Справа №: 646/1257/18 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №:11-кп/818/1895/19 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2
Категорія: ст.121 КК України
03 грудня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , з участю прокурора ОСОБА_6 , обвинуваченої ОСОБА_7 , з участю її захисника ОСОБА_8 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за апеляційною скаргою захисника обвинуваченої на вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21 12 2018 року, -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21 12 2018 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Харкова, громадянку України, неодружену, з середньою освітою, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , без фактичного місця проживання, в силу ст. 89 КК України раніше не судиму,
визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.121 КК України, і їй призначено покарання із застосуванням ч.1 ст. 69 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 ухвалено рахувати з моменту її фактичного затримання, а саме з 09.01.2018 року.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишено без змін.
Стягнуто з ОСОБА_7 у прибуток держави судові витрати за проведення: судово-дактилоскопічної експертизи № 46 від 15.01.2018 в розмірі 1430,00 гривень, а також судово-грунтознавчої експертизи № 1-«Гр»/1 «Пм» від 06.02.2018 в розмірі 4004,00 гривень, що в загальній сумі складає 5434,00 гривень.
Вирішено питання щодо речових доказів відповідно до ст.100 КПК України.
Вищевказаним вироком встановлено, що 09.01.2018, приблизно о 13-50 годині, ОСОБА_7 , знаходячись в підвальному приміщенні 1-го підїзду будинку АДРЕСА_2 , в якому вона та її знайомий ОСОБА_9 тимчасово проживали, в ході сварки з останнім на грунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, маючи умисел на спричинення тяжких тілесних ушкоджень, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність та суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи реальну можливість настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, використовуючи кухонний ніж, який знаходився у підвальному приміщенні, з метою нанесення тяжких тілесних ушкоджень, нанесла два удари ножем в праву нижню кінцівку та один удар ножем в ліву нижню кінцівку потерпілого ОСОБА_9 , чим спричинила останньому, згідно з висновком судово-медичної експертизи № 97-ДМ/18 від 06.02.2018 - колото-різане поранення правого стегна по передньо-внутрішній поверхні у середній третині з ушкодженням стегнової артерії, яке має ознаки тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя; колото-різане поранення передньої поверхні правої гомілки у верхній третині, колото-різане поранення по попередньо-зовнішній поверхні лівої гомілки у верхній третині, які мають ознаки легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Внаслідок вищевказаного колото-різаного поранення правого стегна по передньо-внутрішній поверхні у середній третині з ушкодженням стегнової артерії, що ускладнилося розвитком гострої крововтрати, недокрів'я внутрішніх органів та крововиливів під внутрішню оболонку серця потерпілий ОСОБА_9 помер протягом перших десятків хвилин, на місці події.
Вказані дії ОСОБА_7 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 121 КК України - тобто умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, захисник обвинуваченої ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду змінити та ухвалити новий, яким призначити обвинуваченій покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що вирок суду першої інстанції є занадто суворим.
Вказує, що цивільний позов до обвинуваченої ОСОБА_7 заявлений не був. Крім того, обвинувачена за період утримання в УВП «№ 27» має позитивні характеристики.
На підставі викладеного, та враховуючи всі ті пом'якшуючі обставини про які вже вказано у вироку суду, вважає за можливе, шляхом істотного заниження межі санкції ч.2 ст. 121 КК України, призначити покарання у виді саме 3 (трьох) років позбавлення волі.
Позиції учасників апеляційного провадження.
Обвинувачена ОСОБА_7 та її захисник ОСОБА_8 підтримали доводи апеляційної скарги, просили задовольнити її вимоги у повному обсязі.
Прокурор просив залишити апеляційну скаргу захисника обвинуваченої без задоволення, вважаючи вирок суду законним і обґрунтованим.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченої та її захисника, думку прокурора, перевіривши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Оскільки висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_7 у інкримінованому їй кримінальному правопорушенні та фактичні обставини його вчинення в апеляційній скарзі не оспорюються, то відповідно до вимог ст.404 КПК України, вирок в цій частині судом апеляційної інстанції не переглядається.
Що стосується покарання, яке було призначене обвинуваченій, то відповідно до вимог ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Згідно положень ст.65 КК України та роз'яснень, що містяться в п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди при призначенні покарання зобов'язані враховувати як ступінь тяжкості вчиненого злочину, так і дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Суд першої інстанції, безпосередньо дослідивши докази, дійшов правильного висновку про наявність у діях обвинуваченої складу інкримінованого їй кримінального правопорушення та призначаючи покарання, дотримався вимог ст.65 КК України і призначив покарання, необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що вищевказаний злочин відноситься до категорії тяжких злочинів, вчинений особою, яка в силу ст. 89 КК України раніше не судима, не працює, без фактичного місця проживання, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченої визнано каяття у скоєнні злочину, намагання надати потерпілому медичну допомогу безпосередньо після вчинення злочину, шляхом виклику швидкої медичної допомоги та те, що вказаний злочину є наслідком домашнього насильства.
Обставиною, що обтяжує покарання визнано вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
Судом першої інстанції було надано належну оцінку всім вищевказаним фактам, на підставі чого зроблено обґрунтований висновок про те, що інші альтернативні види покарань, окрім позбавлення волі, у даному випадку не будуть дієвими для досягнення такої мети як виправлення обвинуваченої, при цьому покарання за ч.2 ст. 121 КК України було призначено ОСОБА_7 нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції даної норми, згідно ст.69 КК України.
У зв'язку з викладеним, підстав для ще більшого пом'якшення покарання, як того просить апелянт, колегія суддів не вбачає.
Під час апеляційного розгляду колегією суддів не встановлено будь-яких порушень норм матеріального чи процесуального права, наслідком яких є зміна чи скасування судового рішення, у зв'язку із чим, вирок суду слід залишити без змін, як законний, обґрунтований та вмотивований, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченого - без задоволення.
Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21.12.2018 року по справі щодо ОСОБА_7 , - залишити без змін.
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого, - залишити без задоволення.
Касаційна скарга на дане судове рішення, в порядку ч.1 ст. 424 КПК України, може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді
___________ _______________ ____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4