поведінка, на яку повинні орієнтуватися інші особи, які відбувають покарання. Сумлінне ставлення до праці проявляється у поліпшенні кількісних та якісних показників виконуваної робити, підвищення виробничої кваліфікації, бережливому ставленні до обладнання та інструментів, додержання охорони праці та техніки безпеки.
Крім того, у роз'ясненнях Верховного Суду України щодо правильного та однакового застосування вказаної норми закону України про кримінальну відповідальність, які викладені в постанові Пленуму Верховного суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» №2 від 26.04.2002, відповідно до яких суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії.
Зокрема, слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, оскільки судовий розгляд питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким справляє великий виховний і запобіжний вплив як на самого засудженого, так і на інших осіб.
Відповідно до ч.3ст.6 КВК України, основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), пробація, суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
Згідно вимог п. 3 ч. 3 ст.81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин.
На переконання суду першої інстанції засуджений ОСОБА_7 , маючи 12 заохочень та ставленням до праці за час відбування покарання, довів своє виправлення, у зв'язку з чим прийшов до висновку про можливість застосування щодо нього умовно-дострокового звільнення від подальшого відбування покарання.
Проте, на думку колегії суддів, задовольняючи клопотання засудженого, суд першої інстанції не в повній мірі врахував достатність передумов для задоволення клопотання засудженого, а саме наявність у ОСОБА_7 обов'язку відшкодування цивільного позову, який ним, за такий великий проміжок часу, маючи дохід, відшкодовано лише частково.
Крім того, маючи певні заохочення, засуджений протягом відбування покарання мав негативні характеристики та неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності, що виключає можливість зробити висновок про сумлінність його поведінки, протягом усього часу відбування покарання.
Крім того, висновком комісії Державної установи «Темнівська виправна колонія (№100)» від 24.02.2016 року засудженому ОСОБА_7 було відмовлено у застосуванні положень статті 82 КК України, як особі, яка не стала на шлях виправлення.
На підставі викладеного, висновки суду щодо доведеності засудженим ОСОБА_7 свого виправлення колегія суддів вважає не обґрунтованими, а наявність у останнього значної кількості заохочень та працевлаштування, хоча і заслуговують на увагу, проте не є обов'язковими передумовами для застосування щодо засудженого умовно-дострокового звільнення.
Згідно ст.6 КВК України, виправлення засудженого це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої поведінки, свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства, повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя у суспільстві.
Висновок про виправлення засудженого має ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передує розгляду питання про можливість застосування умовно-дострокового звільнення від покарання.
На думку колегії суддів, матеріали справи не містять переконливих доводів того, що цілі покарання досягнуті у більш короткий термін, ніж це було визначено Куп'янським міськрайонним судом Харківської області та про наявність підстав для застосування відносно ОСОБА_7 положень ст. 81 КК України.
Застосування до засудженого умовно - дострокового звільнення передбачено дискреційною нормою Кримінального Кодексу України, тобто, не є обов'язком суду, а є правом, яке полягає у попередньому вивченні всіх даних про особу для прийняття правильного, законного рішення, з урахуванням власного внутрішнього переконання.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином не дослідив усі обставини справи та дійшов передчасного висновку щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_7 .
Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 08.10.2019 року по справі щодо ОСОБА_7 , - скасувати.
Апеляційну скаргу прокурора, - задовольнити.
В задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 щодо його умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, - відмовити.
Оскарження даної ухвали, у відповідності до ч.2 ст. 424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.
Судді
___________ _______________ _____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4